Сакович - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Існують і свідчення про надання самого Швитриґайла у Гомійському повіті. У 1483 р. пан Богдан Андрійович, намісник Полоцький, судився "о село, на имя о Даниловичи а о Дуровичи, а о Волосовичи, у Гомеискомъ повете, што дал отъцу его пану Анъдрею Юковичу (так!) князь Швитригаило"89. Мова йде про Богдана Саковича, батько якого Андрій Сакович у 1434 і 1436 рр. помічений в оточенні великого князя Жиґимонта, до 1440 р. був його намісником у Смоленську, а протягом 1450–1457 рр. згадується як намісник Полоцький90. Зважаючи на це, зрозуміло, що Андрій Сакович не міг отримати надання від Швитриґайла під час його війни з Жиґимонтом 1432–1438 рр.91. Що ж до періоду віленського княжіння Швитриґайла у 1430–1432 рр., то тоді Гомій, очевидно, належав до уділу Жигомонта Кейстутовича (ще з 1401 р. – див. нижче). А якщо так, залишається визнати, що Швитриґайло міг надати гомійські села Андрію Саковичу лише наприкінці 1440-х чи на початку 1450-х рр. – досить цікавий факт, зважаючи на задокументовану службу пана Саковича безпосередньо Казимиру Яґеллону.

89. Lietuvos Metrika. Vilnius, 2004. Knyga Nr. 4 (1479 – 1491). P. 109, nr 62.
90. Полехов С. Наследники Витовта. С. 248, 367, 441, 505; Boniecki A. Poczet rodów w Wielkiem Księstwie Litewskiem w XV i XVI wieku. Warszawa, 1887. S. 290-291.
91. Halecki O. Ostatnie lata Świdrygiełły… S. 87, przyp. 4

Джерело:
С. Келембет. Литовсько-католицькі князі в Сіверській землі: 1401 – 1452 рр. // Сіверянський літопис. 2019 № 4-5 (148-149). С. 21.

Частина старшини присягала у лютому 1718 р. разом з гетьманом у Москві* [16, с.1-2 зв.]. Серед них були 7 значних військових, 2 військові, 4 бунчукові і 4 значкові товариші.

*Семен Савич, писар генеральний, Павло Полуботок, полковник чернігівський, Михайло Милорадович, полковник гадяцький, Андрій Маркович, полковник лубенський, Роман Борохович, товариш бунчуковий, Семен Лизогуб, товариш бунчуковий, Дмитро Володковський, старший канцелярист військовий, Яків Маркович, товариш військовий, Андрій Кондзеровський, знатний товариш військовий, Іван Федорович, сотник королівський, Стефан Савицький, писар полковий лубенський, Захар Прокопович, двору гетьманського слуга, Йосип Гаврилович, канцелярист військовий, Іван Несторович, канцелярист військовий, Іван Бутенко, писар полковий чернігівський, Александр Сакович, конюший гетьманський, Петро Чернецький, товариш полку Лубенського, Василь Покотило, […] гетьманських, Остап Тарасович, канцелярист військовий, Андрій Литвишко, товариш значковий полку Лубенського, Лук’ян Якович, товариш полку Гадяцького, Герасим Григорович Підвисоцький, ...

16. РДАДА. – Ф.140. – Оп.1. – Спр.23.- 55 арк.

Джерело:
І. Кривошея. Присяги російським царям ХVІІ-ХVІІІ ст. як джерело історії неурядової старшини Гетьманщини // Сiверянський лiтопис. 2011. № 4. С. 24.

Козельцькими сотниками були
Матвiй Стефанович,
Петро Борсук,
Лука Іванович,
Микола Голод,
Федiр Ханенко,
Грабовський.

У Києві сотниками були
Іван Бутрименко,
Андрiй Шидловський,
Олександр Сакович,
Федір Третяк,
Процик Голицький.

Джерело:
Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. – К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008. С. 259.

Лубенський полк демонструє стале зростання кількості бунчукового товариства від 9 осіб в 1718 р. до 20 в 1732 р. У першій присязі товариство вписане як бунчукове, та троє товаришів при цьому вказали додатково старі військові звання. Представництво родин у вищій категорії неурядової старшини абсолютно передбачуване для Лубенщини: троє Гамалій, по двоє Свічок і Новицьких, А. Маркович та Є. Козловський [1336, л. 47]. Нічого невідомо лише про останнього товариша, який був бунчуковим до своєї смерті на початку 1723 р. Гамалії – це Михайло, колишній генеральний осавул та його сини, два сини полковника Іллі Новицького та два представники полковницького роду Свічок. У наступних реєстрах з’явилися представники родин Кулябок, Савичів, Заборовських, Петровських, Троцьких та прийшлий волох Андріяш Дмитрович Волошин [464; 793]. Лише в 1730 р. склад бунчукових дещо розширився з появою О. Саковича та братів Федора, Якова, Григорія та Семена Васильовичів Базилевичів-Кулябок, які раніше служили значковими товаришами [1404]. Сакович О. був колись дворянином гетьмана І. Мазепи, але повернувся з Бендер в 1710 р. і вже в 1730 р. увійшов до складу бунчукових.

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України)
464. ЦДІАК України. Ф. 51. Генеральна військова канцелярія. Оп. 3. Спр. 3204. Компут бунчукових товаришів по полках Лівобережної України. 1729, 45 арк.
793. ЦДІАК України. Ф. 53. Перша Малоросійська колегія. Оп. 2. 1722 – 1726 рр. Спр. 298. Справа по указу Сенату про спорядження бунчукових товаришів в Гілянський похід. 1724 – 1725, 642 арк.

Российский государственный архив древних актов. (РГАДА) г. Москва
1336. РГАДА. Ф. 140. Присяги царевичу Петру Петровичу. Оп. 1. Дело 31. Присяги Лубенского полку духовных и светских жителей в верности насліднику царевичу Петру Петровичу 1718 г., 227 л.

Biblioteka Narodowa w Warszawie. Dział mikrofilmów
1404. Rps. PAN Kr.269, mf. 21317.67 k.

Джерело:
Кривошея І.І. Неурядова старшина Української козацької держави (середина XVII - 80-ті роки XVIII ст.) // Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. – Київ, 2014. С. 249 – 250.

Добрый день,
Сакович Александра Михайловна, около 1852 г.р., предположительно Могилевская губерния, Климовический уезд, так вышла замуж за Могилевского мещанина Климовического уезда Иосифа Демьяновича Сокол (Сокол-Черниловского) и далее жили в с. Плаксино Льговского уезда ныне Курской области.
На рубеже столетий переехали в Итат (Сибирь).
Ищу рождение и родителей Сакович Александры Михайловны.

Национальный исторический архив Беларуси (НИАБ)

НИАБ. Ф. 147. Оп. 2. Д. 179. ЛЛ. 1 – 1 об. 185.
Дарственный лист князя Александра (Олельки) Владимировича Лавришевскому монастырю на данника Петра Саковича и десятину с двора Турец Новогородского пов. Трокского воев.
Крайние даты: 1433 г.
Количество листов в деле: –

Сакович Петр Яковлевич
секретарь Рогачевского земского суда

Источник:
Иностранные подданные в Беларуси (конец XVIII – начало ХХ в.) / сост. И.Л. Вернер ; редкол.: В.И. Адамушко [и др.]. – Минск,: Тип. Макарова и К, 2012. С. 482.