Левковские

Сразу поправим очевидную ошибку:

[q]

Вероятно и из Брянска князь Свидригайло не без помощи Немири Резановича и своих свояков князей Чарторыйских готовил этот заговор против Сигизмунда Кейкустовича.

[/q]

Свидригайло во время заговора находился в Молдавии, но связь с ним и заговорщиками явно поддерживалась:

[q]

А в то время воеводой виленским был Довгирд, а воеводой трокским Лелюша. И те два пана, узнав достоверно, что тот сейм будет созван для гибели всего шляхетского сословия и их самих, и позвали к себе /95/ на совет князя Чарторыйского; и те три пана, посовещавшись, замыслили убить князя Сигизмунда; а прочих князей и панов в то время при Сигизмунде никого не было. И на том совещании решили, чтобы самим им занять города Вильно и Троки и держать их на князя Свидригайла, который после поражения, понесенного от Михаила Сигизмундовича у Побоиска, бежал в Молдавию.... И отправив Скобейко, послали в Молдавию к князю Свидригайлу, искать его, а князь Александр Чарторыйский и Скобейко въехали в Трокский замок в вербное воскресенье... http://www.vostlit.info/Texts/rus/Bychovec/frametext2.htm

[/q]

[q]

"Киянин Скобейко", известный по заговору 1440 года, вероятно был сыном Немири от 1401 года.

[/q]

Поскольку N. Йордановна Скобейковна (Черняхов) замужем за Ивашко Немиричем, то тогда Ивашко был женат на троюродной племяннице или сестре, думаю связь намного глубже в веках и нам не удастся ее проследить, хотя, как ни странно, инцест и был характерной чертой именно представителей герба Корчак:

[q]

Отже, на середину XV ст. перемишльські шляхетські родини, що утворили гербову спільноту Корчак, були об’єднані між собою мережею доволі численних та різнопланових родинних зв’язків, які, швидше за все, виключають можливість спільного походження родин перемишльських Корчаків від одного предка по чоловічій лінії. Той факт, що серед перемишльських Корчаків можливі агнатичні зв’язки поєднувалися і доповнювалися взаємними шлюбами та іншими формами посвоячення, може засвідчувати високий ступінь ендогамії та вказувати на інцест, як на характерну рису цієї родової спільноти. Можливо, саме через це Ян Длугош, сам особа духовного сану, у своїх “Клейнотах Королівстіва Польського”, вирізняє impietas як одну з рис властивих саме для Корчаків (viri robusti sed ad impietatem et violenciam proni) [17, p. 567]. У кожному разі, ця група руської шляхти, очевидно, не надто переймалася канонічними заборонами шлюбів між близькими родичами. Подібні родинні стратегії вступали у гострий конфлікт з церковними уявленнями про шлюб та родину, однак цілком відповідали тогочасному шляхетському етосові, для якого збереження цілісності родинного маєтку та підтримка родинних солідарностей відігравали першорядну роль. Тут слід також згадати, що на інцесті як елементі матримоніальних стратегій родин перемишльських Корчаків виразно наголошує Бартош Папроцький у тій частині своїх “Гербів рицарства”, яка стосується Боратинських. Б. Папроцький особливо детально зупиняється на двох представниках цієї родини - Стецькові і Андрейкові Боратинських, які відзначилися у війнах, що їх вела Польща наприкінці XV і початку XVI ст. На відміну від цілком баламутних початків Боратинських, які представив Б. Папроцький, інформація, котру подає автор про цих двох мужів, в Руських краях славних заслуговує на довіру, з огляду на детальний виклад і відносно невеликий проміжок часу, що віддаляв Б. Папроцького від подій, які він описує. Отже, розповідаючи про родину Стецька і Андрейка, Б. Папроцький повідомляє, що обоє були дітьми зі шлюбу, укладеного між близькими родичами. Для того, щоб перешкодити виданню їхньої матері Марухни за перемишльського старосту Крезу, її стрий і батько Стецька і Андрейка Івашко Боратинський сам взяв з нею шлюб, добившись попередньо диспенси у константинопільського патріарха [16, s. 539]. (саме через це Ян Длугош, сам особа духовного сану, у своїх “Клейнотах Королівстіва Польського”, вирізняє impietas як одну з рис властивих саме для Корчаків (viri robusti sed ad impietatem et violenciam proni) [17, p. 567]. У кожному разі, ця група руської шляхти, очевидно, не надто переймалася канонічними заборонами шлюбів між близькими родичами. Подібні родинні стратегії вступали у гострий конфлікт з церковними уявленнями про шлюб та родину, однак цілком відповідали тогочасному шляхетському етосові, для якого збереження цілісності родинного маєтку та підтримка родинних солідарностей відігравали першорядну роль. Тут слід також згадати, що на інцесті як елементі матримоніальних стратегій родин перемишльських Корчаків виразно наголошує Бартош Папроцький у тій частині своїх “Гербів рицарства”, яка стосується Боратинських. Б. Папроцький особливо детально зупиняється на двох представниках цієї родини - Стецькові і Андрейкові Боратинських, які відзначилися у війнах, що їх вела Польща наприкінці XV і початку XVI ст. На відміну від цілком баламутних початків Боратинських, які представив Б. Папроцький, інформація, котру подає автор про цих двох мужів, в Руських краях славних заслуговує на довіру, з огляду на детальний виклад і відносно невеликий проміжок часу, що віддаляв Б. Папроцького від подій, які він описує. Отже, розповідаючи про родину Стецька і Андрейка, Б. Папроцький повідомляє, що обоє були дітьми зі шлюбу, укладеного між близькими родичами. Для того, щоб перешкодити виданню їхньої матері Марухни за перемишльського старосту Крезу, її стрий і батько Стецька і Андрейка Івашко Боратинський сам взяв з нею шлюб, добившись попередньо диспенси у константинопільського патріарха [16, s. 539]. (Зазуляк Ю. П. Шляхта руського воєводства у XV ст.: дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — Львів, 2004)

[/q]

В завещании же Иосифа Немирича от 1598 года сказано, что его сыновья Иван и Семён от первого брака, получили под Овручем Костюковщизну, Медведное и Фосню. Вспомним, что Костюшковщина, видимо от Костюшка Митковича - это часть Фосни, а Фосня "слушала" к Годотимлю ("Годотимль и з земълями, и з нивами, и съ сеножатьми, и з лесы, и с полазными || [210\] двема земълями, съ Хвосникомъ а з Жабиньскимъ остъровомъ"), который и был отчизной Грыцъка Абрамовича. Ну а Медведное рядом с Велавском и Котчищами.

О завещании Иосифа Немирича читайте в Э. Руликовского - Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich › Tom IX › strona 196 http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_IX/196:

Всюди волаючи що хтось не мае нiчого спiльного з iсторичною наукою пан Левкiвський сам вдався до етнографii.

Ивану Левковскому: В актах западной России том. 2 имеется информация о неком Войне Петровиче, прошу помощи в поиске информации о данной персоне.

Городельская уния 2 октября 1413 года (продолжение)

Источник Akta unii Polski z Litwą 1385–1791, wyd. S. Kutrzeba, W. Semkowicz, Kraków 1932http://pbc.biaman.pl/dlibra/do...ublication:

Документ 1. (49) Роды шляхты польской принимают бояр литовских в свои гербовые братства, заверен 47-ю печатями, привешенными в двух рядах:

Верхний ряд:
1. Печать Миколая (Трабы), архибискупа гнезненского
2. Печать Войцеха (Ястржебца), бискупа краковского
3. Печать вылущена
4. Печать Ядвиги с Лежениц, герб Лелива
5. Печать неизвестного шляхтича, герб Порай
6. Печать Сядзивоя Остророга, герб Наленч
7. Печать Яна Куропатвы з Гродзины или Ланцухова, каштеляна завихойского, герб Шренява
8. Печать Мартина з Калинова, каштеляна серадского, герб Заремба
9. Печать Петра Шафранца, подкоморего краковскаого, герб Старыконь
10. Печать Яна з Богумилович, каштеляна чеховского, герб Пулкозиц
11. Печать Дзершлава со Скрижин, герб Лабендзь
12. Печать Яна з Щекосина, каштеляна люблинского, герб Одровонж
13. Печать Януша з Толишкова, каштеляна калишского, герб Дрия
14. Печать Станислава з Климонтова, герб Сулима
15. Печать Флориана з Корытницы, каштеляна выслицкого, герб Елита
16. Печать Якуба з Рогозна, герб Абданк
17. Печать Андрея з Любранца, пробоща вроцлавского, герб Годземба
18. Печать Петра з Фалькова, подсудка сандомирского, герб Долива
19. Печать Миколая (дальше затерто), герб Роле
20. Печать Клеменса Вятробки з Стрелец, каштеляна сандомирского, герб Окша
21. Печать Мацея з Суходолу (бискупа пшемысльского?), герб Янина
22. Печать Миколая з Корабьевич, герб Старжа (Осория)
23. Печать оторвана
24. Печать Станислава з Брезя, герб Циолек
25. Печать оторвана
26. Печать Миколая з Тарчова, герб Повале
27. Печать Добка з Олесницы, каштеляна войницкого, герб Дембно
28. Печать неизвестного шляхтича, герб Сырокомля
29. Печать Генрика з Радомина, герб Пирхала
30. Печать Войшнара Верколовича, боярина литовского, герб Кот морской

Нижний ряд:
31. Печать Миколая з Горчкова, бискупа виленского, герб Геральд (Осморог)
32. Печать Микуша Вилчковича, герб Лодзя
33. Печать Яна Бутрима з Жермунов, боярина литовского, герб Топор
34. Печать Витовта Монтигайловича, боярина литовского, герб Гриф
35. Печать Яна Мезика з Дабровы, герб Вадвич
36. Печать Явны Волимунтовича, воеводы троцкого, герб Задора
37. Печать Станислава Сака, боярина литовского, герб Помян
38. Печать Петра з Козлова? (Попова), герб Побог
39. Печать Марка ...? герб Богория
40. Печать неизвестного рыцаря, герб Свинка
41. Печать Гетавта, боярина литовского, герб Копач
42. Печать Святослава з Пйотрович, герб Корнич (Папржика) возможно? Быхава (Кушаба)
43. Печать Андрея ...? , герб Доленга
44. Печать Волчка ...?, герб Белина
45. Печать Добеслава с Езова, герб Стремя
46. Печать Миколая з Сепна, герб Новина
47. Печать неизвестного рыцаря, герб Корчак, частично сохранилась надпись (S -- Miw--- nu--- de L....), а значит имя рыцаря нач. на "М", а фамилия на "Л" (откуда).