Ищем населенное место на Украине (Украина (Україна)) : ВГД

ustina65:

[q]
может кто знает что нибудь о с. Власовка Кременчугский р-он. Полтавской обл.
[/q]

Из Википедии https://ru.wikipedia.org/wiki/...%82%D1%8C)
...В конце XIX века Власовка относилась к Кременчугскому уезду Полтавской губернии. В ней имелось 232 двора, проживало 1690 человек, имелись две церкви, 14 водяных и 12 ветряных мельниц, 3 маслобойни, раз в году проводилась ярмарка...
...Новую жизнь в село принесло начало строительства Кременчугской ГЭС. Во Власовке началось сооружение барачного посёлка для гидростроителей. Окрестности сел Коваленко, Короли, Букашки и других попали в зону строительства плотины, поэтому их жители были переселены во Власовку.
В 1960 году Власовка становится посёлком городского типа с подчинением Кременчугской городской раде. 1 апреля 1963 года посёлок вошел в состав Светловодского городского совета Кировоградской области.

Из официального сайта Власовского сельского совета г. Светловодск Кировоградской области http://rada-vlasovka.at.ua/faq/
...За даними подвірного перепису 1900 року в містечку Власівці налічувалось 456 господарств, у яких проживало 2532 людей, з них козацького стану налічувалось 332 господарства. Але не всі вони були заможними, не у кожній хаті був достаток. Із 44-х родин мешканців Власівки ходили на заробітки чоловіки і жінки, щоб прогодувати свої сім'ї. А ще чимало вихідців із Власівки щороку поповнювали населення сусіднього міста Кременчука, наймаючись на найважчі роботи, за які платили копійки. Багато підлітків із селища наймалися учнями до заможних кустарів-ремісників або на місцеві підприємства. Але що було робити, коли своєї землі багато господарств у селищі не мали. Так, наприклад, статистичні Дані тих років засвідчують, що до містечка Власівки належало 2,8 тис. десятин землі, але ріллі малося всього 1371 десятина. Все інше - невдоби, піщаний берег, болота і луки. На 206 десятинах, зокрема на дніпровських островах, ріс ліс, але знаходився він у приватному користуванні. Місцеві жителі, щоб якось прохарчуватись, крім обробітку землі, займалися рибальством, плетінням виробів з лози та іншими промислами. Статистика свідчить, що з усіх господарств, які малися у Власівці на початок XX століття, більше 80-ти, крім присадибних ділянок, зовсім не мали землі. А ті, що й мали її, одержували низькі врожаї, бо обробляли грунт в основному дерев'яними плугами і ралами, а урожай збирали вручну, користуючись звичайнісіньким серпом. Ні про яку механізацію ручної праці не було й мови. Навіть тяглової худоби було обмаль, волів нараховувалось 338 голів, корів - 305, а коней - 135 голів. Ось і поділіть цю кількість на існуючі у той час господарства і ви наочно побачите, що не у кожному дворі був кінь чи віл. Третина господарств не мала корів. Водночас у містечку сформувалося кілька міцних куркульських господарств, які володіли значними земельними наділами і водяними та вітряними млинами, тримаючи у борговій залежності багатьох односельців.
Перша світова війна, що розпочалася між Росією і Німеччиною, ще більше поглибила соціальне розшарування на селі. Більшість чоловіків, на яких трималося особисте господарство, мобілізували в армію. Багато сімей переживало велику скруту, позбувшись годувальників, жебракували. Після повалення царського самодержавства навесні 1917 року в Києві створена Центральна Рада, яка взяла на себе всю повноту влади на Україні. Наприкінці цього ж року в Харкові більшовики проголосили Українську Радянську Республіку. Почалася громадянська війна. Як і скрізь у містах і селах, більша частина мешканців Власівки підтримали більшовицький уряд, інша виступала за самостійність України Житель селища П. І. Коваленко, який проходив військову службу в Петрограді, брав участь у штурмі Зимового палацу, потім охороняв місто від козачих загонів голови поваленою Тимчасового уряду Керенського та царського генерала Краснова, зустрічався з В.І. Леніним, тоді ж став членом комуністичної партії. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність України.
Після завершення громадянської війни, що виснажила продуктивні сили країни, настав період мирної відбудови народного господарства. У Власівці і в сусідньому волосному селі Недогарках сформувався досить міцний загін активістів, які стояли на комуністичних позиціях. У Власівці його очолив колишній голова сільревкому Іван Коноваленко. Згуртовується і молодь, виникає комсомольська організація, яка організаційно оформилася у 1924 році. Очолив її син місцевого бідаря Дмитро Владіміров. До складу комсомольського осередку ввійшли Пилип Зозуля, Дмитро Коваленко, Настя Красночуб, Панас Кулибаба, Йосип Лисиченко та інші. Активізував свою діяльність драматичний гурток, створений у селі ще в 1919 році, розгорнули свою роботу гуртки з ліквідації неписьменності серед населення, особливо молоді.
Значну роль у перебудові селянського життя на соціалістичний лад відіграв комітет незаможних селян, створений ще у 1920 році. Очолив його бідняк Єгор Батрак. У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль "Нове життя", в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко, який повернувся у село після закінчення громадянської війни і зразу ж активно включився у громадську роботу.
У 1929 році у Власівці створені два колгоспи - імені Фрунзе (на Коваленках) та імені Калініна (на Якимцях). У сусідньому селі Самусїївці, що входило до складу сільської ради, тоді ж створено колгосп ім.Петровського. Становлення колективних форм господарювання відбувалося у гострій класовій боротьбі. Заможних селян, які використовували найману працю, було розкуркулено і по-насильницькому виселено із села, а їхнє майно - житлові і господарські будівлі, худобу і реманент - конфісковано. Будівлі розпродували з торгів за досить низькими цінами. "У 1940 році ми з чоловіком Павлом Михтейовичем, - згадує 93-річна жителька селища Уляна Стеценко, - купили хату в комуніста Івана Івановича Кравця за три тисячі карбованців, а той раніше, у період колективізації, придбав її за 120 карбованців. Хата була нова, добротна, під залізом, на дві половини, біля неї гарна левада, що виходила до затоки, що заповнювалася водою під час весняної повені. Спорудив її наприкінці 20-х років дуже багатий чоловік Петро Кравець, але його під час колективізації було розкуркулено і вигнано із села, а усе його майно перейшло до громади. Новий власник хати Іван Кравець занедбав її, тому нам з чоловіком довелося немало попрацювати, щоб довести її до ладу. Коли прийшли німці, у село приїхала дружина Петра Кравця, хотіла повернути собі цю хату, але у нас була нотаріально завірена купча і споруда залишилася за нами". До речі, ця хата на нинішній вулиці Зеленій існує і досі, час пощадив її, навіть коли німці, відступаючи за Дніпро, восени 1943 року, спалили село, вона у числі інших семи хат від усього села, вціліла, хоч від безжального вогню обгоріли вікна і двері...

На сайте Вся Украина - жители http://www.nomer.org/allukraina/ 55 человек по фамилии Гирич, проживающих в населённом пункте Власовка (только нужно учесть, что на территории Украины два населённых пункта с таким названием, а район на данном сайте не уточняется, но при желании можно обзвонить или написать письма) и 12 человек с данной фамилией проживает в Светловодске. Так, что шанс найти родственников и восстановить связь не маленький.

P.s. Главное чтоб родственники обрадовались, а то как показывает практика - радость от находки испытывает только тот кто ищет . Лучше заранее предупредить, что никаких меркантильных интересов не преследуете, интересуетесь только историей семьи.

Ищем населенное место на Украине

Диалоговая тема (вопросы/ответы)