Klim2018 Сообщений: 29611 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31616 | Наверх ##
21 февраля 2021 15:47 Родовід князів Курцевичів.
Докладне дослідження родоводу князів Курцевичів було зроблене в монографії Вольфа1, який спирався при цьому на інформацію, що була оприлюднена в матеріалах попередніх 65 публікацій, які торкалися цієї теми. Це дослідження було доведене до середини XVII ст. Деякі доповнення до цього родоводу зробила у своїй монографії Наталля Яковенко2, яка, однак, не виходила за межі означеного періоду. Важливо підкреслити, що в обох випадках при дослідженні родоводу зовсім не використовувався величезний фактологічний матеріал, який зосереджено у судових справах. Ці справи охоплюють період з середини XVI ст. до середини XVIIІ ст. У Центральному державному історичному архіві в м. Києві зберігаються актові книги Володимирського гродського (Ф. 28), Володимирського земського (Ф. 27), Луцького гродського (Ф. 25) та Луцького земського (Ф. 26) судів, у яких полагоджували свої справи багато поколінь кн. Курцевичів. Аналіз матеріалів лише частини судових справ членів цього роду дав можливість суттєво доповнити та уточнити генеалогію кн. Курцевичів і дозволити довести її майже до середини XVIIІ ст. Прізвище "Курч" (Kurcz), яке мають князь Пінський Костянтин, згодом перетворилося, згідно з судовими документами, на родове прізвище цього дому. Польською мовою впродовж двох століть воно писалося саме як Kurczewicz, тобто в українській транскрипції – Курчевич. Таким прізвищем, "власною рукою", підписано окремі справи Курцевичів3. Староукраїнське написання цього прізвища (Курцевич) обумовлене суто фонетичними особливостями нашої мови. Та закон шикування в ряд4 не тільки трансформував це прізвище на українських землях, але в середині XVII ст. спричинився також до зміни його написання і польською мовою – до b]Kurcewicz. Єдиний син засновника цього роду – князь Михайло Костянтинович Ольшанський (Ольшаницький), Пінський, Бининський, був володимирським намісником з 1446 до 1451 року, за що в 1452 р. отримав від короля Казимира Ягеллона прівілей на "батьківщизну" в Луцькому повіті5. Дошлюбне прізвище його дружини Марини6 (або Маруші)7 лишилося невідомим. В родині Михайла та Марини було двоє нащадків – сини Федір та Василь. Князь Михайло помер 1452 р. Родовід тієї гілки роду, яку започаткував князь Федір Михайлович Липовецький (Буремський), не досліджувався. Річ у тому, що троє його нащадків – сини Семен, Лев та Олександр – лише спочатку писалися Курцевичами, а трохи згодом почали писатися Курцевичами-Буремськими. Згодом вони залишили собі лише родинне прізвисько і надалі писалися просто Буремськими. Родовід тієї гілки роду, яка пішла від князя Василя Михайловича Курцевича Липовецького (Буремського), є темою цього дослідження. Князь Іван Васильович Курцевич обійняв посаду судді 1511 р. Він був одружений з "венгринею", ім'я якої з'ясувати не вдалося. В їх родині виросло троє нащадків – сини Василь, Богдан та Михайло. На початку 1528 року, саме перед тим як 1 травня було здійснено попис земського війська Великого князівства Литовського, князь Іван помер, залишивши дружину вдовою. Є всі підстави вважати, що він прожив не менше 60 років. Старший син – князь Василь Іванович Курцевич – мав прізвисько Булига (Bulyha), яке стало додаватися до прізвища всіх його нащадків. Вперше його ім'я згадується 1510 р., у зв'язку з королівським дорученням розв'язати проблему розподілу добр між двома братами – князями Заславськими8. Звичайно вік князя Василя при виконанні цього доручення мусив перевищувати повноліття, тобто він народився не пізніше 1490 року. Далі його ім'я згадується у судових справах 1530 – 1534 та 1545 – 1546 років. У цей час князь Василь був уже державцею Ровенським та Берездовським. Пізніше як королівський ротмістр він згадується ще у 1552 та 1554 роках. Без сумніву, князь Василь був одружений декілька разів. Але нащадки у нього залишилися лише від останнього шлюбу з Мариною Шимкевич-Скленською9. У одному документі його дружина згадується як Марія10. Їх нащадки були дочка Богдана (Наталя), яка в цій родині народилася першою, та син Дмитро, який народився не раніше ніж у 1552 р. Сам князь Василь помер 1555 р., проживши не менше 65 років. Його дружина востаннє згадується у судових документах 1571 р.10 Згадки про князя Богдана Івановича Курцевича є тільки у судових справах 1533, 1536 та 1545 років12. Ніяких відомостей про його родину не маємо і нащадків він не залишив. Князь Богдан помер молодим 1546 р., мабуть, не проживши і 30 років. Молодший син – князь Михайло Іванович Курцевич – також згадується вперше у судових справах 1533, а далі – 1545-1546 років. У 1552 р. він став комісаром з реорганізації земельної власності на Волині, а з 1554 до 1558 року був володимирським гродським суддею. Князь Михайло був одружений з Аполонією (Полонією) Федорівною княжною Четвертинською13. Про цей шлюб неодноразово згадується у судових справах у 1567 – 1580 рр.14 В родині Михайла та Аполонії народилося і зросло багато нащадків – 5 синів та 2 дочки: Іван, Федір, Олександр, Костянтин, Прокіп, Раїна і Маруша. В ті часи, щоб подавати судові позови та відповідати на них, обов'язково треба було з'явитися до суду. Князь Михайло, незважаючи на досить похилий вік, робів це справно і протягом 1590 – 1592 рр. провів досить багато судових справ15. Ця діяльність, однак, скінчилась у 1593 р., а в 1595 р. він вже згадується як "зошлий". Таким чином, князь прожив близько 80 років. ... ... ... 1. Wolff J. Kniazowie litewsko-ruscy, od konca cztrnastego wieku. – Warszawa, 1895. 2. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII сторіччя (Волинь і Центральна Україна). – Київ, 1993. 3. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 52. – Рік 1620. – Запис № 604, 613. 4. Никонов В.А. География фамилий. – М., 1988. 5. Акты и метрики Литовской с 1374 – 1529 г. – Спб., 1895. – Акт 41. 6. Wolff J. Kniazowie litewsko-ruscy, od konca cztrnastego wieku. – Warszawa, 1895. 7. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII сторіччя (Волинь і Центральна Україна). – Київ, 1993. 8. Wolff J. Kniazowie litewsko-ruscy, od konca cztrnastego wieku. – Warszawa, 1895. 9. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 2. – Рік 1567. – Запис № 73, 130. 10. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 1. – Рік 1570. – Запис № 17, 38. 11. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 6. – Рік 1571. – Запис № 109, 252. 12. Wolff J. Kniazowie litewsko-ruscy, od konca cztrnastego wieku. – Warszawa, 1895. 13. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 2. – Рік 1567. – Запис № 217, 229. 14. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 2. – Рік 1567. – Запис № 217, 229. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 8. – Рік 1574. – Запис № 158. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 10. – Рік 1577. – Запис № 23. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 13. – Рік 1580. – Запис № 130. 15. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 23. – Рік 1590. – Запис № 10, 423, 520. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 24. – Рік 1591. – Запис № 281, 282, 462, 846. ЦДІАКУ. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 7. – Рік 1592. – Запис № 17.
Джерело: Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Випуск І. Біла Церква, 2000 / В. Герасименко. Родовід князів Курцевичів. С. 64 – 65. --- Знания - сила |