Станкевичи

Клим, слов нету уже, просто человечище, Вам+.

Випускники 1956
Абальмов Николай Егорович
Авдеева Лидия Григорьевна
Акимов Анатолий Иванович
...
Спухин Анатолий Васильевич
Станкевич Виктор Аркадьевич
Стародубов Николай Васильевич
...
Ясеновский Василий Петрович
Яценко Леонтий Александрович
Яшин Анатолий Сергеевич





Випускники 1982
Абдуллаев Мехман Адил Оглы
Абрамова Наталья Львовна
Абросимова (Иванова) Елена Викторовна
...
Спис Татьяна Ивановна
Станкевич Сергей Витальевич
Старикова Татьяна Алексеевна
...
Яценко Владимир Анатольевич
Яцина Тамара Александровна
Яцыка Тамара Александровна


Источник:
90 років Харківському національному університету радіоелектроніки: Випускники університету 1930 – 2020: довідкове видання / відп. ред. Т.Б. Грищенко, Л.О. Тихоненко; уклад. Н.Ю. Етенко, Т.Ю. Міхнова, І.Е. Шахова та ін.; дизайн обкладинки Бондаренко В.О. – Харків: ХНУРЕ, 2020. С. 43.

Важливою особливістю революційних подій 1905 р. стала підвищена увага харків'ян до питань української культури. Професори Харківського університету, наприклад, звернулися з вимогою до Міністерства народної освіти про необхідність скасування утисків щодо використання української мови. Рада університету ухвалила цю вимогу одноголосно, незважаючи на різне ставлення до проблеми професорів.
На початку 1906 р. у Харкові змінилася влада. 2 січня був відкликаний з посади губернатор К.С. Станкевич. Його керівництво губернією у жовтні-грудні 1905 р. було визнано недостатньо енергійним. Знятий був і військовий генерал-губернатор Г. Л. Сенвицький. Начальником Харківської губернії став Микола Миколайович Пєшков, який об'єднав у своїх руках і цивільні, і військові функції. Обновилося і міське самоврядування. 22 січня 1906 р. відбулися вибори у міську думу.
Результати виборів у новообраній думі. Ліберали зберегли незначну перевагу – вони отримали 47 мандатів проти 29 консервативно-монархічних. Міським головою на наступні 4 роки втретє був обраний Олександр Костянтинович Погорілко (82,2 % виборців не прийшли на виборчі дільниці).
...

Джерело:
Танцюра В.І. Історія Слобідської України: навчальний посібник / В.І. Танцюра, О.О. Пересада. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2013. С.186.

Після смерті Томари [1025, 14] генеральний хорунжий Іван Сулима шість років поспіль поєднував свій уряд з керівництвом Переяславського полком у 1715 – 1721 рр. Серед наказних полковників були Антін Черушинський, Лукаш Васильович Коломійченко, Іван Данилович Кирпич. Леонтій Павлович Григорович-Потапович, який за Мазепи перед Томарою деякий час був полковим обозним, мабуть, у 1709 р. помер, оскільки наступного року урядом правив Іван Іванович Гулак (? – 1710.06. – 1715.03.). Після смерті Гулака у період з 1716 [23, 14] по 1734 рр. не було повного обозного.
Левко Матюшенко, Леонтій Станкевич, Іван Берло, Олександр Сулима очолювали полковий суд. На полковому писарстві Якова Рустановича у 1709 р. змінив Лука Петровський, потім Андрій Кореновський. Павло Черняхівський – одружений з удовою Петра Васильовича Левоненка, уродженою Євдокією Томарою – став переяславським полковим писарем 1 січня 1715 р. Того ж року отримав універсал гетьмана Скоропадського на володіння 3 дворами в с. Студеники ІІ полкової сотні. Наприкінці наступного 1716 р. вів суперечку з єпископом Шумлянським, за що Скоропадський наказав генеральному хорунжому Івану Сулимі його покарати [836, 32].
...

23. Центральний державний історичний архів України в м. Києві. Фонд 51. Генеральна військова канцелярія. Опис 3. Справа 4912. Справа з відомостями про призначення полкової старшини і сотників в полках Лівобережної України. 1734 р. – 50 арк.
836. Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скорупп и Войцеховичей XVII – XVIII в. – К., 1884. – 316 с.
1025. Клименко П. Місто і територія на Україні за гетьманщини 1654 – 1764. – К., 1926. – 63 с.


Джерело:
Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. – К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008. С. 289.

Станкевич Вікторія Антонівна
1885 р.н.
уродж. м. Вільнюса: мешканка м. Києва.
Продавець Київського ринку.
По постанові Особливої наради реввійськрали 12 Армії від 11.06.20 р. розстріляна.
Реабіліювана в 1989 р. Військовою прокуратурою Київського військового округу.


Станкевич Володимир Аркядійович
1886 р.н..
уродж. с. Жаланівка Вінницької обл.:
мешканець Київської обл.
По постанові НКВС СРСР і Прокурора СРСР віл 02.12.37 р. розстріляний 10.12.37 р.
Реабілітований в 1989 р. Військовою прокуратурою Київського військового округу.


Джерело:
Абраменко Л.М. Київ: жертви репресій. Том 2. – Київ, 1999. С. 291.