Старченко

В.П. Титар, О.В.Титар.
СЛОБОЖАНСЬКІ ХРАМИ XVII СТОЛІТТЯ І АРХІТЕКТОР ІВАН ЗАРУДНИЙ
...
Доробки архітекторів Старцевих (Старченків)

У 1692 - 1694 рр. Зарудний у Москві і домовляється та співпрацює із тими же Старченками - Старцевими, можливо займається і оформленням храмів. Старцеви (Старченки), як ми зазначали, - родина майстрів, що виконували архітектурні замовлення київських і московських можновладців. Вони теж спеціалізувалися на проектуванні та завершальному зовнішньому оздоблені храмів. Усі роки роботи над храмами їхньої артілі майже відомі, лише 1680-1689 рр. випадають із розкладу робіт, саме ті, коли будувалися храми Ізюмсько-Харківської школи. У часи ъбезвладдяъ, між царуванням Олексія Михайловича (1676-1682) та Петра І (1689-1725) значення Слобожанщини як передньої межі оборони із татарами було величезне, щоб ствердити православну віру у цих диких на той час степах, були необхідні храми, а для їх будівництва - досвідчені майстри із Києва і Москви.
У травні 1693 р. Іван Зарудний одвіз листа Мазепи до царів Івана та Петра: саме в цьому році писав гетьман до царів, що ъподрядилса мне москвичин, каменного дела мастер Иосиф Дмитриев, выставит в Киеве две церкви каменных, одну у монастыре Братском святых Богоявлений, а другую у монастыре Пустынном Святого Чудотворца Николая, и за якое обоих церков дело уже я ему (мастеру) подлуч умовы отдалем все денги, именно пять тысяч рублев, так же борошно и солонины отдалем. Церквей оных еще много не приведено в свое совершенство... Слышу я, что он, предреченый мастер, не едучи в Киев, неведомо, чи по указу вашему монаршему, чи по своей ему воле, отдаляется на некую работу в Смоленск, через что сие его, мастера, отдаление дела предреченных церквей киевских через него созидаемое мусит продолжиться в дальшое время...ъ [38] . Царі ж повідомили 12 вересня 1683 р. через того ж Зарудного у грамоті на ім’я Івана Мазепи: ъА каменных дел мастеру Осипу Старцеву, по нашему царского величества указу, велено быть при тебе, подданном нашем, в Батурине или где доведется до тех мест, покамест он в Киеве каменные две церкви по подряду своему в отделку и совершенство не приведет...ъ [39].
На цій основі помилково було прийнято, що Йосип Дмитрієв, що звався в Москві Старцевим - російський архітектор, який будував церкви у Москві та в Україні. Першим не погодився з цим Дмитро Антонович, він виказав таку думку, що або майстер Осип, прозваний у Москві Старцевим, не був з походженням москвином, а був українським майстром Старченком, тим більше, що в ті часи була у Києві родина майстрів, які так називалися. Один з них - Федір Старченко - був відомим архітектором та підрядчиком, який возив із собою до сотні спеціалістів - майстрів, до яких долучав ще місцевих людей [35].
Батько братів Йосипа та Федора Дмитро Старченко (Старцев) був також досвідченим архітектором, під його наглядом в Архангельську у 1667-1684 рр. було збудовано ансамбль Гостинних дворів. Ансамбль мав вигляд фортеці і стіни з зубцями та бійницями, дворище оточене двоповерховими корпусами із галереєю - аркадою [40]. Дмитро Старченко одним з перших будував цей складний комплекс з використанням креслення, до цього архітектори проектували свої будівлі за допомогою модельних зразків. З цього факту можна зробити висновок, що він проходив виучку у Західній Європі, закінчивши перед цим Київсько-Могилянський колегіум. Ще одним доводом того, що Дмитро Старченко був українцем є те, що у ъРеєстрі Війська Запорожського 1649ъ ми знаходимо у сотні Мястковській Брацлавського полку ім’я Дмитра Старченка (Старка) [24]. Згаданий вже син Дмитра Старченка - Йосип Дмитрович Старченко (Старцев) - видатний архітектор, який мав великі здібності до декоративної праці. В кінці 1670-х років на початку 1680-х років він створює у Москві ряд будівель. У Московському Кремлі будує новий будинок Посольського Приказу (1675-1680) та Кремлівську церкву Спаса за Золотими гратами (1677-1681) [41]. У 1680 р. Йосип Старченко закінчив будівництво трапезної Симонова монастиря, яке розпочав у 1677 р. Порфирій Потапов. Старченко прикрасив вікна трапезної гарною лиштвою, західний її фасад - фігурним фронтоном, а башту над сіньми - кутовими стовпчиками з балясинами [42].
Після такої напруженої праці його ім’я зникає майже на десять років з активного будівничого життя Москви.
З початку 1690-х років знову бачимо вибух активної будівничої роботи Йосипа Старченка тепер уже в Києві. Він разом з Іваном Зарудним (за його архітектурними проектами) створює Богоявленський собор Братського монастиря (1690-1693) та Свято-Миколаївський собор Нікольського монастиря (1690-1696). З архівних матеріалів тих часів відомо, Зарудний і Старченко ще щось будували в ті часи. Федір Ернст приписує їм також будову колишньої трапезної церкви Покрови Присвятої Богородиці (1693) біля Свято-Миколаївського собору з розкішними гірляндами барокових вікон, галереєю - аркадою, навколо вівтаря та трьома банями [43]. За переказами в тіж таки роки починають будувати за проектом Івана Зарудного та Йосипа Старченка в підмосковній вотчині вихователя Петра І князя Бориса Голіцина Дубровицях церкву Знамення (1690-1704). Церква хрещата в плані, відходить далеко від принципів давньоруського зодчества. Протилежні давньоруським церквам - баштам композиційні принципи побудови храму, де верхній ярус башти більш масивний і важкий, ніж долішній, а над низько розташованими вікнами апсид підноситься масивна рустова стіна. Все це споріднює Дубровицьку церкву із західноєвропейським бароко. Це підкреслюється і низькою платформою сходів, що має химерну багатолопасну форму, і напівкруглим хрестоподібним низом, що має вигляд барокової трійчастої кривої і двохярусним восьмериком з люкарцями, які завершуються ажурною залізною з визолоченням короною.
За переказами, які переконливо аргументував Ігор Грабар [44], Іван Зарудний та Йосип Старченко брали участь у будівництві церкви Покрова в Філях (1693-1694) на замовлення брата матері Петра І князя Льва Кириловича Наришкіна. Церква Покрова презентує новий напрямок будівництва в Москві: відкриті галереї із мальовничо розмальованими сходинками правлять за підмурок хрестоподібного за планом храму; над четвериком підіймаються восьмерики, що зменшуються; в останньому із них розміщені дзвони.
Дана композиція створює майже той же ефект вертикального руху, який присутній в шатрових і стовпоподібних храмах, а сам прийом виставлення восьмериків на четверики був характерним для дерев’яного зодчества.
У тих же 1693-1694 рр. Йосип Старченко разом із Ларіоном Ковальовим керує будівництвом Крутецького терему над Святими воротами в Москві, зовнішній фасад якого оздоблюється кольоровими кахлями і такими керамічними деталями, як колонки із капітелями коринфського типу [42].
Іван Зарудний, коли студіював у Москві, після закінчення Київсько-Могилянського колегіуму, наймовірніше був учнем братів Старченків. Потім вже, коли був архітектором, починає з ними будівництво Слобожанських храмів - Миколаївської церкви, Спасо-Преображенського собору та Покровського собору, а потім Богоявленського та Свято-Миколаївського соборів у Києві. За переказами він був автором проектів обох соборів. Невідомо з яких причин уся бригада майстрів (або частина з них), була відкликана до Москви. Тому Іван Мазепа і послав у 1693 р. Івана Зарудного до Москви як старого знайомого братів Старченків, щоб він, з одного боку, передав листа царям з проханням до їх повернення до Києва, а, з другого боку, приватно переговорив з добре знайомими йому майстрами сам, пообіцявши їм щось за скоріше закінчення будівництва двох названих церков. Будівництво стін Свято-Миколаївського собору на той час було вже закінчено, але треба було завершити його оздоблення. Царі, в свою чергу, дали наказ, щоб до Києва приїхав Йосип Старченко (Старцев, як вони писали) з бригадою для закінчення будівництва церков. Дмитро Антонович припускає можливість участі бригади московських майстрів у скульптурній орнаментації побудованих коштами Мазепи двох лаврських церков, орнамент яких мав геометричні, різкі та гострі мотиви, подекуди навіть неприємні для українського ока [35].
Документи не зберегли нам серед московських будівничих українських імен, за винятком прізвища одного Старченка, у 1719 р. [45].
У 1719-1720 р. Старченко був уже у літньому віці - був більше підрядчиком, проводячи в різних кінцях країни великі будівництва. У 1721 р. Лавра звернулася до Петра І із проханням прислати архітектора для будівництва дзвіниці та ремонту згорілої соборної церкви. Лавра клопоталася, щоб до Києва направили саме відомого зодчого українця Старченка, але, як виявилося, він на той час помер і до Києва послали досвідченого будівничого Федора Васильєва з сином [46].
…

Общая тема.