Александровский уезд Екатеринославской губернии

Повiтовi казначейства, як структурнi ланки основних фiнансових i господарчих органiв намiсництв - казенних палат,- були започаткованi законом Катерини П вiд 7 листопада 1775 р. пiд назвою "Учреждения для управления губерний Всероссийской империи" [1;14392].

На повiтовi казначейства, як на виконавчi органи, покладалися завдання збирання державних податкiв та їх зберiгання, здiйснення платежiв i переведення грошових сум в iншi казначейства або в державний банк. Казначейства приймали на тимчасове зберiгання кошти присутственних мiсць, громадських установ та посадових осiб, займалися переказом приватних грошових сум з одного мiста в iнше. Крiм того, вони вiдали прийомом, зберiганням i видачею спецiальних коштiв i депозитiв урядових установ (за винятком вiдомства Святiйшого синоду), а також громадських i станових сум. Згiдно розпоряджень мiсцевої влади, казначейства видавали паспорти i подорожнi, вели продаж всiх видiв гербового паперу (крiпосного, зайомного, для векселiв тощо), марок, свiдоцтв i патентiв для акцизних зборiв, видавали свiдоцтва на право торгiвлi та промислiв, бiлети на торговi та промисловi заклади.

У встановленi строки повiтове казначейство звiтувало про прибутки i видатки в межах повiту до казенної палати та до установ державного контролю.

Функцiї повiтових казначейств з часом дещо змiнювались внаслiдок змiн в структурi установ мiнiстерства фiнансiв. Зокрема, з 1838 р. повiтовi казначейства втратили право управлiння державним майном i державними селянами, їх лiсовi вiддiлення були скасованi, а господарчi стали називатися ревiзькими. В деяких казначействах вiддiлення питейних зборiв i солянi були об`єднанi в єдине вiддiлення питейної та соляної частини, а iнколи соляна i винна справа передавалась до ревiзького вiддiлення.

Повiтовi казначейства були лiквiдованi декретом Раднаркому УРСР вiд 22 лютого 1919 р. Доля Олександрiвського повiтового казначейства була досить типовою. Воно почало дiяти з перетворенням Олександрiвська в повiтове мiсто з 1806 р. i припинило iснування згiдно згаданої вище урядової постанови радянської влади. Але iсторiя архiвних документiв цiєї установи склалася непростою.

Взяття на державний облiк документiв колишнього казначейства було пов`язане з органiзацiєю при губернському вiддiлi народної освiти музейної секцiї, яку очолив краєзнавець, етнограф та iсторик Запорiзького краю Я.П.Новицький. Пiд його керiвництвом, у травнi 1922 р., були сконцентрованi матерiали за 1797-1858 рр. [2;3]. Саме серед них, як з`ясувалося пiзнiше, була значна частина документiв Олександрiвського повiтового казначейства. Однак, до 1948 р. цi документи входили до складу фонду Олександрiвської мiської ратушi.

У 1925 р. в Запорiжжi було органiзовано окружне архiвне управлiння, яке продовжило роботу по облiку i концентрацiї в державних архiвосховищах документальних матерiалiв лiквiдованих установ. Вже в 1926 р. на державне зберiгання вiд Запорiзького окружного фiнансового вiддiлу було одержано низку фондiв дореволюцiйних установ за 1885-1919 рр., а серед них i фонд Олександрiвського казначейства обсягом 8 од.зб. [3;48]. Лише пiсля проведення експертизи цiнностi документiв фонду Олександрiвської мiської ратушi в 1948 р. з нього видiлено 286 справ за 1800, 1805-1861 рр., якi окремим описом i було приєднано до фонду повiтового казначейства. Але переданi були не всi документи казначейства. До цього часу зберiгаються у згаданому фондi ратушi ревiзькi казки десятої ревiзiї (1858 р.) населених пунктiв чотирьох волостей Олександрiвського повiту, а також колонiй Марiупольського менонiтського округу.

З часом з`ясувалося, що серед архiвних документiв фонду Олександрiвського повiтового казначейства зберiгаються двi архiвнi справи Марiупольського повiтового казначейства за 1800р. 1966 року вони були переданi за територiальною приналежнiстю до Донецького обласного державного архiву. Окремi ж документи Марiупольського казначейства за 1805 р., щоб не порушувати цiлiснiсть одиницi зберiгання, були залишенi в справi Олександрiвського повiтового казначейства [4].

На сьогоднi фонд налiчує 294 од.зб. Документи фонду можна умовно подiлити на 4 групи:
1) дiлове листування казначейства з державними установами i приватними особами;
2) журнали реєстрацiї вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та облiку надходжень i видаткiв грошових сум;
3) документи ревiзiй;
4) бухгалтерськi документи останнiх рокiв iснування казначейства.

Дiлове листування Олександрiвського казначейства представлене документами керiвних iнстанцiй та зносин його з державними установами i приватними особами. Ця група джерел нараховує 23 од.зб. На жаль, їх збереженнiсть не повна i не рiвноцiнна в хронологiчному вiдношеннi. Вони наявнi лише в рiчних роздiлах опису за 1805-1808, 1813, 1822, 1823, 1828, 1829, 1832, 1834, 1835, 1843, 1846, 1850, 1861 рр.

Бiльш цiлiсний комплекс документiв цього виду в фондi казначейства зберiгся лише за 1805-1808 рр. Пiзнiшi документи залишились складовою часткою фонду Олександрiвської мiської ратушi (Ф.1) i становлять значну його частину [5].

Iнформацiйна цiннiсть документiв характеризованої групи безперечна. Збереглися, зокрема, укази Катеринославської казенної палати про перемiщення з Таганрога до Ростова всiх повiтових присутствєнних мiсць i введення на них нової подушної податi [6], про необхiднiсть розписуватись в казначейських витратних книгах видаткiв при пересиланнi грошових сум [7], про порядок надання пiдвод для доставки рекрутiв до мiсця їх призначення [8], про виплату коштiв за наданi селянами i помiщиками пiдводи для пересувного магазину [9].

За 1805-1808 рр. збереглося листування казначейства з Олександрiвським земським судом, Марiупольським грецьким судом, Олександрiвським городничим, рапорти мiського старости про збiр та вiдправку до казенної палати коштiв на будiвництво i ремонт мостiв, поштових станцiй, про збiр накладних сум. Помiтний вiдсоток серед дiлового листування цього перiоду становлять квитанцiї Олександрiвського предводителя дворянства, земських iсправникiв про надходження рiзних платежiв.

Серед дiлового листування Олександрiвського казначейства пiсля 1813 року переважають укази Катеринославського губернського правлiння i Катеринославської казенної палати, що стосувалися особового складу працiвникiв казначейства та чиновникiв деяких установ: прийому їх на службу, пiдвищення, призначення, перемiщення по службi, звiльнення у вiдставку. Тематично спорiдненi до цих документiв рапорти, прохання самих чиновникiв про просування по службi, формулярнi списки, клятвеннi обiтницi, котрi вiдклалися в тих самих джерелах, i якими, по сутi, вичерпується рiзноманiтнiсть вищеназванної групи документiв.

Другу велику групу документiв фонду Олександрiвського повiтового казначейства становлять настольнi реєстри надiсланих сум i паперiв, котрi класифiкованi в опису як журнали реєстрацiї вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та грошових сум. Вони налiчують 79 од.зб. i хронологiчно охоплюють перiод за 1807-1842 рр.

Особлива цiннiсть цих матерiалiв пояснюється як високим рiвнем їх iнформативного потенцiалу, так i тiєю обставиною, що переважна бiльшiсть самих документiв, зафiксованих в реєстрах, вiдсутня в архiвному фондi Олександрiвського казначейства.

Значну частину цих реєстрiв займають записи про надходження указiв, розпоряджень Катеринославської палати, що регламентували дiяльнiсть казначейства та мали характер конкретних операцiйних документiв, платiжних доручень, а також звiтнi вiдомостi до цiєї палати та повiтового суду про видаткову сторону платежiв, що проходили через казначейство.

Привертають увагу дослiдника i нечисленнi рапорти волосних правлiнь, зокрема Гаврилiвського, Жеребецького, Покровського, Царекостянтинiвського, про надходження податкiв, одержання окладних листiв, вiдпуск коштiв на утримання волосних старшин, урядникiв тощо [10]. Рапорти дають матерiал для дослiдження Олександрiвського повiтового казначейства, як управлiнської ланки адмiнiстративного державного механiзму.

Серед найпоширенiших видiв документiв, що надходили до казначейства на початку Х1Х ст. i зафiксованi настольними реєстрами, були повiдомлення, вимоги та вiдношення судових установ про подання рiзного роду вiдомостей фiнансового порядку. До середини Х1Х ст. частка таких документiв в загальнiй масi дiлового листування Олександрiвського повiтового казначейства помiтно зменшується, проте коло установ i фiзичних осiб, з якими мало стосунки казначейство, стає ширшим i рiзноманiтнiшим.

Настольнi реєстри насиченi вiдомостями про дiлове листуваня мiж Олександрiвським повiтовим казначейством та багатьма (переважно повiтовими i губернськими) державними установами. Головним чином це листування; воно стосувалося виплати коштiв на утримання установ, що дiяли в межах Олександрiвського повiту: Олександрiвської мiської полiцiї, повiтового суду, дворянської опiки, штатної команди, Марiупольського повiтового присутствiя, Марiупольського грецького суду, Азовської вiйськової канцелярiї, волосних правлiнь тощо. Серед реєстрiв також багато представлень i повiдомлень окремих посадових осiб: предводителя дворянства, Олександрiвського городничого, iсправника, дворянського лiкаря, повiтового стряпчого, смотрителiв колонiй, смотрителiв училищ, дворян, помiщикiв, козакiв, купцiв, мiщан про внесення платежiв, постiйних податей з казенних поселян, надходження оброчних сум, стягнення недоїмок, одержання паспортiв, прогонних та цiнних паперiв.

Отож, при вивченнi цiєї групи документiв фонду повiтового казначейства дослiдник зможе почерпнути багато цiнної iнформацiї про дiяльнiсть мiсцевих установ на територiї краю, знайти вiдомостi про окремих дiячiв. Водночас, вiдомостi цих джерел можуть служити ключем для вивчення процесу заселення Пiвденної України, змiн в її соцiальному та етнiчному облiку, про що може свiдчити, наприклад, реєстрацiя указiв казенної палати про причислення козакiв Полтавської губернiї, мiщан до вiдповiдних категорiй податного населення, причислення iноземних переселенцiв до класу колонiстiв тощо.

Разом з тим, реєстри сповненi маловiдомої iнформацiї про життя окремих, навiть досить нечислених груп та категорiй населення, як, наприклад, увя`знених. Серед реєстрiв зустрiчаємо записи про видiлення провiанту для арештантiв Олександрiвського тюремного замку, про видiлення коштiв на утримання доглядача цього замку та виготовлення кайданiв i колод для колодникiв в`язниць. Iнформацiйне значення реєстрiв далеко не вичерпується вказаними аспектами, воно значно ширше i заслуговує на спецiальне дослiдження.

Третю групу джерел, характерних своєю самобутнiстю, становлять документи ревiзiй. Вони мають неабияке значення для вивчення етнополiтичних та соцiально-економiчних процесiв на територiї повiту в ХIХ ст.

Ревiзiї були основною формою облiку податного населення, яке пiдлягало подушному обкладанню i вiйськовiй повинностi. Як вiдомо, ревiзiями бралася на облiк i частина неподатних категорiй населення (духовенство, дворянство, вiдставнi вiйськовi чини, ямщики та iн.), яких переписували "для одного токмо счета".

Одними з основних ревiзьких матерiалiв були "ревiзькi сказки" - первинний матерiал ревiзького облiку населення. Вони дозволяють встановити прiзвище, iм'я, по-батьковi, мiсце проживання, вiк, станову приналежнiсть особи, що подавала сказку, наявнiсть в неї дiтей чоловiчої та жiночої статi, з вказiвкою часу їх народження. Зведенi вiдомостi по населених пунктах повiдомляють про розмiри дворянського землекористування, чисельнiсть рiзних категорiй податного i неподатного населення: державних селян, козакiв, колонiстiв, мiщан, купцiв, ремiсникiв, вiйськовослужбовцiв, духовенства.

В фондi Олександрiвського казначейства зберiгаються ревiзькi сказки вiд шостої до десятої ревiзiй включно, якi проводились 1811,1816,1835, 1850 i 1858 рр. Проте збереженiсть їх нерiвнозначна.

Документи шостої ревiзiї становлять 18 од.зб. названого фонду. В основному вони стосуються населення помiщицьких i казених поселень, а також грецьких колонiй Марiупольського повiту: Старого Криму [11], Великого i Малого Янiсоля [12], Керменчика, Нових Каракубiв [13] та мiщан Марiуполя [14].

Серед ревiзьких сказок сьомої ревiзiї (1816 р.), а це 45 од.зб., крiм населених пунктiв, що увiйшли до попередньої ревiзiї, та новоутворених на територiї Олександрiвського повiту, з`являються ревiзькi сказки мiщан м. Олександрiвська [15] та однiєї з перших менонiтських колонiй поблизу мiста - Шенвiз [16].

Документи восьмої ревiзiї (1835 р.) становлять ще бiльшу групу архiвних справ, нiж попередньої - 54. Серед них привертають увагу не тiльки ревiзькi сказки купцiв, мiщан, ремiсникiв м. Олександрiвська [17], а й аналогiчнi за змiстом та бiльш широкi за обсягом матерiали про населення мiста Марiуполя [18]. Крiм того, пiд час цiєї ревiзiї було складено окрему ревiзьку сказку на священнослужителiв Петропавлiвської церкви села Балабiно-Петрiвського [19].

Ревiзькi сказки населених пунктiв Олександрiвського повiту за 1850 рiк (33 од.зб.) дають додатковий матерiал для порiвняльного аналiзу чисельностi населення та вивчення соцiальних процесiв. Полiетнiчна карта Запорiзького краю стає ще бiльш строкатiшою, свiдченням чому - ревiзькi сказки католицьких i лютеранських колонiй Марiупольського колонiстського округу: Вiккерау, Грунау, Розенберг [20], Кампенау, Мiрау [21]. Про розвиток менонiтського населення свiдчить i ревiзька казка згаданої ранiше колонiї Шенвiз [22].

Досить цiкавим iсторичним джерелом є ревiзькi сказки десятої ревiзiї (1855 р.) - 18 од.зб. Неповнота матерiалiв цiєї ревiзiї в фондi казначейства пояснюється тим, що частина ревiзьких сказок цього перепису була залишена в фондi мiської ратушi, зокрема населених пунктiв чотирьох волостей: Гуляйпiльської, Жеребецької, Миколаївської, Павлiвської та колонiй Марiупольського менонiтського округу [23]. До речi, в фондах Олександрiвської мiської ратушi зберiгаються також копiя "Статуту десятого народного перепису населення Росiї" [24] та списки помiщикiв Олександрiвського повiту iз зазначенням належних їм крiпосних людей та земель, складенi за десятою ревiзiєю [25].

Частина ревiзьких сказок цiєї ревiзiї, зокрема деяких ревiзьких сказок Марiупольського колонiстського округу, зберiгається в державному архiвi Донецької областi.

Ревiзькi сказки цього перепису по мiсту Олександрiвську вiдрiзняються вiд попереднiх ревiзiй помiтно бiльшим числом взятого на облiк населення, включенням до спискiв не тiльки купцiв, мiщан, ремiсникiв, а й вiйськовослужбовцiв, сiмей вiдставних солдатiв, унтер-офiцерiв та рядових iнвалiдної команди [26]. Примiтною особливiстю стає поява ревiзьких сказок єврейських землеробських колонiй: Новозлатополя, Трудолюбiвки, Веселої, Красноселки [27], Зеленого Поля, Нечаївки [28] та iн., та вiдсутнiсть первиних матерiалiв перепису грецьких колонiй.

Матерiали вищезгаданих ревiзiй доповнюють ревiзькi сказки державних селян, що переселялись до Олександрiвського повiту мiж восьмою i дев`ятою ревiзiями - 1841-1847 рр. [29], додатковi ревiзькi казки селян Олександрiвського повiту [30] та ревiзькi списки євреїв-землеробiв Олександрiвського повiту [31]. На особливу увагу заслуговує архiвна справа пiд назвою "Ревiзькi казки селян Олександрiвського повiту, якi вийшли з крiпосної залежностi" [32], що датована 1857-1859 рр.

Помiж матерiалами ревiзiй, що зберiгаються в фондi Олександрiвського повiтового казначейства, 2 од.зб. мiстять в собi зведенi вiдомостi про чисельнiсть населення повiту за дев`ятим та десятим народним переписом [33]. Цi документи повiдомляють про чисельнiсть населення окремих населених пунктiв, категорiю того чи iншого населеного пункту (державний, помiщицький), прiзвища власникiв окремих сiл, мiсця попереднього мешкання населення ("богуславський козак" , "iноземний пiдданий" тощо).

Схожа за iнформативнiстю до цих двох одиниць зберiгання i єдина окладна книга земських повинностей по Олександрiвському повiту, яка датована 1819 роком. Вона дає в руки дослiдникiв багатий матерiал: про чисельнiсть всього окладного i бiльшої частини неокладного населення, про чисельнiсть рiзних станових груп, про географiчне розмiщення рiзних груп податного i неподатного населення, про загальний розмiр переселення та iноземної колонiзацiї Олександрiвського повiту.

Четверту групу джерел названого фонду, якi становлять окремий опис [34], становлять документи Олександрiвського казначейства за 1916-1919 рр.: книги надходжень i витрат спецiальних коштiв та депозитiв, бухгалтерськi документи державної центральної ощадної каси при Олександрiвському казначействi. Вони значно вiдрiзняються вiд попередньо охарактеризованих груп документiв тим, що сповненi, в основному, цифровим матерiалом i охоплюють останнiй перiод дiяльностi казначейства напередоднi його лiквiдацiї. За змiстом цi документи значно бiднiшi вiд попереднiх груп, повiдомляють лише найменування установ, в розпорядженнi яких знаходилися спецiальнi кошти та депозити i про фiнансовi операцiї Софiївсько-заводської, Жеребецької, Романiвської, Царекостянтинiвської i Пологiвської поштово-телеграфних кас iз зазначенням прiзвищ окремих осiб.

В фондi, на жаль, повнiстю вiдсутнi документи за тривалий перiод з 1860 по 1915 роки. Але їх вiдсутнiсть можна частково компенсувати вивченням фондiв Олександрiвського спрощеного громадського управлiння (Ф.21) та Олександрiвської мiської думи (Ф.24).

ДЖЕРЕЛА ТА ЛIТЕРАТУРА
1. Полное собрание законов Российской империи.- Т.ХХ.
2. Лисенко Г. Iз iсторiї архiвного будiвництва на Запорiжжi // Архiви України.- 1970.- № 4.
3. Державний архiв Запорiзької областi (далi - ДАЗО). - Ф.Р-33, оп.1, спр.11
4. Там же.- Ф.12, оп.2, спр.1.
5. Див., напр.:ДАЗО.- Ф.1, оп.1, спр.105, 374, 482-488, 607-611, 693, 694, 822.
6. Там же.- Ф.12, оп.2, спр.2.
7. Там же.- Спр.4.
8. Там же.- Спр.5.
9. Там же.- Спр.6.
10. Там же.- Спр.221.
11. Там же.- Спр.28.
12. Там же.- Спр.32.
13. Там же.- Спр.38.
14. Там же.- Спр.40.
15. Там же.- Спр.57.
16. Там же.- Спр.101.
17. Там же.- Спр.167.
18. Там же.- Спр.200, 201, 204.
19. Там же.- Спр.157.
20. Там же.- Спр.230.
21. Там же.- Спр.252.
22. Там же.- Спр.246.
23. Там же.- Ф.1, оп.1, спр.748, 752.
24. Там же.- Спр.687.
25. Там же.- Спр.753.
26. Там же.- Ф.12, оп.2, спр.237-276.
27. Там же.- Спр.280.
28. Там же.- Спр.281.
29. Там же.- Спр.222.
30. Там же.- Спр.214, 226, 261.
31. Там же.- Спр.266.
32. Там же.- Спр.267.
33. Там же.- Спр.262, 284.