На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Пирятинські сотні (1648—1782 рр.) — військово-територіальні одиниці Війська Запорозького з центром у м-ку Пирятин. Перша і друга Пирятинські сотні виникли восени 1648 у складі Лубенського полку. У 1649 за Зборівським миром включені до складу Кропивнянського полку, в якому перебували до 1658. Потім знову приєднані до Лубенського полку з одночасною ліквідацією другої Пирятинської сотні: козаків і територію включили до першої Пирятинської сотні. Перша Пирятинська сотня існувала весь час до ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини в 1782. Друга Пирятинська сотня знову виділена зі складу першої у 1762 й проіснувала до 1782. У 1782 територію першої Пирятинської сотні розділено між Лубенським, Пирятинським та Золотоніським повітами Київського намісництва. Територію другої сотні поділено між Хорольським, Лубенським та Пирятинським повітами. Загальна кількість козаків двох сотень у 1649 складала 307 осіб.
Сотники першої Пирятинської сотні: Лелет Нечипір (1649), Гамалія Григорій (1663 —1665), Козодавський Андрій (1666), Додока Остап (1671), Забродський Гапон (Агафон) (1672), Додока Остап (1678), Семашко Влас (1681), Бурий Микита (1683), Семашко Влас (1684 —1687), Кичкаровський Леонтій (1687 —1688), Додока Григорій (1688), Ангелієвський (1689), Гладкий Андрій (1689 —1695), Вакуленко Семен (1696 —1704), Сухоносенко (1711), Вакуленко Семен (1719), Огронович Григорій Корнійович (1717, н., 1719 —1747), Кириленко Павло (1723), Огронович Іван Іванович (1747), Колатевський Григорій (1750), Огронович Михайло (1760 —1763), Щербак Максим Андрійович (1763 —1768), Плевковський Ісак Григорович (1768 —1782).
Сотники другої Пирятинської сотні: Миколаєнко Іван (1649), Оріховський (1762), Булюбаш Іов (1771 — 1782).
Населені пункти першої Пирятинської сотні в 1750-х рр.: місто Пирятин, села: Архемівщина, Березова Рудка, Білоцерківці, Бубни, Вечірки, Городище, Грабарівка, Дащенки, Каплинці, Корніївка, Короваї, Крячківка, Круча, Кулажинці, Леляки, Митченки, Сасинівка, Смотрики, Усівка, Харківці та понад 30 хуторів.
Населені пункти другої Пирятинської сотні: у збережених матеріалах Рум'янцівського перепису згадане лише село Харківці.
Джерела:
1. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). — К. 1990. — с. 34 — 36.
2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 роках. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. — с. 188 —189.
Metallist написал:
[q]
ПИРЯТИНСЬКА ПЕРША СОТНЯ (1648-1782 pp.)
[/q]
Metallist написал:
[q]
Населені пункти в 1740-1750-х pp.: Білоцерківці, .
[/q]
А где есть этот реестр?
(скан куска исповедной села 1754 года)
--- Наталия. U5a1d2a Лётовы (Ряз.), Суриковы, Башиловы, Суровы (Подмосковье), Субботины, Столяровы, Андриановы, Долженко (Ейск), Щербины (Полтав. и Кубань) Нейгебауер. http://rusgenealogy.clan.su/ Все мои и моих предков данные только для генеалогии.
Александрович Григорій Ілліч бунчуковий товариш (з 18 січня 1748), призначений разом з братами Іваном та Андрієм. Мав у Пирятинській сотні хутір на 19 дворів у 1747 р.
Александрович Григорій Олександрович син значного товариша, бунчуковий товариш, його сказка датується 1756.14.05., служив з 1726 р. військовим канцеляристом, в 1728 р. прийнятий під відомство гетьмана і в 1730 р. призначений до грошового збору у сотні Глухівській, в 1733 р. був писарем сотенним глухівським, у 1734 р. призначений полковником ніжинським Хрущовим у значкові товариші, мав універсал і в тому звані у 1735 р. від князя Шаховського відправлений у полк Чернігівський для закупівлі коней для драгун, у 1737-1738 pp. полковий комісар. Румянцевим призначений бунчуковим товаришем (1738?) і в тому званні відправлений в Миргородський полк в м. Переволочну, Кременчуг, Китайгород, Орлик для набору волів і возів і на них провіанта для відправки армії у очаківський похід. У 1739 р. на з місяці відправлений у похід на лінію у команді генерал-майора Філіозова. Потім був вдома, а в травні 1739 р. висланий в похід під Хотин з бунчуковими товаришами в команді генерального осавула Лисенка. У 1740 р. відправлений в Прилуцький полк для освідчення міст і містечок і примушення полкової і сотенної старшини до їх лагодження, і для створення по кордону маяків і при них караулу. 1741 р. відправлений по інструкції з командою генерала Леонтієва у всі малоросійські полки для набору співаків до імператорського двору, в 1742 р. за генерала Бутурліна відправлений в 6 засеймських сотень Ніжинського полку для прийняття присяги у населення на вірність цариці, в 1743 р. посланий для будівництва мостів і гатей під станції від Ніжина до с. Комарівки і Борзни в команді Ханенка. В 1747 р. 8 місяців складав ревізію в Чернігівському полку, в 1749 р. призначений в комісію полковника Сомова. У 1750 р. по донесенню сотника шаповалівського Саханського для прийняття від нього "в откуп содержащихся канцелярией войсковой маєтностей и отдачи по описи" військовому канцеляристу Мирковському. 1753 р. відправлений по інструкції з суду генерального в сотню Кролевецьку для слідства у справі бунчукових товаришів Чуйкевичів і Діаковського з бунчуковими товаришами Забілами-Ревутинськими. В 1754 р. призначений ордером ГВК в полкову ніжинську лічильну комісію де був 2 роки. Був грамотним і сам підписувався. У 1736 р. мав 5 підсусідків у Воронежі. Володів житловим двором та 4 дворами найманих людей у хут. Кручі Пирятинської сотні. Мав 4 двори,2 кола млинових, надав позику у 1743 р. до військового скарбу бо копійок. У 1748 р. мав житловий і найманий двори у Воронежі.У м. Березному Чернігівського полку мав житловий двір і 3 шинкових (1747), житловий, 3 шинкових двори, і двір підсусідіків (1750)
Александрович Іван Ілліч (1720.14.09. - 1790.1.01., с. Велика Круча) службу розпочав з 1738 р. значковим товаришем Лубенського полку після смерті батька - військового товариша. В цьому ж році займався набором волів у Лубенській сотні. В наступному 1739 р. пішов у похід спочатку під керівництвом лубенського полковника Апостола, а потім - осавула полкового Засядка. У 1743 р. здійснював ревізію Лубенської, Чорнуської і Горошинської сотень. Військовий товариш "за долголетние его служби" (з 20 лютого 1744). Полковий комісар (1748). Бунчуковий товариш (з 1748.12.01.). В тому ж році разом з бунчуковим товаришем Максимом Жуковським здійснював ревізію Полтавського полку. 1745 р. тримав у Пирятинській сотні при хут. Кручі 12 дворів піших підсусідків, житловий двір і шинок у Пирятині, хутір біля хорольських колодязів, в якому жив найманий вівчар, у полковій сотні у с. Єнковці і двір піших убогих підсусідків козацьких, 2 двори у с. Вищі Булатці. У 1747 р. за ним записаний двір приїжджий у Пирятині та два хутори в цій сотні на 5 і 6 дворів. Побудував Іоанно-Богословську церкву у с. Великій Кручі. Вітчим Александровичів Іван Баша Сербин присягнув у 1741 р. Д.: (1755) Єфросинія Григорівна Огранович (1728 - 1816.8.12., с. Велика Круча), донька пирятинського сотника і онука полковника прилуцького Горленка. Мали двух синів і сім доньок.
Андріяшевич Михайло значковий товариш (1735), мешканець пирятинський.
Асауленко Микола значковий товариш Лубенського полку (1745). Мав у Пирятинській сотні при хуторі з двори підсусідків піших убогих.
Богдановський Тиміш службу розпочав з 1758 р. на Січі козаком, писар полковий (1759), сотник пирятинський (з 1771). Бунчуковий товариш у Лубенському полку (1783), був у поході у 1760 та 1779 рр. Д.: N Йосипівна Полетика, у 1775 р. мали доньку.
Булюбаш Іов Якович (1747 – 1786 – ?) службу розпочав з 2 травня 1767 p., значковий товариш Лубенського полку (з 1767.19.05.), у другій армії (1769), сотник 2-ї Пирятинської сотні (1771.15.06. - 1783), сотник у абшиті (1786). Мав 301 підданого (переважно у с. Горби Жовнинської сотні та м. Чигрин - Дубрава). Д.: Євдокія Петрівна Сахновська, донька бунчукового товариша.
Бурий Микита Іванович осавул полковий лубенський (? -1665 - ?), (? -1672.05. - ?), сотник пирятинський (? - 1683.16.06. - ?), козак пирятинський (1685). 16 серпня 1685 р. за борг Марку Аврамовичу повернув березняк.
Бусло Павло (? - 1670 - 1713 - ?) військовий товариш Лубенського полку (? - 1702 - ?). Мешканець пирятинський.
Вакулович Іван Семенович (? -1700 - ран. 1747) син сотника пирятинського, 16 вересня 1717 р. гетьман затвердив за ним ґрунти, які йому дісталися як посаг, у 1719 р. Свічка продав йому хутір Сурмачівський. Значковий товариш (? - 1717 - 1735 - ?). Д.: Ганна Лук’янівна Свічка (? - 1702 - 1747 - ?), донька полковника лубенського.
Вакулович Пац Семен шляхетська родина Паців, або інакше Тризни, перед Визвольною війною мала маєтності у Чернігівському воєводстві: Седнів з волостю (с. Куликівка після них перейшла Ворошилі, Грибовичу, Григорію Бутовичу) і Тупичів, в Ніжинській окрузі Івангород. Мали, очевидно, якісь маєтності і на Пирятинщині, які привласнив полковник Свічка, поруч з тим, протегуючи розвитку його млинарства в неосвоєних місцях. Млинар і селітреник пирятинський (1675). Сотник пирятинський (1696.01 – 1719.05 – ?). 22 серпня 1698 р. отримав гетьманський універсал з дозволом відбирати військову частину з власного млина на р. Удаї в с. Каплинцях. 16 січня 1701 р. отримав від полковника Дмитра Зеленського підтвердження на с. Грабарівку. 2 жовтня 1707 р. отримав гетьманський універсал на право володіння купленим млином на р. Удаї і дозвіл відбирати військову частину як з цього, так і з побудованого ним млина на р. Удаї. 29 квітня 1713 р. отримав гетьманський універсал з підтвердженням права на володіння с. Грабаровкою, д. Смотриком і хутором при р. Оржиці і грунтами та людьми. У Софійському монастирі поминали його рід: Леонтія, Івана, Якова, Григорія, Уляну, Марію, Вуколу, Мелентія, Терентія, Михайла, Семена, Марію, Євдокію, Параску, Настасію, нм. Гната, Кіндрата, Леонтія, Федора, Марію, Марію, Пахомія, Євгенія, Гаврила, Григорія, Ісидора, Івана, Романа, Кирила, Ісидора, Дмитра, Касія, Ксенію, Андрія, Олексія, Марію, Пилипа, Діонісія, Параску, Івана, Євдокію, Гаврила, Феодору. Синодикпирятинського сотникаВакуленка Семена у Києво-Микільській пустині: Леонтій, Іван, Ульяна, Марія, Яків, Григорій, Вукула, Мелентій, Пархомій, Терентій, Іван, Григорій, Євдокія, Семен, Параска, Євгенія, Євдокія, Євдокія, Марія, Леонтій, Гнат, Кіндрат, Марія, нм. Марія, нм. Настасія, нм. Федір, Іван, Пахомій, Іван, Гаврило, Григорій, Сидір, Кирило, Дмитро, Касій, Марія, нм. Іосиф, нм. Іосиф, нм. Петро, Андрій, Олексій, нм. Григорій, Діонісій, Пилип, Роман, нм. Гаврило, Іван, Ірина, Сидір, нм. Сидір, Сидір, Тетяна, Іван, Ірина, нм. Марія, Федір, Євдокія, Кіндрат, N, нм. Леонтій, Євдокія, Федір, Євгенія, Євгенія, Андрій, Настасія, Василь, Семен, Андрій, Іван, Іван, Євдокія, Петро, Ганна, Федір.
Вакулович Петро Семенович (? – 1738) син сотника пирятинського. Разом з братом Іваном були на Пирятинському уряді (1719). Значковий товариш Лубенського полку (? – 1735 – 1738). У 1735 р. був у кримському поході, у 1736 р. складав дворову ревізію, у 1737 р. був у команді по набору людей на лінію, учасник кримського походу 1738 p., повертаючись з якого, помер. Д.: Мотря NN (? – 1747 – 1757 – ?). Мала підданих в с. Смотрикові Пирятинської сотні убогих 6 дворів на 8 хат та хутір на з двори (1747).
Веспертинський Гаврило (? –1720 – 1745 – ран. 1762) значковий товариш Лубенського полку (? – 1741 – 1742), присягнув у 1741 p., військовий товариш (1742.11.10. – 1745 – ?). Мав житловий двір у Пирятинській сотні у с. Митченках та у с. Вечорках, в якому мав підсусідків 3 піших двори і сам жив.
Вечорка Юхим Якович (нар. с. Вечорки на Пирятинщині, там "очизна", ? – 1635 – 1688 – бл. 1693) покозачений шляхтич, наказний полковник котельвський (? – 1665 – ?), військовий товариш (? –1667 – ?), товариш полку Гадяцького (1669), отаман городовий гадяцький (1669), суддя полковий гадяцький (1672), обозний полковий гадяцький (1675 – 1676), наказний полковник (1690), суддя полковий гадяцький (1690 – 1693). За Самойловича тримав села Русанівку, Липову Долину, остання після його смерті перейшла до полкового осавула Михайла Кияшки. Значний військовий товариш (? – 1687.20.10. – 1688.18.02. – ?).
Гамалія Григорій Михайлович (? – 1633 – 1702) син черкаського полковника. Ще за гетьманування Б. Хмельницького тримав с. Хоружівку. Сотник пирятинський (? – 1661.10. – 1664). Активно підтримув Івана Брюховецького, став полковником лубенським (? – 1664.04. – 1666.07.). Розорив Черкаси та інші правобережні міста. Витримав чотири тижні осади Чернецького у Медвині. 4 квітня 1665 р. захопив Корсунь, знищивши 700 поляків. Їздив з гетьманом до Москви і з грудня 1665 р. отримав царську грамоту на дворянство і сс. Хоружівку і Хітці (оригінал). У липні 1666 р. Брюховецький запідозрив його у зносинах з Дорошенком і, заарештувавши і закувавши, більше року тримав під вартою у Гадячі. Уряд лубенського полковника (? – 1668.01. – 1670.01. – ?) зберігав і за свого дядька - гетьмана Петра Дорошенка, вірним якому залишився і після проголошення гетьманом Ігнатовича. Очолив охотницький запорозький полк (1669.23.01.), потім повернув пернач лубенського полковника (? – 1670.29.01. – ?), а згодом очолив Паволоцький полк (1670 – 1673). Коли ж став генеральним осавулом, то його місце полковника зайняв дядько Яків Гамалія. Був козацьким послом до Турції (1659, 1668). Наказний гетьман, у 1671 р. у Фастові потрапив у полон до польського полковника Пива. Після капітуляції дорошенківців перейшов на Лівобережжя. Григорій Михайлович, як значний військовий товариш, чекав свого часу, оселившись у Лохвиці і скуповуючи ґрунти навколо неї. "Коломак" 1687 р. приводить його знову до полковничого пірнача лубенського (1687.07. – 1688), хоча і не надовго. Мабуть, давався взнаки вік. Значний військовий товариш (1688 – 1689 – ?), 1689 р. супроводжував гетьмана Мазепу до Москви. 5 березня 1690 р. Мазепа "респектуючи мы нагодние и значные здавна в Войску Запорозком пана Григория Гамалеи роненые прислуги" підтвердив володіння греблею на р. Сулі, а також с. Хруль. Помер бездітним. Від Гамаліїв і Головіна с. Хоружівка у серпні 1765 р. перейшла до київського генерал-губернатора Костюріна. Д.: Марія Василівна N (? – 1670 – 1716). За заповітом 1694 р. їй були відписані всі маєтності чоловіка. За її тестаментом 14 серпня 1716 р. уступила Київському Михайлівському монастирю різні ґрунти.
