Миклашевские

valcha2006

Возможно с укр. сайтов что-то новенькое для себя узнаете за Феодосия Черниговского

http://tv.orthodoxy.org.ua/troickiy_Chernigov#
У Троїцькому соборі тепер почивають мощі святителя Феодосія Чернігівського

http://archiv.orthodoxy.org.ua/page-1417.html
...Протягом 200 років в склепі під Борисоглібськом церквою лежали нетлінні мощі святителя Феодосія Чернігівського..... повернулися до Троїцького собору і мощі святителя Феодосія Чернігівського,....

http://pravoslavye.org.ua/inde...p;id=11170
04.05.2006. ВІННИЦЯ. На батьківщині святителя Феодосія Чернігівського відбулась презентація книги про історію місцевого храму і долю його настоятелів........Село Уланів Хмільникського району вважається батьківщиною святителя Феодосія Чернігівського.....

http://orthodoxy.org.ua/uk/fotoreportaj/2006/12/21/4741.html
...Біля храму на честь святителя Феодосія Чернігівського у Києві

http://archiv.orthodox.org.ua/...p;start=50
... 18 лютого, у день пам’яті святителя Феодосія Блаженніший Митрополит Володимир очолив святкову Божественну літургію у Троїцькому кафедральному соборі обласного центру. Цього дня православні Чернігівщини вшановували пам’ять Святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського, котрий вважається небесним покровителем стародавнього Чернігова.

http://diaspora.ukrinform.com/traditions-september2.shtml
22.09. Вшановували правовірних Іоакима і Анну, які на свято Різдва Богородиці були ніби в затінку цієї великої події. А також люди в цей день згадували Святого Феодосія Чернігівського. Освіту здобув у Київській колегії. Пострижник Києво-Печерський. Був помічником архієпископа Лазаря Барановича (1620-1693). Упокоївся Феодосій 18. 02. 1696 р. і його мощі одразу мали місцеве почитання прихожан. Незважаючи на те, що мощі Святого кілька разів офіційно обстежувалися й визнавались нетлінними, Священий Синод 200 р. (з 1696 по 1896) не давав згоди на офіційну кононізацію Феодосія.

Хоча обстеження 1850 р. мощей Святого знову підтвердило його святість, та й велися записи чудес біля його поховання (з 1835 р.), лише у 1869 р. на його честь було встановлено місцеве свято. А офіційну канонізацію було дозволено царським урядом тільки в 1895 р. 21. 09. 1896 р. мощі Святого Феодосія були перенесені з Борисоглібського в Преображенський собор, а 22. 09. - були прославлені (канонізовані).

http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/25/chernigiv.php
Гробниця св. Феодосія Углічського (1636-1696) - архієпіскоп Чернігівський (1692-1696).
З родини шляхтичей Углічських та Полонських…………..

http://archiv.orthodoxy.org.ua...;start=310
11.07.2005. ЧЕРНІГІВ. Побачив світ найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія Чернігівського…… видання місцевого історика, ……Олександр Тарасенко ретельно дослідив біографію святителя, звірив відомі факти з історичними джерелами й створив найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія. Перша наукова біографія святителя була написана відомим церковним діячем, архієпископом Чернігівським Філаретом (Гумілевським).

http://www.myslenedrevo.com.ua...ovych.html
[Добровольський П.М.] Добровольский П.М. [Документы, связанные с Феодосием Углицким] – Черниговские епархиальные известия, 1900 г., № 1, с. 11 – 19; 1900 г., № 3, с. 112 – 114; 1900 г., № 4, с. 139 – 140; 1900 г., № 8, с. 258 – 262; 1900 г., № 18, с. 523 – 528; 1900 г., № 23, с. 704 – 705; 1901 г., № 3, с. 83 – 85; 1901 г., № 5, с. 164 – 165; 1901 г., № 6, с. 198 – 199; 1901 г., № 10, с. 296 – 298; 1901 г., № 10, с. 331 – 332; 1901 г., № 19, с. 676 – 677; 1903 г., № 8, с. 252 – 255; 1905 г., № 7, с. 217 – 222.

1. Ставлена архієрейська грамота святителя Феодосія, архієпископа чернігівського. (№ 1)

2. Грамота патріарха Адріана архімандриту Єлецькому Феодосію Углицькому про допомогу архієпископу чернігівському Лазарю Барановичу у справах єпархіального управління. (№ 3)

3. Лист патріарха московського Адріана до гетьмана Мазепи про посвячення святителя Феодосія в сан архієпископа. (1900, № 4; 1901, № 6)

4. Грамота царів Івана та Петра Олексійовичів преосвященому Феодосію, архієпископу чернігівському та новгород-сіверському, яка дана у підтвердження його прав на Чернігівське архієпископство. (№ 8)

5. Розшук про Семешківський маєток святителя Феодосія. (№ 18)

6. Милостиве слово царів Івана та Петра Олексійовичів преосвященому Феодосію, архієпископу чернігівському (1900, № 23; 1901, № 5)

7. Грамота святителя Феодосія, архієпископа чернігівського, Григорію Григоровичу Путилі про рукопокладання його в сан диякона. (1901, № 3)

8. Грамота царів Івана та Петра Олексійовичів до гетьмана Мазепи з приводу призначення та посвячення архімандрита Єлецького Феодосія Углицького на архієпископа чернігівського. (1901, № 10)

9. Грамота царів Івана та Петра Олексійовичів до гетьмана Мазепи про милості до преосвященного Феодосія Углицького, який посів чернігівський архієпископський престіл. (1901, № 10)

10. Грамота святителя Феодосія, архієпископа чернігівського на продаж місця в м.Новгороді-Сіверському протопопу Афанасію Зарудському. (1901, № 19)

11. Грамота святителя Феодосія Углицького до отамана Шатринського на побудову млина. (1905, № 7).

Перетц В.Н. К истории Киево-Могилянской академии : панегирики и стихи Богдану Хмельницкому, Ивану Подкове и Лазарю Барановичу. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1900 г., т. 14, № 1, отд. 3, с. 7 – 25.

Шифр НБУ : В248008

valcha2006

Может попробуете связаться с Олександром Тарасенко через этот сайт http://www.siver.uct.ua/org.php

…..Тарасенко Олександр Федорович кандидат історичних наук Доцент кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка..
…..З питаннями звертатися: crazysysadmin@gmail.com

Чернігівська міська громадська організація
"Сіверський інститут регіональних досліджень"
Пр-т Миру, 43. ЦППК, м. Чернігів
e-mail: siverian@gmail.com

Плностью с того сайта http://archiv.orthodoxy.org.ua...start=310, что не раскрылся
11.07.2005. ЧЕРНІГІВ. Побачив світ найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія Чернігівського
“Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський” – таку назву має науково-популярне видання місцевого історика, викладача Чернігівського педуніверситету Олександра Тарасенка. Книга вийшла за сприянням ігумені Чернігівського Єлецького Свято-Успенського монастиря матушки Амвросії (в миру – Ганни Іваненко).

Матушка ігуменя знайшла кошти на друк, виступила в ролі відповідального секретаря видання і поділилася в ньому спогадами про перенесення мощей святителя Феодосія з Ленінграда до Чернігова 15 вересня 1946 року. Зокрема з її слів читач довідається, чому Дорога Життя в Ленінграді називалася ще Дорогою святителя Феодосія.

Знаменно, що книга побачила світ у час масштабного святкування 60-річчя Великої Перемоги, адже ігуменя Амвросія – учасниця Великої Вітчизняної війни. Після звільнення Чернігова від фашистів з благословення батюшки Лаврентія (Проскури) – нині канонізованого преподобного Лаврентія, схиархімандрита Чернігівського, матушка разом з іншими сестрами доглядала поранених радянських воїнів, молилася за перемогу. На той час вона була послушницею Чернігівського Троїце-Іллінського монастиря.

Автор книги Олександр Тарасенко ретельно дослідив біографію святителя, звірив відомі факти з історичними джерелами й створив найповніший на сьогодні життєпис святителя Феодосія. Перша наукова біографія святителя була написана відомим церковним діячем, архієпископом Чернігівським Філаретом (Гумілевським).
Вікторія Сидорова

В газете "Одесские новости" за 28октября (10 ноября) 1911 г. в колонке "Скончались":

- в Одессе: ротм. Фил. Мих. Миклашевский

АЗАРОВКА (Стародубский уезд)
Название села произошло от канонического личного имени Назар.
Азаровка расположена в 30 км. к югу от г.Стародуб, по обоим берегам р.Ревны, на старинной дороге — почтовом тракте на Новгород-Северский.
В 1670 году некий раскольник (?) Тимофей Павлович, получив от стародубского полковника Петра Рославца “осадный лист”, поселил на старом селище Махновом “слободу Назаровку”. Новая слобода была причислена к Стародубской полковой сотне. Судьба села на протяжении второй половины 17 — 18 веков была связана с различными урядами. После стародубского полковника Петра Рославца Азаровкой владели стародубские полковники Семен и Яков Самойловичи. С 1686 года село перешло на ранг полковых обозных, одним из которых был Исаак Деревянко, а затем — на уряд стародубских войтов. Первым владельцем села на этом уряде стал Спиридон Ширай, со временем добившийся у гетмана Ивана Мазепы разрешения на раздел села. Одна часть Азаровки осталась за урядом и впоследствии отошла к казне, а другую часть С.Ширай закрепил в личную собственность, передав ее затем своему зятю Леону Пилатовичу. В первой четверти 19 века владельцем доли Пилатовича оказался Степан Павлович Миклашевский, от которого часть Азаровки перешла к его сыновьям Михаилу и Степану. Вследствие того, что Михаил Степанович Миклашевский умер в 37 лет, его долей долгое время распоряжалась вдова Ефросиния Петровна (урожденная Скоропадская). Затем наследство отца перешло к их дочери — Елене Михайловне Миклашевской (в замужестве Ревякиной).В конце 18 века Азаровка вошла в состав Понуровской волости Стародубского уезда.
В 1734 году в селе была построена деревянная Воскресенская церковь, возобновленная в 1885 году. Известно, что в конце 19 века здесь служили священники Брежевские. Также в Азаровке был возведен Свято-Николаевский храм.
В конце 19 века в Азаровке действовала земская школа.
После отмены крепостного права в селе стало развиваться частное предпринимательство. В 1870-80-е годы в Азаровке упоминается маслобойный завод, которым в разное время последовательно владели купцы Болотин и Янкель Липкин.

на этом сайте много Миклашевских

http://www.debryansk.ru/~mir17/fio_sel8.htm

Вот, попалась парочка Миклашевских.

Сенатский архив. Т.7. СПб, 1895.

Список военным чинам 1-й половины 18-го столетия.

1737 г. июля 15. Никита Иванов сын Миклашевский, 54 лет, крестьян в смоленском уезде 19 душ, от службы отставлен в воен. коллегии в 737 г. за старостию и дряхлостию, а в настоящем чине состоит с 731 г.; жительство имеет в том же уезде, в деревне Ржавце, и прислан к штатским делам. Детей у него: Иван 6 лет. Июля 28-го 737 г. по смотру и по приговору сенатскому велено написать к делам в сибирскую губернию.

1734 г. февраля 6. Секунд-майор Михаил Иванов сын Миклашевский, 50 лет, от воинской службы отставлен в нынешнем 1734 г. в воен. коллегии, что он в левое плечо ранен пулею и та пуля в спине осталась и по ныне и ниже спускается, и от того удушлив, и для определения к штатским делам при промемории прислан в герольдмейстерскую контору; крестьян за ним нет. Детей нет. Февраля 13-го 734 г. по смотру и по приговору сенатскому, написан к делам и для определения на сибирские казенные заводы отослан в коммерц-коллегию; а марта 19 того ж года, по приговору сенатскому, по челобитью его, за его службы велено ему быть премьер-майором; а в 736 г. определен той же губернии в г. Сургут воеводою.