Пионтковские

Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу 1918

[q]
Втрачаючи ґрунт під ногами, провід УНР не обмежувався лише ідеологічними заходами, дедалі вдавався й до силових методів. Так, у ніч на 5 січня 1918 р. в Києві за наказом Генерального секретаріату гайдамацькі курені і загони вільних козаків за підтримки панцерників зненацька зайняли заводи «Арсенал», «Ауто», дротяно-цвяховий, Деміївський, снарядний, Варшавську суднобудівельну верф, механічні майстерні політехнічного інституту, університет, управління Південно-Західних залізниць та інші установи міста (загалом близько 30 пунктів). Скрізь припинялись роботи, вилучалась знайдена зброя, були заарештовані понад 200 осіб. Того самого дня солдати українізованих формувань, розгромивши Уманську раду робітничих і солдатських депутатів, убили члена ЦВК Рад України, голову місцевого комітету РСДРП(б) О. Піонтковського і голову ради більшовика І. Урбайліса. Наступної ночі в Києві була захоплена друкарня більшовицької газети «Пролетарская мысль». Подібні кроки здійснювались і надалі.
[/q]

Іванущенко Г. Повстантський рух на Сумщині
ДОКУМЕНТИ ПРО ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ 20-Х – 30-Х
РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ НА ТЕРИТОРІЇ СУМЩИНИ
стр. 200:

[q]
№ 157
Вірш І. Піонтковського*
Без дати
“У світлий час, коли всміхалось
Нам самостійнеє життя
З півночі хмара наближалась
Во ім`я волі і меча
То братства братнього ішла
Московська армія червона
Щоб нам закони дарувать...
Була це пісня нам не нова:
Москва і царська і радянська,
Москаль буржуй і пролетар
Украйну личе за свій край;
І завжди знайде він причину
Щоб нас узяти за чуприну
І нам сказати не кричить
Та з ласки нашої живіть
У нас братерство – воля є
І право наше через се...”
ДАСО. Ф. Р. 7641, оп. 6, спр. 163, арк. 221 зв.
Оригінал. Машинопис.
* Іван Михайлович Піонтковський, 1882 р.н., учитель.
[/q]

Гражданская война на Украине. 1918–1920 Сб. док. и материалов. В 3 т. – Т. 1. – Кн. 2 Ноябрь 1918 – апрель 1919
Стр. 381:

[q]
№ 297
СООБЩЕНИЕ КОМАНДОВАНИЯ 3-й УКРАИНСКОЙ СОВЕТСКОЙ
АРМИИ ОБ УСТАНОВЛЕНИИ СОВЕТСКОЙ ВЛАСТИ В СТАНИСЛАВЕ И КОЛОМИИ В ГАЛИЦИИ
25 апреля 1919 г
Усилиями нашей доблестной Красной Армии в Галиции в Станиславе и Коломии утвердилась Советская власть. Коммунисты (большевики) одержали верх. Братские галицийские рабочие и беднейшие крестьяне, в продолжение многих веков угнетаемые буржуазными проходимцами, стремятся теперь соединиться с советскими войсками и рабочими Украины и восстановить под красным знаменем Советскую власть. Недалек тот день, когда красные войска Украины при поддержке галицийских рабочих и крестьян докатятся до красной Венгрии и соединятся с ней.
Да здравствует революционный коммунизм! Вперед к победе!
Командующий армией Худяков Член Реввоенсовета Голубенко Начальник штаба Пионтковский
ЦГАСА, ф. 178, оп. 3, д. 15. л. 26. Типографский оттиск.
[/q]

Тинченко Я. Генерал Олександр Греків військова діяльність і доля

[q]
Поруч із Грековим навчалися два його майбутніх товариша по службі
в українській армії 1918 р.: Олександр Георгійович Лігнау та Іван Мико-
лайович Піонтковський. З ними Греків незабаром проходив курс і у Ми-
колаївській академії Генерального штабу.
[/q]

[q]
Восени 1902 р. підпоручика Олександра Грекова було зараховано до
Миколаївської академії Генерального штабу. Разом з ним навчалися і його
близькі друзі: підпоручик Лейб-гвардії 2-ої гарматної бригади Володи-
мир Сінклер та підпоручик Лейб-гвардії Волинського полку Олександр
Лігнау (згодом генерали української армії). На одному курсі зібралося
також багато майбутніх російських воєначальників, яких за часів грома-
дянської війни порозкидало по різних ворожих таборах: білогвардійські
генерали Юрій Плющик-Плющевський, Микола Морозов, Микола Ус-
пенський, червоні «військові фахівці» Федір Костяєв, Микола Кудрявцев,
Костянтин Мартинов, Віктор Міхєєв, Вольдемар Петерсон (у 1918 р. слу-
жив також в армії П.Скоропадського), Микола Попов, Сергій Сегеркранц,
Сергій Таубе
По-справжньому схвилював академію початок Російсько-японської
війни. Багато слухачів намагалися потрапити до діючої армії. На фронт
було відправлено більшість випускників академії 1904 р. Серед них були
й майбутні генерали української армії Іван Піонтковський, Яків Сафонів,
Лев Дроздовський, а також майбутній співробітник Олександра Петрови-
ча у російських навчальних закладах та видатний білогвардійський гене-
рал Сергій Марков.
[/q]

Тинченко Я. Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 березень 1918)

[q]
Прискорив подiї уманський конфлiкт. До Уманi 18 (5) сiчня 1918 року для охорони Києва з захiдного
напрямку прибув курiнь 2-го полку iменi П.Полуботка на чолi з сотником Шестопалом. Полуботкiвцi знали, що
мiсцевi бiльшовики готують виступ проти Центральної Ради. Щоб випередити їх, у нiч на 19 (6) сiчня сотник
Шестопал своїм куренем оточив будинок Мiської Думи, де засiдали представники лiвих партiй. У примiщенi
Думи мiж Шестопалом та головою Ради робiтничих i солдатських депутатiв Уманi бiльшовиком Пiонтковським
стався серйозний конфлiкт. У результатi Шестопал застрелив Пiонтковського та редактора мiсцевої лiвої
газети бiльшовика Урбайлiса (ф.1115,оп.1, спр.23,с.3738). Фактично, завдяки цьому в Уманi було злiквiдоване
збройне повстання в самому зародку. Однак ця подiя викликала нову бурю протесту як серед бiльшовикiв, так
i серед деяких членiв Центральної Ради.
[/q]

XIV - XXI вв.