Стрельбицкие (Strzelbicki, Стрельбицькі, Стрільбицькі) :

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Інформація від історика Євгена Чернецького:
"Афанасій-Томаш Стржельбицький згадується в метриці від 1847 року, в ролі свідка при хрещенні Модеста Чарнецького, сина дворян
Анджея і Терези із Свидницьких. Хрещення відбулося в Черчецькому костьолі. Черче - це Подільська губернія. Чарнецькі мешкали в
Крайовцях. В метричному записі згадуються також Звіногродські та Соколовські".

Анна Стрельбицкая
https://forum.vgd.ru/4/18455/#last

1790.08.28
chorąży, Strzelbicki Józef - podporucznik
Chorągiew Kawalerii Narodowej Wojska Koronnego rtm. Małachowskiego; KK 94, s. 243 - 244

http://www.agad.archiwa.gov.pl
1 - 2 1789.10.05 Poniatowski Józef - generał major ...

___________________________________________________________________________________
severinn - Щиро дякую, я вже знаю цю інформацію

Гзовский – Анна Стрельбицкая, Эльжбета Прездецкая, Софья Каленкевич Гриневич - https://forum.vgd.ru/4/18455/260.htm?a=stdforum_view&o= (Книга "Урядники белорусских земель ВКЛ при Ст. Понятовском")

Strzelbicki Jan Ludwik, komisarz. Asygnacja na pensję, prośba o należności z rachunkiem i asygnacją, obligi jemu ze skarbu dawane, kwity. 1780 - 1809 pol. Stron: 18 ; sztuk: 8

Strzelbicki Hieronim, rachmistrz. Asygnacja na koszt podróżny i kwity na pensję. 1807 - 1808 pol. Stron: 6 ; sztuk: 3

Strzelbicki Tadeusz. Kwity na pensję. 1808 - 1809 pol. Stron: 4 ; sztuk: 2

Zestawienie "sług i rzemieślników" - Archiwum Główne Akt Dawnych w ...

Strzelbicki
Клара Стрельбицкая всё из того же Анищенко (фонды в НИАБ), стр. 425.
С уважением, Вероника.

Читальня "Просвіти" в Янові
В 1868 році жменька української свідомої інтелігенції заснувала у Львові товариство "Просвіта", яке ставило своєю метою організацію читалень з метою підвищення рівня національної та культурної свідомості нашого народу. З плином часу організація поширилася по всій Галичині.
Ініціатором заснування читальні товариства "Просвіта" в Янові був секретар суду Роман Дмоховський. В жовтні 1902 року статут читальні підписали о.Микола Стрільбицький, Петро Солук, Михайло Червінський, Йосип Кучма, Петро Когут, Дмитро Юськів, Іван Тиндик, Андрій Тузяк, Іван Бурмеха, Павло Біда, Іван Назаркевич, Микола Бонковський та Роман Дмоховський. 21 грудня відбулись перші збори, на яких до читальні записались 42 члени.

http://yanivgames.at.ua/publ/10-1-0-32

______________________________________________________________

Zadarnowski - СПАСИБО

УКРАЇНСЬКІ МЕДИКИ В ЕРЛЯНҐЕНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В PP. 1943-1950

Коротка історія Ерлянґену та університету
Ерлянґен, мале містечко в Баварії (60.000 населення), положене на шляху Нюрнберґ-Бамберґ, визначається незвичайною красою та спокоєм і є ідеальним місцем для навчання.
Під час Другої світової війни тут не впала ні одна бомба, хоч сусіднє місто Ню рнберґ, положене лише 20 км на південь, було дощенту знищене...... (детальніша інформація) - http://ult.lviv.ua/engine/prin...ews_page=1

Ось такі медики покінчили студії в Ерлянґені в роках 1945-50 або пізніше та отримали лікарські дипломи:
47. Стрільбицький Олесь, працює лікарем у Форт Вейн, Індіяна.

КОЗАЦЬКИЙ СВЯЩЕНИК - Бібліотека

7 листопада 1788 р. кошовий отаман Захар Чепіга під час свого перебування у таборі при Цариголці (частина Тилігульського лиману неподалік Хаджибею-Одеси) видав о.Івану черговий атестат, сповнений глибокої подяки за службу. Подальша доля о.Івана Ковалевського невідома. Відзначимо, що такі приклади були непоодинокими. Так, інший козацький священик о.Михайло Стрельбицький був серед козаків під час взяття турецької фортеці Ізмаїл...

Храм Живоносного Джерела - http://www.hram.kiev.ua/print.php?id=2979

Strzelbicki

Встретила представительницу Вашей фамилии в Журналах Ананьевского уездного собрания (Херсонская губерния), на всякий случай сообщаю:
Головлевская волость, Мариновская школа, 2-я учительница М. И. Стрельбицкая, получила образование в прогимназии, 9 лет на службе, на нынешнем месте 9 лет, годовой оклад 300 рублей. За 1909 и 1910 годы одинаковые данные.

Strzelbicki Можливо ця інформація у Вас вже є, але...
http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009_06_01_archive.html
---
Орест Корчак-Городиський

Як колись на рідних землях, так тепер в країнах нового поселення, українці вшановують на Зелені Свята пам'ять вояків впавших у боротьбі за волю України, а їхніми могилами опікуються як організації, так і церкви чи окремі громадяни.
Однак, існують могили вояків-українців по цілому світі, над якими ніколи не пролунала сумна пісня «Вічная пам'ять», про які може ніколи не довідаємося, звідки походили й коли погибли похоронені в тих могилах вояки. Тих українців «відступаємо» часто іншим народам тільки тому, що вони носили чужу уніформу, хоча в думках і серці думали про українську справу. Це відноситься також тих вояків-шляхтичів, які пішли в світ після невдалих польських повстань 1831 і 1863 рр. Ця доба дуже мало досліджена й дехто з наших суперпатріотів готов усіх членів тих повстань відписати полякам, хоч деякі з них такими не почувалися, а сьогоднішним стандартом патріотизму годі міряти тодішні часи.
В останніх часах деякі наші молоді історики починають більше уваги присвячувати дослідам життя вояків-українців, що жили поза кордонами України (стаття в «Новому Шляху» про сот. Івана Стрільбицького, першого українця в Канаді), й таким починам повинні комбатантські організації сприяти. Цікаві були б розвідки про сот.російських військ українця Потебню, героя польського січневого повстання, чи бригадного генерала Івана Васильовича Турчина, героя американської горожанської війни й близького приятеля й співробітника президента Лінкольна. Варто було б зладити своєрідний біографічний словник вояків-українців, яких могили розсіяні по широкому світі. Багато цікавих вісток можна знайти в польських джерелах, з яких подаємо інформації про українців у гвардії шаха Ірану.
В лютому 1957 р. польське видавництво «Верітас» видало книжку полк. Єжи Ґробіцького п. н. «Бойовим шляхом прадідів», в якій описана історія поляків у чужих арміях.
Полк. Ґробіцький, як атташе, був на дипломатичній службі в Угорщині, при Чіянґ Кай-шекові й на Близькому й Середньому Сході. Він працював теж у польській розвідці. Спеціяльно цікавився військовою іміґрацією після повстання 1831 р. і про неї написав розвідку «Полк польських уланів у Чужоземному леґіоні в Еспанії», а більша його праця «Козаки і отаманські драґуни» пропала під час війни.
Оба польські повстання (1831 і 1863 рр.) були причиною виходу великої частини повстанців поза межі Польщі. Тих, повстанців, що попали в російський полон, цар засилав якнайдальше від Польщі на службу в «солдати». В повстаннях, головно в січневому, брали участь також українці й то не лише в спонтанному відрухові, але з певними політичними плянами. (Ще одна ділянка для дослідників історії).
Тому не диво, що, протиросійсько- й протицарсько наставлені поляки зустрічались з українцями, що теж служили в солдатах, і знаходили з ними спільну мову. При тому приходило до організованої спільної дезерції.
Про долю таких «дезертирів» з царських солдатів довідуємося з щоденника Гассан Алі Радивила, який припадково відкрив полк. Ґробіцький і надрукував переклад у своїй книжці.
Гассан Алі Радивил це був перс, роджений в Персії, якого дід утік з царських солдатів. Цього перса ще й в 1933 р. вважали сусіди «поляком» і він переховував щоденник діда, в якому були описані тодішні події.
«Опинившись в Тегерані, — пише дід у своєму щоденнику, — дуже зле їм поводилось, аж одного дня, сидячи напроти входу на базар, з похиленими головами роздумували, що дальше робити, чи буде що їсти, коли ось із сторони палати побачили малий відділ перського війська, що маршував у їхньому напрямі. Вояки ці були одягнені в довгі червоні сурдути з жовтими ковнірами, в широкі чорні штани і високі перські баранков1 шапки. На ногах мали білі бавовняні пантофлі, які там називали «ґібер», при боці широкі короткі палаші, а на раменах рушниці з крем'яними запальниками. Коли ми так дивиль на те військо, з-поміж них чуємо польську й руську мови. Ми до них підскочили та й питаємо: «Браття, що ви за одні?!. А вони: «З батальйону ґвардії шаха». «Як то, — запитуємо, — то шах має польську ґвардію?» «Так, — кажуть, — в ній майже всі поляки й русини, що з московського війська повтікали. А ви також до нас пристати можете...»
Радивил подав, що батальйоном командував «якийсь русин чи українець», капітан, на прізвище Дяченко. В батальйоні було по-половині поляків і українців і команда, як опісля у відділі оттоманських козаків, була мішана — польська й українська.
Російський посол в Тегерані складав гострі протести проти існування того батальйону, бо мав слушний страх, що існування його може сильно збільшити дезерцію з російського війська. Під постійним тиском шах таки мусів розв'язати цей батальйон, про який також большевики згадують в «Історіческім Вєстніку 1940-41».
Радивил, вже жонатий, вступив до регулярного перського війська, дослужився ступня генерала й згинув у битві з афґанами.
Чи не варто б кол. воякам 1-ої Української Дивізії, які тепер живуть по цілому світі (також у Еспанії), присвятити дещо більше уваги для дослідів над історією вояків-українців, які жили й воювали поза межами України. Сьогодні багато молодих українців студіює по різних університетах світу і має великі можливості подорожувати. Варто було б чито Військово-Історичному Інститутові при НТШ чи центральній комбатантській організації випрацювати спеціяльний квестіонар, який був би помічним у призбируванні відомостей про вояків-українців по широкому світі, хоч би навіть з давної давнини.

Стрельбицкие (Strzelbicki, Стрельбицькі, Стрільбицькі)

Общая тема