Общая информационная тема по полкам Гетманщины

10182 Открытый лист генеральной канцелярии о расследовании жалобы казаков Стародубского полка Федора и Степана Прокоповичей на Андрея Миклашевского за незаконное завладение им хутором Прокоповским. 1722 г. 1 л.
10207 Охранное письмо Лубенского полковника Димитрия Зеленского, данное жителю м. Лохвица Василию Лехненко об освобождении его от местных податей и сборов в связи с тем, что он строит своими средствами новую Покровскую церковь. 1707 г. 1 л.
10208 Памятная запись полковника охочепехотного Дмитрия Чечеля о своих грунтах, лесах и садах в селе Кузминцах. 1704 г. 2 л.
10386 Подписка бакланского сотника Михаила Морского о невмешательстве в ссору жителей с. Михайловцы за сеножать и болото. 1672 г. 1 л.
10391 Подтвердительный универсал гетмана Ивана Мазепы Алексею Костиничу на речке Вусе около села Довбежа. 1687 г. 1 л.
10392 Потвердительный универсал гетмана Ивана Мазепы Данилу Колчевскому на село Новое и на пожалование двух мест на реке Вабле для постройки мельниц. 1704 г. 1 л.
10393 Потвердительный универсал гетмана Ивана Мазепы Якову Завадовскому на село Дахновичи. 1704 г. 1 л.
10394 Потвердительный универсал гетмана Ивана Скоропадского Евдокии Даниловне Колчевской на село Новое в Стародубском уезде. 1709 г. 1 л.
10522-10534 Привилеи польского короля Владислава IV на права и вольности шляхте и выписи из решений сеймов. 1635-1645 гг. 41 л.
10535-10538 Привилеи польского короля Сигизмунда III шляхтичам на земли, слободы и угодья. 1589-1619 гг. 12 л.
10857-10860 Прошение бывшего полковника польской службы Игнатия Свидерского киевскому военному губернатору Феньшу об исключении из ревизии, ошибочно внесенных 36 душ мужского и столько же женского пола, значащимися за его деревней Горошовкой; запрос Феньша и ответ казенной палаты по этому вопросу. 1802 г. 10 л.
10861-10869 Прошение капитана Троицкого мушкетерского полка Подарина об увольнении его по состоянию здоровья от строевой службы и зачислении на содержание в московские или новгородские инвалидные роты, аттестаты, формуляры о службе и свидетельство о состоянии здоровья. 1789-1802 гг. 20 л.
10870 Прошение крестьянина с. Губника Гайсинского уезда на Подолии Авксентия Блохи археологической комиссии при университете св. Владимира с просьбой дать ему разрешение на раскопку «гайдамацкого» клада в лесу при с. Ульянице Брацлавского лесничества. 1914 г. 2 л.
10871 Прошение крестьянина хутора Славщины Черниговского уезда Артема Васильевича Огилько на имя археографической комиссии с просьбой разрешить и помочь ему раскопать клад в с. Сахновке на горе «Девица» под разрушенным девичьим монастырем. 1912 г. 2 л.
10888 Решение войсковой генеральной канцелярии по жалобе вдовы баришовского сотника Елены Максимовичовны Исаевой на подданных своих сёла Волошиновцы Григория Хлюща с товарищами за неповиновение и причиненные обиды. 1735 г. 18 л.
10892 Румянцевская опись д. Борщаговки Киевского полка Киевской сотни. 1766 г. 12 л.
10893-10901 Румянцевская опись деревень Злодиевки, Мархалевка, местечка Стайки, Триполье, Пустынки Голосеевской и деревни Погребы, села Веремье, Гатное, Гвоздово, Глевахи Киевского полка Киевской сотни. 1766 г. 16+16+88+39+20+14+24+126+76 лл.
10902-10909 Румянцевская опись сел Зазимье, Кайлов, Лесники, Мотовиловки, Пирогова, Янковичи, Халепье, слободки Гудимовки Киевского полка Киевской сотни. 1766 г. 24+16+30+82+29+46+50+16 лл.
10910-10916 Румянцевская опись села Пещерова, деревни Заныловки и хутора Зурковщина Киевского полка Киевской сотни и выпись с книг меских ратуша Киевского и купчие крепости. 1750, 1766 гг. 48 л.
10917 Румянцевская опись Ставроничиевского Киево-Межигорского монастыря и принадлежащих ему сёл и деревень: Вышгород, Новые Петровцы, Борки и Гута. 1766 г. 115 л.
10918 Румянцевская опись хутора Староселье Киевского полка Киевской сотни 1766 г. 4 л. + 30 населенных пунктов
10923 Свидетельство, выданное черниговским дворянским депутатским собранием Ирине Андреевне Сердюковой о признании ее и её сыновей в дворянском звании и о внесении их во 2-ю часть родословной книги. 1827 г. 2 л.
10924 Свидетельство маршала, подкомория и хорунжего Глуховского повета о праве дворянина Николая Забелы пользоваться гербом, которым пользовались его предки. 1797 г. 2 л.
10952 Список певчих, взятых в Полтавском полку из числа местных жителей. 1712 г. 1 л.
1113 Тестамент генерального обозного Петра Михайловича Забелы. 1681 г. в Коропе. 2 л.
11508 Бойко Іван. Місто Баришівка в 17-18 в. Історико-географічний нарис. 1928 р. 78 арк.
11509 Бойко Іван. Село Ядлівка на Переяславщині у 18 ст. 1930 р. 28 арк.
11510 Бридун Тимофей. Місто Хорол та його повіт. поч. 20 ст. Сторінок 38-48 немає. 143 арк.
11511 Бумаги полтавської полкової канцелярії за роки 1661-1669 та 1712-1723 рр. та 1730 р. Списки. 20рр. 20 ст. 3 арк.
11512-11578 Бучневич В.Е. Статьи о населенных пунктах Кобелякского, Конградского, Полтавского уездов и о реках Полтавщины. 1927 г. 96 л.
11697 Матеріали Чорнобильского району сс. Вел. Корогод, М. Корогод, Новосілки, Роз'їзже, Жовніровка. 23 арк.
11710 Населені пункти Волині. Історико-географічний опис. поч. XX ст. 1323 арк.
11711 Населенные пункты Киевской губернии. Описание сёл. нач. XX в. 396 л.
11712 Звенигородщина. Історико-географічний опис населених пунктів. поч. XX ст. 55 л.
11713 Прилуцький район. Історико-географічний опис населених пунктів. поч. XX ст. 93 л.
11719-11720 Описи с. Клятви Томашівського повіту на Холмщині і с. Свірж на Чернигівщині. 5 арк.

До наукового вжитку запроваджено опубліковані у 2003 р. присяжні книги 1654 р. Білоцерківського і Ніжинського полків та частина присяги 1732 р. (Чернігівський полк), опублікована у 2010 р. [1]. Присяги інших полків 1654 р. вважаються втраченими, хоча відомо про існування присяги 1654 р. Кальницького полку, а значить, імовірне збереження присяг інших полків. Широкі можливості для істориків відкриває збереженість і доступність цього виду історичних джерел у Російському державному архіві давніх актів (далі РДАДА). В українських виданнях матеріали присяг малоросійських полків з фондів РДАДА на вірність царям Федору Олексійовичу 1676 р. [2], Петру Олексійовичу 1682 р. [3], царевичу Петру Петровичу 1718 р. [4] та Анні Іоанівні (1732), окрім Чернігівського полку [5], раніше не використовувалися. Унікальним джерелом історії неурядової старшини є присяги 1676 та 1682 рр. [2, 3]. У них записане військове товариство козацьких полків, що присягало в той момент. Звісно, виключати можливість відсутності когось із товаришів, які могли виконувати різні місії, не варто. Але інших настільки повних списків неурядової
старшини того періоду ми не маємо. Сам факт виокремлення інституту «військових товаришів» у присязі і їх запису у полках змінює усталені погляди науковців і робить вказані документи особливим джерелом знань про неурядову старшину. Присяги другої половини XVII ст. істотно відрізняються як від опублікованих присяг 1654 р., так і від присяг XVIIІ ст. Присягою 1654 р. військове товариство не
фіксується, хоча вже існує на той момент. На відміну від присяги 1654 р., де в книгу вписувалися всі козаки з покозаченою шляхтою і міщанством, які присягнули на вірність царю Олексію Михайловичу у 1676 та 1682 рр., у більшості полків за козаків присягали сотники і курінні отамани, а за міщан – війти. Ще одна відмінність від 1654 р., коли духовенство відмовилося складати присягу, полягала в тому, що тепер воно присягало першим, і на це зверталась особлива увага у супровідних документах-наказах стольникам, які направлялись у Гетьманщину.
В багатьох полках у 1676 р. присяжну відомість першим підписало духовенство, лише потім полковники і полкова старшина. У присягах XVIIІ ст. знову бачимо повні списки духовенства, старшини, козаків і міщан. Тобто присяги другої половини XVII ст. не
повні, вони не дають персональних списків козаків і міщан. Царю Федору Олексійовичу козацькі полки Гетьманщини присягали у лютому 1676 р. Сама «крестоприводная» книга 1676 р. міститься у першій частині (477 арк.) справи обсягом 789 арк., що ділиться на дві частини із самостійною нумерацією [2].
Друга частина справи не пов’язана з присягою козацьких полків. Першу частину «крестоприводної» книги (бл. 100 арк.) складають різноманітні накази, інструкції для тих, хто направлявся для прийняття присяги. В них детально регламентувався кожен крок стольників та їх помічників: як підійти, як і кому вклонитися, скільки разів запитати про здоров’я. Особлива увага зверталася на традиційну конструкцію-вимогу «вірної служби як за батька, царя Олексія Михайловича». Окремо надані просторі інструкції щодо перемовин з Петром Дорошенком та про спілкування царських посланців з кошовим Іваном Сірком [2, с. 68 -70, 77].
Значне місце займають поіменні присяжні списки московських стрільців з різних українських міст. Указані списки також перемежовуються інструкціями [2, с.102-159]. І лише ближче до середини книги починаються козацькі присяжні відомості. Текст
присяги написаний гарним професійним почерком, а під ним різними почерками йдуть підписи старшини («рукою своею») або тих, хто за них підписався («вместо его руку свою подписал»). Почерки часто нерозбірливі, інколи підписи накладаються один на одного. Для кожного полку текст присяги повторювався повністю. Разом з гетьманом Іваном Самойловичем (поруч записаний його син Семен)
і генеральною старшиною (обозний Петро Забіла, писар Сава Прокопович, осавул Іван Лисенко, хорунжий Григорій Карпович) у 1676 р. у Батурині присягали: полковник піхотний Гнат Кальницький, ніжинський полковий осавул Хома Гнилозубов, сотник батуринський Ярема Андрійович, отаман городовий батуринський Федір Белик та військові товариші Іван Мазепа, Іван Васильович
Ломиковський, Яків Прокопович Павловський, Василь Михайлович Іскрицький, Іван Бистрановський, Павло Апостол та Тиміш Гудим (?) [2, с. 195 -196]. Після них присягнули військові канцеляристи Іван Скоропадський, Іван Дорошевич, Василь Романович, Григорій Кротневич та Василь Чуйкевич. Отже, в Батурині присягнули 7 військових товаришів, вірогідно, належних до столичного Ніжинського полку.
Неурядова старшина у вигляді військового товариства виокремлена у присяжних списках Чернігівського, Миргородського, Гадяцького, Полтавського, Прилуцького й Стародубського полків. У полках Ніжинському, Лубенському та Київському неурядова старшина не вписана взагалі. У Ніжинському полку є реєстр рядового товариства Батуринської і Глухівської сотень, подекуди, окрім сотників і городових отаманів, згадані курінні отамани. У двох інших, Лубенському і Київському, дуже короткі списки: полкова старшина, сотники і городові отамани. Видається, що повнота списку і схема запису залежали від писаря, який фіксував присягу.Виділяється із загалу Переяславський полк, єдиний з усіх, де присяжні списки повні, включно з рядовими козаками. У списку три блоки: полкова старшина,
сотники з курінними отаманами й товариством сотень і окремий список нерозділених на сотні всіх козаків полку. Аналіз реєстру дозволяє припустити, що неурядова старшина полку міститься серед значного товариства сотень. Проте окремого, як в інших полках, списку військового товариства тут немає [2, с. 293 зв - 297 зв].
Особливу увагу варто звернути на запис неурядової старшини у Полтавському та Гадяцькому полках. Терміни та схема присяги вказують, що в цих сусідніх південних полках записи вів один і той же писар. Тільки тут і лише цього року зустрічаємо термін «верстове товариство». Аналіз списку цих «верстових» товаришів однозначно вказує, що це військові товариші Полтавського і Гадяцького
полків [2, с.314зв.-315, 323-324]. Назва «верстові» могла з’явитися з курйозного нерозуміння писарем-росіянином козацьких термінів. Менш вірогідною виглядає версія існування у цих полках окремої назви для неурядової старшини.
Завершується присяжна книга 1676 р. записом усього Канівського полку* ( Старшина полку у 1676 р.: полковник Іван Гурський, Логвин Бутко, обозний полковий, Кузьма Трусчин (?), суддя полковий, Давид Пушкаренко, отаман городовий, Степан Симонов, осавул полковий, Михайло Булавка, писар полковий, Янко Михайленко, хорунжий полковий, Федір Мартинович, писар міський, Роман Семенча, довбиш полковий, Матвій Стародуб, сотник полковий, Михайло Харлан, сотник, Яків Мисера (?), сотник, Прохор Шинкаренко, сотник, Пилип Ринда, сотник, Данило [Р…ковский], сотник [2, с.351].) включно з міщанами; реєстром Чернігівського полку в поході до Канева; присягою комонного полку Федора Мовчана та кошового Івана Сірка з курінними отаманами запорозькими [2, с.349-362, 468зв.].
Присяга на вірність царю Петру Олексійовичу (липень (?) 1682 р.) записана в книзі обсягом 693 арк. Судячи з назви, «Малороссийска о приводе к присяге в верности овосприятия Всероссійского престола Его Імператорскаго Величества Гдря Петра Великого гетмана и старшини і всего Войска Запоросжкого і реентам і стрельцам і всяким ратних людей» – це пізніша копія присяжної книги (не раніше
20-х років XVIII ст.), адже у 1682 р. Петро не був імператором і мав ще співправителя Івана Олексійовича. Особливість документа полягає також у тому, що з 412 аркуша починається повторний запис присяги всіх полків, який мало збігається з початковим.
Початок книги (перші 10 аркушів) утрачено, тому ще один запис присяги гетьмана і генеральної старшини стає особливо важливим. Утім, порядок переліку полків у двох частинах різний, інформативність двох записів одного й того ж полку також відрізняється. Причому один полк детальніше представлений у першій частині, а інший – у другій. Гадяцький полк у другій частині книги взагалі відсутній.
У 1682 р. у Батурині з гетьманом і генеральною старшиною1 присягали військові товариші Михайло Вуяхевич, Іван Васильович Ломиковський, Іван Павловський, Дмитро Чечель, Григорій Пашковський, Андрій Михайловський, Захар Щербина, Іван Цеханський, Іван Дубенський, Іван Добранський, підписався за частину з них Григорій Богдановський [3, с.412-413зв].
Неурядова старшина у присязі 1682 р. представлена у полках Переяславському, Київському * , Чернігівському, Стародубському, Полтавському і Прилуцькому. У Ніжинському присягнули Марко Іванович Борсук, Тиміш Іванович Борсук, Іван Жданенко [3, с.439 зв, 532 зв]. У Гадяцькому полку фіксуються лише військові товариші Іван Рутковський та Мисько Ващенко, які підписувалися за неписьменних [3, с.545, 554]. У полках Лубенському і Миргородському неурядова старшина не записана. Порівняно з попередньою присягою загальна кількість неурядової старшини Гетьманщини зменшилася (164 → 144). Чомусь не вписано військових товаришів Гадяцького і Миргородського полків, у яких неурядова старшина присягала у 1676 р. Малозрозуміла ситуація зі столичним Ніжинським полком.
Знову-таки можна припустити, що військові товариші, які присягали з гетьманом у Батурині, це військове товариство Ніжинського полку. Найскладніше з Лубенським полком, в якому в обох присягах другої половини XVII ст. не фіксується військове товариство, хоча немає сумніву в його існуванні в цей період.
Козаків і міщан у присязі 1682 р. вписано епізодично. В одних сотнях є рядове товариство і міщани, в інших немає. Доволі повні списки козаків, які присягнули у Прилуцькому, Лубенському, Миргородському (в 2-ій частині), Гадяцькому, частково у Чернігівському полках, і традиційно повні козацькі списки Батуринської і Глухівської сотень Ніжинського полку.
Отже, у другій половині XVII ст. поступово викристалізовується неурядова старшина у вигляді військового товариства. Цей процес, як засвідчують терміни, вжиті у присягах XVII ст., активно відбувався на теренах усіх полків, а за чисельністю товариства 1676 р. виділяються Прилуцький (45), Гадяцький (51) і Полтавський (25) полки. У 1682 р. вирізняються Прилуцький (38), Стародубський
(28), Чернігівський (25) та Переяславський (25) (див. таблицю).
Варто детальніше розглянути два аспекти становлення неурядової старшини – чисельність і спосіб називання у полках.Чисельність неурядової старшини у полках за присягами 1676 і 1682 рр. не відповідає реальній кількості цієї категорії старшини у той період. У тих полках, де значне товариство не фіксується, воно все ж існувало, а значить, військових товаришів було більше, ніж бачимо у присягах. Про це свідчить і стандартний початок присяжного листа в усіх полках: «Запис полку […] полковник […] и вся того полку […] старшина и посполство и войсковие товарищи …» [2, с.335, 344]
Чому не присягали або чому не вписані окремо – то інше питання. В одних полках, як то в Київському і Лубенському в 1676 р., за всіх присягнула урядова старшина, і писар використав коротку форму запису. У Переяславі, де присягнув весь полк, значних від рядових відділили, але не розділили товаришів полку і товаришів сотень. Для полчан у 1676 р. статус кожного козака був очевидний, тому
окремий запис військового товариства відсутній. Всього присягнуло у 1676 р. 248 осіб об’єднаного товариства Переяславського полку [2, с.294-296]. З них у двох полкових сотнях 135 та в інших – 113 товаришів (виключаючи сотників, городових і курінних отаманів та хорунжих). Скільки з 248 значних козаків були значними товаришами полку, можемо лише гадати. Причому в усіх сотнях серед товаришів бачимо кількох колишніх сотників, що є ознакою належності до військового товариства. На жаль, маючи лише Переяславський полк, повністю внесений у присяжну книгу 1676 р., і в кількох полках записаних товаришів сотень, можемо
робити лише попередні висновки.
Аналіз списків військових товаришів за вказаний рік наштовхує на думку, що в окремі списки винесена верхівка неурядової старшини, так зване «значне військове товариство». Адже, як військові товариші, які присягали з гетьманом, так і значна частина в інших полках раніше посідали не лише уряди сотників і полковників, а й генеральні. Утім, це також може свідчити, що в цей час обидва терміни «значне військове товариство» і «військове товариство» були синонімами. Очевидно також,що у 1676 р. від рядових козаків формально відділені значні товариші сотень, а останні вже відділені від військових товаришів.Варто окремо наголосити на записі неурядової старшини XVII ст. у полках. Усі військові товариші 1676 і 1682 рр., часто відомі нам з інших документів як значні військові товариші, в присягах фіксуються у конкретних полках. У документах іншого типу не завжди зустрічається інформація, з якого онкретно
полку той чи інший значний військовий товариш. Проте немає сумніву в їх полковій територіальній належності. В той час не бачили потреби наголошувати на загальновідомих речах. З іншого боку, прив’язка до полку зовсім не свідчить про їх підпорядкування полковнику.У період, коли переважає традиція, а форми ще не усталилися, в кожному полку товариство фіксувалось і називалося з певними відмінами. У присязі 1676 р. вжито терміни «військове товариство», «товариство військове значне», «товариші полку»,
«значні люди полкові». Через шість років у присязі вживаються терміни: «старинное товариство полковое» або «товариство значнейшое старинное полку», «товариство значнейшее» [3, с.422, 497]. Щодо конкретної особи у 1676 р. застосовано терміни
«товариш полку», «товариш полковий» і «товариш військовий». У 1682 р. назви різноманітніші. Переважає термін «військовий товариш», вживаються також «товариш полку», «значний товариш полку», «товариш значний військовий», «товариш стародубський (або полтавський)», «товариш ровний військовий», «товариш значний сотні» [3, с.243зв., 259, 420]. Крім останнього терміну, всі інші
позначали одну й ту ж категорію – військового товариша певного полку. У 1682 р. в Стародубському полку присягали 17 товаришів, які в першій частині справи записані як «значний товариш полку», а у другій, повторній частині, як «товариш значний військовий» [3, с.242зв, 463]. Це також засвідчує відсутність на той момент різниці між цими термінами. Нижче в присяжному списку записано 10
товаришів стародубських. Вони відрізняються за статусом від значних товаришів полку, ймовірно, це товариші сотні. Цей реєстр завершує Петро Романовський,