Наверх ##
6 апреля 2012 21:28 Судьба путивльского боярина Добра Калениковича вкратце освещена здесь, который как видно из предыдущих сообщений не имеет отношения к Тышкевичам:
О. В. РУСІНА (Київ) ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ ЛОЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО У XIV—XVI ст.
...Так, путивльські бояри кінця XV ст відомі нам переважно за Іменами, а не за родовими прізвищами, що ускладнює з'ясування їхньої долі після 1500 р. До того ж при персоналізації боярства Путивльського повіту, що, як відомо, підпорядковувався Києву виникають додаткові труднощі, пов'язані з тим, що деякі з путивльців звуться в актах киянами, наочним прикладом чого є Дебр (Депр, Вепр) Каленикович, котрий 1497 р. у складі групи київських бояр отримав маєтност
на Путивльщині (частину колишньої Яголдайовщини), що їх і покинуідесь на початку XVI ст., судячи з метричного запису про роздачу солі путивльським (!) боярам у 1509 р. ; однак у листах Василія III до Сигізмунда 1 (1511 p.), де йдеться, зокрема, про повернення Дебру Каленикович; дружини (котра через якісь обставини залишилася на Сіверщині), його знову звано киянином. Зрозуміло, що ця "двоїстість" путивльців перешкоджає відтворенню їх позиції у подіях початку XVI ст. З другого боку не виключено, що навіть ті місцеві бояри, чиї нащадки відомі на царській службі в XVI ст., не завжди вільно обирали свою долю. Зокрема, предком московських Жереб'ятичів, про яких згадує М. Кром , був, очевидно знаний за актами кінця XV ст. путивлець Сенько Жереб’ятич, котрий тривалий час томився у московському полоні й тільки згодом зголосився "бити челом в службу" Василію III (так само, як і путивльський намісник Богдан Глинський)... | 