Стрельбицкие Strzelbicki Стрельбицькі Стрільбицькі

Strilbycki
Пан Виктор, ответа нет?

Командир 2-й батареи венгерско-немецкой интернациональной кавалерийской бригады И.С. Стрельбицкий. Южный фронт. Репродукция фотографии 1920 года. Из архива И.С. Стрельбицкого.

джерело - http://visualrian.ru/ru/site/gallery/#744553/context[history][category]=wars&context[history][period]=1970

Олексій Вінниченко ДОВЕДЕННЯ ШЛЯХЕТСТВА НА СЕЙМИКАХ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У ВИШНІ (XVII — середина XVIII ст.): ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І ПОВСЯКДЕННА ПРАКТИКА

Весь текст - http://bookneo.in.ua/book_183_page_7

Подібні випадки справді зустрічалися впродовж усього XVII ст. Відкла­дення deductionis nobilitatis зазвичай було невигідне для оскарженої сто­рони (якщо, звичайно, вона сама не була ініціатором відтермінування), адже вимагало додаткових витрат часу, зусиль і коштів: затягувався судовий розг­ляд, через який слід було залишати свій дім та знову їздити до того ж Люб­ліна й тривалий час мешкати там, а також необхідно було повторно спро­ваджувати свідків і відвідувати самому сеймик. Тим більше, виникали нові обставини, які могли ускладнити справу. У подібній ситуації опинилися Гри­горій, Самуель і Олександр Стрельбицькі, чию справу за обвинуваченням у нешляхетстві Трибунал розглядав у травні 1646 р. За рішенням суду, Стрель- бицькі прибули на тогорічний депутатський сеймик у Вишні і були готові здійснити «вивід свого шляхетства через свідки кровні свої, старші ближчі та інші, документи і диспозиції на письмі [...] згідно посполитого права й опису в трибунальському декреті». Проте сеймик було зірвано через вибори маршалка, і Стрельбицьким вдалося лише отримати від учасників зібрання атестацію, підписану 11 урядниками. У документі, з яким Стрельбицьких відсилали до суду, роз'яснювалась ситуація і зауважувалася їх готовність доводити своє шляхетство[82]. Двома днями пізніше Стрельбицькі з'явилися до Львівського ґродського уряду і подали маніфестацію аналогічного змісту, заявивши в ній, що вони ні в чому не противились трибунальському декре­тові й прагнули в усьому його виконати[83]. Наступного року, 9 вересня 1647 р. Стрельбицькі приїхали на депутатський сеймик до Вишні і знову хотіли ви­водитися. Однак присутні на сеймику холмський ловчий Каспер Оль- шевський і Мацєй Рибінський відмовилися слухати «вивід шляхетства» та не допустили його проведення. Свою позицію вони на словах пояснювали тим, що Стефан Воритко Бришевський*, позивач Стрельбицьких, на той час вже помер, а припозову в цій справі видано не було. Оскаржені, пильнуючи «непорушність своєї честі» й не бажаючи залишатися під підозрою в май­бутньому, намагалися довести справу до кінця. Пробували отримати від сей­мика хоча б «маніфестацію або атестацію» про свою готовність до deduc- tionis nobШtatis, але К. Ольшевський і М. Рибінський так само виступали проти її видачі. Тож Стрельбицьким нічого не залишалося, як подати мані­фестацію про безуспішність своїх спроб доведення шляхетства до най­ближчого уряду, що вони й зробили 11 вересня у Львівському ґроді[84].

Для виходу з подібної ситуації, згідно зі згаданою конституцією 1690 р.[85], сейм призначив проведення доведення шляхетства на наступний день після депутатського сеймика - незалежно від того, чи той відбувся, чи був зірва­ний. Причому у випадку, якщо б сеймикового маршалка не було обрано, deductio noЫШatis мало проходити «під дирекцією» першого з місцевих урядників.

Реалізація конституції 1690 р. не зустрілась з якимись складнощами, оскільки вже існувала практика проведення сеймиків «доброго порядку», з якою нова сеймова ухвала добре корелювала. Зокрема, у 1708 р., коли де­путатський сеймик у Вишні був зірваний, шляхта зібралася на наступний день (11 вересня) до місцевого костелу, як вказувала у своїй ухвалі, у першу чергу «для доведення шляхетства, якщо би хто його потребував»[86]. Відомо, що доведення шляхетства на наступний день після депутатського сеймика (іп crastino electionis) у Вишні на таких «постдепутатських» (господарсь­ких) сеймикових зібраннях відбувались у 1713,1717,1736, 1765, 1766 роках, ставши їх звичним елементом - незалежно від того, успішно пройшов чи був зірваний депутатський сеймик. Більше того, факт проведення deductio- nis noЫШatis став фіксуватися не лише в атестації, яка адресувалась судові, але й в самій постанові господарського сеймика[87].

Хуторянский - Щиро дякую.

Ludvika написал:

[q]

Наверняка, эта инфа Вам известна, но на всякий случай даю ее:

ПАМЯТНАЯ КНИЖКА КИЕВСКОЙ ГУБЕРНИИ на 1859г.

стр.209 – Стржельбицкий Генрих Никодимович, КС, судебный следователь 2-го участка г.Сквира и уезд.

[/q]

Ludvika - Дякую, пана Генриха встречаю впервые!