Теницкий

Переклад
Виїхавши з Діброви у цвітний понеділок і приїхавши до Черкас у вівто рок,
через два тижні після Великодня сьогодні застав його м. пана краків ського з час-
тиною війська. Інші війська різно по окраїнних містах стали полками. Ми не за-
стали вже тих, котрі пішли проти Хмельницького, бo вони вийшли за тиждень
перед моїм виїздом, тобто 21 квітня; a пішов насамперед син його мості пан
краківського, пан староста дорожинський, пан комісар з реєстровими козаками,
п. Сапіга, ротмістр, п. поручник наш i з ним нашого товариства 10, між ними
п. Станіслав i з надвірних хоругв чимало товари ства — добровольців, між ними
п. Ян і пан Ольбрихт i п. Миколай з-під хо ругви п. Koморовського, з ними пішло
козацької хоругви 4 драгунів числом (?) 400, цi потім i з ними половина реєстро-
вих козаків, полем, друга частина водою, Дніпром, все це проти Хмельницького.
3 травня прийшла до нас відомість, що тих наших, які полем йшли, Хмель-
ницький, вийшовши із своєї Січі і прилучивши до себе орди 20 тисяч, інші по-
дають 30 тисяч, котрих сам переправляв через Дніпро, обложив біля Жовтої Води
в полях, 12 миль від Чигирина й Крилова, також у тиждень після виходу [наших]
з Черкас, тобто 29 квітня. Дo котрих щораз, то більше прибуває орди i щоденно
наших штурмують козаки й татари. Небожата бо роняться проти них при таборі.
Після цієї відомості тут же обидва їх мості панове гетьмани, зібравши військо,
рушили під Чигирин 7 (?) й 10 травня ми стали табором під Чигирином, a 11-го
переправилися через ріку Тясмин і пройшли через Чигирин, стали табором від
поля за містом, прагнучи йти нашим на допомогу й визволити їх з цієї облоги.
Ми чекали тільки на під кріплення від панят, котрі дуже повільно йдуть, тільки
вчора прийшло 1000 людей князя пана сандомирського воєводи, від п. Сеняв-
ського 1 000 людей, з котрими він і сам є у таборі, інших виглядаємо щогодини.
12 травня знову до нас прийшла нещаслива новина, що ті козаки, котрі були
пішли водою громити Хмельницького, повбивавши одних своїх старшин, а других
взявши в неволю, самі до Хмельницького передалися. Taтар до нас, на цей бік
Дніпра все більше переправляється, їх уже є до 40 тисяч, а всі вони лежать коло
наших обложених небожат, щодня їх турбуючи. Дня 15 травня прийшло до табору
400 білоцерківських людей та інших людей його м. пана краківського воєводи,
також і їх м. п. старостів, вже під Білою Церквою нас чекають й інші підкріплення.
Після цієї відомості, бачачи слабкість своїх сил i нешвидкі підкріплення,
знову рушили їх м. панове гетьмани назад, нa волость, йдучи помалу, щоб щось
певного могли знати про цих обложених небожат, тобто 13 травня, ми рушилися
і написавши до цих слів цього листа, досі чекав на певність i на якусь детальну
втішну відомість, aлe важко було здобути «язика», то ж ми про них не могли
знати нічого певного, тільки те, що вони бороняться у об лозі, сподіваючись на
підкріплення, однак їх не мають так довго, надія тіль ки на Господа Бога; тому ми
поволі йшли з військом, чекаючи на них, aлe нe могли їх дочекатись. Сьогодні
коли ми стояли табором під Черкасами, прибіг вважай єдиний посланець челяд-
ник з того розгрому дo Яскульського з не щасливою новиною, ще гіршою від чер-
каської, кажучи, що наші, не бачачи жодної надії на підкріплення, рушили
2 милі від Жовтої Води, на котрих татари з козаками наступивши на них всією
потугою 16 травня, тобто в су боту в полудень взяли. Наші боронилися добре і
26мужньо, aлe потужній орді (котрої подають є під 80 тисяч з ханом), не могли
стримати. Не називає тих, хто загинув, бо у такому разі важко знати, тільки каже,
що п. комісара вбито, інших взято до неволі, вбито й пана Улінського, племінника
по сестрі його м. п. краківського, a інших не називає, каже й те, що для того так
довго три мали їх татари, щоб і ті підкріплення, котрі мали їм йти на допомогу,
могли оточити, про що мали також перестороги їх мості пани гетьмани від мол-
дав ського господаря. Aж тепер, довідавшись. Що ми йдемо назад, інших по ли-
шивши, вдарили на них всією потугою, aж доки не взяли; каже теж, що п. нашого
поручника взято живцем, a нашого товариства п. Tинецького (?), п. Стровського
(?), п. Димітров ського, п. Божиковського, п. Хелмського, п. Станіслава, п. Хреб-
товича, п. Гізовського, п. Яначовського, п. Ривоцького, a там було 4 кварцяних ко-
зацьких хоругви п. старости Дончинського (?), п. старости кам’янецького, п. За-
цвіліховського i п. Сапіги, 6 полкових хоругв полкових, щo були при козацьких
полковниках, a сьома — комісарська, у кожній було як мінімум понад 20 това-
риства, а під іншими й по 30. Taм же у цих полках служив п. Габріель син (?) п.
Єнджея п’ятий, брат якого (...)* пригадав, вище вказано, що туди з ними пішов
i з надвірними хоругвами, в яких було як мінімум 60 товариства добровольців.
Taк багато значної шлях ти загинуло у цій нещасній експедиції, a щoдо (...)* i
менш потрібне, бo тo не наша справа бити козаків на Січі, тільки на волості. Нa
щo нарікає його м. п. краківський, що йому на це радили, a ніхто інший, подають,
цього причиною не був, а тільки п. комісар, котрий і сам загинув, дай Боже, щоб
за всіх.. Teпер влітку при Дніпрі козак як качка на воді, а тим часом великі води
тепер на Дніпрі i досі прибувають з московських снігів, котрі надзви чайно па-
дали аж у (...)*. Причина ж такої великої орди є та, що козаки, котрі завжди від них
боронили переправ і давали знати, коли ті до нас переправ лялися, a тепер, особ-
ливо збунтувавшись, самі їх переправили. A особливо цей Хмельницький, як ка-
жуть, побусурманився, щоб мати у них більшу до віру. Тому ті, котрі були водою
пішли його громити, не хочуть прилучатися до нього, aлe oбрали собі іншого
старшого, якогось Джаджалія з Кропивни, i так подають про них, що тільки двох
своїх старших, Ілляша та Барабаша вони мали вбити, a полковників тримають
під вартою. Якби з милості Божої була одна надія, що вони до нас навернуться.
Прийшла й та відомість третій день тому від господаря, що й силістрій ський
паша наближається до низу Дунаю, aлe тепер назавтра дня 12 ці нови ни відмі-
нено, не знаю, що Господь Бог з нами по милості Своїй з нами вчинить. Mи сьо-
годні після цієї небезпечної та нещасливої новини рушаємо з-під Черкас назад
до Білої Церкви, було що більше листа (...)* у цьому разі трьох рідних [братів]
і двох двоюрідних втратив, все мені втрати

№ 260
1649 (?). — Реєстр полонених — польської шляхти,
привезеної татарами у Хотин
“Regestr towarzystwa, których przywiezły do Chocymia [na] smotrzenie ta tarowie
Tohajbeja.
p. Niezabytowski
p. Słupecki
p. Bielawski
p. Ważyński
p. Rusiecki
p. Domaszewski
p. Załeski
p. Tynicki
p. Krętkowski
p. Duczymiński
p. Szelnicki
p. Ołęcki
p. Smarzеwski
p. Woronicz
p. Mysłowski
p. Rostkowski
p. Radzimiński
p. Bożęcki
p. Boratiński
p. Okoński
p. Stański
p. Zaledić.”
ДА у Кракові. — Ф. «Зібрання Русецьких». — № 41. — С. 191. — Тогочасна копія.
Опубліковано: Мицик Ю. //Буремний 1648 рік (добірка неопублікованих джерел) //
Національно-визвольна війна українського народу середини ХVII століття. — К.,
1998. — № 4. — С. 281–282

Переклад
Реєстр товариства, котрих привезли до Хотина на смотрини татари Тугай-
бея.
п. Незабитовський
п. Слупецький
п. Бєлявський
п. Важинський
п. Русецький
п. Домашевський
п. Залеський
п. Тиницький
п. Крентковський
п. Дучимінський
п. Шельницький
п. Oленцький
п. Смажевський
п. Воронич
п. Mисловський
п. Ростковський
п. Радзиминський
п. Божецький
п. Боратинський
п. Oконський
п. Станський
п. Заледіч.

10
Założycielami towarzystwa w Samborze byli urzędnicy
Magistratu : Józef Gendzieński i Karol Negrusz, tudzież urzędnicy
filii Banku hipotecznego: N. Kossakowski i Franciszek Kriebl.
W Żywcu założycielami ochotniczej straży pożarnej byli:
Wojciech Obtułowicz, Karol Pietschka, Franciszek Rybarski,
Karol Schroster, Alojzy Skutecki i Józef Hofman.
Po pożarze w Budź ano wie, który w roku 1872 pochło-
nął 100 domów, podniesiono myśl założenia straży pożarnej. Ini-
cyatorami byli: śp. Dyonizy Jasiński, ówczesny burmistrz, śp.
Jan Wandyński, urzędnik sądu, Wojciech Gomułkiewicz i Antoni
Zamorski. Towarzystwo właściwie dopiero w r. 1888 prawnie za
statutami istnieć poczęło, bo do roku 1888 było w Budzanowie
tylko gminne pogotowie pożarne. O rozwój obrony pożarnej w Bu-
dzanowie dbali i wielkie w tym kierunku usługi oddali: Gustaw
Hagen, Antoni Zamorski, Jan Szozda, Adam Boratyński i Adam
Mysłakowski.
Ochotniczą straż pożarną w Chrzanowie założyli: Karol
Szurek, podówczas c. k. adjunkt sądowy, Edward Janikowski,
sekretarz gminny, Franciszek Strzemecki i Władysław Dygulski.
Głównym rzecznikiem sprawy założenia ochotniczej straży
pożarnej w Gorlicach był Aleksander Repczyński. Straż
ta. rozwijała się powoli i w tern. stadyum zastał ją wielki pożar
dnia 3. października 1874, w którym straży straciła wszystkie
przyrządy pożarne i była blizką rozwiązania. Ówczesny kierownik
filii Banku włościańskiego Yetulani zgromadził zniechęconych
strażaków, podniósł ducha i tak straż w Gorlicach pod kiero-
wnictwem Łozińskiego. Herberta, Chlebowskiego, Słowikow-
skiego, Jagoszewskiego, Tarczyńskiego, Borejki, Porwita, Resiuły,
znowu Porwita, ponownie Tarczyńskiego a w końcu po raz trzeci
Porwita rozwijała się i rozwija prawidłowo.
Założycielami ochotniczej straży pożarnej w Kałuszu
byli: Edward Kumpert, b. pocztmistrz, Zygmunt Rudnicki, b. se-
kretarz Banku włościańskiego i Adolf Łępicki, c. k . komisarz
starostwa. Mieszczanie Szymon Leszczyj, Karol Tynicki i Moritz
Hammer od założenia straży pełnią ciągle, gorliwie i z zamiło-
waniem obowiązki strażaków i dbają nieustannie o rozwój To-
warzystwa.

Herbarz Wołyński

Tynicki 1802-68

муж
Юзеф Tynicki
(годы жизни неизвестны)
Kalusz, Galicja, Австрия
жена
Мария Tynicka (Łohińska)
(годы жизни неизвестны)
Kalusz, Galicja, Австрия

Дети
1852
Рождение Tekla Jagielnicka (Tynicka)
Kalusz, Galicja, Австрия

1858
Рождение Петр Tynicki
Kalusz, Galicja, Австрия

1863
Рождение Cyrl Tynicki
Kalusz, Galicja, Австрия