| shal
Сообщений: 103
На сайте с 2009 г.
Рейтинг: 39
| Наверх ##
15 марта 2021 11:10 30 сентября 2021 14:06 Що спільного може бути між Волинською губернією, Житомирським повітом, Кельном, Бременом і Харковом та Омском? - Долі німецьких переселенців. Читати матеріали кримінальних справ репресованих німців в роки Червоного терору, досить морально важко , бо кожна така справа це трагедія окремої сім'ї, а вивчивши багато справ, розумієш, що це трагедія кількох поколінь цілого народу. Але справи репресованих німців це також величезне джерело інформації не тільки по генеалогії, а й з історії німецьких поселень, назви колоній, історії взаємини різних держав в минулому. Розповім я Вам трагічну історію сім'ї Гросс. На жаль, мені не вдалося поки знайти нащадків цієї родини, і деяка інформація може бути моїми домислом, але заснована на фактах викладених в кримінальних справах. Гросс Карл Юліусович народився в с.Золоток або Золочін Житомирського повіту Волинської губернії в 1894 році у великій родині, у нього було багато братів і сестер Герман (1892) проживав у Гоноріно, Отто(1903), Адольф(1899),Генріх,проживав м.Кельн Петер Лідія,проживав біля міста Омск, Олена,проживала у м.Коростень, Іоганна, Августина, проживав у Ольховці і точно інші, імен в справах їх немає. У 1907 році сім'я Юліуса виїжджає в Кельн, а в 1909 році повертається на Волинь. Карл Юліусович залишається в Німеччині, проживаючи в одного зі старших братів, там йде на роботу наймитом, а потім слюсарем, в 1911 році він переїхав до міста Бремен, де працював монтером на установці парових машин до початку першої світової війни, потім з 1914 року по 1917 рік як військовополонений знаходився в концтаборі міста Мюнхен-Глатбах. У 1917 році повернувся в Кельн, де незабаром одружився. У Німеччині у нього народилися діти Герда, Карл, Отто, Гільгард, Рудольф У 1924 році вступив до лав німецької компартії. Після того як в 1927 році помирає його дружина він змушений віддати частину дітей на виховання в притулок. У 1929 році Карл Юліусович заарештований поліцією за участь в комуністичному русі, через кілька місяців його випускають, але в результаті він втрачає роботу і боячись повторних арештів виходить з компартії і знищує документи про приналежність до неї. З 1930 року по 1934 рік Карл є безробітним. У вересні 1934 після довгих митарств він повертається з 5 дітьми на батьківщину в Радянську Україну. Перший час його прихистив старший брат Герман (1892 р.н.), Який на той момент проживав в селі Гоноріно і був членом колгоспу імені «Клари Цеткін» і потім знаходить роботу в Харкові забирає дітей і з 1935 року до моменту свого арешту в 1937 році живе в селищі Нова Баварія станція Хвилинка і працює слюсарем на цементному заводі. Старша дочка Герда знаходить роботу пакувальницею на Харківській кондитерській фабриці. У липні 1937 році зі початком в країні, так званої німецької операції Карл Юліусович і його дочка в Харкові піддаються арешту. У тому ж році, але трохи раніше в Житомирській області арештовані брати і сестри Карла Юліусович. Карла відправляють з Харківської в'язниці в Київську в'язницю, де швидше за все після побиття і тортур і можливо обіцянок що не чіпатимуть його дітей, його звинувачують у шпигунській діяльності як агента гестапо та згідно з протоколом засідання трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР Гросс К.Ю. 16.09.1937 року засуджується до ВМН -розстрілу, який був виконаний 21.09.1937 р. З матеріалів справи ми дізнаємося також про те, що Карл, його родичі та інші «завербовані» жителі німецької національності (їхні прізвища є в матеріалах справи) проживають в селах Гоноріно, Вільхівка, що поблизу оборонних споруд збирали шпигунську інформацію по оборонним спорудам «лінії Сталіна». Як склалася доля молодших дітей Карла Юлісовіча Гільгарду і Рудольфа мені не відомо, а ось доля старших хлопчиків Карла і Отто склалася трагічно. Вони були затримані на станції Київ пасажирський для перевірки документів в липні 1938 року й через кілька місяців розстріляні. Можливо після арешту свого батька хлопчики подалися за допомогою до своїх родичів і поїхали до діда Юліуса, який був членом колгоспу Міхалінсдорф Баришівського району Київської області, в матеріалах справи зазначено що: «в травні 1938 року з метою переходу радянського кордону ми з братом Отто виїхали з Харкова через Коростень ближче до польського кордону. При спробі перетину кордону поблизу містечка Гонорін ми були затримані колгоспниками і передані на прикордонну заставу». Де в результаті допиту сказали, що заблукали по дорозі до свого діда і після перевірки відпущені прикордонниками. З показань Отто відомо , що у м. Кельн у нього жили дядя Граф Петер, дядя Гросс Генрих, бабуся Рось Королина, та кузени Гросс Петер та Гельмут. Думаю що нащадкам родини Гросс, сім'ям репресованих чиї прізвища згадуються в справах, а також краєзнавцям Волині та Житомирщини буде цікава дана інформація.
|
