МЕНСКАЯ сотня - Генеалогический форум ВГД. Тема №25111

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Metallist написал:

[q]
МЕНСЬКА СОТНЯ
(1654-1782 pp.)
=====================
Менська сотня (1654 — 1782 рр.) — створена на початку 1654 р. як військова та адміністративна одиниця Ніжинського полку. Включала містечко Мену та села Бабичі, Дубравну, Дягове, Куковичі, Макошин, Ушню, Максаки.
Мала старшину: писаря Семена Мартиновича, осавула Богдана Найденовського і хорунжого Прокопа Богдановича. У 1672 р. Іван Самойлович передав Менську сотню до складу Чернігівського полку, який хотів зміцнити.
У ньому ж сотня знаходилася аж до ліквідації у 1782 р.
Протягом зими 1781–1782 рр. територія сотні була включена до Чернігівського намісництва. Сотенний центр: містечко Мена, нині — райцентр Чернігівської області.
До 1648 р. Мена — центр Менської волості Чернігівського повіту Чернігівської губернії. Населені пункти: с. Баба, с. Бондарівка, с. Бреч, с. Бутівка, с. Величківка, с. Данилівка, с. Деснівка, Дівича, слобода, с. Домашлин, с. Дубравка, с. Дягів, с. Куковичі, с. Макошине, с. Максаки, м. Мена, Микольська слобідка, с. Осмаки, хутір Остапівка, хутір Рожківка, с. Слобідка, Тютюнникова слобідка, с. Утівка, с. Ушня, с. Феськівка, с. Хавдіївка. За винятком нових хуторів, ці ж населені пункти значаться і в описі 1769 р.
Тобто адміністративна територія сотні була стабільною протягом 110 років існування.
[/q]

О селе Домашлин

с. Дом(а)ишлин

Находится в Черниговской обл., в Корюковском районе, в 76 км к северо-востоку от Чернигова, в 184 км. от Киева и в 195 км. от г. Сумы. Речка Некиша.
Регiони Украiни та iх склад
На этом сайте официальной датой "утворения села" считается 1500 г.
Но Литовская Метрика дает более позднюю дату: " .... Только после Смоленской войны (1633-1634), .... здесь были основаны села Домислин и Ольшана".
AGAD. Metryka koronna, sygn. 189, k. 280-281
Смоленская война 1633 - 1634 гг.

В Генеральном следствии о маетностях Черниговского полка читаем:
.....Оное с. Домишлин, по сказке тамошних старожилов, як они упомнят за прежних гетманов надлежало к послушанию ратуши Менской до гетманства Мазепи, а Мазепа, будучи гетманом (1687 - 1708) отдал был того села посполитих во владение Ивана Курци, будочому тогда сотником Менским (Курський\ Курка\Курочка Иван Леонтьевич ?- 09.1685 - 02 1696 - valcha), которий владел тринадцать год, а после оного Курки отнявши, взял в свое владение к замку Батуринской и из своего владения отдал был Орлику , писару енеральному за которим то село было во владении до их измени, а, по измени Мазепиной, завладел тем же селом полковник Чернеговский Павел Полуботок и, содержа при себе два года, уступил из своего владения взамену села Борович бунчуковому товарищу Василию Полуницкому (Василию Евстафьевичу, сотнику Любецкому в 1698, 1701-1702, 1708, 1726-27 гг. - valcha), за которим и ныне во владении, и на уряди жадние то село не надлежало; а показание слободи поселены вновь нынешним владельцем Василием Полоницким, Ивановка в 1714 году при Хавдеевском млину на купленной его земли, а Михайловка, прозванием Тютюнниковская, в 1716 году на земли Домишлинской, як о том он же Полонецкий сказкою своею показал, и оние слободи, кроме него, не были ни за ким во владении. На то село Домишлин объявлен сего 1730 года подлинний гетмана Скоропадского универсал и взята з его за рукою зятя Андрея (Андрей Григорьевич Милкович/он же Сибирский - valcha) и за справкою копия, а в оном универсале написано, что то село взамену села Боровичи и слободки Боровицкой от полковника Полуботка ему Полоницкому уступленное грамотное утверждает он, гетман, ему, Полоницкому в спокойное и нерушимое владение в 1710 году, позволяючий ему, Полоницкому, при хуторе Брецком для гаченя гребли на грунтах Домишлинских людей заграничных литовских, а не инших осадитя и спокойне владети, а на слободу Ивановку, что при Хавдеевском млину, универсалу и крепости жадной не объявлено, а объявлено токмо универсал гетмана Скоропадского 1710 году на часть войсковую в млине Андрея Хавдея, а по поселении при оном людей в том универсале не упомянуто..."

У А. Лазаревского в его "Обозрении Румянцевской описи..." читаем:

"...С. Домышлинъ, при речке Некише, Церковь Рождества Богородицы. Коз. дв. - 35, кр. дв.- 13, владения значкового тов. Ивана Соколовского, которому достались по женитьбе от Полоницких, 22 дв. - владения черниговского судьи Тимофея Сенюты и 9 дв. - владения наследников бунчукового товарища Василия Полоницкого"

В 1726 г. в селе была церковь Рождества Пресвятой Богородицы. Служили в церкви: попъ Филип Стефанов, дъякон Максим Яковлевич, дъячки - Иван Петров, Тарас Михайлов сын Курдукович.
стр.180

3 декабря 1725 г. Екатерина I подписала следующий Указ Малоросийской коллегии:
Копия
По получении сего пришлите ведомость немедленно с симъ посланным курииром коликое число в городе Батурине до разорения ево было дворовъ, мелницъ, и протчихъ угодей, которые ко двору бывшего гетмана изменника Мазепы приналежали и коликое число было с нихъ на каждой годъ денежныхъ хлебныхъ и протчихъ всяких доходов в зборе какъ на него Мазепу такъ и на ратушу, ныне по разорении оной Батурин в каком состоянянии и есть ли какие вновъ поселенные к нему слободы и протчие угоди и коликое число в техъ слободахъ дворовъ и в них людей торговыхъ, ремесленныхъ и пашенныхъ, также и служивыхъ казаковъ и по какому указу поселились и тутошниелъ и прежние жители или отколь пришлые и хто теми слободами ныне владеютъ и естли со оного города ис принадлежащахъ к нему слободъ и фолварков и протчихъ угодей ныне в колегию малороссийскую какие доходы и сколко какихъ порознъ
Екатерина
В Санктпитербурхе
Декабря 3 дня: 1725...
По этому Указу была проведена ревизия всех сел и деревень принадлежавших "до двора" Ивана Мазепы, среди этих сел было и с. Домишлин, находившееся к тому времени во владении бунчукового товарища Василия Евстафьевича Полоницкого/

......В том селе двор со всякимъ дворовимъ хоромним и огороднимъ строениемъ и всякими заводами.
Мелница на реке Бречи, в которой прежъде до Мазепи бул един камен да коло валюшъное, а к оному внов пристроив оний владелецъ коло мучное да одно коло валюшъное.
К томужъ селу сенний покоси прозиваемое Будище на которомъ костъся возов по сто.
Синожат прозываемое другое Будище Кучуково на которомъ воз по сто сороку.
Синожат Горожа возов сорокъ
Синожат Горбачовская на которой накашоется возов по сороку
Синожат Волайковце на которой косится возов сто
К тому селу пахатние земъли на которих засивается: iржи четвертей по дванадцятъ в поли, в вдву потомужъ.
Да прежъде сего за изменника Мазепи при томъ сели Домашълинъ була пушъща, а нине на той пущи в завладени оного Полунецкого поселяни три слободи, а именно: слобода Владимеровка, слобода Ивановка, слобода Михайловка.

В селе Домашълине. Пахатние мужики.
Грицъко Ековенко коней трое, волов два,
Васил Онанович кон един, вол един,
Васил Скрипка кон един,
Данило Поко(т)никъ кон един,
Петро Семененокъ кон един, вол един,
Кондрат Руденокъ кон един,
Марко Макаренок кон един,
Ецъко Юшъченокъ кон един,
Гордей Бабъка кон един,
Павел Лисий кон един, вол един,
Хома Юсченко вол един,
Павел Жимъ кон един,
Леско Дядюшъка кон един,
Осипъ Оноприенко кон един, вол един,
Петро Иванков кон един,
Матвей Висуцъкий кон един, вол един,
Мазко Панченко кон един, вол един,
Куприй Лукяненко кон един,
Охримимъ Кугучинок коне двое, воловъ два,
Конон Оноприенокъ коней двое, волъ един,
Нестор Гришечка кон един,
Демъко Ларченокъ кон един, вол един,
Михал Сова кон един,
Пантелей Гужъвенко кон един,
Хома Могилний коней двое,
Екимъ Опанасович кон един, Максим
Шигунецъ коней трое, волов три,
Есипъ Божокъ кон един,
Алексий Лозовий кон един,
Иван Тишъчишин кон един,
Хведор Кошовенокъ кон един,
Макъсимъ Дижомисикъ кон един,
Нестар Арленеънко кон един,
Юско Холодницъкий кон един,
Васил Ециненокъ кон единъ,
Степан Есипенокъ кон един,
Иван Шевченокъ кон един,
Васил Деревяночка кон един, вол един,
Наумъ Охримецъ кон един, волов два,
Хвеско Холодницъкий вол един,
Микита Михаленкоо кон един,
Ерема Яшъченко кон един, вол един,
Антун Семененокъ кон един,
Ецъко Холодницъкий вол един,
Артемъ Кугученко кон един, волов два,
Карпъ Оришъченокъ коней двое, вол един,
Гордей Оришъченокъ кон един, вол един,
Терешъко Оришъченок кон един, вол един,
Степан Скрипка кон един, вол един,
Еким Чубакъ кон един, Васил Пятакъ кон един,
Тишько Шушенокъ кон един,
Иванъ Верешъщака кон един,
Кондрат Верещъщака кон един,
Гордей Помогайбикъ кон един,
Васил Помогайбикъ кон един,
Иван Макуха кон един,
Макъсимъ Давиденокъ волов два,
Ецъко Коснирецъ кон един, А
лексий Петрикиецъ кон един вол един,
Хведор Петрикиецъ кон един,
Иван Петрикиецъ вол един,
Грицъко Енъченокъ кон един, вол един,
Ецъко Илъкуша кон един,
Тимох Хлиборад коней двое,
Никон Сергиенко кон един, вол един,
Семен Бурачокъ кон един,
Яков Юрченокъ кон един,
Алекъсий Лавриненокъ кон един, вол един,
Андрий Чепига кон един, вол един,
Тимох Крошъченокъ кон един,
Лукян Крошъченокъ кон един,
Иван Крошъченокъ кон един,
Влас Троененко кон един, вол един,
Кондрат Прадка кон един,
Ониско Сулим кон един, вол един,
Роман Бедний кон един,
Иван Iванченок кон един,
Грицъко Iванченок кон един,
Микита Жилка кон един,
Iван Буренкий кон един,
Васил Рачокъ кон един,
Андрий Рачокъ кон един,
Макъсим Сидоренок коней два,
Клим Козликъ кон един,
Прокупъ Семъко кон един,
Гаврило Пивка кон един,
Андрий Юденко кон един,
Корней Юденокъ кон един,
Василь Куприенко кон един,
Тарас Легурецъ кон един,
Хведор Пуховикъ кон един,
Демъко Юшъченокъ кон един,
Иван Лесенокъ кон един, вол един,
Опанас Гудимъ вол един

Iтого девят десят девят дворов (99 дворов)

Огородники
Сидор Кулинич,
Михал Данилченок,
Денис Куприенок,
Ониско Степанцов,
Олекъсий Гадаченок,
Иван Брейко,
Кирий Литвин,
Пилипъ Солошенко,
Юсъко Сушъко,
Артемъ Василевич,
Тимох Богдаченокъ,
Гарасим Гирманецъ,
Стефан Литвин,
Авраам Швецъ,
Иван Гирманецъ,
Грицъко Друздъ,
Терешъко Швецъ,
Гарасимъ Слиняка,
Михал Бараненко,
Иван Шулга,
Иван Сеникъ,
Максимъ Юсченокъ,
Жилка Евтух,
Сергий Мисобъка.
Итого двадцят чотири дворов (24 двора).

С вышепоказанних подданих которие имеют кони и воли платили при изъменники Мазепи годового платежа с коня по тридцати копеякъ да овса по четверику, в котором московскомъ мери четири четвертичъки, да с пары волов денег потомужъ да жита по четверику а спеших огородников денгами по двадцяти копеек в год.

А ныне владелцу Василию Полуницъкому платят денгами тожъ число, а хлеба с коня овса по два четверики, с пари волов жита по дважъ четверики менской мери и всякие роботизны отбувают.
А по состоянию калегии в казъну Ея Величества з онихъ подданих никаких платежов не зъбирается.

Слободи, которие поселяни на пущи Мазепинской владилцомъ Василиемъ Полуницъким.
Владимировка.
В ней жители:
Павелъ Процъко, Хведор Дасючен, Роман Скляр, Иван Скляр, Михайло Данилов, Иван Олодка, Петро Боханко, Михайло Скляр, Микита Ековенко, Ецъко Коростий, Радионъ Супруненко, Юско Очъковский, Андрей Глухенкий, Иван Борисенко, Иван Тетерукъ, Роман Швидченокъ, Иван Мозъковий, Андрий Смолянка, Андрий Марковский, Иван Святний, Иван Амецикъ, Яков Фурсенко, Алекъсий Сидорка, Авраамъ Михаленко, Левко Гаркуша, Иван Смичокъ, Грицъко Табала, Иван Литвин, Корний Олихвиренокъ, Сидор Нуждний, Андрий Дубаченокъ, Иван Кур[я]ненко, Давид Броня, Ецъко Сухаров, Андрий Иванович

Итого тридцят пят дворов (35 дворов).

Слобода Ивановка. В ней жители.

Кондрат Бухаренко, Данило Бохаренко, Иля Костюченко, Левун Онопричнок, Иван Дмитренок, Иван Шолупина, Васил Ермоленокъ, Омелко Гришъко, Гаврило Грабов, Васил Прохоренко, Пархомъ Цибулский, Данило Билусъ, Артемъ Миколай, Андрий Макиев, Иван Дубинчикъ, Иван Беспалчий, Андрий Гришъченков, Иван Дурейко, Зосимъ Евтушенок.
Итого девятнадцят дворов (19 дворов)

Слободка Михайловка. В ней Жители.

Макъсим Ковшар, Васил Волотнаникъ, Хведор Маркович, Есипъ Трохимовичъ Миколай Дорошов, Петро Екименко, Петро Гаврилович, Васил Романович, Игнат Денисович, Васил Скакунецъ Иван Плескач, Екимъ Денисович, Олекъсий Олисиенко, Степан Кириченко

Итого чотрнадцят дворов (14 дворов)

С оних трохъ слобод владелцу Василию Полуницкому платежа никакова какъ денег так хлеба не зъбирается, а тоъмо до двора ево работают.

К сей видомости села Домошлина дякон Максим Яковълевич вмисто войта Онисима Димитъранка по его прошению руку приложил.

К сей видомости села Дамашълина дякъ Иван Петров вмисто слободи Владимировки войта Ивана Кириненка по его прошению руку приложил.

К сей видомости села Домошлина дячок Тарас Михайлов синъ Курдуковичъ вмисто войта слабади Ивановки Кандрата Иванова по его прошению руку приложил. К сей видомости села Домишлина попъ Филипъ Стефановъ вмисто слободи Михайловки войта Максима Семенова по ево прошению руку приложил.

К сей ведомости села Домошлина дияконъ Максим Яковълевич вмисто посполитого Василия Ананиева по его прошению руку приложил.

К сей видомости Менской сотни атаманъ Захарий Павловъ вместо посполитого Василия Яременка по его прошению руку приложил.

При сей ведомости Чернеговского полку Менской сотни сотник Иван Васютинский во свидителстве бил и руку приложил.

При сей же ведомости Менской сотни атаман Захарий Павлов во свидителстве былъ и руку приложил.

1726 го году генваря 23 дня Черниговского полку Менской сотни села Домашлин бунчукового товарыща Василя Полуницкого староста ево Дмитрей Федоров сын Мослекевичъ, да тогожъ села войтъ Анисим Дмитренко, слободы Володимеровки войт Иван Кириленко, слободки Ивановки войтъ Кондратей Ивановъ, слободки Михайловки войтъ Максимъ Семеновъ, посполитыя Василей Ананевъ, Василей Ерименок, Сидоръ Кулинишъ скозали.
Село Домошлин с принадлежащим угоди наперед сего до разорения города Батурина до двора бывшего гетмана изменника Мозепы принадлежало и с того села Домошнина какие зборы наперед сего до двора оного изменника гетмана Мазепы были также и на владелца, о том они в ведомости показали самою сущую правду и ничего не утаили а владеет помещикъ ихъ Полуницкой темъ селом по универсалу гетмана Скоропацкого, которой универсал и другие крепости в Чернигове у сына ево Василева Владимера Полницкого, а буде они скозали ложно или утаили и за то указалб Ея императорское Величество учинить им смертную казнь

Мазепина книга.Упорядкування та вступна стаття Iгоря Ситого.Чернiгiв. 2005 С. 252-260)

shakermaker8

Кто-то м.б. и из Правобережья убег и из Центральных областей Московского царства переселился.

Никто Вам, так сходу, тут не напишет статью о заселении этой АТЕдиницы.

Поищите публикации Казимирова (в предыдущем сообщении)

Или м.б. что-то у П. Кулаковского Чернигово-Сиверщина в составе Речи Посполитой. 1618-1648 гг.

В пропонованій розвідці ми спробуємо виділити склад представників значного товариства з старшинських родин у межах Менської сотні Чернігівського полку. Одними з перших у Менській сотні згадуються значні військові товариші, які прийшли з Правобережжя і отримали тут маєтності. Ця категорія військового товариства існувала у другій половині XVII ст., хоча її представники інколи трапляються ще у перші десятиліття XVIII ст. Це були особи, які раніше займали уряди полковників, сотників, а також полкових старшин [7, с. 32]. Зокрема, до них відносився Іван Якович Лисенко, виходець з Корсунського полку, згодом чернігівський полковник (1669 – 1671), значний військовий товариш (1671). 9 лютого 1671 р. гетьман Дем’ян Многогрішний, зважаючи на військові заслуги Лисенка, надав йому до "ласки войсковой" села Дягову, Осьмаки та млини на р. Мені [16, с. 127]. Наступного разу він згадується як значний військовий товариш у 1678 – 1690 рр. Брав участь у Чигиринських (1677 – 1678 рр.) та обох Кримських походах (1687 – 1689 рр.). 2 жовтня 1690 р. Іван Лисенко отримав царську грамоту на вищезгадані села та придбані ґрунти в с. Данилівці й під Меною [4, арк. 14; 16, с. 128].
З Корсунського полку походив також значний військовий товариш Іван Якубович Курочка (Курський), який потім був менським сотником (? – 1685.09 – 1696.02 – ?) [8, с. 67]. Гетьман Мазепа надав йому с. Домашлин, яким він володів до 1700 р. Ще одним вихідцем з Правобережжя був Василь Полоницький, син полкового писаря Канівського полку Остафія Полоницького та Маргарити Микитівни, рідної сестри святителя Феодосія Углицького [17, с. 172; 9, с. 294]. У 1679 р. він згадувався як значний товариш Чернігівського полку (1679), а потім – значний військовий товариш (1709). 14 липня 1710 р. Полоницький отримав універсал гетьмана Івана Скоропадського, яким підтверджувався обмін маєтностями між ним та чернігівським полковником Павлом Полуботком. Полоницький віддав йому с. Боровичі та слобідку Бобровиці Седнівської сотні, отримавши від останнього с. Домашлин з Брецьким хутором та двома млинами [1, с. 610].
...

1. Василенко Н.П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729 – 1730). – Чернигов, 1908. – Вып. III.
4. Державний архів Чернігівської області. – Ф.456. – Оп.1. – Спр. № 11.
7. Кривошея В.В. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. – К., 2004.
8. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Частина 1. Урядники гетьманської адміністрації. – К., 2005.
9. Кривошея В.В. Кривошея І.І. Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К., 2009.
16. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1912. – Т.ІІІ.
17. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1914. – Т.IV.

Джерело:
Казіміров Д.В. Неурядова старшина Менської сотні Чернігівського полку у другій половині XVII – XVIII ст. // Ґілея: наук. вісн.: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Укр. акад. наук; [голов. ред.: Вашкевич В. М.]. – Київ : ВІР УАН 2010. № 39. С. 18 – 19.

Klim2018

Клим, это все старшина, а shakermaker8 нужны, наверное, (реестровые) казаки, простые из неизвестно какого нп. Менской сотни.

valcha написал:

[q]
Klim2018

Клим, это все старшина, а shakermaker8 нужны, наверное, (реестровые) казаки, простые из неизвестно какого нп. Менской сотни.
[/q]

Важны любые сведения. У меня на текущий момент основное село Куяновка Белопольского уезда при Сумском полке на 1720 год. Оно было основано переселенцами из района Белополья под Винницей.

Фамилия моя числится и по Черниговскому списку на 1732 год в районе Менской сотни. Так же на радаре Глуховская сотня. Связать их пока не хватает информация, но есть предположение, что уводит всех на правый берег.[

Klim2018 написал:

[q]
9 лютого 1671 р. гетьман Дем’ян Многогрішний, зважаючи на військові заслуги Лисенка, надав йому до "ласки войсковой" села Дягову,
[/q]

почему важна любая информация? А вот по этой строчке всплывает село Дягова, где на момент ВОВ кучно в самом селе и в нескольких других в непосредственной близости нахожу искомую фамилию. Т.е. на момент 1732 фамилия уже находится в районе и я могу опираться на данные ВОВ по количественному упоминанию. Где большое кол-во упоминаний, то какие-то якорные районы и сёла.

А персоналия Лысенко, который это село получил, уводит как раз на правый берег.

Klim2018 написал:

[q]
отримавши від останнього с. Домашлин з Брецьким хутором та двома млинами [1, с. 610].
[/q]

Кулаковський Петро
Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої
(1618-1648)

Фрагменты из .....

Домислинська волость (інколи у документах виступає як стан 249) ідентифікується між річками Убідь та Снов. Ймовірно, назва походить від поселення Домислин (Домашин). Останній згадується ще з середини XV ст., коли був пожалуваний великим князем Казимиром князю Борисові Глинському. Неодноразово Домислин виступає у пам􀀀яті 1527 р. Тоді у селі нараховувалося 40 димів 250. До цього ж стану відносилася територія річки Бречі - лівої притоки Снову 251. Пусте селище Шерепове теж назване як належне до Домислинського стану, 252.
Його не слід ототожнювати з Шерепином литовських часів, який 􀀀Пам􀀀ять􀀀 1527 р. розміщує по Десні між Слабином і Шостовицею 253. Шерепове (Шарапівка) згодом змінило свою назву на Величківку (похідну її володільця Івана Величка) 254 і знаходилося дещо північніше від Мени, на південний захід від Домислина. Чи вичерпується цими двома станами і однією волостю (чи трьома станами) поділ Чернігівського уїзду Московської держави, точно відповісти важко: перелік станів і волостей цього уїзду, поданого в матеріалах Розрядного чи Посольського приказів, на відміну від Новгород-Сіверського уїзду, віднайти не вдалося. Однак, зважаючи на територіальне покриття згаданих станів, припущення про існування в Чернігівському уїзді ще одного стану видається малоймовірним.
-------------------------------------
249 Як стан фігурує у зв􀀀язку з королівськими наданнями Миколаєві Олехиовичу Стопилина та Холмів, розташованих у верхній течії Убіді, на різних берегах її правої притоки - Олешні (Там же. Д. 209, л. 177 об. - 179 об.; д. 214,л. 125 об. - 127; AGAD. Metryka koronna, sygn. 354, k. 41-42). Скупість джерельних даних не дає підстав для встановлення співвідношення між станом і волостю. Дослідження ж подібного співвідношення у масштабах
всієї Московської держави показало, що в одних уїздах волості були частинами станів, в інших - з ними збігалися (Буганов В. И. Мир истории. Россия в XVII веке. Москва, 1989. С. 108).
250 Русина О. Сіверська земля... С. 207, 209, 214.
251 AGAD, Metryka koronna, sygn. 165, k. 301-303; sygn. 181, k. 48-49.
252 Ibid. Sygn. 165, k. 285-286.
253 Русина O. Сіверська земля... С. 208, 210.
254 AGAD. Metryka koronna, sygn. 189, k. 280-281; sygn. 388, k. 80-81 v.

shakermaker8 написал:

[q]
А персоналия Лысенко, который это село получил, уводит как раз на правый берег.
[/q]

Так он, Лисенко не пустошь получил, а село, стало быть оно не впусте было.
Может и с собой кого-то с Правобережья привез, челядь например.

valcha написал:

[q]

shakermaker8 написал:
[q]

Может и с собой кого-то с Правобережья привез, челядь например.
[/q]

[/q]

вот это и надо. есть ли вообще подобные списки по черниговщине? переходили вольные, садились в село, платили какой-то налог. это ещё не период окончательного закабаления.

Кулаковський Петро
Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої
(1618-1648)

На схід від володінь Солтиків знаходилася найбільш значна у Домислинській волості Менська волость, яку в 1623 р. за наказом Владислава Вази отримав кокенгаузький староста Зиґмунт Казановський. Відомий акт подання цієї волості у володіння З.Казановському, здійснений чернігівським капітаном Яном Куновським 7 жовтня 1623 р. (155 ЛНБ, від. рукописів, ф. 5, спр. 4108, арк. 199-199 об. 268).............
...........Тут закінчувалася задеснянська частина волості. Судячи з акта подання, ця частина волості не мала на 1623 р. жодного населеного пункту.
Придеснянська частина волості обмежувалася на заході Меною та її притокою Дяговою, на півночі городищем й дубровою Величкова, на сході - річкою Баба.
Згаданий акт серед населених пунктів цієї частини волості називає село Макошин, яке, правдоподібно, існувало й до 1619 р., та присілки Максаків, Куковичі, Березовець, Намир. Анклавним відносно волості було село Турія, розташоване при впадінні річки Турчанки у Снов. Вбачається, що перелічені присілки й Турія як населені пункти були відновлені незадовго до 1623 р., хоч у московську добу могли й існувати, зважаючи на ідентифікацію їх як присілків, а не слобід. Власне привілей на волость 3. Казановський отримав аж у березні 1633 р., після того,
як його протектор Владислав Ваза став королем Речі Посполитої. Цей привілей серед старих поселень називає Макошин, Куковичі й Турію, серед нових - Ядути й Ховми, осаджені у задеснянській частині волості. Загальною фразою згадані новоосаджені слободи, але їх назви не вказані156. Серед таких мали бути Мена, яка фіксується у роки Смоленської війни, а також, правдоподібно, Баба, Дягове, ймовірно Максаків. До Менської волості 􀀀тягнуло􀀀 ряд селищ й 􀀀островів􀀀, що були надані іншим особам. З півночі з волостю межувало селище Шарапове, яке у березні 1621 р. отримав Іван Величко157. Напередодні Смоленської війни на місці колишнього селища розташовувалася ним осаджена слобода Величка'58. Під час війни слобода запустіла, що й відзначає привілей Адамові Казановському від 20 квітня 1636 р. на городище Шарапове159160. Навряд чи здійснювали заходи щодо заселення сусіднього з Менською волостю Домислинського 􀀀острова􀀀 Петро, Іван і Федір Солтики, які отримали його у січні 1621 р.,6° Лише після Смоленської війни, коли 􀀀острів􀀀 потрапив у руки Адама Казановського, тут були осаджені села Домислин і Ольшана161. Аналогічно справа виглядає і з сусіднім із Домислинським Валайківським 􀀀островом􀀀, який впродовж 1621􀀀1634 рр. належав Адамові Беджицькому162.