Стрельбицкие Strzelbicki Стрельбицькі Стрільбицькі

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Strilbycki
1746 год
Стрельбицкий Иоанн Иоаннов ставленник протопопии Кролевецкой.
Рукоположен сий в Иерейство в местечко Воронеж в церковь Живоначальной Троицы …. марта 18 дня

Nick02 -

Я так розумію, що це містечко Вороніж на Черніговщині (зараз в Сумській обл.) Вороніж в Україні

Книга Ірини Ворончук "Родоводи Волинської шляхти ХVI - першої половини XVII ст."

Рід Майковських, герб "Любіч".

Томаш Майковський, дружина Полагя Ласківна
їх діти:
- Ян, його дружина Овдотя Левківна Гулевичівна Перекальська;
- Домаха, її чрловік Семен Заборовський (Саборовський);
- Овдотя, її чоловік Миколай Чарнацький;
- Ганна, її чоловік Теодор (Федір) Стрельбицький;
- Раїна (Орина), її чоловік Семен Волковня;
- Софія, її чоловік Станіслав Ягельшецький;
- Катерина, її чоловік Мартин Осецький.

Вікіпедія с. Миньківці
Село Миньківці, Дунаєвецький район, Хмельницька обл.

Релігія
Римо-католицький костьол споруджений у 1801 році за радянської влади був розібраний, і з його каменів спорудили середню школу.

У 1838 році в Миньківцях було завершено будівництво кам'яної православної церкви на честь Архангела Михаїла. З колишньої дерев'яної церкви до нової дзвіниці перенесли дзвони. Багато років настоятелем церкви у Миньківцях був протоїєрей Сімеон Стрельбицький (1820—1866).

Парафія миньковецької Святомихайлівської церкви була найбульшою на Миньковеччині за чисельністю вірних. До парафії належали містечко Миньківці та села Антонівка, Городиска, Кружковці, Заріччя, Мислібори, Весела та Мархоціці[

"Брацлавский уездный суд" в 1834 році розглядав «Дело по обвинению Стрельбицкого Матвея в фальшивомонетчестве»

Потрібно долучити до вже відомих художників, граверів, ювелірів.

Можливо, мова йде про гроші, що друкувались під час повстання 1831 року??? Злотий Царства Польського

Або малював "асігнації - фантікі" РІ (див. фото: "5-ть рублей 1821 года")

ПК Могилевской губ 1865 г.

І Р М О Л О Г І О Н «Списа ся сія книга Ірмолой рабу Божему Андрею Ілковичу Стрєлби(ц)кому за єго кошт і наклад в градє Носовце при церкв(є) С(вя)т(ітє)ля Христова Ніколая року 1717».
P.S. Цю інформацію розшукала в книзі про "Українські стародруки", пані Леся Лобода з роду Стрельбицьких.

Київ, якого немає.

вулиця Глiбова

Сучасний опис:
Пролягає від Чорновола вулиці до кінця забудови. Виникла у 1-й чв. 19 ст., тривалий час мала назву вул. Самсонівська (від хутора, що належав київ. ювеліру Самсону Стрельбицькому) і простягалася до тепер. Рибалка Маршала вулиці (скорочена у 50-і рр. у зв`язку із будівництвом стадіону). тепер. назва на честь укр. байкаря Л. І. Глібова — з 1952. Сучасна забудова — з 60-х рр. 20 ст.

Місцевість: Шулявка. Станції метрополітену: Лук`янівська, Політехнічний Інститут.

Радянський опис:
"Міститься в Радянському районі на Шулявці. Пролягає від вулиці Косіора до кінця забудови. Виникла в першій чверті ХІХст. Тривалий час мала назву вулиця Самсонівська (від хутора, що належав київському ювеліру Самсону Стрельбицькому) і простягалася до теперішньої вулиці Маршала Рибалка (скорочена в 1950-ті рр. у зв'язку з будівництвом стадіону). Теперішня назва - з 1952р. - на честь українського байкара та поета-лірика Л.Глібова (1827-1883)".

http://webcache.googleusercont...=firefox-a

Strilbycki

«Шематисм всего клира грецко-католического епархий соединенных Перемыской, Самборской и Сяноцкой»1905г.

Стр.23 - Стрельбицкий Георгий, Архидия. 2832

http://www.mtg-malopolska.org...._1905.djvu

С уважением – Ludvika.

Ludvika - СПАСИБО ОГРОМНОЕ!!!

Любомир СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ: "Встановив рекорд країни і ...розлучився зі збірною СРСР"
http://galsports.com/News.aspx?id=1024
Переглядаючи календар червня з датами народження знаменитих спортсменів, зауважив, що на кінець місяця припадає ювілей чемпіона Європи Любомира Стрельбицького. Тож як було відмовитися від спокуси зробити інтерв’ю з людиною, яка прославляла Україну на європейському п’єдесталі.

- Пане Любомире, пам’ятаю вас ще з кінця шістдесятих років минулого століття, коли бачив ваші виступи у змаганнях «Прикарпатська стріла». Є нагода пригадати ті часи...

- Я народився у Бориславі, у багатодітній сім’ї. Як і всі хлопці мого покоління, захоплювався одночасно кількома справами. Крім щоденних уроків у середній школі №1, займався у музичній школі, освоїв гру на фортепіано, акордеоні, баяні, гітарі. Брат грав на саксофоні, ми організували перший у місті шкільний джаз-ансамбль, що користувався великою популярністю серед молоді. Одночасно ходив на тренування із стрільби з лука. Тренером у нас був Тарас Бандера (племінник Степана Бандери), який виховав понад тридцять майстрів спорту. Я не мав багато часу на стрільбу, але, як і до будь-якої справи, ставився серйозно. До закінчення школи вже був першорозрядником. Нині майстрами спорту у стрільбі з лука стають значно молодші спортсмени, але сорок років тому це був непоганий результат.

- Кажуть, ви замість спортивної, могли зробити успішну музичну кар’єру?..

- Коли йшов до армії, на призовному пункті нас зустрічали «покупці», які шукали здібних хлопців за різними видами діяльності. Одному з них зізнався, що маю музичну освіту, іншому розповів про спортивні досягнення. Потрапив служити до Бердичева. Одного ранку викликали до штабу: прийшов виклик з львівського спортивного клубу армії - як на спортсмена, вже готові документи. Після обіду інша команда: є виклик з ансамблю пісні і танцю ПрикВО. Відверто кажучи, я волів іти по музичній дорозі, але подумав, що не буду вже переоформляти документи. Отак все і вирішилося…

- Ви дуже швидко почали підніматися спортивними щаблями…

- Тренувався я у Володимира Марковича дуже наполегливо, міг годинами шліфувати свою техніку. Така пильна робота принесла перші успіхи: через кілька місяців в Одесі я став чемпіоном Збройних сил серед юніорів. А наступного року вийшов на високий рівень і серед дорослих – на розіграші Кубка СРСР у Кишиневі посів друге місце після лідера радянських лучників Віктора Сидорука. На чемпіонаті країни в естонському Пярну знову був другим після Сидорука, встановив рекорд країни на дистанції 70 метрів. Мені присвоїли звання майстра спорту міжнародного класу і зарахували до складу збірної СРСР.

- А вже наступного року ви стали чемпіоном Європи…

- Наша команда була потужною, всі з України – Віктор Сидорук, Вадим Резников і я, «малолітній», бо молодший від них більш як на десять років, але дуже настирливий. Усі троє – випускники Львівського інфізу різних років. У 1970 році прийшов мій найбільший успіх – ми стали у команді бронзовими призерами чемпіонату Європи, а я виборов звання чемпіона в особистому заліку. Чи міг два роки тому хлопець із Борислава мріяти про такий злет?!

- Подібного успіху досягти більше не вдалося?

- У збірній виступав дев’ять років. Конкуренція була надзвичайною, і тренери постійно підбирали для Сидорука щораз інших партнерів. А 1978 року відбулося «омолодження» збірної, адже мені було вже 28 років. Хоча вдалося закінчити спортивну кар’єру рекордом країни зі стрільби на 18 метрів у закритому приміщенні, зі збірною я розлучився.

- Але залишилися у спорті - тренером, начальником команди, педагогом. Стали заслуженим тренером України, суддею національної категорії, відмінником освіти України…

- Я ще – полковник у відставці, доцент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології Львівського національного медичного університету, старший тренер студентської збірної команди Львівської області зі стрільби з лука, віце-президент обласної федерації стрільби з лука. Як іноді задумаюся, що вдалося зробити, то сором не докучає.

- Ваша сім’я підтримує ваші справи і починання?

- Хоча я – спортивно-військова людина, але вже десять років працюю серед медиків, сім’я у мене по-справжньому медична: дружина Оксана – лікар, обидва сини теж: Андрій – кардіохірург, Дмитро – травматолог. Можливо, сімейні традиції продовжать онуки – Соломія, Богдана та восьмимісячний Олесь, спілкування з ними приносить мені найбільшу радість.

- Попри всі службові і громадські обов’язки, сімейні турботи, ви не забуваєте про своє музичне захоплення. Знаю, навіть у тренерській кімнаті стоїть піаніно, а у шафі зберігається баян.

- Як тільки до мене приходять колеги і друзі, випадає вільна хвилина, вони можуть бути певні, що я для них заграю якісь шлягери. Тоді душа моя відпочиває…
Іван ЯРЕМКО, wz.lviv.ua
На фото: Любомир Стрельбицький (справа) зі своїм колегою Ярославом Гусаком, чемпіоном Європи 1987, 1989 років.

(придомок - Даниловичи, Михайловичи) герб - САС (SAS), в 1600 году жили в Старом месте (Старый Самбор), Львов, Перемышль, Витебск