Станкевичи

Соціальні групи та стани
(Блануца А.В.)
...

Окрему категорію селян, котрі часто були перехідною ланкою між власне селянами та зем’янами-шляхтою, становили слуги. Слуги здебільшого вербувалися із заможних тяглих чи інших селян, оскільки несення служби вимагало чималих коштів для військового спорядження. У 1514 р. до Сигізмунда І Старого з чолобитною звернувся київський слуга Лаврин Станкевич, в якій просив великого князя литовського аби звільнив його батька та братів від тяглої служби, мотивуючи своє прохання тим, що "вони дей люди заможні, можуть нам (тобто великому князю. – Авт.) службу земське нести", на що господар відповів: "І ми на його чолобиття те вчинили, того його батька Станка і його брата Янка і Мартина з тих трьох служб тяглих визволили і ті дякла і всі податки, що нам і нашим урядникам давали, йому відпустили..., а вони мають нам с того службу земську заступити в трьох зброях, а коні повинні мати добрі і зброї, і броні так достатньо, як і іншим підданим нашим – шляхті розказали єсмо до служби нашої достатньо мати". З подібним проханням у 1525 р. до Сигізмунда І Старого звернулися городенські конюхи Сташко Юшкович, Сташко Римкович та їхній брат Юрага. Вони просили підтвердити привілей, наданий Олександром Ягеллончиком, за яким звільнялись від тяглої служби та сплати дякла.
Сигізмунд І Старий прихильно поставився до клопотання городенських конюхів та постановив: "не мають вони тяглої служби служити і дякла давати, лише мають нам конем служити за велінням і листом брата нашого короля" (Олександра Ягеллончика. – Авт.). Тяглий селянин господарського білицького двору Бєль Єсмонтович зі своїм сином у 1526 р. також отримав підтвердження Сигізмунда І Старого на звільнення від "служби двірної тяглої і від підвод, і від дякла, і від толок" та переведенням "служити службою служебною конем".
...


Джерело:
Україна і Литва в XIV – XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / В.Г. Берковський, А.В. Блануца, Д.П. Ващук, А.О. Гурбик, Б.В. Черкас. – Луцьк: ПрАТ "Волинська обласна друкарня", 2011. С. 148.

Важливою особливістю революційних подій 1905 р. стала підвищена увага харків'ян до питань української культури. Професори Харківського університету, наприклад, звернулися з вимогою до Міністерства народної освіти про необхідність скасування утисків щодо використання української мови. Рада університету ухвалила цю вимогу одноголосно, незважаючи на різне ставлення до проблеми професорів.
На початку 1906 р. у Харкові змінилася влада. 2 січня був відкликаний з посади губернатор К.С. Станкевич. Його керівництво губернією у жовтні-грудні 1905 р. було визнано недостатньо енергійним.
Знятий був і військовий генерал-губернатор Г. Л. Сенвицький. Начальником Харківської губернії став Микола Миколайович Пєшков, який об'єднав у своїх руках і цивільні, і військові функції.
Обновилося і міське самоврядування. 22 січня 1906 р. відбулися вибори у міську думу.
...

Джерело:
Танцюра В.І. Історія Слобідської України / В.І. Танцюра, О.О. Пересада. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013. С. 186.

Станкевич Андрій
отаман у Канівському полку (1638 – ?).
У ХVIII ст. відомий Станкевич Андрій (1739 – ?) – абшитований значковий товариш Чернігівського полку (1788), що засвідчує перехід Станкевичів канівських до Чернігівського полку.


Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Канівського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст. // Гілея: науковий вісник. – 2010. № 39. С. 14.

Станкевич Андрій
отаман у Канівському полку
(1638 – ?)


Станкевич Андрій
(1739 – ?)
абшитований значковий товариш Чернігівського полку (1788).
Внесений до II частини родовідної книги дворян Чернігівського намісництва.
Д.: Олена NN, донька козака.


Станкевич Василь
(1748 – ?)
абшитований військовий товариш Чернігівського полку (1788),
мав 22 підданих у і селі.
Д.: Ксенія NN, донька священика.


Станкевич Олексій
(1752 – ?)
службу розпочав 1761 р. полковим канцеляристом,
писар сотенний вибельський (1773 – 1781 – ?).
Мав і підсусідську хату у с. Лукашівці (1781), 17 підданих (1788).
Абшитований військовий товариш Чернігівського полку (1788).
Д.: 1) NN Шуба, донька військового товариша.
2) (1787) Тетяна Іванівна Мокрієвич, донька військового товариша.


Станкевич Тимофій
(1758 – ?)
абшитований писар полковий (1788).
Мав 26 підданих у одному селі.
Рід внесений до I I частини родовідної книги дворян Чернігівського намісництва.
Д.: Меланія Іванівна Міхно, донька військового канцеляриста.


Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: "Стилос", 2010. С. 675.

Для миколаївських чекістів то був важкий період. Але головне було попереду. Наближалося нове свято – може найголовніше – день народження вождя. За цю добу – з 21 до 22 грудня 1937 р., а акти складалися ще й уранці 23 грудня, у Миколаєві було розстріляно 105 чоловік – це тільки попередні дані, які має товариство "Меморіал".
Стріляли партіями, оформлялося це кількома актами.
Ми вже писали про Петра Луніна – його розстріляли 22 грудня.
По окремому акту в ніч на 22 грудня комендант Крюковський і нач. АГВ Чайковський розстріляли Станкевича Петра Герасимовича.
Вони ж, в ніч з 22 на 23 грудня розстріляли
1. Шевченка Якова Савеоьовича
2. Цоуфала Олексія Васильовича
Вони ж по окремому акту розстріляли в ніч на 23 грудня 7 чоловік:
1. Аккерман Ф.Я.
2. Бокк Г.Г.
3. Гейс Н.И.
4. Крафт В.И.
5. Саутер В.И.
6. Саутер Ф.К.
7. Ерментраут Я.П.


Джерело:
Реабілітовані історією. Миколаївська область. Книга 4. – Київ–Миколаїв: Світогляд, 2008. С. 478.