Бугское казачество

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Створене напередодні російсько-турецької війни 1787–1791 рр. Бузьке військо комплектувалось за зразком Чорноморського та
Донського військ, тобто в кожному полку служило: п’ять полкових осавулів, п’ять сотників, п’ять хорунжих, один квартирмейстер, один
писар, 483 урядники та козаки17.

Відповідно у трьох полках окрім військового отамана служило три полковники, 15 полкових осавулів, 15 сотників, 15 хорунжих, три квартирмейстри.

Слід зазначити, що під час комплектування старшинського корпусу перевагу віддавали штабта обер-офіцерам і лише після цього добирали
відповідну кількість із шанованих старшин війська. Разом з тим, в кожному полку могли служити «надкомплектні» старшини, які
«очікували своєї черги» для підвищення.
Так, зокрема, наприкінці ХVІІІ ст. у війську служило: в першому полку 38, в другому – 48, в третьому – 55 старшин, тобто 141 особа, окрім
полкових писарів, які набирались на службу з офіцерських дітей після певної підготовки при Військовій канцелярії18.

Чисельність комплекту кожного полку збільшилася 31 серпня 1803 р., коли до них було зараховано десять урядників (п’ять старших і п’ять молодших)

в 1806 р. полковник М. Кантакузен за допомогою підполковника Бицилія, полкового осавула Шеміота, ротмістра Гулдирія, сотників Петруліна та Грибовецького, прапорщика Самаріна, військових урядників Ромоданова та Боднирського

Серед старшини були представники шляхетства: малоросійського

Дорофей Васильєв, Гнат Радіонов, Федір Янчеков, Микита Ставицький, Григорій Колесніков, Данило Бутовський, Кирило Глоба, Микита Гардовий),

польського
(Дмитро Боленовий, Олексій Латка, Данило Грометин, Олексій Хмельницький, Федір Потескі, Григорій Степанов, Іван Салтиновці),

молдавського
Семен Попов, Степан Жекул, Євстафій Фурке, Гаврило Бахта, Андрій Коврин);

російського дворянства
Спиридон Пузан).

бузькими старшинами були
греки (Мораїтов Степан), грузини (Петро Жеребо), угорці (Йосип Іванов), серби (Матвій Газда), вихрещені турки (Микола Пдопов, Олександр Ясний), чеченці (О. Чеченський)

Так, І. Краснов28, розпочавши військову службу козаком, у 1785 р.
став поручиком, а 8 червня 1803 р. – військовим отаманом Бузького війська.

Головним обов’язком старшини був захист рідних земель від загарбників під час воєнних дій. Беручи активну участь у всіх військових операціях, що проходили на території Російської імперії наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. вони зарекомендували себе відважними воїнами та гарними організаторами.
Так, наприклад, в російсько-турецькій війні 1787–1791 рр. старшина неодноразово вступала в сутички з ворогом на підходах до
Очакова. Зокрема, на чолі з полковником П. Скаржинським 27 червня 1788 р. вони здобули перемогу в бою з турками, які переважали їх чисельно, а 6 грудня 1788 р. брали безпосередню участь під час штурму Очаківської фортеці, коли було поранено кулею в груди полковника П. Скаржинського.
Брала безпосередню участь старшина і під час штурму фортеці Хаджибей 14 вересня 1789 року. Варто відзначити, що про взяття Хаджибея, згідно з ордером князя Г. Потьомкіна від 16 вересня 1789 р., повідомив головнокомандуючого саме полковник П. Скаржинський

Під час Ізмаїльської кампанії, 2 грудня 1790 р., бужці розбили 35-тисячний гарнізон на чолі з турецьким генералом МехметПашою, а 11 грудня 1790 р. брали участь у штурмі фортеці Ізмаїл. В основному вони входили до четвертої колони бригадира і кавалера В. Орлова, окрім 180 осіб на чолі з полковником П. Скаржинським та капітанами Г. Пламєнцом, Г. Юрашем, підпоручиками О. Капустою та О. Пруєвим, що входили до шостої колони бригадира І. Горича.
В деяких випадках старшина об’єднувала козацькі загони декількох іррегулярних військ, щоб вступити у бій із ворогом, який
був у декілька разів більшим: 18 червня 1789 р. під час бою під Бендерами вони об’єднались з козаками Донського війська на чолі з І. Ісаєвим та кіннотою Чорноморського війська, яку очолював кошовий отаман З. Чепіга; або входило до складу корпусів регулярних військ: 26–31 липня 1791 р. бились з ворогом у складі корпусу князя М. Рєпніна.
Під час російсько-турецької війни 1806 – 1812 рр. старшина очолювала підрозділи козаків Бузького війська у складі Молдавського корпусу під керівництвом генерала від кавалерії А. Тормасова, згодом генерала від кавалерії барона Мейєндорфа. У складі трьох полків, на чолі з майором Єльчаніновим (командиром першого полку в 1803–1812 рр.),
майором Бєляєвим (командиром другого полку з 1803 р.) та майором К. Селістрановим (командиром третього полку) вони брали участь у військових діях на території Бессарабії, Молдови і Волощини: перший та третій полки – в облозі фортеці Ізмаїл, другий полк перебуваючи у складі Молдавської армії, – на території Дунайських князівств35.
Під час Наполеонівської війни 1812 р. три полки козаків Бузького війська входили до складу Третього піхотного корпусу генерала
М. Платова Першої Західної армії, загону Д. Давидова.
Козаків першого полку очолював осавул С. Жекул, а з 20 липня 1812 р. – ротмістр (з кінця 1812 р. – полковник) О. Чеченський, другого полку – військовий полковник М. Нємцо-Петровський, третього полку – майор К. Селістранов.
Окрім вищезгаданих полків, Бузьке військо добровільно і за власні кошти сформувало та забезпечило кіньми ескадрон із 111 козаків на чолі з В. Скаржинським, сином генералмайора П. Скаржинського та дружину (полк) із 500 козаків.
Окрім того, для поповнення діючих на фронті бузьких полків було підготовлено команду із 500 козаків, «щоб ними замінити втрати в рядах своїх товаришів», але в зв’язку з епідемією чуми на території Херсонської губернії вона виконувала обов’язки карантинної служби в Одесі.

Окрім військових подвигів, старшина за
короткий проміжок існування війська залишила значний слід на ниві господарського
освоєння краю, доброчинності та меценатства. Їхні земельні ділянки були набагато більшими, ніж у козаків43 і ними вони розпоряджались за принципом довічного володіння.
Зокрема, у 1796 р. старшини отримали в особисте володіння 72 тисячі десятин землі. Серед них: 21000 десятин отримав командир
Нововербованого полку І. Касперов, 18500 –
майор П. Скаржинський, 3000 – підполковник
Є. Богданов, 1508 – підполковник О. Требинський, по 1500 десятин – капітан Ф. Юзефович, майор Г. Юраш, поручик С. Хмельницький44.

Для війська була характерна прогресивна поліетнічність старшинського корпусу:

якщо на 1793 р. у війську служив 21 «іноземець» (39%) (вісім росіян (15%), сім поляків (13%), чотири волохи (7%), один серб (2%) та один угорець (2%)),

то на 1814–1815 рр. їхня кількість збільшується: в старшинському корпусі служив 31 «іноземець» (36,4%) (п’ять росіян (8%), десять волохів (11%), два вихрещених турки (3%), один грузин (1,5%), вісім поляків (9,4%) та три греки (3,5%)). \

Зокрема, на 1804–1806 рр. у війську служили із: дітей священиків – один, дітей старшин та офіцерів – 45, дітей дворян – 31 старшина,

а на 1814–1816 рр.: «козацьких дітей» – 31, дітей священиків – троє, дітей старшин та офіцерів – 45, дітей дворян – 54 особи.

Додаток
4 декабря 1815 года
Господину генералъ лейтенанту
и кавалеру Рудзевичу
Войска Бугского войсковой канцеляріи
представлено князю Горчакову
и писаной 25 декабря №3703
РАПОРТЪ
Въ доставленномъ Вашему Превосходительству отъ 24 числа сего м-ца, о штабъ и оберъ офицерахъ Бугского войска по старшинству ихъ службы, краткомъ списке, состоитъ ессауловъ тринадцать. Да после сего въследствіи полученного отъ Вашего Превосходительства подъ №3409
предписанія, уволены отъ службы два есаула Важницкій и Тернавскій. Следственно не достаетъ теперь по положенію сего войска въ полкахъ ессауловъ четыре; сотники же превышаютъ свой комплектъ восемью человеками.
По поводу сему Войсковая канцелярія для пополненія комплекта ессауловъ, назначивъ по старшинству и достоинству къ производству сотниковъ: Мустяцу 1, Бирзула, Трянова и Капустина и
прилагая у сего формулярные списки о службе ихъ и техъ, которыя изъ старшихъ по обясненнымъ
причинамъ обходются, Ваше превосходительство вас покоршейше просить о повышеніи ихъ въ
следующія чины, зделать ваше куда следуетъ представленіе.
Атаманъ Полковникъ князь Кантакузенъ

ФОРМУЛЯРНЫЙ СПИСОК О СЛУЖБЕ СОТНИКОВЪ

Мораитова 1, Мустяцы 1, Бирзула, Цветова, Трянова и Капустина

Мораитов 1- й Степан Кирилов сын – первого полка сотник.
Возраст: 45 лет.
Вступил на службу: 1 генваря 1783.
Происхождение: из греческой нации.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Гутницкой
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ. Детей нетъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1783 – казакъ в 3 бывшего Бугского казачьего полку;
10 сентября 1793 – пятидесятникъ;
1 генваря 1804 – урядникъ в Бугскомъ казачьемъ войске;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
Съ 1783 по 1788 годъ у содержаніи по реке Бугу кордонной стражи, 1788 подъ Очаковомъ 6 декабря на штурме, 1789 подъ Бендерами въ партіяхъ и сраженіяхъ, 1790 подъ Измаиловымъ декабря
11 на штурме и взятіи оного, 1791 въ Молдавіи надъ рекою Серетомъ у содержаніи кордонновъ до
заключенія съ Портою Оттоманскою мира, 1792-1793 въ Польше, 1805 и 1806 годовъ по 23 ноября у
182
содержаніи по реке Днестру кордонной стражи, того жъ года ноября 25 при занятіи города Бендеръ, потомъ къ городу Измайлову въ передовомъ отряде, 1807 генваря 10 при атаке неприятелемъ
Мусайтского поста въ сильномъ сраженіи, и у содержаніи пикетовъ и партіяхъ марта 2 и 3 при
прогнаніи неприятеля въстретившего россійскую армію къ городу Измаилову, марта 6, 10, 17 апреля 2, 14 и 23 при атаке того города, мая 26 и 12 июня въ генеральныхъ сраженіяхъ 1808-1809, 1810-
1811 и 1812 июня по 12 у содержаніи по Австрійской и Варшавского герцогства границамъ кордоновъ
и с того жъ числа при въступленіи французскихъ войскъ въ Россійскіе пределы при переправе
оныхъ чрезъ реку Немань при городе Ковыль въ сраженіи, при городе Витебскъ и другихъ местахъ
до окончанія сей кампаніи былъ.

Мустяца 1- й Дмитрий Лукьянов сын – второго полка сотник.
Возраст: 31 год.
Вступил на службу: 10 февраля 1800.
Происхождение: из военных дворян.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Федоровской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Холостъ
Чины и звания, дата их присвоения:
10 февраля 1800 – канонеръ въ морскомъ флоте;
2 марта 1802 – младший унтеръ-офицеръ;
11 генваря 1803 – унтеръ-офицеръ;
1 генваря 1804 – переименован урядником въ Бугскомъ войске;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1800, 1801-1802 и 1803 въ службе Николаевского флота. 1806 у содержаніи по Днестру кордоновъ,
1808, 1809-1810-1811-1812 июня по 13 число у содержаніи по Збручу, Немане и Бугу кордоновъ, и по
вступленіи французскихъ войскъ въ пределы россійскіе находясь при 1 Западной арміи въ
сраженіяхъ июля 13, 14 подъ Витебскомъ августа 6 подъ Смоленскимъ 7 при селеніи Заблотви, 26
при Бородине откель и поступилъ въ партизанскій отрядъ гвардіи полковника Фигнера, 22 … въ
преследованіи неприятеля до города Красного 1813.
За границею апреля 20 при местечке Люцене 8-9 мая при городе Дауцене, августа 10 при Дербенте, … Гизгюбель, 11 при городе Пирне, 14, 15 и 16 при городе Дрездене, 20, 23, 24 вторично при
Пирне и Гисгюбеле сентября 2 и 3 при … , Петерсвальде и Ноллендорфе былъ.

Бирзул Алексей Ларионов сын – второго полка сотник.
Возраст: 27 лет.
Вступил на службу: 10 февраля 1800.
Происхождение: из дворян.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Федоровке
Российской грамоте читать и писать умеетъ, арифметике, исторію, географію,
статистику, юриспруденцію и по молдавски говорить умеетъ
Холостъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казакъ въ Бугскомъ казачьемъ войске;
12 декабря 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
Въ походахъ былъ 1806 года ноября 26 при переходе Россійской арміи реку Днестръ, при занятіи
полянского укрепленія, 30 ноября крепости Акерманской и другихъ действіяхъ до осады крепости
Измайлова. После сего по способности былъ употребленъ при формированіи волонтирскихъ полковъ.
1808 и 1809 у содержанія по Австрійской границе кордонной стражи, где въ особености много
содействовалъ при удержаніи возмутившихся въ 1809 году въ Галиціи поляковъ отъ перехода на
нашу сторону.
1812 года во время открывшейся въ Херсонской губерніи моровой язвы и до окончанія оной имелъ занятія при учрежденіи кордоновъ по реке Бугу, Кантакузенской карантинной заставы и уничтоженіи въ станице водяной заразы. Онъ открылъ одного человека, перешедшаго изъ зараженныхъ местъ на благополучную сторону, которого не допустивъ ни с кемъ до сообщенія представилъ
въ карантинъ.
Во всехъ сихъ случаяхъ вверяемы были ему важнейшіе выполненія. Онъ оправдалъ ихъ съ величайшею деятельностью, осторожностію и благоразумнымъ распоряженіемъ и доставляли обо всемъ самыя верныя и подробные сведенія, кои служили основаніемъ къ доведенію кордоновъ до совершенного устройства.

Цветов Илья Васильев сын – третьего полка сотник.
Возраст: 30 лет.
Вступил на службу: 1 генваря 1804.
Происхождение: из казачьих детей.
В каких губерниях и сколько имеетъ мужского пола душъ крестьянъ: крестьянъ не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Матвеевской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, детей не имеетъ
В комитете при полку
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казакъ въ Бугскомъ войске;
12 декабря 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
При вступленіи въ Россійскіе пределы французовъ и при ретираде къ местамъ россійскихъ
войскъ былъ при удержаніи пункта на коемъ усиливался неприятель въ Малороссію при местечке
Чечерске съ 19 августа по 25 ноября всегда в отраженіи находился. А с того числа до окончанія
французской компаніи во всехъ случившихся съ неприятелемъ сраженіяхъ до взятья города Парижа 13 марта 1814 года былъ.

Трянов Константин Петров сын – второго полка сотник.
Возрастъ: 36 летъ.
Вступилъ на службу: 1 мая 1792.
Происхождение: из казачьихъ детей.
В каких губерниях и сколько имеетъ мужского пола душъ крестьянъ: крестьянъ не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ городе Вознесенске
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, и имеетъ сына Ивана 6 летъ
Чины и звания, дата их присвоения:
5 мая 1792 – казак въ бывшемъ Бугскомъ полку;
Въ Бугскомъ казачьемъ войске съ 1 генваря 1804;
4 апреля 1805 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1792 и 1793 въ Польше, съ 1794-1796 годовъ у содержаніи по реке Днестру и Черному морю кордонной стражи.
1806 при атаке города Измайлова, въ сраженіяхъ 1807 у содержаніи по рекамъ Дунаю и Серету
кордонной стражи и Сафянскомъ лимане отъ города Измайлова передовой цепи и въ Молдавіи
1808 по 1 июня 1811 годовъ у содержаніе по Австрійской, Турецкой и княжества Варшавского кордоновъ. А потомъ противу въступившихъ въ россійскіе пределы французовъ и при ретираде къ месту
Россійскихъ войскъ, при удержаніи пункта на коемъ усиливался неприятель въ Малороссію при
местечке Чечерске съ 19 августа по 25 ноября всегда въ сраженіи оныхъ находился, а с того числа
до окончанія французской компаніяхъ былъ.

Капустин Егор Алексеев сын – третьего полка сотник.
Возрастъ: 29 летъ.
Вступилъ на службу: 1 генваря 1804.
Происхождение: из военных дворянъ.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Гурьевской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, детей не имеетъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казак въ Бугскомъ казачьемъ войске;
15 сентября 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1805 по нужной экстенности Подольской губерніи въ местечке Черновцахъ. 1806 при атаке города Измайлова въ сраженіяхъ. 1806 у содержаніи по рекамъ Дунаю и Серету передовыхъ пикетовъ и
при Сафанскомъ лимане передовой цепи 1808 года въ … по 21 марта 1811 по 1 число июля у
содержаніи по Австрийской, Турецкой и княжества Варшавского по границамъ а потомъ съ начала
и до окончанія французской кампаніи во всехъ случившіхся сраженіяхъ действительно былъ.

starina написал:

[q]
Скопировали целую монографию. а автора как обычно указывать не обязательно? подводите форум
[/q]

Я отмечаю в своем дневнике интересную для меня информацию в удобном для меня виде!!!!

Если кому то не нравится, может ее у меня в дневнике не читать....

Военные поселения Херсонской губернии были разделены на 3 округа: 1-й округ с центром в Новой Праге Александрийского уезда, 2-й округ – в Новомиргороде Бобринецкого уезда и 3-й округ – в городе Вознесенске.

Численность военных поселений постоянно возрастала, так как к военному ведомству неоднократно присоединяли казенные села, часть адмиралтейских поселян.

Так, а 1821 году к военным поселениям присоединили: Еланец, Воссиятское, Сербуловку. В 1822 году – Ингулку, оставленную болгарами и заселенную казенными крестьянами из Золотоношенского уезда. В 1828 году присоединено село Сергеевка, а в 1829 году -– Ольвиополь, пристань Голта, Новый Буг, Березовка, Устиновка, Широкое, Шестерня, Ново-Курское, Ново-Красное и Кривой Рог. В 1830 году – деревня Прилуки, в 1834 – село Владимировка, в 1841 – селение Сирово и Кривое Озеро, в 1842 году – Привольное, Полтавка (Баштанка), Малеевка, Николаевка и Казанка. Последнее присоединение произошло в 1853 году – Ново-Покровкое (Вшивое) и Костромка.

С 7-летнего возраста детей зачисляли в кантонисты, а с 18 лет в воинские части, где они были до 45 лет, а потом переходили на нестроевую военную службу.

Кантонистов разделяли на три группы: малые - от 7 до 10 лет жизни, средние - от 10 до 14 и крупные - до 18 лет жизни.

Кантонисты среднего возраста вынуждены учиться читать и писать Закона Божия и арифметики. Старшие кантонисты, от 14-го года жизни, изучали также военное дело и приучались к земледелию. Эта группа кантонистов получала уже еду и деньги как воины в действующей службе. Малых мальчишек часто забирали от родителей и отдавали в специальные школы и, как только они достигали 18-летнего возраста, их записывали в военную школу и причисляли к своему полку.

Иностранный легион Российской империи