Черниговский полк

N_Volga написал:

[q]

Rassomaha написал:

[q]

.Не встречались в Присяге Черниговского полка 1718 года и Черниговская переписная книга 1666 года - ЗУЙ.

[/q]

Присяга Черниговского полка 1718
Менская сотня
Село Макошин
Грицко Зуй, козак.
...
В Черниговской переписной книге 1666 года этой фамилии нет (и похожих нет).

[/q]

Спасибо

grigoriinekrashevich написал:

[q]

Оное село Козел, по сказкам старожилов, то владения ляхского не было ни за кем во владении.

[/q]

Во владении ляхском может и никогда и не было, но владения сотенных старшин и как раз в 18 веке.в Козле были..

Хотя, надо определиться с этими Козлами , в каком проживали Ваши Поклады.


Любецкая сотня

Село КОЗЕЛ – 6 дв., ШУМАНИ – 5дв., и того 11 дворов, принадлежащие на полковников; а ныне владеет бунчужный товарищ Василий Полоницкий без крепости.
В селе КОЗЛЕ, по сказки старожилов, 4 двора толко показанного Полоницкого имеется, купленные, не полковые; а прежде сего были полковые.
А сего 1730 году оного Полоницкого жена, вдова Анастасия, объявила универсал подлинный гетмана Скоропадского 1709 году мужу ея, Полоницкому, данный, з якого взята копия, а в оном универсале гетман Скоропадский утверждает ему, Полоницкому, два селца: ШУМАНИ и КЕЗЕ, здавна з ласки войсковой наданные, в зуполное владение за купленными его там же грунтами.

то есть здесь Кези названы Козлы (небольшое сельцо недалеко от Шуман)

далее речь о крупном селе Козел, которое сейчас Михайло-Коцюбинское


В той же сотне из монастырских:

... Село КОЗЕЛ и дер. РУДНЯ – 93 двора, во владении черниговского Катедрального монастыря, а по каким крепостям – не объявлено.
ІІ. Оное село КОЗЕЛ, по сказки старожилов, от владения ляхского не было ни за ким во владении, кроме монастыря архиерейского черниговского. А по якой дачи оным селом тот монастырь владеет, они того не знают. А РУДНИ, при том селе написанной, на лице не сискалось.


И. Кондратьев. Любецкое староство.

с. Козел (з 1935 р. - Михайло-Коцюбинське). Сьогодні це селище місько­го типу Чернігівського району. Назву отримало від боярського роду Козлів (цікаво, що це прізвище було погордливим, адже козлячі рога прикрашали чимало родових гербів в усій Європі). Вочевидь, село Козел відігравало схожу роль із Сновськом, де у давньоруські часи були осаджені княжі дружинники. Ймовірно, що десь у XIV-ХУ ст., якась гілка роду давніх чернігівських бояр Козлів оселилась і у Любецькій окрузі, де згодом ви­никло с. Козли на р. Ворзні.

с. Козли. Село було центром Газеницької землі (можливо, ця назва має тюркське походження), знаходилося поруч із с. Губичі Ріпкинського району та вочевидь увійшло до складу цього села.
Першопоселенці - бояри Козли (за писемними джерелами відомі з XVI ст.). Із діяльністю цієї родини також пов’язана поява поселення Козел (Михайло-Коцюбинське). Ще один на­селений пункт засновником якого були представники цього роду - с. Козляничі на р.Убеді, знаходиться на території сучасного Сосницького району.

Владельцы - Козли (Козлевичі, Козлови, Козли-Козлевичі, Козлевичі-Федькі)

с. Кезі. Село Чернігівського району. У XVII ст. входило до складу Скугаревського ґрунту (с. Скугарі) - родової маєтності шляхтичів Скугарів.
Володільці: Скугар-Скварські, Посудевські (1693 р.), Микита Скугар (1703 р.), Полуботки (опісля 1703 р.), Любецький монастир Св. Антонія (1708 р.), священик Себирський (1779 р.), Силичі (початок XIX ст.).

В Присяге Черниговского полка 1718 г.
Есть
Покладенко Иван - с. Козлы (что рядом с - Рудня Гунковка - в присяге, недалеко по карте с Губичи и Рудня Радковка
Покладенко Стефан - там же
Поклод Федор - Курень Козлянский (между куренем меским с атаманом Леско Бобровником и куренем Губаским с атаманом Яковом Губарем и с. Губичи)
Поклод Грицко - там же
Все казаки
Кажется я уже кому-то это писала

Уважаемый Klim2018,
если возможно, посмотрите, пожалуйста фамилию Шик (возм Шичек).
Первое упоминание нахожу среди козаков в 1762 г в с.Ивашковка Городнянского уезда.
Предполагаю связь по линии жены с куренным атаманом Матвеем Иовичем Пирогом.

Любецька сотня.
Черв’яки
Черв’яковська Лучка земля половина правом купним Марковичі (1616 [2027,s.89]), половина потомки Черв’яка Ярмак та Іван (1616 [2027,s.89]).
І
N – земянин любецький.
ІІ
Клим N (? – ран. 1714) – земянин любецький. Значковий товариш. Дід Андрія і Якова, володів сл. Ольсох. Д.: Олена Пилипівна Спичинська (1694 – 1739 – ?). Проживала з сином Яковом в с. М. Листвин, який був виділений їй з батьківських і материнських статків, та маєтків діда і баби по матері . NN (? – ран. 1714) – земянин любецький.
ІІІ
Герасим Климович.
Степан Климович – 18 липня 1684 р. у нього і Герасима купив ґрунти у с. Пльохові Кіндрат Михайлович Борковський [1939,с.220].
Федір Климович – земянин любецький. житель манківський (23 квітня 1701 [1595,арк.1]). 1 липня 1714 р. разом з Дем’яном і їх братами любецькими земянами Василем і Левоном Червяками ґрунт Червяківський під Любечем П. Полуботку, затверджений останному гетьманським універсалом від 18 травня 1716 р. [1803,с.380].
Дем’ян Климович – земянин любецький. Посполитий замковий ґрунтовий, мешкав на хут. Червяки (1713). Підданий в д. Голобурди бунчукових товаришів Полуботків (1732).
Василь Климович – земянин любецький. 1 липня 1714 р. разом з Левоном продали землю Полуботку.
Левон Климович – земянин любецький. Їх братами були любецькі земяни Федір і Дем’ян Климовичі.
Степан (1697 – ?) – мешканець чернігівський (1739). Д.: Фекла Ісаківна N (1699 – ?). Мали сина Романа (1732 – ?) і доньку Марію (1728 – ?). – Катерина (чи Костянтинівна, чи вдова Костянтина) (1699 – ?) – сестра Степана, з яким і проживала в Чернігові. 1739 р. вдова. Мала сина Мартина (1729 – ?).
Григорій Іванович Черв’як – підсусідок бунчукового товариша С. Полуботка, проживав у бездвірній хаті у д. Голомозди (1747).

Далі рід продовжували Климовичі [1933,с.239]
І
Василь – шляхтич гербу Юноша [1920,с.72]. Розсудівська земля надана йому правом вічним і його потомкам [2027,s.89].
ІІ
Йосип – значковий товариш Чернігівського полку (1743). Разом з Андрієм Климовичем мав маєтність у с. Ріпках (1743), мали у Рутки 2 шинки, 11 посполитих та 9 підсусідків.
Андрій (1710 – ран. 1747) – двоюрідний брат Якову, значковий товариш (1743). Разом з Йосипом у с. Рутки Роїської сотні мали два шинки (1743[529,арк.103]). Д.: (1739) Зіновія Мойсеївна N (1716 – 1747 – ?), мала житловий двір у с. М. Листвен (1747).
Яків N (1703 – 1767 – ?) – двоюрідний брат Андрія Климовича [1939,с.630]. Значковий товариш Чернігівського полку (? – 1739 – 1750 – ?). Мав житлові двори у с. М. Листвені (1739), д. Пузики Любецької сотні (? – 1741 [527,арк.64] – 1743 [529,арк.185] – ?), с. Суличівка Білоуської сотні (1747 [524,арк.42]), приїжджий двір у Чернігові (1739), де жив підсусідок (1743), (1747 [524,арк.13зв.]), (1750 [532,арк.11]). У 1766 р. захопив спадкові землі у с. Суличівці та інше майно у вдови брата Андрія [786,арк.1]. Д.: (1739) Тетяна Савівна N (1711 – ?).
Григорій (? – ран. 1752). Д.: Олена Антонівна Максимович, донька бунчукового товариша [1936,с.306]. Мала двір в Любечі.
ІІ
Григорій – полковий канцелярист (? – 1740 – 1757 – ?). 1757 р. військовий канцелярист Павло Мокрієвич скаржився на нього за д. Олсох. Мав житловий двір у с. Листвен Білоуської сотні (1740).
Іван Васильович – отаман сотенний менський (1754 [851,арк.1] – ?), сотник (1781). Тримав хутір (1781). Абшитований сотник (1787), мав 96 підданих у Мені. Д.: Ганна NN, донька козака.
– Євдокія Андріївна (1736, с. М. Листвен – ?) – незаміжня (1757).
– Марія (Маріямна) Андріївна (1738, с. М. Листвен – ?) – незаміжня (1757). Ч.: (1770) Опанас Тупиця (1731 – ?), абшитований сотенний хорунжий.
Леонтій Якович (1733 – ?) – козак виборний Любецької сотні (1773 [1415,арк.49]). У 1757 р. разом з двоюрідними сестрами продав прадідівську слобідку Ольсох сотнику любецькому Василю Силичу [1939,с.629]. Абшитований сотенний хорунжий (1788). Власник 15 підданих (1788 [1616,арк.59]). Д.: Степанида NN, донька козака. Мали синів Корнилія (бл. 1771 – ?), Петра (бл. 1777 – ?), Івана (бл. 1780 – ?), доньок Ганну (бл. 1775 – ?), Марію (бл. 1782 – ?), Марфу (бл. 1785 – ?).
Василь Якович (1734, с. М. Листвен – ?).
– Горпина Яківна (1724, с. М. Листвен – ?).
– Гафія Яківна (1728, с. М. Листвен – ?).
Ярема – службу розпочав полковим канцеляристом з 1755 р., сотенний писар сосницький (1764.18.02. – 1773 – ?).
Пантелеймон – значковий товариш Чернігівського полку (1780) з сотенної старшини, служив з 1769 р. сотенним хорунжим, 1774 р. значковий товариш, був у поході У 1776 р., мав малолітню доньку. Д.: NN Лисенко, донька сотника киселівського.

Джерело:
Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам’яті. Чернігівський полк: монографія : у 2 т. – К.: ДП "НВЦ "Пріоритети", 2012. – Т. І.С. 417 – 418.

LikaZp написал:

[q]

Уважаемый Klim2018,
если возможно, посмотрите, пожалуйста фамилию Шик (возм Шичек).
Первое упоминание нахожу среди козаков в 1762 г в с.Ивашковка Городнянского уезда.
Предполагаю связь по линии жены с куренным атаманом Матвеем Иовичем Пирогом.

[/q]

Здравствуйте!
Шик и Шичек отсутствуют. Есть Пирог. Вот всё, что могу предложить.

Городнянська сотня
Пироги
І
Олефір.
ІІ
Йосип – козак Городнянської сотні (1718).
Павло – козак Городнянської сотні (1718).
Іван – козак Городнянської сотні (? – 1718 – 1735 – ?).
Матвій Олефірович – козак с. Івашківки (1718 – 1747). З травня 1733 р. був у польському поході в команді генерального обозного Якова Лизогуба. У жовтні 1734 р. повернувся з польського походу з чернігівським полковником. У нього брати Іван і Купрій Шумани.
Дем’ян (Демид) – козак малоґрунтовий Городнянської сотні. З жовтня 1733 р. у польському поході в команді прилуцького полковника Ґалагана.
Тимофій – козак ґрунтовий куреня Івашковського (? – 1732 – ?).
Сава – козак малоґрунтовий Городнянської сотні (? – 1732 – ?).
Петро (1685 – ран. 1747) – козак с. Івашківки (1740). Мав двір, до якого належали ґрунт на 10 четвертей, сіножать на 20 возів, 4 коня, 2 воли.
Іов (1700 – ?) – козак (1732), виборний с. Івашківки (1747). Брат Петра. Мав двір (1747).
ІІІ
Іван Матвійович (1736 – ?) – козак с. Івашківки (1782). Д.: Мотря Іванівна N.
Матвій Іович (1742 – 1788 – ?) – отаман курінний (1772), козак виборний с. Івашківки (1782). Внесений до ІІ частини родовідної книги дворян Городнянського повіту Чернігівського намісництва [1619,арк.95]. Д.: Тетяна Григорівна N (1744 – ?), донька козака.
Олександр Д.: Марія NN, донька козака.
Юхим Д.: Гафія NN, донька козака.
Корній Д.: Ганна NN, донька козака.
Уроженець села доктор історичних наук, професор П.В. Пиріг.

Джерело:
Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам’яті. Чернігівський полк: монографія : у 2 т. – К.: ДП "НВЦ "Пріоритети", 2012. – Т. ІІ.С. 29 – 30.




Пиріг Дмитро
(? – 1679 – 1709 – ран. 1726)
значковий товариш Переяславського полку.
Володів с. Великою Каратулю 2-ї полкової сотні.
Д.: N Іванівна Момот, донька полковника переяславського.


Пирогов Михайло
(1727 – ?)
шляхтич,
службу розпочав з 14 лютого 1752 р.,
значковий товариш Прилуцького полку (з 1763.17.07.),
возний сотні Переволочанської (з 1775.3.03.),
абшитований полковий писар (1787),
мав 7 підданних у 1 селі. Рішенням Чернігівського намісницького дворянського зібрання визнаний дворянином і внесений до ІІ частини родовідної книги.
Д.: Марія N Левицька, донька священика.

Джерело:
Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: "Стилос", 2009. С. 285.