Лысенко из села Смоляниново

Прізвиська мешканців села Смолянинове Новоайдарського району Луганської області
Питання про номінативну природу прізвиськ і створення їх мотиваційної класифікації є одним із актуальних і дуже цікавих в сучасній антропоніміці.
Прізвисько, або вуличне прізвище, кличка –це вид антропоніма, неофіційне особове іменування, яким середовище індивідуалізує або характеризує особу [2, 494]. Його дають людині на основі якої-небудь риси її характеру, певних обставин, що супроводжують її життя, або за якоюсь аналогією [1, 256].
Наявність індивідуалізованих прізвиськ усуває певні незручності, особливо в умовах села, де часто мешкає декілька людей з однаковими прізвищами та іменами по батькові.
Об’єтом нашої уваги стали прізвиська мешканців села Смолянинове, що на Луганщині. Спробуємо проаналізувати їх з ономасіологічної точки зору, виділивши групи з різними мотиваційними ознаками.
1. Прізвиська, які вказують на зовнішні фізичні та психічні особливості людини (членів її сім’ї або когось із предків): Німенька –глухоніма жінка, Глухий –його батько був глухий, Безрукий –під час війни втратив обидві руки, Курочка –ця жінка мала поганий зір, нічого не бачила вночі, прижмурювалась і присідала, як курка), Лисиця –це дуже хитра жінка, до того ж, невелика на зріст, рудоволоса, Кулик –невисокий чоловік, схожий на кулика, Вонюча –баба милася дуже рідко (сама ця жінка вже померла, а її сина й досі кличуть Вонючим), Красулі –ці три сестри були дуже вродливими, Тринадцятий –якось столярі під час обідньої перерви підрахували, що в селі тринадцять калік, того, хто завершував цей список, так і назвали – Тринадцятим.
2. Прізвиська, що характеризують особу за відношенням до її родичів (як правило, вони є родовими іменами), утворені вони від власних імен: Стратони –від діда Стратона, Лихванчуки –прадіда звали Лихван, Хвані –у них була баба Фаня (діал.. Хваня), Тищенчиха –її дід був Тихоном, Орхипи –батька звали Орхип, Мишуньки –прадід був Мишком, Катюк –його матір звали Катериною, Прокошки –батька звали Прокопом, Маврович –бабуся була Маврою, Пан (Панько –нього дід на ім’я Пантелеймон.
3. Прізвиська, які виникли від найбільш уживаного людиною слова або словосполучення: Ла-ха-ха так вигукує чоловік у стані напідпитку, Сироватка –чоловік на похмілля просить у людей сироватку, Аджя –танцюючи так вигукував, Гонок (Гон) –граючи в карти, повторював: «Берем на гон!», Котуся –любив наспівувати пісеньку «Котусю, батечку ти мій!», Хурлаї –так дід лелек назвав, Жабка –у дитинстві його батьки жабками лякали, і він їх панічно боявся, Кнопка –чоловік понад усе боявся кнопки, яку хтось натисне і все злетить у повітря, Какора –колись у село привозили з цукрового заводу патоку, яку дід називав какорою, Вісик –у себе вдома торгував усим, чим завгодно, при нагоді кричав: «У мене вісики є! Зараз я зважу!», Вавазя –дід сварив онука: «Казав тобі, не бігай, Вавазя буде!».
4. Прізвиська, мотивація яких зумовлена зовнішньою подібністю до відомих діячів: Єльцин (тому що дуже рано посивів), Сталін –(обличчям схожий на Сталіна).
5. Прізвиська, утворені від назв за родом діяльності, професії або певних дій: Чабан –хтось з предків пас череду, Починки –дід шив і ремонтував взуття, Вакула –хтось із предків працював у кузні (за аналогією до гоголівського персонажа –коваля Вакули), Бублейники –дід Павло пік бублики і продавав їх, Лом –при сварці чоловік на це прізвисько завжди хапав ломаку.
До цієї ж групи відносимо прізвиська мотивовані назвами видів свійських тварин, яких розводили господарі, або назвами традиційно вирощуваних ними рослин чи продуктами виробництва: Гусеренки –мали багато гусей, Коза –жінка мала в господарстві козу (а раніше в нашому селі не було прийнято тримати кіз –це було ознакою бідності), Синички –підгодовували синичок, Гарбузи –ця родина колись насадила на пустирі гарбузів і зібрала з них гарний урожай, Клочки –у цих людей у дворі завжди було багато клоччя з конопель, з яких пряли прядиво, Вовни –мали багато овечої вовни, Молошняки –розводили корів і мали багато молока.
6. Прізвиська, які виникли від назв одягу: Хромки –чоловіки цього роду носили хромові чоботи, Кубушки –ці хлопці-брати, на відміну від решти односельців, які взимку носили шапки-ушанки, мали шапки іншої форми.
7. Прізвиська, які повідомляють про вподобання людини: Бабак –люди розповідають, що цей чоловік рано повернувся з війни й «ходив по бабах», Кислиця –дід дуже полюбляв кислиці.
8. Прізвиська, утворені від власного імені людини (вони є емоційно конотованими й містять у своїй структурі відповідні суфікси): Сюндрик –носій цього прізвиська, Олександр, невисокий на зріст чоловік, Шуран –прізвисько чоловіка на ім’я Сашко.
9. Прізвиська, що вказують на військові звання: Старшина (в армії був старшиною).
10. Прізвиська, похідні від назв національностей: Киргизи.
У селі Смолянинове є чимало й невмотивованих прізвиськ (їх походження не можуть пояснити місцеві мешканці). Як відзначає М. Дуйчак, значення таких прізвиськ можна розкрити лише за допомогою тлумачних словників або невтомним збиранням діалектних даних та їх порівнянням з матеріалом історичних джерел [1, 259]. Такі прізвиська можуть стати об’єктом нашої подальшої уваги.
Література
1. Дуйчак М. Прізвиська та їх вмотивованість // Проблеми сучасної ареології. –К., 1994. –с. 256-259. 2.Українська мова: Енциклопедія. –К., 2000.

Поиск предков и родственников