Наверх ##
5 сентября 2011 22:51 продовж другої половини ХVІІ ст. старшина разом із суспільством пережила Руїну, кілька «великих згонів» населення з Правобережної України на Лівобережну у 1676-1679 рр. та впродовж 1711-1712 рр. Означене спричинило влиття до лівобічних старшинських родин значної кількості вихідців з правого берега: Дорошенки, Кандиби, Лизогуби, Гамалії, Ханенки, Кочубеї, Скоропадські, Самойловичі, Вуяхевичі, Мазепи. Великим став доплив у склад старшини також іноземців, які сформували в ній свій певний прошарок. І хоча українська амальгама переважила, змусивши їх українізуватися, поріднившись з козацько-шляхетськими родинами, все ж не українці за походженням складали значний відсоток старшин. Найбільше було вихідців з дунайських князівств – Молдавії та Валахії: Апостоли, Афендики, Станіславські, Малами, Скидани, Кицеші, Прутянули, Волошини, Іваненки (Іоненки), Танські, Бразули, Бутовські, Берли, Щербани (Щербини), Абазини. За ними йшли старшини балканського (сербського, хорватського, македонського) походження: Сербини, Угричичі-Требинські, Любчичі, Божичі, Раїчі-Думитрашки, Милорадовичі, Михаї, Милютиновичі, Новаковичі, Дарагани (Драгани)
ЗАРУБА В.М.
"КОЗАЦЬКА СТАРШИНА ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ (1648-1782): ---
genopoisk.ru/wgs самые точные тесты для генеалогии | 
На этой территории ревизия 1795 года - самая ранняя, что в ней указано, я написала выше. Как один из вариантов - из соседнего Таращанского или Сквирского уездов, там эта фамилия тоже сейчас встречается.
