Стрельбицкие Strzelbicki Стрельбицькі Стрільбицькі

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Lorelei написал:

[q]
Strzelbicki
О Модесте Стрельбицком у Вас есть инфо, я видела. Но может, какие-то дополнительные интересные факты обнаружите здесь (текст выложен в сеть совсем недавно):
http://www.heritage.perm.ru/articles.php?lng=ru&pg=3218
[/q]

Lorelei СПАСИБО, да об архиепископе Модесте мне известно много из его биографии, но Ваша ссьілка также хороша.

Прикреплю здесь скан с его личного поменика, находящегося на хранении в библиотеке "Свято Успенської Почаєвської Лаври", величезна похвала монахам цієї обителі, які відшукали цілу низку документів, що безпосередньо мають відношення, до Модеста Стрільбицького.

первая страница помянника

продолжение

Strelbicki George Rev.
*1769 +1832, married?, ordinate Priest ?, House for junior clergy -18/28-1832 director, Chapter member 1816-1832, Archdeacon 1816-1832, Eparchial Consistory 1816-1832

http://abbeysozan.org/schematism%20of%20canons.html

Ось вдалося розшукати один з найдавніших документів, в якоиу йде мова про Стрільбицького.
Це 1586 рік, похід черкаських козаків під проводом запорожського атамана Стрельбицького на Вороніж та прилеглі станиці.

"пришед на дон(у) гдря (государя) ншго (нашего) до своду убили и город воронаж сожгли и гсдря (государя) ншго (нашего) людей побили да к с переяслави яж пошол запорожской атаман стрелбитцкой а с ним пошло черкас с триста члвкъ (человек) а пошли на дон и на донецъ гсдря (государя) ншго (нашего) станинников громил и гдря (государя) ншго (нашего) казаков ит..па(н)рада княз василей костянтинова у таине дела себе розидил пригожее ли такое дело дннешнее да ере мирное едремяде лаеца а именно писал есми и тебе ивану радеиоинду(?) василею костянтиновичу острожскому с повехне ли с приговору црвча (царевича) ара(с)ланалея(?) какбулодича аж кубе кодича да воеводе большого и наместника белоозерского кнзя (князя) андрея василевича"

valcha написала:

М. В. Стрельбицкая
старший научный сотрудник отдела научной фототеки ГНИМА им. А. В. Щусева
аспирант РИК

( это Музей архитектуры в Москве)
ее статья

http://www.muar.ru/publication/text002.htm

Strzelbicki
На всякий случай...

Миргородский полк, село Матяшовка, 1786 год
-Козаки и их домашние-

Остапец Иван Стефанов, 48
Жена его Мария Елифериева, 45
Дети их:
-Ульяна, 19
-Анна, 13
-Никита, 13

Остапец Максим Стефанов, 25 лет
Жена Параскева Демянова, 20 лет
Сын их Матвей, 1 год

Остапченко Федор Иванов, 23 года
Жена его Евдокия Зиновия, 22 года
Дочь их Ефимия, 1 год

Nick02 Николай Владимирович, очень рад Вашему сообщению, щире ДЯКУЮ .

іконописець Ігнатій Стрільбицький в Добромилі на Бойківщині, Львівська обл. 1872 рік - http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mistalvov2008/7/14/4.html

На сайті комуністів комуністів хмельнитчини потрапив на ще одну відміну в написанні прізвища Стрѣльбицьких - Стрельбіцький

ЖИТЕЛЬ села Майдан-Голенищівський Микола Арсенович Майданюк розповів про цю подію через 66 років. Сталася вона у перші дні фашистської навали. Село без перестанку обстрілювали ворожі гармати. Перелякані люди поховалися в льохи та підвали. Коли все стихло, поволі стали вибиратися зі своїх схованок, прямували до хат, годували вцілілу живність. Вигнавши корів за село, на ближньому полі хлопчаки побачили жахливу картину: все воно було вкрите тілами радянських солдат.
На військових стратегічних картах довоєнного часу це поле значилось, як запасний аеродром, тому на ньому нічого не сіялось. Діти поспішили сповістити дорослих про побачене. На той час у селі, крім жінок і дітей, залишилось кілька літніх чоловіків. Серед них був Йосип Сердюк, який і взяв на себе ініціативу поховати полеглих воїнів.
Разом з хлопцями на краю поля викопали глибоку траншею і підводою звозили полеглих. Йосип Сердюк збирав капсули з біографічними даними бійців. “Прийдуть наші,- казав Сердюк,- віддам у відповідні органи”. Не судилося. Не доживши до Перемоги, помер старий Йосип, зникла інформація про те, що сталося з тими капсулами.
Хлопці, досягши призовного віку, були призвані в Радянську Армію. Слід віддати їм належне. На той час їм було по 15-16 років, вони виконували важку фізичну і моральну місію поховання загиблих. Це - Микола Майданюк, Зосим Стрельбіцький, Іван Стрельбіцький, Арсен Стрельбіцький, Степан Софійчук. Вони з Йосипом Сердюком складали по 25 тіл у чотири ряди, поховавши таким чином 105 бійців, а зверху насипали могильний пагорб.

(придомок - Даниловичи, Михайловичи) герб - САС (SAS), в 1600 году жили в Старом месте (Старый Самбор), Львов, Перемышль, Витебск