Полонские

Купчая крепости писана на бумаге в 26 руб. лета 1868 ноября в 29 день землевладелец Эдмунд Іосифов Борман продал крестянину-собственнику Липовецкого уезда, м. Монастырища Якову Самойлову Полонскому из собственного имения, состоящего Киевской губернии, Липовецкого уезда, д. Теолина, доставшегося по духовному завещанию отца моего отставного майора Осипа Бормана 1865 года марта 3 дня составленного, и 27 апреля 1867 года в Киевской палате гражданского суда явленному пятьсот тридцать моргов или 290 десятин земли каковая должна быть отмерена и нанесена на план, на счет покупщика и план этот должен быть подписан обоими сторонами. А вся земля приобретенная Полонским должна состоять в одной ,,,,,, месте. Имея границу от ...

Продолжение о нем



Источник: Херсонские Епархиальные Ведомости. 1907 год. №24, С. 25-26 ("Служащие
Елисаветградского духовного училища")

falkova написал:

[q]

Список выпускниц Императорского Воспитательного Общества благородных девиц (Смольный институт)
Выпуск 10 – год 1803 - Полонская Елисавета Григорьевна, дочь кол. асс. Григория Николаевича
Выпуск 11 – год 1806 - Полонская Анна Андреевна, дочь майора Андрея Ивановича и Надежды Александровны, окончила с шифром
Выпуск 74 - год 1906 – Полонская Елена Ивановна, дочь сотника Ивана и Веры Николаевны
Выпуск 78 – год – 1910 – Полонская Елисавета Ивановна, дочь сотника Ивана и Веры Николаевны

[/q]

Хотя мои предки точно в институте благородных девиц не учились , но все-равно большое спасибо. Потомкам знатных Полонских пригодится.

Мелаша

Обращаюсь к представителям "Черниговских" представителей рода Полонских, в первую очередь к Ксении (Мелаша).

На одной из веток форума я увидел, что Вы пытаетесь найти родоначальников фамилии Полонский в Польше. Этот вариант имеет право на жизнь, но мне кажеться, что более вероятным конкретно для Черниговских представителей фамилии Полонский будет казацкое происхождение.
Казаков Полонских на территории ныншней Черниговской области можно проследить с XVI века. Некоторые из них даже дослужились до старшинских чинов, как пример, предки поэта Якова Полонского. Прадед поэта Иосиф Яковлевич Полонский дослужился до звания войскового товарища, дед, Григорий Иосифович - до звания значкового товарища. Сын Григория Иосифовича - Петр Григорьевич (отец поэта), получив образование, выехал из Украины и осел в Рязани, где и родился Яков Петрович Полонский.
Дворянство семья Якова Полонского получила благодаря Табели о рангах, и в связи с тем, что казацкая старшина была приравнена к российскому дворянству.

Как написал в нашей ветке пользователь Гетьманец, Полонские были записаны в родословные книги Новгород-Северского намесничества и дворянские списки по Глуховскому и Конотопскому уездах Черниговской губернии. (Источник: Алфьоров О.А.
Інкорпорація українського козацтва до стану російського дворянства. Новгород-Сіверське намісництво (1782 – 1797 рр.).

Нужно уточнить, что Полонские из Черниговской губернии удостоенные дворянства, это лишь малая часть всех представителей фамилии казацкого происхождения, которые проживали на Черниговщине.

Так что прежде чем искать гипотетических предков Полонских в Польше, нужно очень детально изучить всех предков казацкой эпохи.

На подтверждение версии о "географическом" происхождении фамилии Полонский, статья о Иоаникие Никифоровиче-Полонском, фамилия которого была таким образом образована.

Никифорович-Полонський, (чернече ім’я — Йоаникій; 1742, м. н. невід. — 07.02.1819, м. см. невід.) — ректор Тамбовської семінарії, архієпископ Брацлавський і Подільський, засновник Кам’янець-Подільської семінарії.

Народився у сім’ї мельника Никифора (звідки перша частина прізвища) Беркута, що мешкав на хуторі неподалік м. Полонне (тепер райцентр Хмельницької обл.). У 1752 р. під час татарського набігу батьки Никифоровича-Полонського загинули. Жив і виховувався у рідного дядька, який і віддав його в навчання до Києво-Могилянської академії, де, вірогідно, прийняв прізвище Никифорович-Полонський (друга частина від Полонного). Закінчивши повний академічний курс, Никифорович-Полонський прийняв чернечий постриг. До 1777 р. у сані ієромонаха викладав у Смоленській семінарії. У 1777 р. направлений до Санкт-Петербурзького сухопутного шляхетського кадетського корпусу на посаду «законоучителя». У 1778 р. отримав сан архімандрита й призначення намісником Владимирського Костянтино-Оленівського монастиря. У 1779 р. запрошений єпископом Тамбовським і Пензенським Ф. Голосницьким до недавно відкритої Тамбовської семінарії і призначений її ректором. Разом розбудовували семінарію на зразок Києво-Могилянської академії. За часів ректорства Никифоровича-Полонського у Тамбовській семінарії впроваджено повний навчальний курс з філософією та богослов’ям. З 1780 р. Никифорович-Полонський — архімандрит Нижньоломівського Богородицького монастиря (100 км від Пензи). При монастирі заснував семінарію, запросивши до викладання випускників Києво-Могилянської академії. У 1786 р. Никифоровича-Полонського переміщено архімандритом Чернігівського Троїцького Іллінського монастиря, у 1790 р. призначено настоятелем Нижньогородського Печерського Вознесенського монастиря. У 1792 р. — архімандритом Московського Донського Богородицького монастиря, член синодальної контори (12.03.1794—12.05.1795).

У 1795 р. висвячено на першого єпископа Брацлавського і Подільського. Активно взявся за організацію цієї недавно заснованої православної єпархії. У 1797 р. відкрив семінарію в м. Шаргород, також на зразок Києво-Могилянської академії. У 1806 р. перевів її до Кам’янця-Подільського. Семінаристи одержували непогану мовну підготовку (вивчали латинську, німецьку, французьку, грецьку, польську та російську мови), а також знання з богослов’я, загальної історії та історії християнства, філософії, риторики, географії, математики, фізики, логіки та ін. предметів. Никифорович-Полонський жив спочатку в Шаргороді, а пізніше у Кам’янці-Подільському. У 1801 р. отримав сан архієпископа, у 1804 р. нагороджений орденом св. Анни І ступеня. Незадовго до смерті передав Кам’янець-Подільській семінарії 5 тисяч руб. Похований в Кам’янець-Подільському Іоанно-Предтеченському соборі. На надгробній плиті вирізьблено: «Сей, ревностный ко благу паствы, деятельный пастырь, полезньїй отечеству и Церкви, достопамятный ревностью к преобразованію в православіе подольской епархіи, покровительством сирых и вдов, благоучрежденіем семинаріи, скончался 7.02.1819».

Источник