БЕЛОЦЕРКОВСКИЙ ПОЛК (1648-1712)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г.

Или тут (есть поиск) Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г..

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ПОЛК
(1648-1674; 1702-1712)
===========================

Полк належить до найдавніших козацьких військово-адміністративних формувань. Існував ще в першій половині XVII століття. У той час Білоцерківський козацький полк Речі Посполитої очолювали полковники Люторенко Яцина, Дацько (1632), Клиша Яків [Васильович] (1632-1637), Сакун Василь (1637-1638), а від 1638 p., згідно з "Ординацією", Станіслав Канівський.
З початком повстання Б. Хмельницького білоцерківське козацтво взяло у ньому участь і полк став складовою частиною Війська Запорозького. На його території сформувалося фактично два полки - Білоцерківський (2214 козаків) і Паволоцький (776 козаків). Останній очолював полковник Іван Куцевич-Миньківський. Але за Зборівською угодою 1649 р. їхні сотні об'єднали в один Білоцерківський полк (2990 козаків). Щоправда, після Білоцерківської угоди, восени 1651 p., він таки розділився на два - Паволоцький став самостійним підрозділом.
Полковим центром у 1648-1674 pp. було місто Біла Церква - нині районний центр Київської області. А від 1674 і до 1677 р. містечко Богуслав, тепер теж районний центр Київської області. Очолював полк у 1676-1677 pp. Григорій Коровка-Вольський.
Полк охоплював територію Білоцерківського староства Київського воєводства, котре до 1648 року було королівщиною, тобто державною власністю. Межував з Київським, Канівським, Корсунським, Уманським та Кальницьким полками.
За Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року козаки полку розписувалися не за сотнями і сотенними територіями на чолі з сотниками, а прикріплювалися до містечок у різній кількості - від 19 осіб до 1044. Всього нараховувалося 23 підрозділи загальною кількістю 2990 козаків. За місцями дислокації і кількістю особового складу розподіл полку був таким:
Антонів - 70 козаків;
Бишів - 69;
Біла Церква - 1044;
Боярка - 30;
Брусилів - 19;
Вільня - 19;
Вільховець - 100;
Водотиїв - 22;
Войташівка - 39;
Германівка - 100;
Дідівщина - 50;
Івниця - 50;
Кам'яний Брід - 30;
Карабчиїв - 20;
Коростишів - 90;
Паволоч -100;
П'ятигори - 122;
Рожів - 50;
Сквира - 30;
Торчиця - 100;
Фастів - 100;
Ходорків - 48;
Чорна Кам'янка - 688.

Дідівщина і Рожів були зруйновані шляхтою у 1651-1653 pp. У 1654 році згадуються сотенні підрозділи також у Таращі, Насташці, Ківшуватій, Лісовичах, Ольшаниці, Синяві, Ставищах, Трилісах, Шавулисі, Білій Церкві, Боярці, Вишеві, Кам'яному Броді, Вільховці, Чорнім Кам'янці, Рокитному, Германівці та Фастові. Всього полк мав тоді 3048 козаків і 22 сотні.
Згідно з присяжними списками 1654 року до Паволоцького полку відійшли містечка Паволоч, Антонів, П'ятигори, Сквира, Торчиця, Карабчиїв, Ружин, Володарка, Лобачів.
Від 1663 і до 1674 років полк змінював територію і сотенний склад, знаходячись під юрисдикцією правобережних гетьманів Павла Тетері (1663-1665) та Петра Дорошенка 1665-1674). Входив до вілаєта останнього у 1668-1674 pp. За Андрусівською угодою 1667 р. мав відійти до Речі Посполитої. Після захоплення у 1674 р. за Журавненською угодою території Білоцерківщини поляками Білоцерківський полк занепав, а населення масово виселялося на Лівобережжя. Хоча як військовий підрозділ у складі гетьманату П. Дорошенка він протримався до 1676 року, коли був ліквідований і в такій якості.
Відновити полк у 1681 р. намагався пропольський гетьман Степан Куницький, проте зазнав невдачі. Від 1702 р. і до 1712 р. Білоцерківським називався також колишній Фастівський полк, коли його центр перемістився до Білої Церкви (у 1702 p.).
У 1712 році, після Прутського миру Росії з Туреччиною, Білоцерківський (Фастівський) полк було ліквідовано, а козаків на чолі з полковником А. Танським переведено на Лівобережжя і розселено в тамтешніх полках і сотнях. Основна їхня маса осіла в Батуринській сотні Ніжинського полку та Сміленській сотні Лубенського полку.
===================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 42-43.

1654г. первая половина января. – Список украинских полков и городов, в которые были посланы представители русского правительства для приведения населения к присяге на верность Русскому государству.

…
Полку Белоцерковского, - послан Леонтий Лопухин, - Белая Церковь, Ставища, Насташка, Синява, Лесевичи, Ковшоватая, Боярка, Каменной Брод, Ольховец, Шавулиха, Черной Каменец, Трилесы – пуст, Рокитная, Ольшанка, Германовка – пуста, Фастов – пуст, Дедовчино – пуст, Рожов – пуст, - 20 городов.
…
По государеву цареву и великого князя Алексея Михайловича всеа Русии указу посланы в городы стольники, и стряпчие, и дворяне московские.
…
Левонтей Лопухин да подъячей Яков Портомоин – в Белоцерковской полк.

ЦГАДА, ф. Посольский приказ, Малороссийские дела, 1654, д.1, лл. 15-25. Подлинник.

Юрий Мыцик.
Неизвестный инвентарь Белоцерковского староства 1652 года.

31 страница.

Білоцерківці під проводом Хмельницького.
У походах білоцерківців очолювали полковники,
реєстр яких подаємо в хронологічному порядку:

Кизима Богдан (? – 1620 – ?),
Дацько (? – 1632 – ?),
Клиша (Яцина) Яцько Васильович (1632 – ?),
Білецький (? – березень 1634 – ?),
Гиря Іван,
Клиша Яцько Васильович (? – 1637),
Сакун Василь (1637 – 1638),
Каленський Станіслав (1638 – ?),
Фридрих Самійло,
Хмеленко Ярема (? – травень 1648 – ?),
Гиря Іван (? – червень 1648 – липень 1649 – ?),
Громика Михайло (? – жовтень 1649 – грудень 1651 – ?),
Курманчук Самійло (24 – 27 серпня 1651, нак.),
Москаленко Сава (1651, нак.),
Клиша Яцько Васильович (? – червень 1653 – ?),
Половець Семен (? – липень 1653 – березень 1654 – ?),
Гиря Данило (січень – травень 1654, нак.),
Москаленко Макар (? – 8 червня 1654 – червень 1655 – ?),

Далі буде.

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 18.

Білоцерківці під проводом Хмельницького.
У походах білоцерківців очолювали полковники,
реєстр яких подаємо в хронологічному порядку:
(закінчення)

Положний Матвій (липень 1654, нак.),
Клиша Яцько Васильович (вересень – грудень 1654, нак.),
Люторенко Яків (Яцина) (червень – грудень 1654, нак.),
Москаленко Сава (грудень 1654, нак.),
Гиря Данило (жовтень 1655, нак.),
Половець Семен (? – лютий 1656 – ?),
Люторенко Яків (? – травень 1656 – ?),
Сулименко Іван Іванович (? – 1657 – ?),
Люторенко Яків (? – лютий 1658 – ?),
Кравченко Іван (? – липень 1658 – березень 1660 – ?),
Половець Семен (вересень 1658, нак.),
Деркач Тиміш (липень 1660, нак.),
Данило (? – 2 грудня 1660 – ?),
Кравченко Іван (1661 – ?),
Харко (? – травень 1662 – ?),
Кравченко Іван (? – 1663),
Фридрикевич Самійло (? – листопад 1664 – ?),
Тарасенко Андрій (1664 – 1665),
Кульга Яцько (? – березень 1665 – ?),
Бутенко Степан (? – лютий 1668 – березень 1671 – ?),
Макуха Гнат (? – 1672 – 1673 – ?),
Дорошенко Григорій Дорофійович (? – 1674 – ?),
Бутенко Степан (? – лютий 1674 – серпень 1675 – ?),
Макуха Гнат (? – 1676 – ?)

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 19.

Фастівська сотня

Покозачені шляхтичі сотні:
Білецький Федір
Величко Семен
Гиря Грицько
Грушовський семен
Донець Пилип
Кисіль Клим
Кобрицький Іван
Козицький Грицько
Корзун Федір
Кощієвський Антип
Кощієвський Артюх
Лютий Грицько
Москаль Петрушка
Ревуцький Ярема
Скирмут Петро
Слизка Степан
Смоляга Кіндрат
Стасенко Яцько
Сулима Федір

Фастівські сотники:
Донець Пилип (? – 1649 – ?)
Микифорович Дмитро (? – 1654 – ?)
Дзік Петро Миколайович (полковник фастівський)
Корицький Петро (полковник фастівський)
Лясковський Павло Олександрович (? – 1675 – ?)

Отамани:
Степанов Григорій (? – 1654 – ?)

Осавули:
Величко Семен (? – 1654 – ?)

Писарі:
Парфеньєв Павло (? – 1654 – ?)

Хорунжі:
Преснов Григорій (? – 1654 – ?)

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 38 – 39.

Боярська сотня

Покозачені шляхтичі:
Гиря Федір
Дащенко Грицько
Демехненко Гринь
Медвенський Василь
Спичинський Олекса
Спичинський Кость
Спичинський Кузьма
Чиж Харко

Боярські сотники:
Валобородько Іван (1649) ?,
Дементієв Григорій (? – 13 січня 1654 – ?)

Отамани:
Гиря Федір (? – 1649 – 1654 – ?)

Писарі:
Семенів Яків (? – 1654 – ?)

Осавули:
Різник Хома (? – 1654 – ?)

Хорунжі:
Солошин Іван (? – 1654 – ?)

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 41.

Антонівська сотня

Кількість козаків: 70
Кількість шляхтичів: 11
Частка шляхтичів: 15,7 %

Покозачені шляхтичі:
Балвер Гнат
Березовський Влас
Величченко Тиміш
Величченко Тишко
Войтенко Василь
Коробка Іван
Москаленко Степашко
Носаченко Мисько
Петрашевський Сеско
Силка Василь
Шкарупа Гаврило.

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 41.

Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет "Києво-Могилянська академія”; Ніжинська міська рада. – К., 2003. – 349 с.
http://resource.history.org.ua/item/0008997

П'ятигірська сотня

Кількість козаків: 122
Кількість шляхтичів: 12
Частка шляхтичів: 9,8 %

Покозачені шляхтичі:
Борбовецький (мабуть, Горбовецький) Лук'ян
Горбовицький Лесько
Лисовець Данило
Лобода Трохим
Рапецький Мисько
Рудицький Лукаш
Селський Остап
Скиба Андрушко
Сушковський Пархом
Троцький
Турленко Ілляш
Турленко Герасим

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 42.

✔️ Диалоговая тема для обсуждений.