Украинские и казацкие фамилии - Генеалогический форум ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

фамилии образованные
1. от имен здесь просто, хотя есть парочка интересных вариантов

Абакуменок
Абакуменко (Бакуменко)
Алексъев
Андреев
Богушенко
Богуш
Базилевич
Базиленко
Васченко
Ващенко
Венслав
Венславак
Венславич
Венславенко
Власченок
Вакуленко
Гошко
Гощенко
Гошченко
Григориев
Гричик
Гринь
Грынь
Герасик
Герасиченок
Горасик
Гарасименко
Гарасимов
Гарасиченко
Гавриленко
Гаврилов
Гришченко
Грыщенко
Грищенок
Герман
Германенко
(Хведченко)
Федченок
Харченко Данко
Дорош
Дорошенко
Давиденок
Давидович
Данилов
Данилович
Денисов
Денисенко
Дмитриенко
Дорофеев
Евстратенко
Евтух
Евтишенко
Евтушенко
Евфимиев
Ещенко
Ерифеов
Евстафиевич
Евхименко
Евфименко
Есипенко (Осипенко)
Жданенко
Ждан
Іванец
Іванцов
Іванович
Іоанов
Ісаченко
Ісааков
Игнатов
Игнатиев
Ільющенко
Іллющенок
Іллюшко
Карпенко
Хведченко
Шурмеленко
Шурмель Клименок
Клименко
Куприенко
Казимиров
Кононенко
Кононенок
Кононович
Кондратенко
Кондратенок
Калеников
Лукашевич
Лукашенко
Лазаренко
Леонтиевич
Лесков
Ларченко
Лаврентиев
Лавриненко
Людвик
Мироненко
Марченко
Михаленко
Михайлович
Мартинов
Максимов
Матвиенко
Мишченко
Мисченко
Масченок
Масченко
Марусшченко
Марушченко
Мойсеенко
Макаренко
Никитович
Нестеренко
Нестерчук
Шекун – від імені Шек
Шикунов
Остапенко
Огиенко
Осипенко
Панченко
Павленко
Петренко
Петров
Пилипенко
Павлович
Павлов
Прокопиев
Пархоменко
Романов
Семененко
Симеонович
Сергиенко
Станиславенко
Станислав
Стефанов
Стахиев
Савченко
Самоненко
Тимофеев
Тихонов
Тихониев
Титов
Тарасевич
Тимох
Тимошенко
Тишченко
Феодоров
Феодорович
Федоренко
Федков
Федко
Федченко

б) від професій
Бардаченко – барда: особ. рід
сокири
Бардак – хлібина, відходи
спиртового виробництва
Бондар
Бондаренко
Бобровник
Вовна
Вовнянка
Винник
Винниченко
Гутник
Гутниченко
Гайдученко
Димар
Дымарчук
Дягтар
Догтяр
Дейнека – військовий найманець
Драгун
Жолдак
Коваль
Коваленко
Ковальчук
Кравець
Кошатар – той, що
робить кошики
Козак
Коломиец
Козаченок
Мерочник
Музыка Паламар
Пастух
Пастушенко
Попович
Папирник
Ремесник
Рудник
Рихва – залізний обруч
Сердюк – гетьманський
охоронець
Сердюченко
Салдат
Старостенок
Токарский
Ткач
Ткаченко
Тесля
Шинкар
Шинкаренко
Шкляр
Швець
Шевченок – син чоботаря
Шевченко
Шкура, Шкуренок,
Шкурченко, Шкурка –
невироблена шкіра
Чередник – той, що ганяє
череду
Чередниченко
Чумак
Чумачок
Чумаченко

в) від назв рослин та тварин
Боровий
Бобко (Бобок)
Баран
Бараненко
Биченко
Березняцкий
Березенченко
Ворон
Веребей
Грабенко
Чечуга – стерлядь, свиня
Чечуженко
Гричик – рослина
Жоров – птах
Журавини – клюква
Журавленко
Зайко
Заец
Зайченко
Зайченок
Курач
Курич
Кочубей – жайворонок
Кот
Котенок
Котенко
Мурашка
Маковец
Медвидь
Медведенок
Потюнченко – кошеня,
пташеня
Плис – лисиця, трясогузка
Сорока
Синыца
Синиченко
Синиченок
Сокол
Соколовський
Сокул
Скопич – скопа: птах,
скоп: баран
Сула – судак
Суленко
Суслов
Торгон – рослина
Череда – рослина або стадо

г) топонімічні

Бойченко – вихідець з Карпат
Велинець – спотворене
“волинець”
Велинченко, Вялинець
Венгер
Былоцерковець
Бобруский
Драганенко – драгно: грязюка,
болото
Корецький – з Корця
Литвин
Литвинок
Литванок
Литвинченко
Литвинзенко
Лях
Нимець
Пинчученко
Сумский
Самарский
Стародубовец
Стародубец
Стародуб
Теремецкий – з с. Теремці
Теремеченко
Угровец
Онисовець
Чигринець

д) від прізьвиськ

Булава
Булавенко
Булавка
Булавченок
Буняев – чванливий
Бураков
Бородавка
Бардадим – верзила
Безкоровайний
Безсмертний
Безноско
Беснуско
Безнущенко
Бруняк
Бруенко
Бруй – бистра течія
Базир – базікало
Брехун
Биляєв
Батвиновский –ботвина: гичка буряку
Бул, Буленок –
дерев’яна
куля для гри
Бида
Весло
Велигор
Верищенок
Великий
Гула – гуля: шишка,
безрогий віл
або корова
Гулай

Гуленко
Гулаенко
Голод
Голоденко
Гук
Голяк
Голобородий
Гудим – гудимець:
вовк,
гудіти
Гудименко
Глиз – клейкий,
в’язкий
Глиза
Гущенок
Гурский – гора,
звук
Горбатий
Горбаченко
Голда – крикун ?
Голдов
Горонович –
горонить:
гіркий
Глух
Гой – християнин
(іврит), життя
(старослав.)
Гоюша
Дижечка – “звідки”
або “чий”,
діжа
Дижецький
Дайна
Дидовец
Дедович
Дробозда, Дробежда –
дрібний
Дворцовенко
Живий
Живенок
Жакун – жак:
бурсак,
рибацький
прилад, бувала
людина
Жикун
Жидток –
жидок:
птиця,
мурашка
Заика
Кирпичов
Кривда
Кривденко
Кревец
Кревенок
Кохановский
Катлубай –
котлубань:
невелике
глибоке
озеро, яма
Котлобай
Кривенок
Корноух
Кужилний – кужіль:
чесаний
льон
Комародский –
комар,
худий віл
Клюско – ніж, різак,
варене тісто
з сиром
Клюска
Клуско
Клюсченко
Клющенко
Кердун – кирд: стадо
овець
Ковзченко
Ковзченок
Кезя – кізя, кізяк:
гній; кезюк:
шлунок; лит.:
kezti – “гнисти,
хиріти”
Кумець
Кумович
Кулаенко – кулай:
кулак
Калита – мішок з
грошима,
хлібина
Ковриженко
Коритка
Кусненко
Куксенок –
безпалий
Колесник
Криволап
Крищенко
Кущеенко
Кандиба – кляча
Кандибенко
Кривопалец
Кривопалченко
Карачун –
незграбний,
хвороба
Корочун
Корачуненко
Карачунов
Копил – байстрюк
Кудан – той, хто
часто
запитує
Кривопиша – з
кривим
обличчям
Кулага – їжа з
борошна
Кулаенко
Лисенко
Лазебний
Лисенок
Лихий
Лихой
Лутченко
Ломоносов
Лизогуб
Лизогубенко
Мороз
Мисяц
Месяц
Моцак – міцна
крашанка
Малах – малахай:
плітка,
шапкаМалаш
Мачулский –
мачула:
груба людина
Максак – макса:
печінка
риби
Меняйленко
Магура – висока
гора
Макроус
Марцовий –
“мартовский”,
березневий
Маско – мазати
Недостатний
Набоченко –
живе на
боці
Невидович
Новик
Новиченко
Нагорний
Нагурний
Неданчук
Наданчук
Ницка – від
ниць,
ниций –
підлий
Носенко
Нечеса
Нерушевич
Неделя
Остропика
Односум
Односумок
ОдносуменкоОдносуменок
Оладченко
Оладко
Обух
Опуцко – малий,
круглий
Пучинец – палець,
пучити
Пучина
Пучин
Пиза – пизи: зварені
шарики з
кислого
гречаного
тіста
Пизенко
Предил,
Предиленко –
приділ, наділ
Приход
Палевик
Пищенко – піщик:
птиця,
пищик:
сопілка
Погореленко
Погорилий
Патлач
Патлаченко
Половий
Половецкий
Поддубец
Приймак
Примак
Папко – папа:
хліб
Протченко
Пщенорий –
зіпсоване
пшоно ?
Поклад – яйце,
"помет"
Плюс –
плюский,
плющений
Приходко
Прихожий
Пазур
Поручка
Радченко
Рудий
Руденок
Рудниченко
Роготун –
рогатий
як мужик,
багатий,
рогатина
Реготун
Руб
Рубан – поліно
Рубаненко
Рубанов
Судос –
судосити:
зустріти
Сичка
Смешило
Соломеник
Слинченко
Сухой,
Сухенко,
Сухенок,
Сушенок
СивкоСивченко
Супрун –
похмура
людина
Супруненко
Свариченко
Сварич
Семак
Сирота
Сувид – вир,
суводити:
баламутити
Содом – шум,
крик
Старець
Соска
Трихлиб
Тиравский –
тир: комаха,
тира: знаряддя
для рибалки
Третинник
Тужик
Тужин
Трошчун
Толкач
Ус
Усенко
Усов
Удовенко
Фиц –
легковажна
людина
Хороший
Хорошун
Хорошуненко
Цуценко
Цилейко – цілий,
цілувальник:
гендляр
вином
Циган
Чирва – рудий
Чорний
Черненок
Чинчик – чинч,
Чинш
Черний
Шуляр – шула:
стовп,
шуляк:
віл, шульга:
лівша, шуль:
гра, ігрок
Шкеда
Шкедюк
Шисченко –
шишкаШкант – шкан:
шип, елемент
водяного
млина
Шут
Шутов
Юзва – юж: вуж
юз: пути
Язва

е) інші
Брегид
Гувид
Друан, Дреан
Лерига
Паславский
Плокар
Содиль
Соя
Шкавець

До цього переліку додамо, що жінки іменувалися за іменем та ремеслом чоловіка: “Елена вдова теща жолдака Стефана на димарци Недан:” (1723), “Анна дочер Іеремия зятя шевца радковского” (1723), “Евфросинія дочер попади Феодори удовствующой” (1723), “Фотиныя Семачиха” (1733), “Матрона Іоанова доч” (1735), “Анастасия попадина сестра” (1735), “Софья Павла кревця жена” (1754), “Марія Соколовна” (1749), “Марія Каленикова жена” (1748), “Марія Нестерова племянниця” (1748), “Татияна Иваниха Базиленкова” (1745), “Евдокия Карачунова” (1743), “Мария Георгиева Чумакова” (1735), “Мария Гаврілиха Сухувна” (1733), “Татияна рудниковна”(1732), “Феодора Живая” (1732), “Мария Феодорова” (1732), “Татияна Базилева невистка” (1731), “Пелагия Луки Клюска” (1731), “Ирина попадя старая” (1735, 1745, 1748, 1751), “Евфросимия Петрова доч” (1731), “Евдокия Павлиха рудничка гунковская” (1731), “Ксения Павла Велинца доч” (1731), “Пелагея Лукашиха” (1731).
Аналіз прізвищ допомагає з’ясувати джерела формування етнічної спільноти Редьківської округи. До автохтонного населення вливалися вихідці з півдня, півночі, сходу і заходу України, білоруси, поляки, угорці, німці, литовці, татари, цигани.
Зауважимо, що етимологія слів це складне питання. У 1960-і рр. у Чернігові підлітки називали велосипед “лайбою”, а це – невелике рибальське судно; вихідця із села – “кугутом”, але “когут” це – півень.

А вот пример народного толкования происхождения названия села

Назву с.Жавинка поводять від слова “жолв” – пухлина. Цією хворобою страждав чернігівський князь Святослав Ярославич, якому належало село. Сучасний дослідник К.Тищенко поводить його від литовського “zuvyne” – рибне місце у затоці. - выделено из текста мной

Ось чому ми розглядаємо вищенаведене трактування прізвищ лише як варіант та базу для подальших досліджень

Следует сказать, что в данньій момент в Украине принят про- российский вариант украинского язьіка, а должен бьіл бьіть "харьківський правопис"(смотрите ссьілку) - http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_правопис , которьі более точно отображает исконно украинскую речь и заимствованьіе слова из других язьіков.

Невеличка справка:
Харківський правопис - запровадили в радянській Україні під час першої українізації 20-20-х років. Його автори - перший нарком освіти Гринько і його наступник Скрипник (впроваджували). Цікаво, що іспит з цього правопису тоді мусили складати всі державні службовці УРСР, незалежно від "язичія". Українізація закінчилася тим, що Скрипника змусили застрелитися, а від Гринька не залишилося навіть жодної фотографіїє Правопис сяк-так діяв до 40-х років, доки його не замінили версією академіка Білодіда - колишнього полковника СМЕРШа. Із сьогоднішніх літераторів харківським правописом послуговується знаменитий правозахисник Євген Сверстюк.

Вчера затронули князей и Русь.

Вот нашел описание руського (руского) князя с до татарских времен, Льва Дьякона:

"После мира имело место свидание обоих вождей; для нас важно описание Святославовой наружности, оставленное Львом Диаконом: "Святослав приплыл на место свидания в лодке по Дунаю, причем действовал веслом наравне с другими гребцами. Он был среднего роста, имел плоский нос, глаза голубые, густые брови, мало волос на бороде и длинные, косматые усы. Все волосы на голове были у него выстрижены, кроме одного клока, висевшего по обеим сторонам, что означало его знатное происхождение. Шея у него была плотная, грудь широкая, и все прочие члены очень стройные. Вся наружность представляла что-то мрачное и свирепое. В одном ухе висела серьга, украшенная карбункулом и двумя жемчужинами. Белая одежда его только чистотою отличалась от одежды прочих русских". (автор перевода с греческого - российский историк Соловев)

другой перевод, конца 19-го ст.

"Показался и Сфендослав, приплывший по реке на скифской ладье; он сидел на веслах и греб вместе с его приближенными, ничем не отличаясь от них. Вот какова была его наружность: умеренного роста, не слишком высокого и не очень низкого, с мохнатыми, бровями и светло-синими глазами, курносый, безбородый, с густыми, чрезмерно длинными волосами над верхней губой. Голова у него была совершенно голая, но с одной стороны ее свисал клок волос — признак знатности рода; крепкий затылок, широкая грудь и все другие части тела вполне соразмерные, но выглядел он угрюмым и диким. В одно ухо у него была вдета золотая серьга; она была украшена карбункулом, обрамленным двумя жемчужинами. Одеяние его было белым и отличалось от одежды, его приближенных только чистотой".

Strzelbicki написал:

[q]

Следует сказать, что в данньій момент в Украине принят про- российский вариант украинского язьіка, а должен бьіл бьіть "харьківський правопис"(смотрите ссьілку) - http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_правопис , которьі более точно отображает исконно украинскую речь и заимствованьіе слова из других язьіков.

Невеличка справка:
Харківський правопис - запровадили в радянській Україні під час першої українізації 20-20-х років. Його автори - перший нарком освіти Гринько і його наступник Скрипник (впроваджували). Цікаво, що іспит з цього правопису тоді мусили складати всі державні службовці УРСР, незалежно від "язичія". Українізація закінчилася тим, що Скрипника змусили застрелитися, а від Гринька не залишилося навіть жодної фотографіїє Правопис сяк-так діяв до 40-х років, доки його не замінили версією академіка Білодіда - колишнього полковника СМЕРШа. Із сьогоднішніх літераторів харківським правописом послуговується знаменитий правозахисник Євген Сверстюк.
[/q]

Если честно, то скрыпныкивский правопыс кажется таким надуманым, диаспорно-затхлым, что может оно и к лучшему, что победил смэршевский вариант...и даже при всем уважении к умнице Сверстюку читать его Слово Виры попросту неинтересно