Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-6478. Управління Служби безпеки України по Дніпропетровській області
Т.1 спр.20 "Протокол № 6 засідання Округової партійної трійки по проведенню ліквідації куркуля як кляси від 27 лютого 1930 року. 19 годин. Зовсім таємно"
Список кандидатур на розкуркулення й виселення по Дніпропетровському округуN.BСелян-“куркулів” у процесі “розкуркулення” поділили на три категорії, визначивши представникам кожної з категорій різні життєві шляхи. Насправді ж влада “розкуркулювала” не стільки за економічними, скільки за політичними ознаками, тобто всіх “неблагонадійних”, часто незалежно від статків, віку, сімейного стану.
До
“куркулів 1-ї категорії” віднесли найавторитетніших, найактивніших противників політики “корінного перелому на селі”. Деякі з таких “куркулів” свого часу боролися проти більшовицької влади, інші могли цю боротьбу продовжити чи очолити населення певного села, хутора на боротьбу, протест. “Куркулів 1-ї категорії” або розстрілювали відразу, або кидали в концтабори. Їхні родини “розкуркулювали” та висилали.
До
“куркулів 2-ї категорії” зараховували селян, які брали активну участь у зборах, перечили в чомусь владі, сумнівалися в доцільності її дій, не виконували планів хлібозаготівлі, не хотіли “добровільно” записуватися до колгоспів, були в чому-небудь невгодні представникам місцевої сільської влади (задавнені сусідські суперечки, родинні конфлікти, звичайна заздрість тощо). “Куркулі 2-ї категорії” підлягали “розкуркуленню” та виселенню разом з сім’єю за межі України, переважно до Архангельська, Вологди, Котласа, на північний Урал.
До
“куркулів 3-ї категорії” зарахували селян — пасивних учасників усіх подій на селі на межі 20–30 років, які не поспішали записуватися до колгоспів, співчували, а то й допомагали “куркулям”, переховували хліб від конфіскації, привселюдно не підтримували дії влади, але й не чинили активного опору, за що влада багатьох з них визначила потенційно небезпечними для себе. “Куркулів 3-ї категорії” “розкуркулювали” та виселяли за межі сіл до іншого району чи округу або за межі сільради, але у своєму районі, — на найнепридатніші земельні наділи, “виселки”, визначивши для них єдиний тип житла — землянки.
Серед “розкуркулюваних” були ще й так звані “куркулі-експертники” — працьовиті українські селяни, які здобули певних статків наполегливою працею впродовж 1923–1927 років, але які з 1928 р. були обкладені такими непосильними податками (“планами”), що виконати їх, як би тяжко вони не працювали, не було ніякої змоги. “експертами” у визначенні розміру податку виступали зазвичай представники сільської влади. За несплату податків “куркулів-експертників”, яких ще називали “плановиками”, штрафували і “розкуркулювали”, заносячи до будь-якої “категорії”.
У контексті “розкуркулення” варто згадати й “активістів” — невелику частину жителів села, переважно незаможних, які були помічниками влади у всіх її заходах. Одні з них щиро повірили більшовицьким гаслам, тож активно й безкомпромісно втілювали їх у життя. інші, часом цинічно прирікаючи на смерть своїх односельців, отримували за це як винагороду одяг, харчі, житло “розкуркулених”. Влада називала їх ще “буксирниками”, а народ — “торбохватами”.
Як би не різнилися долі “куркулів”, зарахованих до різних категорій, у них було спільне — у визначений владою час і день вони дощенту грабувалися та розпочинали нове життя у концтаборах, спецпоселеннях або “на виселках”. тавро “куркуль” чіплялося владою не тільки до дорослих селян, а й до їхніх дітей, смерть серед яких у нелюдських умовах була надзвичайно високою.
Масове “розкуркулення” відбулося в лютому 1930 р., тривало впродовж кількох весняних місяців одночасно з проведенням так званої “суцільної колективізації”. Нищили селян-“куркулів” і в наступні роки. Особливо ж “урожайними” були 1931–1934, 1937–1938 роки, від чого список “куркулів” набагато зріс. Переслідували окремих “куркулів” до початку війни та відразу після неї.
