Донецкая область

Ирина_И написал:

[q]

В 20-е годы иногда люди получали свидетельство о рождении нового образца, если какая-то информация в старом не соответствовала нынешнему моменту. Тогда в книге записей ЗАГС более-менее подробно описывали старый документ, на основании которого выдавался новый. Быть может, Вам повезло и такое довоенное советское свидетельство о рождении имеется?
Автобиография, которую человек начал писать для отдела кадров еще до войны, не всегда полностью отражала реальную биографию.

[/q]

О да! Сегодня я получила свидетельство о рождении одного из родственников, рождённого в 1926 году. Но оно не только не решило старые проблемы, а добавило новых загадок!
Известно, что это сын Антона Даниловича. Но по свидетельству о рождении он Анатольевич! Это при том, что запись о рождении Антона найдена.
Место рождения у него указано Шахта «Коммунар» Енакиевского района Сталинской области. А в свидетельстве о браке место рождения - ст. Варварополь Сталинской области.

tutsi
Хорошая карта. Вверху справа ст. Варварополь выше Ирмино (Стаханов).
http://istmat.info/files/uploa...18_021.pdf

tutsi написал:

[q]

Шахта «Коммунар» Енакиевского района Сталинской области. А в свидетельстве о браке место рождения - ст. Варварополь Сталинской области.

[/q]

Думаю понапутали в свидетельствах т.к. боле похоже на это:
Ворошиловградская обл., Кагановичский р-н, шахта 3-5,4-5, Сочологоровка, ст. Варварополь

Ирина_И,ХарьковUA! Спасибо за Карты!

вот из Истории Городов и сел УССР, 1968 годa издания

За 3 км від Петро-Мар’ївки, на залізничній лінії Дебальцеве—Попасна, у грудні 1878 року створено станцію Варваропілля (тепер ст. Первомайськ). Завдяки цьому з шахт тепер можна було легко вивозити вугілля в інші райони. До того ж це послужило новим поштовхом для розвитку тут промисловості. У 1878 році в цьому районі закладається великий Варваропільський рудник. Розширюються і переобладнуються діючі шахти. Вони оснащуються новою, як на той час, технікою. Особливо інтенсивно розвивалась промисловість в межах сучасного міста в останньому десятиріччі XIX століття, в період промислового піднесення. В цей час тут споруджується Єлизаветинський рудник (шахта «Тетяна»), провадяться розробки вапняку на Сокологорівці, а паперова фабрика, збудована у 1873 році німцем Геніфельдом, перебудовується в ливарно-механічний завод (тепер електромеханічний завод ім. Карла Маркса). На ньому вироблялися парові лебідки, насоси для шахт, усякого роду чавунне литво, але головне, чим займався завод,— це ремонт машин. Він обслуговував Алмазну, Мар’ївку, Лисичанський і Слов’яносерб- ський кам’яновугільні райони. Бельгійське акціонерне товариство Варваропільських вугільних рудників у 1896 році купило у поміщика Четчикова шахти «Анна» і «Олександр». Тут було споруджено 80 коксових печей системи «Копне», електростанцію з паровою машиною потужністю в 300 к. с. і механічну сортувальню. Трохи пізніше на Петро-Мар’ївсь- кому руднику було збудовано механічну майстерню і електричну станцію.
У 1901 році всі шахти, розміщені на території сучасного міста, давали щорічно 15 млн. пудів вугілля. На початку XX століття бельгійська акціонерна компанія, збільшивши капіталовкладення, почала будівництво нових, великих шахт. В 1904 році було закладено шахту «Магдалина» (тепер шахта ім. Круп- ської), в 1914 році шахту «Альберт», а у Сокологорівці —
шахту № 3. Всі шахти рудника були з’єднані під’їзною залізничною лінією з станцією По- пасна, а шахта «Ернест» — з станцією Варваропілля1. Як видно із вищесказаного, в кінці XIX і на початку XX століття промисловість на території сучасного міста Первомайська швидко розвивалась. В 1912 році тут було 10 шахт, які давали 34 млн. пудів вугілля за рік, ливарно-механічний завод, механічні майстерні, 2 електричні станції, вапняковий кар’єр, 80 коксових печей продуктивністю 300 пудів кожна. Більшість шахт входила до складу Петро-Мар’ївського і Варваропільського акціонерних товариств, які в 1916 році об’єднались в одне «Товариство Петро-Мар’ївських і Варваропільських кам’яновугільних копалень» і одержали скорочену назву «Петроварко», а робітничі селища стали називатися Петро-Мар’ївка2. З розвитком промисловості збільшувалась і кількість робітників. У 1912 році на шахтах і підприємствах працювало близько 3 тис. робітників, а всього населення було близько 5 тис. чоловік. В цей період тут виникли нові робітничі селища Петро- Мар’ївського, Варваропільського і Єлизаветинського (Сокологорівського) рудників, а також шахт «Магдалина» і «Альберт». Робітничі селища були маленькі, брудні, неблагоустроєні, розташовані поблизу шахт і складались з кількох десятків будиночків і 3—5 казарм. Всього у п’яти робітничих селищах, розташованих на території сучасного міста, було у 1912 році 312 будинків і 25 казарм....
...
В березні 1920 року об’єднане рудоуправління «Петроварко» перейменовується в Первомайське рудоуправління, а селище Петро-Мар’ївка в Первомайськ.