Стрельбицкие Strzelbicki Стрельбицькі Стрільбицькі

Михайло Стрельбицький

Народився 3-го червня 1949-го року в с. Майдан-Вербецький Летичівського р-ну Хмельницької області. Член НСПУ з 1979 року. Поет, критик, літературознавець.
Середню школу закінчив у с. Дяківці Літинського району Вінницької області. По закінченні філологіч¬ного факультету Одеського держуніверситету імені І.І. Мечникова служив у армії, навчався в аспірантурі того ж вузу, де у 1976 р. захистив кандидатську дисертацію «Сюжетика української повісті 1960-1970 р.р.». Викладав українську літературу на кафедрі проф. В.В.Фащенка.
З 1980 року — у Вінниці. Спершу на творчій роботі, а починаючи від 1991-го року, — на кафедрі культурології, мистецтв та дизайну Вінницького національного технічного університету.
У пресі видрукував понад 300 статтей з проблем художньої літератури.
Окремими виданнями вийшли 14 збірок віршів та поем, а також монографічне дослідження творчості Олеся Гончара «Проза монументального істориз¬му» (1988).
Найпомітніші поетичні збірки: «Незрубай-дерево» (1976), «Звертання» (1979), «Три тополі» (1981), «Прощання з морем» (1983), «Сторожовий вогонь» (1988), «Версія Прометея» (1990), «Під небом Коновалюка» (2000), «Прощаючи вік XX» (2001), «Гальчевський. Поема з героєм» (2002), «Під небом Конова-люка. Книга 2».
Лауреат літературних премій: журналу «Дружба народов» за кращу публікацію року (1978); Республіканської в галузі літературно-художньої крити¬ки ім. О.І. Білецького та імені М.М. Коцюбинського (1989).

Ознайомитись з творами Михайла Стрельбицького можна тут - http://universum.vinnica.ua/sb/?a=122

ВІННИЦЬКЕ Училище культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича http://vinmuzik.vinnitsa.com/i...p;Itemid=2

Саме весна і літо 1958-го були для майбутніх викладачів та студентів училища часом напруженої роботи, своєрідною увертюрою до створення навчального закладу. А 1 вересня в класах розпочалися заняття, зазвучала музика. За парти сіли 60 учнів. В училищі було 6 відділень і перший набір складав: 10 піаністів, 16 народників, 7 струнників, 5 духовиків, 16 учнів з хорового диригування, 6 вокалістів. До натхненної праці приступило більше 20 викладачів – яскравих особистостей. Серед них піаністи Голубєва Н.П. та Гурвич Ц.В. , музикознавець Тюппа М.К. (перший завуч училища) , диригенти Лупол І.Є. та Семенов К.П., скрипаль Є. Шес- тун, викладачі народних інструментів Папаїка В.П. та Стрельбицький В.П.

Перші визвольні змагання з більшовицькою Росією та Польщою (гражская война)
спогади учасників подій - http://aaaaaan.narod.ru/voboroni.files/6.htm


У січні 1919 року з Бродів до Радивилова прибула сотня Української галицької армії під проводом четаря Наливайка, з двома скорострілами. Галичан зустріли з почестями та гімном "Ще не вмерла Україна". Однак по-більшовицьки настроєна частина
вояків 1-го Волинського полку вночі вчинила збройний заколот і, роззброївши прибулих, змусила їх покинути місто. Змушений був податися до Бродів і отаман Боровий зі своїми прибічниками.
ОВК-Золочів, після першої невдалої спроби взяти під свій контроль Радивилів, а також загалом Дубенський та Кременецький повіти (що було узгоджено з військовим міністром УНР Олександром Шаповалом), вирішила послати до Радивилова значно сильнішу військову групу - в складі трьох сотень стрільців, з повним бойовим забезпеченням, під командою досвідченого старшини УГА Петра Вовка.
---------------------------------------
Важко погодитися з твердженням, що справа заколоту мала суто особистий характер. І ось тому підтвердження: після приходу галичан до Радивилова вдруге ними зразу ж був заарештований один із більшовицьких заколотників - М. Стрельбицький, якого відправили до Кременця, а і після слідства та суду там же розстріляли.
Слід сказати, що Петру Вовкові після з"ясування обставин заколоту таки вдалося взяти під свій контроль і Радивилів, і згадані вже повіти - Дубенський та Кременецький, забезпечити надійне проходження поїздів по місцевій залізниці, що мало велике значення у зносинах УНР із Галичиною.
І все ж справи на фронтах - з поляками й більшовиками - день у день погіршувалися.

19 листопада 1905 року народився О.І.Стрельбицький (пом. 1980), український вчений в галузі будівельної механіки.

Стрельбицька Лілія Миколаївна –

професор кафедри цивільного і трудового права Національної академії СБ України, доктор юридичних наук, доцент,

http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/13text/g13_17.htm