Бублики

[q]

Яків Бублик (1726 – 1779 – ран. 1782) — козак Чернігівського полку, мав титули «значковий товариш», пізніше «військовий товариш».
Яків Бублик, 1738 рік, козак, Чернігівська полкова сотня. https://forum.vgd.ru/293/25186/
Службу розпочав з 1752 році у Березненській сотні виборним козаком, значковий товариш Чернігівського полку (1761 — 1779 ?).
Призначений гетьманом значковим товаришем за служби предків і власні (його дід був осавулом полковим компанійським).
Військовий товариш з 1781, мав 2 підсусідків у с. Колчевці.
Дружина: Феодосія N Лисенко (1742 – 1788 – ?), донька бунчукового товариша.
Значковий товариш Чернігівського полку у 1778-1779 рр.
http://www.gorod.cn.ua/print/city_639.html
https://forum.vgd.ru/282/25122/

[/q]

[q]

1744 року в Україні перебувала імператриця Єлизавета Петрівна. Відвідавши Київ, вирішила поставити тут нову церкву на Андріївській горі, сама поклала першу цеглину до майбутнього фундаменту. Через три роки роботу над незавершеним проектом було доручено улюбленцю імператриці Варфоломію (Бартоломео-Франческо) Растреллі. У творчості архітектора (Зимовий палац, Смольний монастир, Царський палац у Києві) Андріївська церква стала лебединою піснею. Він створив надзвичайно близьку саме українській національній архітектурній традиції об’ємно-просторову композицію цер­кви. Для втілення творчого задуму потрібні були сотні майстрів та умільців. Серед них — Андрій Свиридов та Андрій Квасов, Карл Пеяллі і Антоній Демарк, які прибули з Петербурга. На спорудженні церкви працювало і багато українських майстрів з Лаврської школи — Федір Заболоцький, Яків Бублик, Степан Чобіток, Микита Новаківський. Пре­красне різьблення по дереву виконали Йосип Домаш, Йоган Цунфер. http://lection.com.ua/ukrainia...-studentiv

[/q]

[q]

Василь Бублик - сотник Уманського полку Війська Запорізького у 1649 році, згадується в книзі "Умань козацька и гайдамацька.".
Козацький сотник Івангородської сотні Уманського полку.

Івангородський сотник Василь Бублик, мав заманити Хмельницького до себе на пасіку і там його вбити. Про це одразу стало відомо Хмельницькому, який ніколи не скаржився на слабкість своєї розвідки. Він пообіцяв, що Бублик скоро «дістане на бублики», і виконав свою обіцянку. Зрадника було страчено, а український уряд зайвий раз переконався в агресивних намірах Речі Посполитої.
Калиновский, огнем и мечом восстанавливавший право короны и магнатов на утерянные земли, взял временно под контроль Умань, организовал свой полк. Поручил его полковнику Бублику извести козацкого лидера. Бублик весной 1652 года занялся неосторожной вербовкой соучастников в Чигирине, но был схвачен и казнен.

https://forum.vgd.ru/4/6041/all.htm
http://www.kozatstvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=860
http://ebk.net.ua/Book/history/mitsyk_iu/part6/602.htm
http://dbserv.pnpi.spb.ru/hepd...a/Uman.htm

[/q]

[q]

З дитинства важко працював. Вивчився і став відомим на все село шевцем і кравцем (портним). Ходив по всій окрузі від села до села зі своєю швейною машинкою (Зінгер), шив і лагодив кожухи, ватяники та ін. Будучи сам неписьменним дав всім своїм синам вищу освіту, що було в ті часи досить важко, адже в 1920-30 рр. освіта в СРСР для селян була платна - платили за навчання, підручники, проживання і харчування. Вчив всіх синів по черзі. Син Яків освіту здобував вже будучи одруженим. Судячи з розповідей рідних, саме завдяки його праці і майстерності сім'я вижила у голодні 1930-ті роки.

Щиро вірив у Бога, погляди радянських безбожників, які частково поділяли його сини, не схвалював. Важко, зранку до ночі, працював, тому цінував кожну копійку, про гроші на морозиво чи кіно для внуків не було мови, навіть коли прийшли дещо кращі часи.

[/q]