Metallist Чернигов Сообщений: 645 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 1210 | Наверх ##
11 октября 2009 19:08 Материалы, дополняющие книгу В. Кривошеи про Переяславский полк.
Третя полкова сотня
========================
Третю полкову сотню складали села Пристроми, Борщів, Строкова, Студеники, Леляки, Козлів, Гланишів, Чирське.
Село Пристроми.У XVII ст. входило до складу 3-ї полкової сотні, серед сотників якої в той час відомі Коваленко Іван (?-1649-?), Щербина Іван (?- березень 1669-?).
Заснували село, мабуть, представники роду Пристром. Семен Пристроменко зафіксований як козак сотні Івана Коваленка в 1649 р., а майже через століття у 1726 р. тут прожи¬вав козак Єрофій Пристром, а в 1732 р. - Гордій Пристроменко із синами Василем і Мартином.
Полковник Бойца Сербии надав полковому хорунжому Забарі с. Пристроми. З представників цієї родини відомі Андрій - райця переяславського магістрату (1717). У 1751 р. якийсь Забара скаржився на переяславського війта Кирила Сезонова за безпідставне звинувачення Забари у крадіжці магістратських коштів, побитті його самого, а також його дружини та батька й захоплення його майна.
Хмельницький Іосиф (Ясько) Іванович (?-1687-1732-?), син Івана Петровича, став обозним полковим 1-го охочекомонного полку (1721-1723), був на роботах, пов'язаних з будівництвом каналу на Ладозькому озері. Отаман с Пристром (?-1726-?) Переяславського полку. У Пристромах же ще в 1732 р. жив старець Дацько Хмельницький і брат Йосипа Матвій. Йосип мав синів Петра та Івана. Петро Йосипович Хмельницький (?-1707-1736-?, під Хотином) - значковий товариш Переяславського полку, отаман полкової артилерії. Матвій мав сина Василя.
У наступному поколінні: Іван Петрович (бл.1727-1791-?) був сотенним канцеляристом, Мойсей Петрович (бл.1732-?) і Василь Петрович (бл.1737-?) - козаками. Семен Васильович став вахмістром Лубенського карабінерного полку. 4 квітня 1787 р. був внесений до II частини родовідної книги дворян Київського намісництва. У 1792-1793 pp. опікував маєтності Опанаса Гоголя. Зберігся його герб (не Абданк). Дмитро Васильович (бл.1777-1811-?) - підканцелярист (9 лютого 1791), канцелярист (13 жовтня 1796), колезький реєстратор (31 грудня 1800), губернський секретар (31 грудня 1804), колезький секретар (31 грудня 1807). Служив у Переяславському нижньому земському суді (1791-1796), Київській казенній палаті (1796-1801), у «предводителя» дворянства Переяславського повіту (1802-1804), знову в Київській казенній палаті (1805), у Київському приказі «общественного призрения» помічником бухгалтера.
Козак можний Василь Бобровник жив разом зі свояком Ярошем (1726). Іван Бобровський службу розпочав у 1768 p., сотенним хорунжим став у 1769 р. У 1771 р. був відкомандирований у діючу армію на два роки. Там отримав чин значкового товариша.
Антін Петрович Ковалевський (?-1720-1751-?) - козак с. Пристрой, значковий товариш, військовий товариш (з 1741 p.). 28 січня 1740 р. в Юська Фесенка з братом Тимошем, сестрами Марією й Настасією та дядьком Єрофєєм Лепехою купив хати з плецом.
Село Строкова. Олександр Сулима - полковий хорунжий. 29 липня 1689 р. полковник Леонтій Полуботок надав йому села Вовчків і Строкову. 4 березня 1703 р. Сулима купив греблю зі ставом у Петренків під Ржищевом на правому березі Дніпра, 7 квітня 1704 р. купив у Василя Скрипченка дві греблі нижче Гуляників.
Коли Олександр Сулима потрапив до шведського полону, Мазепа підтвердив ці надбання за його дружиною Настасією. 7 січня 1708 р. Сулима повернувся з полону і 1 вересня 1711 р. як значний військовий товариш отримав універсал гетьмана Скоропадського з підтвердженням на село Грищенці в Київській сотні (на правому березі Дніпра), село Строкову і хутір Бучачок. Став суддею полковим переяславським. 13 травня 1713 р. отримав від полковника Томари село Мецалівку Золотоніської сотні.
Село Строкове за донькою О.Сулими Єпистимією перейшло до родини Рустановичів.
Село Студеники. Гаврило Калющенко отримав підтвердження на сіножаті й городи від гетьмана Івана Кулаги-Петрожицького. На його отчизну й дідизну претендували Карпо Петренко і Яцько Подолянка.
На засланні Прокіп Кулага перебував у Наримі, а Семен - в Кузнецьку. Обидва брати повернулися із заслання. Прокіп став сотником кропивнянським (1672), потім полковим осавулом (1678), а Семен - полковим суддею (?-1676-1682-?). «Донька Семена була одружена з полковим писарем Савою Стефановичем Шабельником, ще одна Кульженківна - Ганна була дружиною сотника кропивенського Костянтина Яковича Следзинського», - констатує дослідниця переяславських родоводів І.Кривошея.
Цікаво, що володіння полкового судді Семена Кульженка села Козлів і Студеники перейшли у володіння значкового товариша Марка Думитрашка.
Переяславський полковий писар Павло Черняхівський у 1715 р. отримав універсал гетьмана Скоропадського на володіння трьома дворами в с. Студениках. У кінці 1716 р. він мав суперечку з єпископом Шумлянським, за що 16 грудня того ж року Скоропадський наказав генеральному хорунжому Івану Сулимі покарати його. На 1723 р. з-під його володіння у нововписані козаки перешли 2 посполитих, а залишилися 12. Суддя полковий переяславський. Володів хутором над Чумгаком вище хутора війта Копцевича, на який мав універсал ГВК (1725) і яким заволодів бунчуковий товариш Григорій Іваненко. Володів на уряд с. Мельниками Іркліївської сотні.
Краев Лук'ян службу розпочав з 1749 р. в полковій канце¬лярії канцеляристом. Через 8 років отримав чин значкового товариша. А в 1760 р. став отаманом сотенним 2-ї полкової сотні.
Степан Мізин (1745-1782-?) розпочав службу в 1765 р. в полковій канцелярії переяславській, через 9 років отримав чин військового товариша. Десь у цей час одружився з донькою відставного армійського полковника Михайла Боярського Євдокією. У с. Студениках 3-ї полкової сотні мав 41 підданого й окремо 5 дворових людей, всього 17 хат підданих.
Село Козлів (Козинці). У реєстрі запорозьких гетьманів під 1617 р. зафіксований Дмитро Богданович Барабаш. Його синові Семену довелося прожити тяжкі часи першої половини XVII ст., а онук - Гнат Семенович - став значним військовим товаришем (1651) у роки Визвольної війни. Лаврентій Гнатович Барабаш очолив 2-у полкову Переяславську сотню. Сини Лавріна Тиміш, Яким і Василь (який був і сотенним отаманом) дали значні розгалуження роду, нащадки якого проживали в Козлові, Гайшині та інших населених пунктах полку. Можний козак (?-1726-1731-?) Яцько Барабаш став отаманом курінним сіл Корніївки й Паришкова (1736). У с. Корніївці виборний козак Іван Барабаш став комісаром вівчарних заводів (1736), у 1741 р. з ним проживали брат - козак-підпомічник (теж Іван) і сини Григорій, Андрій, Петро й Микита.
Трохим Іванович Барабаш, який народився в 1719 p., спо¬чатку був писарем сотенним у Березані (?-1741-1744-?), а по¬тім - баришівським сотенним писарем з 1746 по 1761 р. Мав доньку Параску (1752) і сина Марка (1754).
9 листопада 1675 р. жителька козелецька Феська Герасимівна за 6 кіп литовської лічби продала частину двору Івану Туховцю.
У 1723 р. козелецька жителька ПІульжиха уступила плец в Переяславі козелецькому священику Гаврилу Леонтійовичу Пясецькому.
2 березня 1723 р. Степан Попович продав ліс в урочищі Мирського Козлівського гаю переяславському бургомістру Стефану Федоровичу. 9 жовтня 1725 р. місцевий козак Іван Нечай продав йому ж за 30 золотих ліс в урочищі Гаїв Занозенкових. Того ж дня Іван Дранка продав йому за 10 золотих ліс в урочищі Піщаному.
Село Леляки. 17 серпня 1690 р. гетьман Мазепа після полковника Головченка надав село полковому судді Леонтію Панкевичу. Останній був на уряді полкового судді в ?-1690-1706 pp. (убитий під Несвіжем у 1706 p.). Його вдові Настасії І.Скоропадський у 1711 р. надав у зупольне володіння с. Леляки і хутір Гурановський. У 1713 р. гетьман Скоропадський надав підтверджувальний універсал переяславській кафедральній «обителі» на хутір Годуновський на р. Оржиці, на ґрунти Кудловщину, які передали їй покійна Панкевичева і Гриневич.
Рідна сестра Л.Панкевича була за Матвієм Піковцем, батьком Василя, сотника лукомського в 1709-1716 pp. За нею до внука, Івана Васильовича Піковця, перейшло с. Леляки від бездітних Леонтія й Настасії. У 1749 р. писар Генерального військового суду І.Піковець клопотав перед Сенатом про збереження за ним с Леляків.
Ймовірно, Леонтій Матяшенко Панкевич був сином полковника іркліївського Матвія Панкевича, засланого після Чорної ради до Сибіру. У 1669 р. він перебував в Ілімському острозі, а в 1670 р. значився серед тих, хто за наказом царя мав бути звільнений. У 1671, 1682-1687 pp. бачимо якогось Матяша Панкевича лубенським полковим суддею. У XVIII ст. рід Панкевичів на Переяславщині продовжувався: в 1772 р. сотенним гельмязівським писарем був Панкевич. У селі проживали козаки куреня сотника Гулака (1732).
=======================================
Аброскін П., Кривошея В., Стасенко О. Київщина козацька: люди і долі. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. – С. 53-57. |
