КОНОТОПСКАЯ сотня - Генеалогический форум ВГД. Тема №25081

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

КОНОТОПСЬКА СОТНЯ
(1648-1782 pp.)
==========================

Утворилася, ймовірно, восени 1648 р. у складі Борзнянського полку.
Але формально визнана і юридично закріплена за Чернігівським полком Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 р. у кількості 100 козаків з осідком у м. Конотоп, яке до 1648 р. було центром Конотопської волості (округу) Новгородського повіту Чернігівського воєводства.

Після Білоцерківської угоди 1651 р. сотня, ймовірно, відійшла до Ніжинського полку, позаяк у присяжних списках 1654 р. вона числиться уже за ним у складі міста Конотопа та сіл Вирівки, Полівки, Соснівки і Підлипного зі старшиною: Градовський Федір - писар, Лихосавенко Ярема - осавул; Коло-миєць Андрій - хорунжий. Отже, від 1654 р. і до ліквідації у 1782 році Конотопська сотня була адміністративною одиницею Ніжинського полку. Після скасування її територію включено до Чернігівського намісництва.
Сотенний центр: містечко Конотоп, тепер - районне місто Сумської області. Серед урядовців сотні найвідоміші представники родини Костенецьких.

Сотники: Рибальченко Іван (1649). Семен Михайлович (1654). Семен Мар'янович (1656-1659). Лисенко Олександр (1669). Петренко Пантелеймон (1671-1672). Ждан Іван (1672-1681). Кандиба Федір (1681-1689). Боровка Ярема (1690). Кандиба Андрій Федорович (1698-1700). Бистрицький Іван Семенович (1703). Костенецький Григорій Назарович (1707-1716). Лизогуб Андрій Юхимович (1716-1719). Щербацький Федір (1719). Костенецький Григорій Назарович (1719-1727). Костенецький Осип Григорович (1727-1750). Костенецький Федір Осипович (1750, н., 1751-1773). Фіалковський Іван (1775). Таранський Андрій Тимофійович (1780-1782).
Населені пункти: Вирівка, село; Гути, село; Конотоп, містечко; Озаричі, село; Підлипне, село; Попівка, село; Семенівка, село; Соснівка, село; Старе, село; Шаповалівка, село.
За Генеральним описом 1765-1769 pp. до сотні віднесено слободу Кандиби. Підкреслені ж населені пункти у ньому відсутні.

"Опись Конотопской сотни 1711"
https://en.calameo.com/read/002055968c27f2aed447f

Издание А.Лазаревского, Чернигов, 1892

Опись содержит перепись населения сёл: Семяновка, Подлипное, Сосновка, Шаповаловка, Поповка, Веревка,
Озарич, Старая, Гути, и города Конотоп.

>> Ответ на сообщение пользователя 686075 от 18 октября 2019 18:41

А есть ли подобные списки по соседней Сосновке?

Центральный государственный исторический архив Украины, г. Киев (ЦГИАК Украины)

Фонд 51 Опись 3 т. 1 Дело 925
Скарга козака с. Попівка Конотопської сотні Ніжинського полку Семена Шевченка про відмову односельців Марка Богдащенка, Петра Занька та ін. прийняти гроші за грунти, куплені у його тітки. Оригінал. 1723 р. 2 л.

Фонд 51 Опись 3 т. 1 Дело 988
Донесення сотника Конотопської сотні Ніжинського полку Андрія Кандиби про спір за Соснівський степ між Андрієм Лизогубом і жителями сс. Шаповалівки, Соснівки і Попівки. Оригінал. 1723 р. 3 л.

Фонд 51 Опись 3 т. 2 Дело 2086
Справа про звільнення від консистентських зборів пушкарів Кролевецької, Батуринської та Конотопської сотень Ніжинського полку. 1726 р. 4 л.

Фонд 51 Опись 3 т. 2 Дело 2606
Скарги жителів Батуринської, Глухівської, Дівицької, Конотопської і Кролевецької сотень Ніжинського полку на зборщиків податків Герасима Книша, Лавріна Яковлєва та ін. за несправедливі арешти, здирства і хабарництво. 1727-1728 рр. 29 л.

Фонд 51 Опись 3 т. 3 Дело 4056
Супліка козака с. Попівка Конотопської сотні Ніжинського полку Василя Малюти та указ гетьмана конотопському сотнику про повернення козаком Яковом Бузенком та козаком с. Великий Самбір Корибутівської сотні Прилуцького полку Зінком Ващенком захопленого спадкового майна та грунту. 1732 р. 4 л.

Фонд 51 Опись 3 т. 6 Дело 8398
Справа про передачу на розгляд в конотопське сотенне правління донесення єкрея Якова Моісежва з проханням прискорити розслідування крадіжки його речей у с. Соснівка Конотопської сотні Ніжинського полку. 1742 р. 5 арк.

forum.genoua.name/viewtopic.php?id=114

Списки сотенной старшины
Список казаков сотни по реестру 1649 г.
Село Сосновка маетность пана Андрея Лизогуба
Село Веревка маетность пана Ивана Костеецкого
Село Шаповаловка до ратуши належное
Село Поповка маетность реиментарская
Село Семяновка маетность пана Корецкого
Село Подлипное маетность рейментарская
Село озарич, маетность чернетческа монастира Обмочевского
Село Старая, маетность рейментарска.
В самом городе Конотопе з фольварками.
Товариство конное и пешое, сотенное.
Курень Загребельский
Курень Вовкогоновский, товариство конное и пешое
Курень Дрижчовский, товариство конное и пишое
Курень миский, товариство конное и пишое:
Посполство городское конное и пишое

Из Присяги малороссийских войск 1732 года, РГАДА, ф. 248, оп. 103, д. 8250.

Конотопская сотня.

Село Жолдаки

Засноване 1721.

При Гетьмані І. Скоропадському служилі жолдаки (жолнери) попросили у гетьмана біля села Стара на березі Сейму землю для поселення своїх сімей. Так і виникло село Жолдаки. 1726, після ревізії власностей покійного Гетьмана Іоанна Мазепи, населення Жолдаків приписане до "Батуринського присуду".
А 1729 село було вже настільки значним, що в ньому побудували церкву.

https://rusgenealogy.clan.su/forum/39-344-5

С. Жолдаки, р. Сейм. При гетманах, как в Батурини, так и в Глухови, состояло несколько десятков особаго рода пихотинцов, называвшихся жолдаками, т.е. солдатами. Шафонский говорит (Черниг нам., 69), что жолдоки набирались из двух сел, Жолдаков и Спасскаго (Кролев. у); но это может быть вирно только относительно втор.пол. XVIII в.
Раньше было не так. О начале жолдаков и их назначении разсказывает Полуботок в одном своем донесении в сенат, 1722г.

- «прежных времен, за прежде бывших гетманов, опроч приватных служителей их гетманских, были в услугах дому их же жолдаки, на стороне мешкаючие (т.е. жившие по своим домам), которие помисячно прииздячи, переменою в двори гетманском варту (караул) отбували и до всяких недалеких посилок тут же в городи или в самом двори отправуемы, употребляемы были, вместо жолнеров, (слово однозначащее с жолдаком); яких (жолдаков) числом за изменника Мазепы было 80; покойний же гетман г. Скоропадский з перваго разу, при себе держал их з 50, а после 20 человека одправивши, остановил в служби той только 30. А ныне, по смерти его, г. гетмана, на лице обритаются 27 человек; в том числи, атаману их по 4 р., кунтуш тузинкового (простаго, собств. - дюжиннаго) сукна, кафтан киндяковый (сермяжный), и прочий всем жолдакам по 1 р. в год, да по габяном биляку (верхняя шерстяная одежда, билаго цвита 408)жаловане видавано не из приватного респекту гетманского, но з скарбцу войскового покуховных доходов. Хлиб теж получали они з гетманской маетности на булаву належной, з села Подлипного, атаман по 2 четверика, а рядовые все по 1 четвереку в мисяц.»409)

Отсюда видно что жолдаки первоначально нанимались на службу из ближайших к гетманской резиденции сел; но затим, при Скоропадском, служилые жолдаки обзавелись в Глухови семьями и выпросили у гетмана для выдан поселения своих семей, землю около с.Старой, на берегу Сейма. Из образовавшагося таким образом поселка и возникло теперешнее село Жолдаки.
Когда Бутурин был отдан Меньшикову в 1726г., то и население Жолдаков было приписано к «Батуринскому присуду;» а когда после падения Меншикова, капитан Семитов описывал Батуринскую волость «наея величество», то и жолдаков записал в число посполитых. Поэтому генер. канцелярия в январи 1727г., писала в малороссийскую коллегию, что «жолдаки - войсковие люде, мешкаючие в Конотопской сотни, которие при гетманах и после, при генер. Малоросс, канцелярии, службу и караулы отправляли и были и ныне суть войскового, звания, а не посполитого», почему просила «давнего порядку войскового не переминять» и оставить жолдаков на прежнем положении, чтобы «жолдаки найдовалися на воинской служби, для посылок и караулов при енер. канцелярии, попрежнему званию и обыкновению.» - Не знаем было ли исполнено это представление генер. канцелярии, но как видно в короткое время владиния Меншикова Батуринскою волостью, управитель послидней Гудович успел таки наложить руку и на село Жолдаки, дозволив селиться в последнем и посторонним людям. Это видно из слидующаго распоряжения гетмана Апостола, сделаннаго в к. октября 1727г. - «суппликовал до нас Иван Горецкий, атаман жолдацкий с товариством, жалостне прикладаючи, что в село их Жолдаковку, которое за антецессоров наших осажовано для життя самим им жолдакам, вместившися посполитие люде по приказу дозорци Батуринского Гудовича, великие кривды им делают, а паче грунта их пахатние и сенокосние пустошат и пущи (лисов) рубати им владилци околичних сел боронят. Теди ми, гетман, видаючи, что оние жолдаки, за антецессоров наших издавна до правлиния гетманскаго надлежачи, грунтами своими в селе Жолдаковци владили и в уизди рубать пущу им было невозбранно, так и ныни помянутых жолдаков принявши до двору нашого наслуговувать, велилисмо оним видать сей наш универсал, чрез которий мати хочем... абы дозорца Батуринский и протчие тамошние гражданские и сотенние владельци им, жолдакам, в рубаню пущи и в владении грунтов их... жадной не чинили перешкоды...»4|°)
Называемое в этом универсали село Жолдаковка при Апостоли было уже настолько значительно, что в нем в это время построена была церковь. В сентябри 1729 г., в диариуше (журнале) генер. канцелярии записано: «по супплици Андрея Негефеля, капитана жолдацкого с товариством, дан лист (от гетмана) причинний (просительный) до преосвященного Киевского, дабы был указ до протопопи Конотопского о посвящении церкви новопостроенной в с. Жолдоковци».
............
Жолдацкая рота закончила свое существование при П.А.Румянцови, который по словам Шафонскаго (Черн. Пам., 69) обратил ее «в регулярную роту, названною фузелерною, которая нимецкие зеленые кафтаны с палевыми обшлагами, палевые камзолы и штаны носила...» Обращение жолдаков в «фузелеров» и перимена прежней одежды на нимецкую, встретили со стороны их протест...

Население с. Жолдаков по ревизии 1736 г. не показано, а по описанию 1781г. оно значится так: «фузилерной при малорос. Коллегии состоящей роты, прапорщик 1, служ. сержант-1,отставн. сержант-1, отставн. унтер-офицеров-2, капралов-2, солдатских увольненых от службы - 48 двор., 51 хата; служащих - 36 дв., 38 х., подпоручика Гурскаго подсос. - 2 х. и прапорщика Евжика подсос. - 1 х. «- Жители сего села по причини неиминия у них довольных земель к землиделию, по большей части, зажинают хлиб в селах Путивльскаго уезда: Бурыни, Корсаковой, Поповой Слободи и друг., жгуть угольи и продают в Конотопи и иных мистах.»

Єзучевський Ничипір
Значковий товариш Ніжинського полку (1736 – 1738).
У 1736 р. мешкав у Конотопі з синами Семеном, Павлом і Кіндратом.
Мав два двори підсусідків і плац у Конотопі.

Єзучевський Семен
Значковий товариш Ніжинського полку (1781).
Військовий товариш,
засідатель у Конотопському нижньому земському суді (? – 1782 – 1783 – ?).
Разом із братами – полковими канцеляристами Степаном та Іваном мали 93 підданих у Конотопі та в хуторі поблизу нього.
Д.: Марія Луківна Філонович, донька значкового товариша.

Жданенко Іван
Сотник конотопський (1676),
товариш військовий (1682),
присягав із гетьманом у Батурині.

Джерело:
Кривошея І.І. Неурядова старшина Української козацької держави (XVII – XVIII cт.): монографія. – 2-ге вид., доповнене. – Видавець Пшонківський О.В., 2016. – Т. 2. С. 235.

Подвірний перепис жителів сотенного м-ка Конотоп Ніжинського полку; документи (копії жалуваних грамот, судових рішень, дарчих, купчих тощо) на підтвердження права власності.
1698-1769 гг., 1022 л.
ЦДИАК. Ф. 57, оп. 1, д. 45

Подвірний перепис жителів сотенного м-ка Конотоп Ніжинського полку; документи (копії жалуваних грамот, судових рішень, дарчих, купчих тощо) на підтвердження права власності
1720–1768 гг., 1114 л.
ЦДИАК. Ф. 57, оп. 1, д. 46

Подвірний перепис жителів Конотопської сотні Ніжинського полку; документи (копії жалуваних грамот, судових рішень, дарчих, купчих тощо) на підтвердження права власності
1685–1767 гг., 602 л.
ЦДИАК. Ф. 57, оп. 1, д. 47

Населенные пункты Конотопской сотни в Румянцевской переписи:

Добрый день! Я изучаю фамилию Сивер . Дошла до 1711 года (Опись Конотопской сотни Лазаревского). Род живет в Поповке, Конотопского уезда. В присяжных книгах 1654 года еще Сиверов нет.
1. Подскажите какие документы есть в промежутке 1654-1711 годы?
2. Есть ли переписи козаков и их семей до 1735 года?

С уважением
Татьяна

Грабовський Яків (Михайлович?)
(1669 – 1737 – ?)
дворянин гетьманський,
мешканець конотопський,
значний військовий товариш (1701).
Товариш військовий Ніжинського полку (1718),
бунчуковий товариш (? – 1722 – 1737 – ?),
у 1722 р. вніс на відновлення Києво-Печерської церкви 15 золотих;
був у Сулацькому поході (1725 – 1727),
залишений в Астрахані (08.1725).

Джерело:
Кривошея І.І. Неурядова старшина Української козацької держави (XVII – XVIII cт.): монографія. – 2-ге вид., доповнене. – Видавець Пшонківський О.В., 2016. – Т. 2. С. 227.

// (арк. 14)
Реестр по указу ясневелможного добродія его млсти пна гетмана и велможного добродія его млсти пна полковника нашего ніжинского ведлуг слушного зревідовання сколко обрітается во всей сотніх Конотопской як по селам, так и в самом городі товариства коннаго и пішаго яко под державцами, що й протекционалних товариства и посполитих людей запис, якие всі міют виписати подробну 1718 году июля 9 дня.

Село Семяновка, маетность пна Корецкого, сотенное товариство конное:
Василь Сердюченко конний
Василь Буштенко конний
Павло Сердючок конний
Максим Косенко конний
Опанас Бровко конний
Василь Юхименко конний
Евтихий Скиба конний
Семен Злоиваненко конний
Трофим Януш конний
Семен Максютенко конний
Иван Саgай конний
Иван Ющенко конний
Иван Приймак конний
Яков Спитченко конний
Иван, зят Рудкув конний
Денис Иленко конний
Леско Торбувский конний

Того ж Семяновского курененя (!) товариство пiшое:
Андрiй Кораваенко піший
Левко Гавриленко піший
Гордій Рекало піший
Федор Сокол піший
Федор Фесюненко піший
Савка Білокобила піший
Стефан Ступак піший
Стефан Бровко піший
Игнат Гомотиленко піший
Василь Макаренко піший
Семен Шевчик піший
Грицко Мищенко піший
Грицко Приймак піший
Семен Немудрий піший
Иван Рудко піший
Иван Заїка піший

Джерело:
о. Мицик Ю. А, Тарасенко І. Ю. Реєстр Конотопської сотні 1717 р. – К.: ПП "ПФ "Фолиант", 2020. С. 7.