Мазараки (Мазаракии, Мазаракий) - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Мазараки (Мазаракии,Мазаракий)

- патрицианский, впоследствии - казацко-старшинский и дворянский род греческого происхождение. Предок их, Христофор, греческий купец, переселился в конце XVI в. во Львов с Бара. Принимал участие в работе Львовского христианского братства. Его сыну Ивану, за услуги предоставленные гетману Выговскому, в Польше в 1659 г. было восстановлено дворянство. Хотя история рода началась еще на 300 лет раньше, Мазараки были деспотами (правителями) провинции Епри. Потом переселились в Валахию и уже оттуда попали на Подолье в Бар.

Существует несколько ветвей рода: Заднепровская (Русский), Пограничная (Киевская) (угасла??), Литовский (угасла), Краковская, Брацлавская (угасла), Варшавская, Галицкая, род Мазараки-Дебольцевы (угасла). Род внесен в 1-й, 2-й и 6-й частей Дворянского книг Полтавской, Черниговской, Бессарабской, Екатеринославской, Подольской и Киевской губерний и книги дворян Царства Польского. Герб Мазараки "Солнце" внесен в 8-ю часть «общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи», а герб Мазараки-Дебольцевих - в 13-ю часть.

На 01.08.2012 года , родословная роспись рода Мазараки(-й) охватывает период с 1333 года до 2012 года, это 26 поколений , 479 прямых потомков, всего 902 человек другими побочными фамилиями.
Географически это - Полтавская, Подольска, Киевская, Херсонская, Владимирская, Виленская, Бессарабская губернии,
Города Москва, Санкт-Петербург, Воронеж , Рязань, Николаев, Одесса , Кишинев, Винница

Прошу помощи в поиске информации о роде Мазараки (Мазаракии,Мазаракий) *

* Данная работа выполняется по моей собственной инициативе и за мой счет. Поэтому предложения коммерческого характера рассматриваются исключительно с четкими поисковыми и ценовыми рамками. Предложение "А сколько вы готовы заплатить?" вызывают только недоумение.

За информацию которую предоставили участники форума БЛАГОДАРЮ и надеюсь что и впредь вы будете обращать внимание на необычную фамилию.

Данные о роде Мазараки(й) размещены на моем сайте www.genealogia.name

ВикторКотт, благодарю
Это дело о
Мазараки Виктор Викторович
Родился: 01.10.1857
Умер: 18.11.1912
Продолжительность жизни: 55
Место жительства: Санкт-Петербург
Основное занятие: тайній советник
Вторая фамилия: Mazaraki
Второе Имя: Viktor
Виктор Викторович Мазаракий - русский энтомолог-любитель, казначей Русского Энтомологического Общества, председатель Постоянной Фаунистической Комиссии при Обществе. Виктор Викторович был дворянином С.-Петербургской губернии и занимал должность начальника отделения Главного Военно-Судного Управления. Он был большим знатоком фауны жуков и флоры цветковых растений Санкт-Петербургской губернии. Опубликовал 18 работ (1898-1912) в Трудах РЭО и Русском Энтомологическом обозрении. Публикации В.В. по фауне жуков до сих пор необходимы при составлении фаунистических списков Ленинградской области. Его история поисков скакуна Cicindela maritima послужила толчком для создания у нас на сайте раздела "В поисках за ...". Статья памяти Виктора Викторовича опубликована Г.Якобсоном (Русск. Энтом. Обозр., 1912, 12, 3: XXIX-XXXIII).

проживал Б.Мастерская 5 Гос двор зем б.

Отец: Мазараки Виктор Иванович
Мать: Мазараки (Козловская) Поликсена Федоровна
Жена: Мазараки (Храбро-Васильевская) Елена Ивановна
Сын: Мазараки Дмитрий Викторович
Сын: Мазараки Вячеслав Викторович
Дочь: Мазараки Нина Викторовна

Индекс жителей Варшавы и ее пригородах за 1854 г.

Мазараки Александр пенсионер 2 Freta 278 К СС. Иосиф Пашковский
Мазараки Казимеж официальный 2 Freta 280 К Генри Wejchert

Заслуженный профессор Иван Флорович Огнев (1855-1928): страницы из жизни медицинского факультета Московского университета конца XIX и начала XX века
>>

ЛАШКИ (МОРОЗІВКА)

Село на початку своєї історії належало князеві Сангушко, але опісля "Кольбушевської транзакції" 1753 року перейшло до Антонія Любомирського, а від нього до Яна Антонія Чарнецького гербу Прус III, брацлав-ського каштеляна (66).

В 1832 році власники Лашок - два брати Чарнецькі, Ян і Антоній, сини Францішка Владислава і Анелії Коженьовської. В 1849 р. Артур Чарнецький, син Яна і Серпуховської, взамін за село на Поліссі, відступив Лашки родині Глембоцьких гербу Доліва. Першим власником Лашок з родини Глембоцьких стає Ян Канти II (1822-1892), внук Міхала і Маріанни Чайковської, овруцького військового (67), маршалка. Окрім Лашок, Глембоцький тримав ще Плещівку, Калинівку, Хохолівку побіля Житомира, Бабино і Киселі на Старокостянтинівщині, Іванківці і Натолін в Літинському повіті.

Ян Канти II Глембоцький із шлюбу в 1860 році з Наталією Мазаракі мав двох синів: Богдана, жонатого з Марією Мазаракі і Яна Канти III, а також три дочки.

В Лашках господарював початково Богдан Глембоцький (1870-1918). В результаті проведених між братами спадкових справ, Лашки, Плещівка, Калинівка, Хохолівка надбав Ян Канти III, тоді як Богдан дістав Кантівку, Іванківці, Натолін, а пізніше набув ще від Дорожинсь-ких Русанівку, Власівку, Теліжинці. Ян Канти III Глембоцький був останнім власником Лашок.

До Глембоцьких, з другої половини XVIII ст., в Лашках стояв старий, цікавий, головно багатими інтер'єрами і їх оздобленням, палац каштеляна Яна Антонія Чарнецького, що мешкав, зрештою, здебільшого в Любешові аніж в Лашках. Палац не зберігся цілісно з часів побудови, тому що підлягав різноманітним перебудовам на початку XIX ст. котрі в значній мірі змінили його давній, первісний, дуже цільний характер, особливо відбилося це, перш за все, на інтер'єрах. >>

Ісаєвич Ярослав Дмитрович.

Назва Zeszyty historyczne, Випуски 69 – 70
Biblioteka "Kultury"
Автор Instytut Literacki (Paris, France)
Видавець Instytut Literacki, 1984
Оригінал із Мічиганський університет
Оцифровано 10 лип. 2008
ISBN 2716800510, 9782716800518

Ежеквартальный журнал истории науки и техники, Том 33, Випуски 3 - 4

Письма Ивану Франку >>

Копия выписки из Королевской книги о подтверждении дворянства.

Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія

Мазаракій Андрій Демянович (1717-1790-?) – навчався у КМА, службу розпочав з 1736 р. канцеляристом полкової канцелярії. Значковий товариш (з 1737), як онук полкового хорунжого Мовчана отримав чин військового товариша (з 1746.6.02). Абшитований бунчуковим товаришем (з 1765). Мав 70 підданих у с. Талалаївці, всього 215 підданих у 2 селах і 2 хуторах (1788). Д.: (?-1750-1790-?) Ганна Федорівна Кандиба, донька бунчукового товариша.
Мазаракій Григорій Іванович (бл. 1746 – 1771) – службу розпочав з 1762 р. військовим канцеляристом, військовий товариш (з 1767), осавул полковий прилуцький (1770-1771). Д.: Софія Федорівна Богаєвська.
Мазаракій Демян Іванович – шляхтич. Навчався у КМА ( ?-1715-1717-?). Товариш полку Прилуцького (1719). Купив землі у с. Талалаївці, на які отримав гетьманський універсал (1719.21.01). Значний військовий товариш. Загинув у дербентському поході. Д.: (1717) Катерина Михайлівна Мовчан (?-1734.5.09), донька полкового осавула прилуцького.
Мазаракій Іван Демянович (1723-1784.24.02) – навчався у КМА, службу розпочав з 1737 р., полковий канцелярист (з 1740), значковий товариш, полковий комісар, військовий товариш (з 1746), абшитований бунчуковим товаришем (з 1767). Проживав у с. Талалаївці, мав 1 посполитого у м. Срібному. Д.: Марія Василівна Казанович (1732-1795-?), донька бунчукового товариша.
Мазаракій Семен Андрійович (1750-1838-?) – навчався у КМА, службу розпочав з 1769 р. при МК, військовий товариш (з 1774), полковий хорунжий прилуцький (1781- 1782), абшитований бунчуковий товариш (з 1784), мав 210 підданих у 2 селах і 1 хуторі (1787). Його третій син генерал –лейтенант Семен Семенович (1787-1854), «с отличием служивший в войну 1812 г. Старший в роде из его потомков именуется Мазараки-Дебольцевым». Д.: (1782) Настасія Іванівна Миницька, донька бунчукового товариша.
Мазаракій Яків Іванович – службу розпочав 1761 р. при ГВК військовим канцеляристом, сотник ваканнсовий (1765-1772), сотник гоголівський Київського полку (1772-1782). Був у прикордонній команді у Новоросійському намісництві (1773-1775), у команді Київського полку у Польщі (1779). Мав 9 підсусідків чоловічої статі у Носівці (1779). Д.: (1779) Марфа Андріївна Шаула (бл. 1736 – бл. 1802), донька полкового обозного. Мали доньку Мавру.