Петровский Петровський Пятроўскі Piоtrowski Petrauskas - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Дополнения к следующему сообщению:
https://forum.vgd.ru/post/1311...#pp3132808

Петровский написал:

[q]
посылал запрос в осетинский архив.
[/q]

В архиве РСО-А нет и не может быть никаких документов. Во-первых, это военное учебное заведение, поэтому искать данные на преподавателей надо было именно в РГВИА, ну, а во-вторых, весь архив корпуса уехал вместе с ним за границу.

Ampel написал:

[q]

Петровский написал:
[q]

посылал запрос в осетинский архив.
[/q]

В архиве РСО-А нет и не может быть никаких документов. Во-первых, это военное учебное заведение, поэтому искать данные на преподавателей надо было именно в РГВИА, ну, а во-вторых, весь архив корпуса уехал вместе с ним за границу.
[/q]

Большое спасибо за уточняющие сведения! В связи с этим, известно ли, где сейчас находится архив Владикавказского кадетского корпуса?

РОДОВОДИ ШЛЯХТИ‎ > ‎П‎ >
‎
Петровські

Звернімо увагу на скаргу Станіслава Петровського, слуги рукодайного луцького старости кн. Олександра Пронського, який упродовж кількох років перебував на уряді підстарости. Петровський твердив, що тривалий час звертався до князя особисто та використовував людей добрих, як посередників, з проханням зняти з нього урядницькі обов’язки і відпустити. Однак староста, попри те, що Петровський не мав перед ним жодних фінансових зобов’язань, утримував його при собі та постійно погрожував особисто і через інших своїх слуг. Петровський наголошував, що він як вільний шляхтич не був винен панові нічого, крім як повідомити за шість тижнів про свій відхід11.
Паралельно зі скаргою Петровського до луцького земського суду була внесена протестація інших слуг старости Пронського, які заявляли про неправдивість свідчень Петровського та підкреслювали, що його поведінка не гідна доброго і порядного слуги. Визнання, як розуміли і самі заявники, не мало жодних правових наслідків, було, скоріш за все, актом демонстрації їхньої лояльності до пана, і, як вказувалося, робилося задля того, щоб поінформувати про ту справу шляхетський загал. Можливо, це була спроба Пронського відновити репутацію, підважену відмовою Петровського служити12.

11 ЦДІАК України. — Ф. 28. — Оп. 1. — Спр. 20. — Арк. 247 зв.–249, 1587 р.
12 Там само. — Ф. 26. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 735–735 зв., 1587 р.

кн. Олександр Пронський не був вповні «своїм» на Волині, тож і особи, що опинилися на ґродських урядах за його старостування, значною мірою належали до групи саме його близьких слуг немісцевого походження (уже згадуваний Станіслав Петровський чи писар Петро Мложовський). Звернімо увагу на конфлікт між цими урядниками, пов’язаний зі звинуваченням Мложовським Петровського у нешляхетстві після того, як Петровський скандально «розпрощався» зі старостою Олександром Пронським. Станіслав Петровський із Сестритова, державця солоневський і лучицький, який мав королівську данину — кілька волок у маєтку Ярославичах в Луцькому повіті, позивав Мложовського у 1590 р. до Трибуналу з приводу поширення чуток про його міщанське походження з міста Белзька31. Мложовський теж тримав частину у Ярославичах, присілку Луцька, яку, найімовірніше, отримав за протекцією кн. Пронського, як і його ворог Петровський.
31 ЦДІАК України. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 38. — Арк. 95 зв.–96, 97 зв., 1590 р.

https://www.sites.google.com/s.../petrovski

Фото сделано в церкви Горячего ключа, никаких пояснений к нему у меня нет, может тут есть ваши родственники.