Станкевичи

Клим класс, +.

Да Клим, спасибо, эта инфа известна по персонам, и пойдет как уточнение по Вульфертам. И к стати, родственница этих Вульфертов в 1920 годах жила в фольварке Жабовщина в 700 метрах от д Лысовичи, и была свидетелем в брачном союзе моей родни Станкевичей, так и записана из дворян. А жена Вульферта Надежда, она из рода Сербского происхождения с собственным гербом. Вам +.

Станкевич Адам Юрьевич
(17.02.1855 – xx.xx.1918)

Католического вероисповедания.
Получил домашнее образование.
В службу вступил 19.09.1871.
Окончил Виленское пех. юнкерское училище (1874; по 2-му разряду).
Выпущен Прапорщиком (ст. 25.12.1874) в 17-й стр. батальон.
Подпоручик (ст. 25.03.1876).
Участник русско-турецкой войны 1877-78.
Поручик (ст. 25.08.1878).
Ст. адъютант управления Вост-Сибирской стр. бригады (13.09.1881-08.08.1885).
Штабс-Капитан (пр. 1883; ст. 15.05.1883; за отличие).
Помощник ст. адъютанта штаба войск Забайкальской обл. (с 08.03.1886).
Ст. адъютант того же штаба (с 29.07.1886).
Капитан (пр. 1888; ст. 30.08.1888; за отличие).
Есаул (ст. 06.09.1889).
Штаб-офицер для поручений при наказном атамане ЗабКВ (с 06.09.1889).
Войсковой Старшина (пр. 1896; ст. 26.02.1896; за отличие).
Председатель войскового хоз. управления ЗабКВ (с 06.09.1896).
Участник похода в Китай 1900-01.
Командир 3-й батареи ЗабКВ (с 07.07.1900).
Полковник (пр. 1900; ст. 01.08.1900; за боевые отличия).
Командир 3-го Зап-Сибирского стр. батальона (с 12.12.1902).
Командир 199-го пех. рез. Свирского полка (с 01.06.1904).
Ген-майор (пр. 1908; ст. 24.11.1908; за отличие).
Командир 2-й бригады 22-й пех. дивизии (24.11.1908-19.07.1914).
В ходе мобилизации получил назначение командующим 67-й пех. дивизией (19.07.-14.11.1914).
Уволен от службы за болезнью (ВП 14.11.1914) Ген-лейтенантом, с мундиром и пенсией.
Определен в службу (ВП 19.06.1915) прежним чином чином Ген-майора с назначением начальником 106-й пех. дивизии (с 19.06.1915).
На 10.07.1916 в чине Ген-лейтенанта (ст. 29.06.1917) и должности.
Умер в Петрограде.
Награды:
ордена Св. Анны 4-й ст. (1879);
Св. Станислава 3-й ст. с мечами и бантом (1879);
Св. Анны 3-й ст. с мечами и бантом (1881);
Св. Анны 2-й ст. с мечами (1901);
Св. Владимир 3-й ст. (1906);
Св. Станислава 1-й ст. (1911);
Св. Анны 1-й ст. (ВП 06.12.1916;
за отлично-усердную службу и труды, понесенные во время военных действий).
...

Информация от Лихотворика

Соціальні групи та стани
(Блануца А.В.)
...

Окрему категорію селян, котрі часто були перехідною ланкою між власне селянами та зем’янами-шляхтою, становили слуги. Слуги здебільшого вербувалися із заможних тяглих чи інших селян, оскільки несення служби вимагало чималих коштів для військового спорядження. У 1514 р. до Сигізмунда І Старого з чолобитною звернувся київський слуга Лаврин Станкевич, в якій просив великого князя литовського аби звільнив його батька та братів від тяглої служби, мотивуючи своє прохання тим, що "вони дей люди заможні, можуть нам (тобто великому князю. – Авт.) службу земське нести", на що господар відповів: "І ми на його чолобиття те вчинили, того його батька Станка і його брата Янка і Мартина з тих трьох служб тяглих визволили і ті дякла і всі податки, що нам і нашим урядникам давали, йому відпустили..., а вони мають нам с того службу земську заступити в трьох зброях, а коні повинні мати добрі і зброї, і броні так достатньо, як і іншим підданим нашим – шляхті розказали єсмо до служби нашої достатньо мати". З подібним проханням у 1525 р. до Сигізмунда І Старого звернулися городенські конюхи Сташко Юшкович, Сташко Римкович та їхній брат Юрага. Вони просили підтвердити привілей, наданий Олександром Ягеллончиком, за яким звільнялись від тяглої служби та сплати дякла.
Сигізмунд І Старий прихильно поставився до клопотання городенських конюхів та постановив: "не мають вони тяглої служби служити і дякла давати, лише мають нам конем служити за велінням і листом брата нашого короля" (Олександра Ягеллончика. – Авт.). Тяглий селянин господарського білицького двору Бєль Єсмонтович зі своїм сином у 1526 р. також отримав підтвердження Сигізмунда І Старого на звільнення від "служби двірної тяглої і від підвод, і від дякла, і від толок" та переведенням "служити службою служебною конем".
...


Джерело:
Україна і Литва в XIV – XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / В.Г. Берковський, А.В. Блануца, Д.П. Ващук, А.О. Гурбик, Б.В. Черкас. – Луцьк: ПрАТ "Волинська обласна друкарня", 2011. С. 148.

Важливою особливістю революційних подій 1905 р. стала підвищена увага харків'ян до питань української культури. Професори Харківського університету, наприклад, звернулися з вимогою до Міністерства народної освіти про необхідність скасування утисків щодо використання української мови. Рада університету ухвалила цю вимогу одноголосно, незважаючи на різне ставлення до проблеми професорів.
На початку 1906 р. у Харкові змінилася влада. 2 січня був відкликаний з посади губернатор К.С. Станкевич. Його керівництво губернією у жовтні-грудні 1905 р. було визнано недостатньо енергійним.
Знятий був і військовий генерал-губернатор Г. Л. Сенвицький. Начальником Харківської губернії став Микола Миколайович Пєшков, який об'єднав у своїх руках і цивільні, і військові функції.
Обновилося і міське самоврядування. 22 січня 1906 р. відбулися вибори у міську думу.
...

Джерело:
Танцюра В.І. Історія Слобідської України / В.І. Танцюра, О.О. Пересада. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013. С. 186.