Украинские фамилии

Tino!
Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.

apss написал:

[q]

Она не простая, она княжеская, пророднившайся с Вишневецкими.
Из Дольска Старого, теперь Турийский район.

[/q]

Думаю не все же Дольские князья?

livza написал:

[q]

Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.

[/q]

Вашою категоричністю, пане Петре, можна стіни пробивати!

Tino написал:

[q]

apss написал:

[q]

Она не простая, она княжеская, пророднившайся с Вишневецкими.
Из Дольска Старого, теперь Турийский район.

[/q]

Думаю не все же Дольские князья?

livza написал:

[q]

Та що там вважається! Досить почитати імена носіїв прізвища. А слов'янські прізвища у цьому плані - Долинський. "Доля" - сучасне літературне слово. Навіть наші бабусі кидали карту не на долю, а на судьбу. Вже не кажу про раніші часи.

[/q]

Вашою категоричністю, пане Петре, можна стіни пробивати!

[/q]

Як кажуть у нас: хто на кого вчився...

За “євреїв” може й переборщив… Бо “ноги” прізвища Дольський можуть “рости” і звідси:

Дво́рище — у східнослов'янських народів давня форма колективного землеволодіння і, одночасно, сільського поселення групи споріднених сімей, назва господарського двора з усіма забудуваннями (також “огнище”) на Русі-Україні в передісторичну добу. Термін Д. вживався і в давньоруських джерелах. Існувало в 14-16 ст. у росіян під назвою печище, в українській і білоруській мові — дворище і було аналогічне південнослов'янській задрузі. Д. становило собою залишки родового устрою. Воно було основою сільської общини.
В староукраїнському праві Д. — господарська одиниця, заснована на кровному спорідненні та спільній власності і спільному відбуванні повинностей. У литовсько-руську добу Д. було визнане державою за одиницю оподаткування. До складу Д. входило близько 40-50 осіб того самого роду. До складу Д., крім родичів, як рівноправні члени могли входити сторонні селяни — потужники, поплічники, або як економічно залежні люди — половинники, дольники, підсусідки. Маєтності Д. складалися з дворів, придатної до обробітку землі і земель поза Д. (пасіки, пасовища), т.зв. угіддя. Розмір власності Д. був різний: від 1 до 18 волок (до 500 морґів). Ділити Д. на півдворища або обтяжувати можна було тільки за згодою всіх його членів. Члени Д. спільно володіли орними землями та угіддями, а з часом — тільки угіддями. Щодо феодала Д. виступало як сукупна податкова одиниця. Д. звичайно називалося ім'ям засновника, глави сім'ї або його предка. Цей правно-господарський інститут зберігся на Поліссі, Волині, подекуди в Галичині і на Поділлі до волочного переміру в 16 ст., коли Д. було замінене індивідуальною власністю. У південних слов'ян у формі «задруги» проіснувало до 19 ст.

Tino написал:

[q]

Думаю не все же Дольские князья?

[/q]

Ка и не все Вишневецкие, Слуцкие и Заславские...
Однако козаокв таких фамилий в Реестре немало...