Разные нужности (закладочки)

Кое-что о Палагнюках


З історії діяльності партизанських загонів та підпільних організацій, які діяли на території Миколаївщини у 1941-1944 рр.

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. стала суворим випробуванням для країни. З перших днів війни жителі Миколаївщини проводили мітинги, на яких висловлювали рішуче прагнення боротися з окупантами. Станом на 21 липня 1941 року в області в народне ополчення записалось 70464 жителі.

На виконання постанови ЦК ВКП(б) від 4 липня 1941 року "Про організацію боротьби в тилу ворожих військ" в Миколаївській області було сформовано підпільний обком партії, в районах та містах - райкоми та міськкоми партії, підпільні організації, партизанські загони, диверсійні та розвідувальні групи, але внаслідок нестачі часу та недостатньої підготовки до ведення підпільної роботи, ці структури не змогли належним чином почати роботу. Після вимушеного відходу військ Червоної Армії, тридцять два місяці - з 1 серпня 1941 року по 4 квітня 1944 року Миколаївщина була окупована німецько-румунськими військами. Нищилися культурні і матеріальні цінності, за період "господарювання" на території області фашистами було знищено більше 105000 громадян.

На території області розгорнулася підпільна і партизанська боротьба. Умови, в яких жителі Миколаївщини піднялися на боротьбу з окупантами були тяжкими: на території області розташувалася велика кількість військових частин, штабів, аеродромів, баз. У Миколаєві був штаб спеціальних військових з'єднань, спеціальних частин СС, поліції.

Незважаючи на ці умови, у Миколаєві, Первомайську, Казанківському, Баштанському, Березнегуватському, Кривоозерському, Доманівському районах були організовані і діяли партизанські загони і підпільні організації. В Арбузинському, Врадіївському, Жовтневому, Новоодеському, Миколаївському, Братському, Вознесенському діяли підпільно-патріотичні групи.

Більшість підпільних груп і партизанських загонів створювали військовослужбовці Червоної Армії, які опинилися в оточенні або, потрапивши в полон, змогли вирватися з фашистських таборів, а також місцеві активісти: комуністи, комсомольці, просто антифашистсько налаштовані громадяни.

Найбільш відомими підпільні організаціями на Миколаївщині є: "Миколаївський центр" у м. Миколаїв на чолі з В.О.Лягіним, куди входили групи А.Палагнюка (Андрєєва), В.Бондаренка, П.Защука, М.Комкова та ін., підпільна молодіжна організація "Партизанська іскра" у с. Кримка Первомайського району на чолі з В.С.Моргуненком, підпільні групи на території Жовтневого району на чолі з Т.М.Морозовим, підпільні загони у селах Богданівка і Доманівка, очолювані А.Т.Мазепою, партизанський загін, створений на території Казанківського району під головуванням Г.М.Седнєва.

Партизани і підпільники застосували різноманітні форми боротьби: випускали листівки та відозви з закликами до боротьби з окупантами, проводилась диверсійна робота, масовий саботаж населенням області військових, економічних і політичних заходів окупантів. Важливе місце в діяльності підпільних організацій і груп посідали бойові операції по знищенню пального, продовольства, винищенню особового складу гітлерівських військ, а також здійснення диверсійних актів на транспорті, псування телеграфно-телефонного зв'язку, значна робота проводилась по звільненню з таборів військово-полонених.

За мужність і героїзм у боротьбі з німецько-румунськими загарбниками звання Героя Радянського Союзу посмертно були удостоєні чотири підпільники: Віктор Олександрович Лягін, Володимир Степанович Моргуненко, Парфентій Гречаний, Даша Дяченко, більше тисячі підпільників і партизан області нагороджені орденами і медалями. Про них нагадують меморіальні дошки, пам'ятники, вулиці, названі іменами героїв, обеліски і кургани слави.

На виставці представлені накази, оголошення та повідомлення окупаційної влади про покарання за підпільну та партизанську діяльність, документи, які розповідають про підпільні групи та партизанські загони на Миколаївщині, експонується мапа Миколаївської області з позначенням місць діяльності цих груп та загонів, фотографії підпільників і керівників партизанських загонів, фотографії з місць диверсій, документи про нагородження патріотів.

Отсюда: http://mk.archives.gov.ua/onli...idpil.html

Перечень станиц ВВД

Карты Волгоградской области
Кумылженский (Подтелковский) район
Общая карта

"Яков Пасынков". И.С.Тургенев

"По диким степям Забайкалья..."
"Степь да степь кругом..."
"На дальней сторонке"

"Ты ж мене пидманула"
"Ридна мати моя"
"Чом ти не прийшов"
По Дону гуляет....

55 лет со дня образования Главленинградстроя

Символично, что памятник-мемориал Победы на Московском проспекте возведен силами Главленинградстроя к 30-летию Дня Победы. На площади, также названной именем Победы, Главленинградстроем построены и первые высотные дома в Ленинграде. Эта площадь стала одним из важнейших архитектурных ансамблей города и местом памяти и уважения защитникам Ленинграда в Великой Отечественной войне.

Главленинградстрой был образован Постановлением Совета Министров СССР от 09.05.1955 и многие годы являлся одной из крупнейших строительных организаций страны со статусом союзного министерства.

В него вошло 25 строительных и специализированных трестов, 83 управления и участка, 82 промышленных предприятия. В период развернутого жилищного строительства на их базе было создано восемь общестроительных и шесть специализированных трестов, а в дальнейшем шесть домостроительных комбинатов, два треста кирпичного домостроения и тресты квартальной застройки по строительству жилых кварталов.
Первым начальником Главленинградстроя был и ныне здравствующий В.Я. Исаев, руководивший Главком с 1955 по 1957 годы и с 1958 по 1961 годы. После этого он был переведен в Москву и назначен заместителем начальника Госплана СССР.
Яркой личностью был и Герой Социалистического труда А.А. Сизов, возглавлявший Главленинградстрой с 1961 по 1966 годы. Именно при нем Главк за высокие показатели получил орден Ленина и стал одной из ведущих строительных фирм страны. После Главленинградстроя А.А. Сизов был назначен председателем Ленгорисполкома и на этом посту проработал до конца своей жизни. Начальниками Главленинградстроя были и такие известные строители, как: Г.В. Троицкий - с 1966 по 1969 годы, К.В. Евлампиев - с 1969 по 1972 годы, И.Н. Кугушев - с 1972 по 1976 годы, О.К. Зибров - с 1976 по 1980 годы. С 1980 года Главленинградстроем руководил Ю.Р. Кожуховский. Он же возглавил и Ленстройкомитет, который образовался в 1989 году при слиянии Главленинградстроя с Главзапстроем, Главинжстроем и Главленстройматериалами.
В 1991 году Ленстройкомитет преобразовался в Ленстройкорпорацию, в дальнейшем переименованную в ОАО "Строительная корпорация Санкт-Петербурга", которую Ю.Р. Кожуховский возглавляет до сегодняшнего дня.
Заместителями начальника Главленинградстроя работали такие видные строители, как Г.Н. Каменский, В.А. Суровцев, Ф.Г. Корженевич, Л.А. Левин, И.А. Терещенко, Н.Ф. Яблоков, В.М. Гольман и другие.
Главленинградстроем построены уникальные как с инженерной, так и с архитектурной точки зрения объекты, такие, как аэропорт Пулково, Большая Спортивная арена, дворец спорта "Юбилейный", БКЗ "Октябрьский", гостиницы "Москва" и "Ленинград", санатории "Белые ночи", ДОУ "Солнышко", памятник Победы и многие другие объекты, прочно вписавшиеся в инфраструктуру города.
Им также решались важнейшие социальные задачи по строительству жилья и индустриализации сельского хозяйства. На карте города появились новые жилые районы: Дачное, Ульянка, Купчино, Ржевка-Пороховые, Веселый Поселок, Сосновая Поляна, потом Шувалово-Озерки, Комендантский аэродром, озеро Долгое. В 1970-1980-е годы Главленинградстрой ежегодно вводил в эксплуатацию свыше 2 млн. кв. метров жилья. Серийное, типовое строительство жилых домов, которое рьяно критикуется сегодня теоретиками строительства, в то время было важнейшим социальным мероприятием для решения жилищной проблемы, хотя полностью решить ее так и не удалось.
В Ленинградской области Главленинградстроем были возведены такие крупные сельскохозяйственные предприятия, как птицефабрики (имени 50-летия СССР, Синявинская, Русско-Высоцкая и др.), свиноферма Восточная, другие объекты, внесшие большой вклад в решение продовольственной программы.
Выполнял Главленинградстрой работы не только в городе и области, он также принимал участие в ликвидации последствий землетрясения в Ташкенте, строил с Северобайкальске и Новом Уренгое, Волгограде и Нижнем Новгороде, принимал участие в строительстве здания правительства в Москве, строительстве жилья в Варшаве.
Заслуги Главленинградстроя в развитии нашего города неоспоримы, и то, что сделано им, будет служить еще не одному поколению петербуржцев.


http://www.stroy-price.ru/fullnews/154940