Мазараки (Мазаракии, Мазаракий) - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Мазараки (Мазаракии,Мазаракий)

- патрицианский, впоследствии - казацко-старшинский и дворянский род греческого происхождение. Предок их, Христофор, греческий купец, переселился в конце XVI в. во Львов с Бара. Принимал участие в работе Львовского христианского братства. Его сыну Ивану, за услуги предоставленные гетману Выговскому, в Польше в 1659 г. было восстановлено дворянство. Хотя история рода началась еще на 300 лет раньше, Мазараки были деспотами (правителями) провинции Епри. Потом переселились в Валахию и уже оттуда попали на Подолье в Бар.

Существует несколько ветвей рода: Заднепровская (Русский), Пограничная (Киевская) (угасла??), Литовский (угасла), Краковская, Брацлавская (угасла), Варшавская, Галицкая, род Мазараки-Дебольцевы (угасла). Род внесен в 1-й, 2-й и 6-й частей Дворянского книг Полтавской, Черниговской, Бессарабской, Екатеринославской, Подольской и Киевской губерний и книги дворян Царства Польского. Герб Мазараки "Солнце" внесен в 8-ю часть «общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи», а герб Мазараки-Дебольцевих - в 13-ю часть.

На 01.08.2012 года , родословная роспись рода Мазараки(-й) охватывает период с 1333 года до 2012 года, это 26 поколений , 479 прямых потомков, всего 902 человек другими побочными фамилиями.
Географически это - Полтавская, Подольска, Киевская, Херсонская, Владимирская, Виленская, Бессарабская губернии,
Города Москва, Санкт-Петербург, Воронеж , Рязань, Николаев, Одесса , Кишинев, Винница

Прошу помощи в поиске информации о роде Мазараки (Мазаракии,Мазаракий) *

* Данная работа выполняется по моей собственной инициативе и за мой счет. Поэтому предложения коммерческого характера рассматриваются исключительно с четкими поисковыми и ценовыми рамками. Предложение "А сколько вы готовы заплатить?" вызывают только недоумение.

За информацию которую предоставили участники форума БЛАГОДАРЮ и надеюсь что и впредь вы будете обращать внимание на необычную фамилию.

Данные о роде Мазараки(й) размещены на моем сайте www.genealogia.name

Waljwski, в Киевском областном.
Фонд 782 - Киевское Дворянское собрание. Для начала воспользуйтесь алфавитным указателем, а если знаете где было имение то и географическим.

BlackDolphin

Благодарю за информацию.
Желаю удачи в Ваших поисках.

Мазараки Анастасия Федорович (1830--1903.07.22,†Муром,Спасск.кл-ще) девица

Мазараки Антония Пантелеймоновна (--1937.03.26,†Пирей,Греция)

Мазараки Аркадий Викторович (1863.01.04--,1920) из дворян Полтавской губ. Сын ген.-лейтенанта. Пажеский корпус 1884. Офицер лейб-гв. Егерского полка. ген.-майор, командир бригады 3-й Финляндской стрелковой диви-зии. Георгиевский кавалер. В эмиграции к 1929 на Дальнем Востоке. Разыски-вался в 1929 Н.Мазараки в Бельгии. [Волков С.В. Офицеры Росс.гв. М.,2002]

Мазараки Мит. Вениам. (1909) в 1909 поручик отдельн. конного полка [Общ.сп.офиц. на 1909. См. раздел <Библиотека>]

Мазараки Николай (1863) выпускник в 1863 Михайловской артиллерийской Академии

Мазараки Семен Семенович (1854) [Памятная книжка Российской истории 1854 г.]

Мазараки Фаддей Фаддевич (1914) в 1914 помещ.-Литин-у.(Подольск.-губ.) 650 дес., д.Большой-Мытник

Мазараки Юл. Фр (1914) в 1914 помещ.-Литин-у.(Подольск.-губ.) 580 дес., д.Морозовка

Мазаракиева Мария Григорьевна (--18?,†с.Малаешты Тираспольск.-у.) [Чулков Н.П. Русск.провинц. некрополь. М.,1996]

Мазаракий N (18?) дв.герб внесен в Общий Гербовник ч.VIII, 129

Мазаракий Аркадий Викторович (1909) в 1909 полковник лейб-гв. Егерск.полка в СПб. [Общ.сп.офиц. на 1909. См. раздел <Библиотека>]

Мазаракий Вячеслав Викторович (1909) в 1909 подпоручик лейб-гв. Егерск.полка в СПб. [Общ.сп.офиц. на 1909. См. раздел <Библиотека>]

Мазаракий Семен (1791) классн.чин.(1791) [Степанов В.П. Русское служ.дворянство 2-й пол. XVIII в. СПб.,2000: гг. 91-314]

Мазаракий-Дебольцев N (18?) дв.герб внесен в Общий Гербовник ч.XIII, 49

BlackDolphin, может я несколько отстал от жизни но возможно Вам будет полезно
РГИА ф.577 оп.7 лист 44
Житомирский уезд Волынской губернии выкупные дела

FazU Сергей, благодарю за информацию, внесу в список архивов по Мазараки

Ольга Владимировна Цеге фон-Мантейфель (урожденная Мазаракий) с сыном Львом

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т.Рильського
01601, Київ, вул. Грушевського, 4
т./ф.278-3454
etnolog@etnolog.org.ua

Скрипник Ганна Аркадіївна
Академік НАН України
Директор
тел.: 278-3454, 278-1750

Шевчук Оксана Василівна
Кандидат мистецтвознавства
Заступник директора
тел.: 278-1290

Мазаракі С. А. 212,213

Польські поселення Житомирщини : довід.-інформ. вид. / Ред.-
упоряд. Ю. С. Кондратюк. — Житомир : Вид-во ПП Євенок О. О, 2011. —
232 с. : іл.

Бондарці
Bondarce
Стара назва — Бондарца. Перша виявлена письмова згадка
про нього міститься у записі ревізької казки Троянівської волості
Житомирського повіту за 1867 р10. Дане джерело, зокрема, вказує на
те, що польські колоністи, прізвища яких перераховані у документі,
були оселені на цих землях наприкінці XVIII–на початку XIX ст.
На кінець ХІХ ст. поселення Бондарца Троянівської волості
Житомирського повіту належало поміщику Мазаракі. На той час
у ньому нараховувалось 9 дворів1

Гвіздярня
Gwoździarnia
Одна з можливих версій щодо походження назви села пов’язана
з місцевим промислом, який домінував в цьому населеному пункті —
виготовлення дерев’яних цвяхів.
Перша виявлена в архівах згадка про населений пункт датується
другою половиною ХVІІІ ст30. З часу входження Романівської округи
до складу Російської імперії поселення відносилося до Чуднівської
волості Житомирського повіту і було приписане до Чуднівської римо-
католицької парафії. На території сучасного села у XVIII ст.
функціонував чоловічий монастир Святої Трійці, який приєднався до
греко-католицької церковної унії і в 1795 р. був закритий31.
Поступово визначилася і сфера діяльності прибулих на ці землі
колоністів. Основними заняттями мешканців поселення були
хліборобство та лісовий промисел. У Гвіздарні діяла корчма і водяний
млин. Станом на 1868 р. слобода нараховувала 8 дворів і у ній мешкала
71 особа 32 . Від часу свого оселення на цих землях переважна
більшість мешканців Гвіздярні орендували земельні наділи на основі
усної домовленості із поміщиком. Саме це і послугувало приводом
для незгоди між нащадками польських переселенців і Ф. Мазаракі —
власником маєтку. Їх орендно-майнові відносини не були свого часу
належним чином документально закріплені. Багаторічне судове
слідство розпочалося у другій половині ХІХ ст. і тривало з 1862 по
1912 р. Рішенням Волинського окружного суду у селянських справах
клопотання тих чиншовиків, які довели право на дворянське звання
Синява
Syniawa
Село, стара назва Синявка, було засноване в другій половині
ХVІIІ ст. Перша виявлена документальна згадка про нього
відноситься до 1781 р., коли в метричній книзі Чуднівського костьолу
було зроблено запис про смерть дворянки Г. Дмітрігової, власниці
Синявки152.У 1869 р. 98 дес.1860 саж. землі навколо Синявки разом з гаєм
Цвітів Ліс і будинком поміщика К. Жураковського, що знаходився на
цій землі, було продано дворянину А. Спасівському. На цих землях
новим власником було засновано хутір Спасівка. Межами володіння
були: з півночі ліс Гречинецького володіння Мароквинського, зі
сходу — Старосинявський ліс Гвіздарненського маєтку Ф. Мазаракі,
і з заходу — село Синявка. В тому ж році поміщик Спаський
безкоштовно передав у пожиттєве користування 3 дес. землі на хуторі
Спасовці члену Романівського міщанського товариства
М. Краєвській155.

В.О.Богуненко, О.С.Дадашов, Н.О.Тутова
Етнічна історія Бахмутського краю (XVIII – початок ХХ ст.)

Так, в 1895 р. дворянин грек Адріан Ілліч Мазаракі, бахмутський купець 2-ї гільдії німець Карл Христофорович Шейблер значаться серед головних акціонерів «Товариства заводу вогнетривких виробів М.О. Ковалевського».

Степан Кольчугин - Василий Семенович Гроссман ,Советский Писатель, 1947