Деркач Деркачинский Деркачёвы

Предводителі Золотоніського дворянства

Згодом практика діяльності повітових дворянських предводителів була визнана вдалою і царський уряд вирішив залишити цю посаду, включивши її в систему імперської влади. Остаточно посада повітових предводителів була затверджена Жалуваною грамотою дворянству 1785 року, яка поширювалася й на територію України, розділену на вісім намісництв. Золотоніщина на той час входила до Київського намісництва, утвореного із Київського, Переяславського, Лубенського, Миргородського полків, а також частково полків Прилуцького і Гадяцького.

На той час (1775–1786 рр.) Золотоніський повіт нараховував 8 містечок, 48 сіл, 29 “деревень”, 9 слобід, 134 хутори, в яких мешкало 80319 осіб (крім поміщиків і власників). Серед них було 36705 власницьких і монастирських підсусідків, 14156 козаків-підпомічників, 950 різночинців і 2311 різночинницьких підсусідків, 2136 виборних козаків, 742 священо- і церковнослужителів (разом із жінками, вдовами та дітьми), 67 діючих і 609 відставних офіцерів та рядових, 70 купців тощо. До окремої категорії відносили поміщиків-землевласників, які нараховували не більше 140 прізвищ. Саме вони і склали основу повітового шляхетства, яке охоче скористалося можливістю зрівнятись за статусом з російським дворянством і здобути дворянських прав та привілеїв. Адже за Жалуваною грамотою дворянству представників цього стану звільняли від сплати податків і тілесних покарань, судити їх міг тільки дворянський суд. Лише дворяни могли володіти землею і кріпосними селянами, вони також володіли надрами у своїх маєтках, могли займатися торгівлею і відкривати заводи. Їх будинки були звільненні від постою військ, а маєтки не підлягали конфіскації. Дворянство також отримало право на самоврядування, яке здійснювалося через дворянське зібрання, що скликалося кожні три роки в губернії і в повіті. На них і вибирали губернських і повітових предводителів дворянства, судових засідателів і капітан-ісправників, які очолювали повітову адміністрацію.

Тут потрібно зауважити, що на зборах губернського дворянського зібрання делегати обирали двох кандидатів на посаду повітового предводителя дворянства і подавали ці кандидатури для затвердження генерал-губернатору. А вже він на свій розсуд вирішував, хто з них представлятиме дворянство свого повіту. При цьому право бути обраним мав будь-який дворянин обер-офіцерського чину, не молодший 25 років. Але обов’язковою умовою був майновий ценз кандидата: його прибуток з маєтків мав складати не менше ніж 100 руб. на рік. Обов’язковою вимогою до кандидата також була його чесність і бездоганна репутація.

Напевне, такі чесноти були притаманні й першому предводителю Золотоніського шляхетства Івану Леонтійовичу Максимовичу, який виконував ці обов’язки протягом 1785–1787 років. Відомо, що походив він з роду Тимківських, а народився близько 1727 року в родині військового товариша Леонтія Васильовича Максимовича (?–1699–25 лютого 1745). Через каліцтво Леонтій Васильович був звільнений від військової служби. А от його син Іван з 1747 року служив військовим канцеляристом, а 28 липня 1752-го був призначений сотником Бубнівським Переяславського полку, змінивши на цій посаді свого тестя Федора Васильовича Базилевича. На цій посаді він пробув до 1768 року, після чого чотирнадцять років обіймав посаду комісара переяславського. 25 червня 1770 року від генерала Румянцева Іван Максимович отримав звання бунчукового товариша, а у 1782 році був обраний Золотоніським повітовим суддею (на місце колезького асесора Івана Андрійовича Синьоока, який перед цим був суддею земського суду). Тоді ж була утворена Комісія про розгляд дворянства у Малоросії, і в 1784 році Іван Леонтійович Максимович зі своєю родиною був занесений до шостої частини родовідної дворянської книги Київського намісництва. А вже наступного року його обирають повітовим предводителем Золотоніського дворянства.

У фондах Державного архіву Чернігівської області збереглося кілька документів підписаних І.Л. Максимовичем, які проливають світло на його діяльність. Один з них — “репорт” предводителя дворянства Золотоніського повіту предводителю дворянства Київського намісництва В.В. Капністу про внесення до списку дворян родини А.Д. Гоголя-Яновського, датований 2 грудня 1787 року. У ньому І. Максимович повідомляє, що полковий писар Афанасій Дем’янович Гоголь-Яновський, 49 років, числиться у списку дворян Золотоніського повіту. 20 квітня 1787 року йому був пожалуваний чин секунд-майора, а його семирічному сину Василю — корнета. Предводитель дворянства також повідомляє, що за останньою ревізією 1782 року А.Д. Гоголь-Яновський мав 3 кріпосних у селі Кононівка Лубенського повіту та 122 селян у селі Келеберда. Останні були отримані ним як придане дружини Тетяни — дочки бунчукового товариша Семена Лизогуба.

Таким чином, завдяки І.Л. Максимовичу ми дізналися про зв’язки з нашим краєм родини Гоголів-Яновських, з якої походив автор “Мертвих душ” Микола Гоголь. Утім перший предводитель золотоніського дворянства запам’ятався не тільки цим. У своїх спогадах про рід Тимківських-Максимовичів один із славних нащадків цього роду Михайло Максимович писав, що у квітні 1787 року Іван Леонтійович Максимович разом з іншими предводителями Київського намісництва мав нагоду проводжати Катерину ІІ під час її подорожі по Дніпру із Києва до Кременчука. Тоді на знак уваги предводитель золотоніського дворянства одержав від імператриці золоту тютюнницю з її портретом, а від польського короля Станіслава-Августа — золоту каблучку з його портретом, усіяним навколо дрібними діамантами.

Дослуживши своє трьохліття предводительства, пише М. Максимович, Іван Леонтійович у 60-річному віці вийшов у відставку, залишаючись до смерті в чині бунчукового товариша, яким дуже дорожив. “Росту він був середнього, міцної статури, плечистий з відкритим лицем. Характером був тихий, добре володів латиною і польською мовою, любив співати пісень і грати на гуслях, ходив завжди у звичному йому вбранні: шовковому жупані з широким персидським поясом, в сукняному кантуші з вильотами, своє сиве волосся підбирав у чуб”.

Свій вік Іван Максимович доживав у селі Прохорівка, що на Канівщині. Саме там, на дніпрових схилах, у 1747 році він заснував родове гніздо Максимовичів. До цього варто додати і те, що станом на 1782 рік у населених пунктах Золотоніського повіту за І.Л. Максимовичем значилося більше 150 кріпаків чоловічої і жіночої статі, зокрема 89 у с. Прохорівка, 9 – у с. Сушки, 5 у м. Гельмязів, 56 в хуторі на р. Кропивна.

Помер І.Л. Максимович 4 грудня 1801 року й був похований у Києві на Щиковиці біля церкви Всіх Святих.

Після Івана Максимовича з 1788 по 1791 рік повітовим предводителем Золотоніського дворянства служив секунд-майор Федір Григорович Іваненко, який також походив з давнього козацько-старшинського роду. Його батько Григорій Григорович у 1768–1782 роках був полковником переяславським і брав участь у військових походах. У битві під Кагулом був поранений у ногу. У 1774 році він мав 1186 душ підданих, зокрема у Баришівці та в хуторі на річці Чумгак (яким заволодів незаконно).

Його син Федір (1775-1809) як і четверо його братів закінчив сухопутний шляхетський кадетський корпус, брав участь у військових походах, де отримав поранення. Перед тим, як посісти посаду предводителя, був золотоніським городничим. Наприкінці XVIII століття за ним числилося 1060 кріпосних душ, в т.ч. в с. Канівці – 200, д. Логвиненковці – 200, с. Шабельники – 200, с. Ковалівка – 400, і х. Чирському – 60 10. Дружина – Марія Чугуєвець.

У 1791 році повітовим предводителем Золотоніського дворянства було обрано прем’єр-майора Миколу Констянтиновича Лесаневича (1745–1810), рід якого був тісно пов’язаний із Золотоніщиною. Його батько Констянтин Олексійович у 1739–1751 роках обіймав посаду полкового судді переяславського і прославився тим, що активно скуповував та захоплював на Золотоніщині ґрунти і хутори. Цьому сприяло не тільки посадове становище судді, а й родинні зв’язки К. Лесаневича, який був одружений з дочкою переяславського полковника Стефана Томари – Наталією. У 1735 році він викупив у Золотоніській сотні два хутори у нехайківського священика Семена Гороновича та козака Ничипора Сененка. Наступного року продовжував скуповувати ґрунти в селі Жорнокльови, а також у м. Переяславі. У 1753 році Лесаневич здійснив напад на хутір полкового хорунжого Григорія Моцока в Золотоніській сотні, захопивши людей, худобу та сіно. Пізніше частина цих маєтностей перейшла до його сина Миколи, який у 1780 році мав таку власність: у Гельмязівській сотні – у с. Жорнокльовах 99 підданих, у с. Горбанях – 5, у с.Чопилках –15, в хуторі Малому –102; у Золотоніській сотні: в хуторі Великому – 84, у с. Ковтунах –2, у Домонтовській сотні – 49; у м. Переяславі – 9; у 2-й полковій сотні в с. Комарівці – 4 підданих. А В. Модзалевський зазначає, що станом на 1785 рік у власності М.К. Лесаневича було і село Миколаївка, де він мав 144 кріпаків.

Напевне, таке майнове становище і визначило громадський статус Миколи Лесаневича у середовищі Золотоніського дворянства. А розпочинав свою службову кар’єру він у 1766 році військовим товаришем. В 1767 р. був призначений земським (полковим?) комісаром Переяславського повіту і завідував збиранням з населення похатнього рубльового внеску – так званих “консистенних дач”. Входив до складу комісії, яка розглядала земельні спори між представниками козацької старшини.

14 серпня 1767 р. він отримав звання бунчукового товариша, а з 1784 по 1786 рік був депутатом дворянства Золотоніського повіту. 29 травня 1787 року в чині прем’єр-майора М. Лесаневич вийшов у відставку і оселився в селі Миколаївка, де у 1781 році на його кошти була збудована Свято-Миколаївська церква. Пізніше біля цієї церкви він був і похований разом з дружиною Оленою Петрівною (Стахович). Відомо, що його рідна сестра Олена Констянтинівна (1749 р.н.) була заміжжю за прем’єр-майором і управителем кантакузінських маєтностей Микитою Андрійовичем Ашаніним (1709–бл.1786), який мешкав у Великому Хуторі, а пізніше заснував хутір Ашаніновку (сучасна Ашанівка).

У 1793 році повітовим предводителем Золотоніського дворянства (повітовим маршалком) був обраний бунчуковий товариш Іван Федорович Базилевич (1752–1816). Свою службу він розпочав у 1779 році колезьким канцеляристом, а з березня 1774 став військовим товаришем. З 1783 року — бунчуковий товариш. На посаді повітового предводителя дворянства пробув до 1796 року. Володів 69 підданими в м. Бубнові, селах Прохорівка, Сушки, хуторі Ковтунівці. Мав дружинку Олену Данилівну Лесевич (?-1823).

Потрібно зауважити, що у 1797 році на українське дворянство остаточно було поширено дію “Грамоти на права, вольності і привілеї російського дворянства”, а наприкінці XVIII ст. на Україну була поширена і дія Табеля про ранги, яким визначався порядок державної служби та послідовність присвоєння чинів цивільним і військовим особам. Згідно з Табелем, посада губернського предводителя дворянства дорівнювала V класу (статський радник), а повітового – VI (колезький радник). І хоч ці посади були неоплачуваними, їх престижність визначалася самим статусом та певними пільгами, що надавалися предводителям. Як виборні особи вони не отримували грошового жалування, але мали право на пенсію та ряд інших привілеїв.

На цей час повноваження предводителів повітового дворянства переважно зводилися до представницьких функцій у станових органах. Вони вели список дворян свого повіту, головували у Дворянській опіці, яка керувала майном сиріт і недієздатних дворян, завідували становою касою тощо. У своїй діяльності повітові предводителі дворянства були повністю незалежними від губернських предводителів дворянства, але залежали від генерал-губернаторів, які затверджували їх на посадах.

Маємо дані, що у 1818 році повітовим предводителем Золотоніського дворянства (повітовим маршалом) був Павло Болюбаш, а 8 січня 1821 року на цій посаді був затверджений Михайло Петрович Дараган. Останній належав до роду Кропивнянського сотника Дмитра Дарагана. У 1752 році Д. Дараган отримав у власність 50 посполитих дворів у Яготинській, Гельмязівській, Піщанській та Бубнівській сотнях, які, очевидно, успадкував його син Петро Дараган, а потім і онук Михайло. Останній народився 8 листопада 1764 року в м. Переяслав. З 2 січня 1792-го по 1795 рік був засідателем Золотоніського повітового суду, а з 31 грудня 1827 року служив надвірним радником. За ним у Золотоніському повіті значилося 335 душ кріпосних і 2000 десятин землі в с. Богодухівка та д. Щербинівка. Мав дружину Єву Яківну Фон-Фок (1768 р.н.), дочку полковника, коменданта Переяславської фортеці.

З 1835 по 1838 рік інтереси Золотоніського шляхетства представляв ще один представник роду Тимківських-Максимовичів — Микола Васильович Максимович. Народився він 2 червня 1797 року в місті Богуслав. Виховувався в Другому кадетському корпусі. З 5 січня 1817 р. служив прапорщиком 7-ї артилерійської бригади, а з 27 квітня 1820 р. проходив службу у 8-й артилерійській бригаді.

З 19 січня 1821 р. вийшов у відставку в чині підпоручика, після чого, очевидно, переїхав до свого родового маєтку у м. Прохорівку. 9 березня 1821 року М. Максимович був затверджений на посаді почесного доглядача Золотоніського повітового училища, а з вересня 1835-го по вересень 1838 року виконував обов’язки повітового предводителя дворянства. За ним числилося 127 родових кріпаків у м. Прохорівці та інших населених пунктах, а також було прикуплено в хуторі Озерянському 700 дес. землі. Станом 1835 рік М.В. Максимович мав 72 душі у м. Прохорівка, 13 – Гельмязеві, 19 – в Келеберді, і 111 душ хуторі Тополі. Мав дружину Олександру Михайлівну (Дараган), дочку генерал-майора і надвірного радника Михайла Михайловича Дарагана. Помер 6 грудня 1867 р.

З 1844 по 1847 рік провідником Золотоніського шляхетства був Іван Петрович Неверовський, останній представник цього козацько-шляхетського роду. Його батько був городничим м. Золотоноші, а рідний брат Дмитро — відомим полководцем і героєм Вітчизняної війни 1812 року (загинув 1 листопада 1813 року під Лейпцигом).

Очевидно, Іван Неверовський народився у м. Кропивна (коли саме, невідомо). Але є дані, що 16 листопада 1797 року він поступив на службу кадетом в Морський корпус. У 1800 році служив гардемарином на фрегаті “Счастливый”, на якому здійснив перехід із Миколаєва до острова Зант і назад. У 1807–1805 рр. служив на човнах корабельного флоту на Чорному морі. Під час російсько-турецької війни брав участь у взятті Анапи за що 3 серпня 1806 року був нагороджений орденом Святого Георгія IV класу. У 1807–1815 рр. служив на фрегаті “Воин” і човні “Ратный”, крейсирував біля Румунських берегів. 1 травня 1810 р. отримав звання лейтенанта, а з 20 січня 1816 р. вийшов у відставку у званні капітан-лейтенанта.

Жив у селі Павлівщина, яке раніше називалося Неверовщиною. Золотоніський повітовий предводитель дворянства з вересня 1844 по вересень 1847 року. Відомо, що у лютому 1859 р. І.П. Неверовський звертався до Сенату з проханням про надання свого прізвища і герба хрещенику, онуку рідної сестри Пелагеї Дараган – Івану. Проте це клопотання було відхилене23.

З 1847 по 1850 рік повітовим предводителем Золотоніського дворянства був Василь Йосипович Косюра, який, очевидно, належав до давнього малоросійського шляхетського роду, що брав свій початок від канівського полкового єсаула Власа Косюри (1664 р.). Цей рід занесений до II частини родословної книги Полтавської губернії і був відомий на Золотоніщині аж до початку XX століття.

В.Й. Косюра народився 19 лютого 1803 року в с. Богодухівка в родині Йосипа Васильовича Косюри, який служив канцеляристом Золотоніського повітового суду. З 29 квітня 1820 р. був відданий у дворянський кавалерійський ескадрон “для научения порядка военной служби”. З 4 червня 1823 р. – корнет Олександрійського гусарського полку, а з 4 червня 1825 р. – поручик. У травні 1830 року В.Й. Косюра вийшов у відставку в чині штабс-ротмістра.

Із 17 вересня 1847 р. по вересень 1850 р. – Золотоніський повітовий предводитель дворянства. Станом на 1811 р. за ним у селі Криси (сучасне Христитилеве Чорнобаївського району) рахувалося 9 душ і 27 душ та 2111 десятин землі в с. Іржавець.

У 1853–1860 роках повітовим предводителем Золотоніського дворянства був Іван Якович Лукашевич, який походив з великого козацько-старшинського (згодом — дворянського) роду. Цей рід бере початок від Лукаша (Луки) Васильовича Коломійченка (р. н. невід. — п. до 1736), переяславського полкового осавула (1716–33) і наказного переяславського полковника (1722–32), переяславського полкового обозного (1735). Прізвищем його нащадків стало ім’я їхнього предка. У 1772–1781 роках Яків Михайлович Лукашевич був Золотоніським сотником. Відомо, що його син І.Я. Лукашевич народився 12 листопада 1811 року в селі Кононівка. Виховувався в Благородному пансіоні при Московському університеті. Розпочинав службу у 1830 році в канцелярії Олександрійського повітового предводителя дворянства, мав чин колезького регістратора зі старшинством. З 2 жовтня 1838 по 1844 р. був суддею Пирятинського повіту, а з 1844 по 1850 – служив губернським секретарем. Входив до губернського комітету з селянської реформи. Жив у Кононівці, де станом на 1842 рік за ним значилося 327 душ родових селян і 3000 десятин землі. Також мав 321 душу і 18222 десятини землі у д. Сергіївка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1850 р. Лукашевич мав 226 душ в селі Крупське, 40 – у д. Згарська Тишківка, 30 – у х. Чеботьках і 182 – у д. Головатівка.

Відомий як бібліофіл (його колекція нараховувала більше 4000 екземплярів книг). Помер 1860 року. Мав дружину Варвару Гаврилівну, дочку колезького асесора. Спогади про І.Я. Лукашевича залишив П.Д. Селецький, поміщик села Малютинці Пирятинського повіту.

Ось далеко не повний перелік предводителів дворянства, які служили в Золотоніському повіті до реформи 1861 року. Як бачимо, це були не останні люди свого часу, більшість з яких вийшла із середовища козацької старшини. Шляхетське звання та привілеї вони отримували за військову або державну службу і так закріплювали свій соціальний статус, який успадковували їхні нащадки. Потрібно сказати, що у середині XIX століття у Золотоніському повіті було 88 спадкових і 409 особистих дворян та 592 дворянських маєтків. Всього ж у Полтавській губернії на цей час нараховувалося 2467 дворянських родів, більшість з яких (1368, або 55,4%) набули дворянського звання саме за військову службу.

Основою матеріального забезпечення представників полтавського дворянства, звичайно ж, були багаті земельні володіння. Наприклад, на час звільнення селян від кріпацтва (1861 р.) у Золотоніському повіті було 28 дворян, які мали у власності від 1000 до 15 тисяч десятин землі, тобто були великими землевласниками. Так, князь Анатолій Барятинський мав маєток у Драбові й 19000 десятин землі, стільки ж землі було у власності княжни Марії Кантакузіної (с. В. Бурімка), Іван Неплюєв (с. Чорнобай) — володів 16000 дес., Павло Томара (с. Каврай) – 8600 дес., графиня Олена Завадовська (с. Білоусівка) – 7600 дес., Іван Лукашевич (с. Крупське) – 4500 дес., Степан Томара (с. Домантове) – 4200 десятин землі. Більше 3000 дес. також мали надвірний радник Гліб Нечаєв, майор Василь Горленко (він мав ще й цукроварню у с. Гладківщина), дійсний статський радник Михайло Білуха-Кохановський, спадкоємці колезького секретаря Яна Платковського. Крім того, в повіті було 36 поміщиків, які мали від 500 до 1000 десятин, і 377 дрібних землевласників (від 10 до 50 дес.)

Із відміною кріпосництва та запровадженням у 1864 році земської реформи представники дворянства беруть активну участь у діяльності органів земського самоврядування і фактично зосереджують у своїх руках усю повноту влади. Наприклад, їм належало переважне право на обіймання дуже поважної посади мирового посередника, на якого покладалося введення в дію Положень про селянську реформу. Причому, це право надавалося лише місцевим потомственим дворянам-поміщикам, які володіли не менше 500 десятинами землі. Саме ж право обрання посередників діставали місцеві дворянські товариства і губернатори. Із дворян-землевласників формувалися і мирові суди, а у земських зібраннях їм належала більшість. Оскільки вибори до земств відбувалися за майновим цензом, то право бути обраним спочатку отримували ті дворяни, які мали в повіті не менше 200 десятин землі. Одним з таких, наприклад, був В. І. Неплюєв, який у 1861–1863 роках очолював золотоніське повітове дворянство. Пізніше він був гласним земського зібрання і головою повітової училищної ради. Є дані, що В.І. Неплюєв пожертвував 100 руб. на поїздку до Полтави губернського гласного Михайла Максимовича та видання ним “Книги Наума о Великом Божьем мире” і 20 примірників букваря цього ж автора.

Маємо дані, що у другому скликанні Золотоніського земського зібрання (1867–1870 рр.) із 50 гласних 23 були представниками дворянства, 16 – козаками, 6 – селянами-власниками, 4 – купцями і 1 – священик. На цей час обов’язки повітового предводителя Золотоніського дворянства тимчасово виконував титулярний радник Яків Максимович Деркач, який змінив на цій посаді Олександра Миколайовича Маркевича, а головою повітової земської управи був ротмістр Василь Іванович Гінц, членами земської управи працювали підполковник Петро Львович Деркач та капітан гвардії Іван Васильович Товбич.

Отже, у пореформений період дворянство зберегло за собою ті права та привілеї, які були отримані ним раніше, і брало активну участь у суспільному житті. Про це говорить і те, що впродовж багатьох років представники дворянства обіймали у Золотоніському повіті усі найважливіші посади. Наприклад, у 1864–1865 роках, коли розпочалося запровадження земських установ, повітовим письмоводителем служив колезький секретар Микола Михайлович Прохорович, мировим посередником 1-ї дільниці – ротмістр Василь Іванович Гінц, 2-ї дільниці – колезький секретар Микола Єлисейович Гайворонський, 3-ї дільниці – інженер-капітан Платон Максимович Оріховський. Повітовим ісправником був підпоручик Василь Антонович Дараган, помічником ісправника – капітан Віктор Олексійович Борзенко, непримінним засідателем – губернський секретар Сильвестр Августович Вишинський, поліцейським наглядачем – колезький асесор Опанас Андрійович Тихонович, повітовим казначеєм – колезький асесор Степан Якович Онопрієнко, суддею – колезький регістратор Михайло Павлович Лесеневич, землеміром – титулярний радник Фома Касперович Білковський, повітовим почмейстером – колезький секретар Андрій Васильович Никифоров, штатним наглядачем повітового училища – колезький секретар Ілля Костянтинович Петрушок, наглядачем тюремного замку – Федір Семенович Козловський, повітовим лікарем – колезький регістратор Данило Йосипович Науменко, наглядачем міської лікарні – надвірний радник Дмитро Іванович Ширяєв і т.д.

На цей час (1865–1868 рр.) виконувачем обов’язків повітового предводителя дворянства був штабс-ротмістр Костянтин Адріанович Требінський, який одночасно був і головою мирового з’їзду, головуючим директором повітового відділення опікунського комітету по тюрмах, головою дворянської опіки, очолював повітову училищну раду, повітове у військових справах присутствіє і ряд інших органів земського самоврядування. За своєю посадою він також брав участь у губернському земському зібранні, контролював земських начальників і міських суддів, головував на повітових у селянських справах присутствіях тощо.

Це говорить про те, що посада повітового предводителя дворянства торкалася практично усіх сфер життя в повіті й мала велику вагу не тільки в середовищі дворянства, а й серед інших верств населення. Тому зазвичай на посади предводителів обирали кращих представників цього стану, потомственних дворян, які вже мали певний управлінський досвід та організаторські здібності. Так формувалася еліта тогочасного суспільства, яка тривалий час була надійною опорою самодержавства.

У 1868–1870 роках в.о. предводителя повітового дворянства був колезький асесор Яків Максимович Деркач, а після нього два рази поспіль (у 1870 і 1873 роках) на цю посаду обирали поручика Михайла Павловича Томару, який був і головою земької управи. З 1831 року він проживав у селі Семенівка Пирятинського повіту й був власником цього населеного пункту. Також є дані, що він був предводителем золотоніського дворянства у 1845 році, бо саме в такому статусі його прізвище згадується серед осіб, які стали передплатниками естампів Тараса Шевченка “Мальовнича Україна”.

У будь-якому разі можемо стверджувати, що М.П. Томара був освіченою людиною і мав неабиякий організаторський хист. Адже під його головуванням Золотоніське земське зібрання ухвалило багато важливих рішень, спрямованих на розширення в повіті мережі шкіл, покращення медичного обслуговування, забезпечення продовольчої безпеки населення тощо. При ньому ж земством вперше було порушене і питання про будівництво залізничного сполучення від міста Ромни до Черкас, яке мало пролягти через Золотоніський повіт.

Ці позитивні починання були продовжені і при колезькому секретареві Михайлу Павловичу Лесеневичу, який виконував обов’язки предводителя повітового дворянства з 1876-го по 1879 рік. Відомо, що народився він 10 січня 1816 року в с. Жорнокльови. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук (закінчив 1837 р.). У 1838 році в чині колезького реєстратора поступив на службу в Канцелярію куратора Київського навчального округу. У 1839–1840 роках був переяславським повітовим суддею, а з 1862-го золотоніським повітовим суддею. М.П. Лесеневич також обирався депутатом дворянства Золотоніського повіту, був почесним мировим суддею і губернським секретарем.

Помер він 2 лютого 1883 р. і похований у родинному склепі в селі Жорнокльови. Там же була похована і його дружина Наталія Василівна Лесеневич, яка походила з роду Товбичів. Вірогідно, що капітан гвардії Іван Васильович Товбич, який був повітовим предводителем Золотоніського дворянства з 1879 по 1883 рік, був її рідним братом. Перед цим він обирався гласним повітового і губернського земств, брав активну участь у роботі комісії з розробки мережі земських шкіл. У 1874 році І.В. Товбич був мировим суддею 2-ї дільниці, а з 1877 року очолював повітову земську управу. І.В. Товбич мав ґрунти у селі Безпальчому, де й мешкав. Йому також належало невелике село Софіївка поблизу Безпальчого. У 1871 році він пожертвував частину своїх земель для влаштування в с. Безпальчому щотижневого базару.

З 1883 по 1886 рік повітовим предводителем Золотоніського дворянства був Олександр Васильович Гінц, батько якого, ротмістр Василь Іванович Гінц, був членом Полтавського губернського комітету із влаштування і покращення побуту поміщицьких селян (1858–1859 рр.). Після цього він був одним з перших голів Золотоніської земської управи, гласним Золотоніської міської Думи і мировим суддею 1-ї дільниці Золотоніського повіту. На жаль, про діяльність його сина, О.В. Гінца, відомо небагато, так само, як і про діяльність на посаді повітового предводителя дворянства колезького секретаря Василя Васильовича Цимбалістова (згадується на цій посаді у 1890 р.). Останній був підполковником царської армії і георгіївським кавалером (нагороджений 26 листопада 1849 р. ). Вийшовши у відставку, поселився у с. Старий Каврай, де мав кінний завод і більше 1200 десятин землі.

З 1892 по 1904 рік дворянство Золотоніського повіту очолював дійсний статський радник Василь Васильович Косюра. Відомо, що він народився в селі Мар’янівка Пирятинського повіту (нині Гребінківський район). Закінчив курс Харківського університету. Працював дільничим мировим суддею. Був золотоніським повітовим предводителем дворянства з 1892-го по 1904 рік. У 1906 році був знову обраний на цю посаду. Помер у 1915 році.

У 1910 році предводителем повітового дворянства був надвірний радник Микола Олександрович Лесеневич, який до цього у 1904–1909 роках служив земським начальником 5-ї дільниці (В. Хутірська волость, Безпальчівська, Драбівська волості). А після нього впродовж майже 7 років цю посаду обіймав граф Дмитро Павлович Капніст, онук відомого декабриста Олексія Васильовича Капніста. Один з його синів — Павло Капніст (1842–1904) – керував канцелярією Міністерства юстиції царського уряду, з 1877 року був прокурором Московської судової палати. У 1880–1895 роках служив опікуном Московського учбового округу, був сенатором.

Блискучу кар’єру зробив і Д.П. Капніст, який народився 5 червня 1879 року. В 1903 році по закінченні юридичного факультета С.-Петербурзького університету він поступив на службу в Міністерство юстиції, а в 1907–1908 роках був товаришем прокурора Тамбовського окружного суду. Мав чин титулярного радника. У 1912 році Д.П. Капніст був обраний депутатом IV Державної думи, де входив до фракції так званих “октябристів”, а згодом став лідером цієї фракції. 1 березня 1917 року Тимчасовим комітетом Держдуми він був призначений комісаром над Міністерством внутрішніх справ, а з 8 березня — головою Особливої комісії з ліквідації Головного управління у справах друку (комісар Тимчасового уряду у справах друку).

Тривалий час свою депутатську діяльність граф Д. Капніст поєднував із діяльністю на посаді повітового предводителя Золотоніського дворянства. Уперше на цю посаду він був обраний у 1910 році. У 1913 році обов’язки предводителя тимчасово виконував Дмитро Дмитрович Косюра, а потім на цій посаді знову згадується Д.П. Капніст.

Очевидно, більшу частину часу він мешкав у Санкт-Петербурзі, але часто бував і на Золотоніщині, де в нього було 200 десятин землі і родовий маєток у селі Вознесенське. Принаймні, матеріали Золотоніського земського зібрання свідчать про те, що Д.П. Капніст брав активну участь у роботі земських органів і користувався значним авторитетом серед гласних повіту. 16 листопада 1916 року вони висловлювали подяку графу Капністу за його патріотичну позицію у Державній Думі і за захист проекту про волосні земства. З цих матеріалів також видно, що Д.П. Капніст був прихильником ліберальних реформ: він підтримував розгляд у законодавчому порядку пропозицій Золотоніського земства щодо звільнення від військової повинності голів та членів земських управ і пропозицію щодо надання земствам права вибирати до складу управ осіб, які не мали установленого майнового цензу...

На жаль, усі ці заслуги були перекреслені більшовицьким переворотом, що стався у жовтні 1917 року. Під час громадянської війни граф Д.П. Капніст змушений був емігрувати до Франції і помер у Парижі 1926 року. Його ж родовий маєток у селі Вознесенське, в якому був великий парк і красивий, схожий на палац, двоповерховий дім із 42 кімнатами та багатою бібліотекою, був розграбований і спалений місцевими селянами. Після цього родина Капністів назавжди втратила зв’язок із Золотоніщиною і вже більше до неї не поверталася. Відомо, що син Д.П. Капніста Олексій (1916–1993) жив у Франції й був віце-президентом Об’єднання закордонних товариств страхування проти пожежі. Похований на кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа, де знайшли свій останній спочинок і багато інших представників українського та російського дворянства, яким після 1917 року не знайшлося місця на рідній землі.

Віктор Козоріз

http://velikijhutir.cherkassy....ews_id=835

Elena N написал:

[q]
http://lists.memo.ru/index5.htm
[/q]

Спасибо! Видел, добавляю...

Жертвы политического террора в СССР

Деркач Агафья Григорьевна
Родилась в 1902 г. Проживала: г. Краснодара, пос. Пашковского.
Приговорена: в 1933 г., обв.: как кулаки.
Приговор: выселены в Осокаровский р-н Карагандинской обл. Казахстана
Источник: Сведения ГУВД Краснодарского края
Деркач Адам Данилович
Родился в 1863 г., х. Степанова Пасека Смолевичского р-на Минской обл.; белорус; неграмотный; крестьянин, единоличное хоз-во. Проживал: Минская обл., Смолевичский р-н, х. Степанова Пасека.
Арестован 19 сентября 1937 г.
Приговорен: "тройка" 24 октября 1937 г., обв.: 72 УК БССР - А/с агитация.
Приговор: 10 лет ИТЛ Реабилитирован 21 июля 1989 г. Прокуратура БССР
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Александр Андреевич
Родился в 1906 г., Гродненская губ.; белорус; Нач. узкоколейной ж.д. Курочкинского лестранхоза. Проживал: Тальменский р-н.
Арестован 13 ноября 1940 г.
Приговорен: Алтайский Крайсуд 26 января 1942 г., обв.: по ст. 58-10.
Приговор: 6 лет с последующим поражением в правах на 3 года. Реабилитирован 28 июля 1943 г. Верховным судом СССР дело прекращено за недоказанностью обвинения
Источник: Книга памяти Алтайского края
Деркач Александр Степанович
Родился в 1888 г., д. Черново Червенского р-на БССР; белорус; образование н/начальное; колхозник, Колхоз им.К.Маркса. Проживал: Минская обл., Червенский р-н, д. Черново.
Арестован 9 августа 1938 г.
Приговорен: судебный орган 28 июля 1939 г., обв.: 72а УК БССР - а/с агитация.
Приговор: 5 лет ИТЛ, 3 г. п/п Реабилитирован 4 апреля 1990 г. Верховный Суд БССР
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Алексей Иванович
Родился в 1918 г., Орджоникидзевский кр., Буденновский р-н, с. Прасковея; русский; образование среднее техническое; член ВЛКСМ; военнослужащий.
Арестован 6 марта 1941 г.
Приговорен: 9 апреля 1941 г.
Приговор: 8 годам лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Алексей Иванович
Родился в 1918 г., с. Прасковея; русский; образование среднее; б/п; младший командир. Проживал: с. Прасковея.
Арестован в марте 1941 г.
Приговор: 8 лет лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Анатолий Игнатьевич
Родился в 1915 г., в Харбине; русский; беспартийный; рабочий совхоза.. Проживал: проживал в Сызрани..
Арестован 9 декабря 1937 г.
Приговорен: Особым совещанием при НКВД СССР 16 февраля 1938 г., обв.: по ст. 58-11.
Приговор: к 10 годам заключения в ИТЛ. Реабилитирован 26 сентября 1961 г. Реабилитирован Военным трибуналом ПриВО
Источник: Книга памяти Самарской обл.
Деркач Анатолий Игнатьевич
Родился в 1915 г., Харбине; Проживал: Самарская обл., Сызранский р-н.
Арестован 9 декабря 1937 г.
Приговорен: Особое совещание при НКВД СССР 16 февраля 1938 г., обв.: по ст. 58-10.
Приговор: к 10 годам заключения в ИТЛ Реабилитирован в сентябре 1989 г. Военной прокуратурой ПоиВО
Источник: Книга памяти Самарской обл.
Деркач Анатолий Игнатьевич
Родился в 1915 г., Харбине; русский; б/п; рабочий.
Арестован 9 декабря 1937 г.
Приговорен: Особое совещание при НКВД СССР 16 февраля 1938 г., обв.: по ст. 58-10.
Приговор: к 10 годам заключения в ИТЛ Реабилитирован в сентябре 1961 г. Военным трибуналом ПриВО
Источник: Книга памяти Самарской обл.
Деркач Андрей Андреевич
1906 г.р., урож. д. Малая Старинка Татарского р-на НСО, украинец, образование начальное. Проживал по месту рождения, чл. к-за "Новая деревня". Арестован 27.11.1941 по обвинен. в участии в а/с сектантской организации, ст.58-10-11 УК РСФСР. Приговорен Особым совещанием при НКВД СССР 23.12.1942 к 10 годам ИТЛ. Реабилитирован 18.06.1965.
Источник: Книга памяти Новосибирской области
Деркач Андрей Гаврилович
Родился в 1883 г., Украина, Киевская губ.; русский; Хлебороб. Проживал: Калининский р-н, с. В.-Никольское.
Арестован 3 июня 1932 г.
Приговорен: СПО ОГПУ по ДВК 21 июня 1932 г., обв.: ст.ст. 58-10, 58-13 УК РСФСР..
Приговор: уголовное дело прекращено за отсутствием состава преступления Реабилитирован 3 апреля 2000 г. По определению прокуратуры Омской области по Закону РФ от 18.10.1991 г.
Источник: Книга памяти Хабаровского края
Деркач Андрей Григорьевич
Родился в 1910 г., г. Красноярске; русский; Работал зав. столовой в ж.-д. полку №2 в г. Белогорске..
Арестован 12 марта 1938 г.
Приговорен: военный прокурор Амурской ж. д. 14 октября 1938 г., обв.: по ст. 58-9 УК РСФСР.
Приговор: дело прекращено.
Источник: Книга памяти Амурской обл.
Деркач Андрей Иванович
1877 г.р., урож. с. Визенко Глуховского у. Черниговской губ., украинец. Проживал в пос. М.Старинка Николаевского с/с Татарского р-на НСО, крестьянин. Арестован 11.02.1930 по обвинен. в принадлежности к а/с террор. группе, ст.58-11 УК РСФСР. Приговорен тройкой при ПП ОГПУ по ЗСК 13.03.1930 к ВМН, расстрелян 22.03.1930. Реабилитирован 19.07.1989.
Источник: Книга памяти Новосибирской области
Деркач Анна Никоновна
1912 г.р., урож. д. М.Старинка Татарского р-на НСО, украинка, образование начальное. Проживала по месту рождения, чл. к-за "Новая деревня". Арестована 10.02.1942 по обвинен. в участии в а/с сектантской организации, ст.58-10-11 УК РСФСР. Приговорена Особым совещанием при НКВД СССР 23.12.1942 к 5 годам ИТЛ. Реабилитирована 18.06.1965.
Источник: Книга памяти Новосибирской области
Деркач Анна Павловна
(Дергач) Родилась в 1906 г., Польша, Гродненская губ., Житинская вол., д. Пилице; украинка (белоруска); амбулатория 1-го раз"езда, сестра-хозяйка. Проживала: Свердловская обл., г. Надеждинск.
Арестована 21 октября 1937 г.
Приговорена: 15 ноября 1937 г.
Приговор: ВМН Расстреляна 21 ноября 1937 г.
Источник: Книга памяти Свердловской обл.
Деркач Анна Федоровна
Родилась в 1886 г. Проживала: Курская обл., Корочанский р-н, Большая Халань.
Приговор: спецпоселение Реабилитирована 8 мая 1997 г.
Источник: УВД Белгородской обл.
Деркач Анна Франковна
Родилась в 1885 г., Львовская губ., Каменка, Лясков; поляки; неграмотн.; Проживала: Львовская обл., Каменко-Струмиловский, Дернов.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 15.03.40, Черевковский р-н, Обиль. Осв. со спецпоселения по амнистии 03.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Борис Савельевич
Родился в 1878 г., Таврическая губ., Бердянский р-н, Салтычия с.; украинец; неграмотный; крестьянин. Проживал: Западно-Казахстанская обл. (Уральская), Зеленовский р-н, Богдановка с..
Арестован 16 октября 1929 г. Уральский ОГПУ.
Приговорен: тройка ОГПУ 3 января 1930 г., обв.: 58-8, 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 5 лет ИТЛ Реабилитирован 22 января 1992 г. Прокуратура КССР Указ Президента СССР от 13.08.1990
Источник: Сведения ДКНБ РК по Западно-Казахстанской обл.
Деркач Валентин Георгиевич
Родился в 1927 г., Киевской обл.;
Реабилитирован 22 ноября 1993 г. УВД Магаданской обл.
Источник: УВД Магаданской обл.
Деркач Валентина Ивановна
Родилась в 1937 г., с. Практичи Мазановского р-на.;
Приговор: выселена на спецпоселение. Реабилитирована 15 декабря 2000 г. УВД Амурской обл.
Источник: УВД Амурской обл.
Деркач Василий Архипович
Родился в 1898 г., Уссурийская обл., с. Вознесенска; украинец; нормировщик лесозавода 4. Проживал: п. Бикин ДВК..
Бикинским РО НКВД 5 августа 1938 г.
Приговорен: Бикинское РО НКВД 16 апреля 1939 г., обв.: по ст.ст. 58-7, 58-10 УК РСФСР.
Приговор: прекращено за недоказанностью обвинения
Источник: Книга памяти Хабаровского края
Деркач Василий Гаврилович
Родился в 1884 г., Киевская губ., Сквирский уезд; украинец; крестьянин. Проживал: Хабаровский окр., Калининский р-н, с. М.-Петровка.
Арест. 57 Хабаровским кав. ПО ОГПУ 17 ноября 1928 г.
Приговорен: ОСО при коллегии ОГПУ ДВК 5 апреля 1929 г., обв.: по ст. 58-10 УК РСФСР..
Приговор: к 6 мес. ИТЛ. Реабилитирован 17 апреля 1989 г. По заключению Прокуратуры Приморского края по Указу ПВС СССР от 16.01.1989 г.
Источник: Книга памяти Хабаровского края
Деркач Василий Иванович
Родился в 1955 г., Коми АССР;
Приговор: спецпоселениие после ИТЛ Реабилитирован 27 июня 1997 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркач Василий Иванович
Родился в 1898 г., Польша, Гродненская губ., Кобринский уезд, с. Можейко; белорус; Хлебопродуктовый склад Нарпита, зав.складом. Проживал: Свердловская обл., г. Надеждинск.
Арестован 1 октября 1937 г.
Приговорен: 26 октября 1937 г.
Приговор: ВМН Расстрелян 9 ноября 1937 г.
Источник: Книга памяти Свердловской обл.
Деркач Василий Корнеевич
Родился в 1900 г. работал на шахте №3-3 "бис". Проживал: г. Прокопьевск.
Приговорен: Военный трибунал войск МВД Западно-Сибирского округа 13 марта 1948 г., обв.: по ст. 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 25 лет с поражением в правах на 5 лет. Коллегия Верховного Суда СССР от 24.04.48 г. приговор суда оставила в силе. На основании Указа "Об амнистии" от 17.09.55 г. срок лишения свободы сокращен до 12 лет 6 мес.
Источник: Книга памяти Кемеровской обл.
Деркач Василий Федорович
Родился в 1901 г., г. Кисловодска; украинец; б/п; работал учителем в Щербаковской школе. Проживал: Иркутская обл., ский р-н, дер. Аталанка Усть-Удин.
Арестован 14 мая 1938 г.
Приговорен: Тройка при УНКВД Иркутской обл. 16 июля 1938 г., обв.: по ст. ст. 58-2, 58-7, 58-11 УК РСФСР.
Приговор: расстрел Расстрелян 22 июля 1938 г. Место захоронения - г. Иркутск. Реабилитирован 21 сентября 1957 г. реабилитирован постановлением президиума Иркутского областного суда
Источник: Книга памяти Иркутской обл.
Деркач Василий Федорович
Родился в 1907 г., г. Харбина; украинец; крестьянин. Проживал: Китай.
ОКР "СМЕРШ" 396 СД 30 августа 1945 г.
Приговорен: ОКР НКО "СМЕРШ" 7 декабря 1945 г., обв.: по ст. 58-1а УК РСФСР.
Приговор: прекращено за отсутствием состава преступления
Источник: Книга памяти Хабаровского края
Деркач Вера Яковлевна
Родилась в 1923 г.
Приговор: спецпоселение
Источник: "Одесский мартиролог", т. 4, 2006
Деркач Владимир Павлович
Родился в 1891 г., г. Червень; белорус; образование начальное; рабочий, Артель"Новый строитель". Проживал: Минская обл., Червенский р-н, Червень, ул. Д. Бедного 9.
Арестован 20 сентября 1937 г.
Приговорен: "тройка" 19 октября 1937 г., обв.: 72 УК БССР - А/с агитация.
Приговор: ВМН, конфискация имущества Расстрелян 28 октября 1937 г. Место захоронения - Минск. Реабилитирован 29 мая 1989 г. Прокуратура Минск.обл.
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Влас Александрович
Родился в 1885 г., хут. Зап. Карамык, Александровский с/с; русский; малограмотный; б/п; Хлебороб. Проживал: Села Курсавка.
Арестован 9 июня 1932 г.
Приговор: 3 года лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Гавриил Макарович
1892 г.р., урож. с. В.Самбур Черниговской губ., украинец, образование начальное. Проживал на ст. Купино Омской ж.д., зав. делопроизводством депо ст. Купино. Арестован 20.12.1937 по обвинен. в а/с агитации, ст.58-10 УК РСФСР. Приговорен тройкой УНКВД Омской обл. 10.03.1938 к 10 годам ИТЛ. Реабилитирован 22.02.1958.
Источник: Книга памяти Новосибирской области
Деркач Галина Григоьевна
(варианты фамилии: Аксютина) Родилась в Воронежская обл., Ольховатский р-н, с. Костево;
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркач Герасим Семенович
Родился в 1899 г., Киевская обл.; украинец; Проживал: Киевская обл..
Арестован в 1935 г.
Приговорен: тройка при УНКВД по Дальстрою 5 января 1938 г., обв.: 58.
Расстрелян 21 января 1938 г. Реабилитирован 4 ноября 1989 г.
Источник: Книга памяти Магаданской обл.
Деркач Гордей Яковлевич
Родился в 1870 г., Харьковской губ.; белорус; Рабочий молмясосовхоза. Проживал: с. Курагино Артемовского р-на ЗСК.
Арестован в 1932 г.
Приговор: 5 лет ИТЛ. Умер в лагере Реабилитирован в 1956 г. Красноярским крайсудом
Источник: Книга памяти Красноярского края
Деркач Гордей Яковлевич
Родился в 1870 г. белорус; б/п; Проживал: Россия, Красноярский кр., Курагинский р-н, поселок городского типа Курагино, молмясосовхоз.
Приговорен: в 1932 г.
Приговор: ИТЛ-5
Источник: Красноярское общество "Мемориал"
Деркач Григорий Павлович
Родился в 1913 г., Воронежская обл., Ольховатский р-н, с. Костево;
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркач Данила Степанович
Родился в 1879 г.
Приговор: спецпоселение
Источник: "Одесский мартиролог", т. 4, 2006
Деркач Дмитрий Владимирович
Родился в 1899 г., Киевская губ.; украинец; неграмотный; б/п; колхозник. Проживал: Черниговский р-н, с. Сиваковка.
Арестован 6 августа 1938 г.
Приговорен: Комиссия НКВД 14 октября 1938 г., обв.: по ст. 58-10.
Приговор: ВМН. Расстрелян 5 ноября 1938 г. Место захоронения - г. Уссурийск. Реабилитирован 28 декабря 1989 г. на основании Указа ПВС СССР
Источник: База данных о жертвах репрессий Приморского края
Деркач Захар Романович
Родился в 1879 г., Вольский окр., Балаковский р-н, пос. Н.Николаевский; крестьянин. Проживал: Вольский окр., Балаковский р-н, пос. Н.Николаевский.
Вольским ОО ОГПУ 15 февраля 1930 г.
Приговорен: Вольский ОО ОГПУ 25 марта 1930 г., обв.: по подозрению в проведении а/с агитации..
Приговор: дело за отсутствием вины прекращено
Источник: Книга памяти Саратовской обл. - подготовительные материалы
Деркач Зигмонт Иосифович
Родился в 1926 г., Пинская губ., Лунинецкий, Сребница; поляки; неграмотн.; Проживал: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Иван Дмитриевич
Родился в 1906 г., Румыния, пос.Диреев.; украинцы; образование начальное; Грузчик. Проживал: Кустанайская обл., Федоровский р-н, пос.Федоровка..
Арестован 16 ноября 1937 г. УНКВД по Кустанайской обл.
Приговорен: Постановление НКВД СССР 8 января 1938 г., обв.: 58-6 УК РСФСР.
Приговор: ВМН Реабилитирован 2 сентября 1989 г. Костанайская облпрокуратура УКАЗ ПВС СССР ОТ 16.01.1989
Источник: Сведения ДКНБ РК по Костанайской обл.
Деркач Иван Евтихеевич
Родился в 1888 г., с. Сычавка, Коминтерновский р-н, Одесская обл.;
Приговорен: 25 сентября 1937 г.
Приговор: ВМН
Источник: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Деркач Иван Остапович
Родился в 1926 г., Ровенская обл.;
Приговор: спецпоселениие после ИТЛ Реабилитирован 10 мая 1996 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркач Иван Петрович
Родился в 1899 г. Проживал: г. Краснодара, пос. Пашковского.
Приговорен: в 1933 г., обв.: как кулаки.
Приговор: выселены в Осокаровский р-н Карагандинской обл. Казахстана
Источник: Сведения ГУВД Краснодарского края
Деркач Иван Петрович
Родился в 1883 г., Ставропольский кр., Курсавский р-н, с. Казинска; русский; б/п; крестьянин. Проживал: Ставропольский кр., Курсавский р-н, с. Казинска.
Арестован 17 сентября 1932 г.
Приговор: расстрелян Расстрелян в январе 1933 г.
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Иван Степанович
Родился в 1896 г., Волынская обл., Ратновский р-н, с. Станиславка; украинец; Хлебороб. Проживал: Волынская, Ратновский, с7Станиславка.
Приговорен: ОСО при НКВД СССР 10 февраля 1941 г., обв.: СОЭ.
Приговор: 5 лет ИТЛ
Источник: База данных "Польские заключенные воркутинских лагерей"
Деркач Иван Юркович
Родился в 1895 г., Тернопольская обл., Золотопотокский р-н, с. Касмирино; украинец; чернорабочий.. Проживал: Омская обл., Седельниковский р-н, с. Седельниково.
Арестован 20 марта 1942 г.
Приговорен: Омский облсуд 15 июня 1942 г., обв.: по ст. 58-10 ч. 2 УК РСФСР.
Приговор: ВМН. 15.07.1942 г. Верховным судом РСФСР расстрел заменен на 8 лет лишения свободы в ИТЛ. Реабилитирован 11 декабря 1991 г. Прокуратурой Омской обл. на основании Закона РФ.
Источник: Книга памяти Омской обл.
Деркач Иван Яковлевич
Родился в 1882 г. Проживал: Курская обл., Корочанский р-н, Большая Халань.
Приговор: спецпоселение Реабилитирован 8 мая 1997 г.
Источник: УВД Белгородской обл.
Деркач Игнат Селиверстович
Родился в 1923 г., Украина, Тернопольская обл.; украинец; Проживал: Украина, город Чертков.
Приговорен: Военный трибунал 24 мая 1946 г., обв.: 54-1а УК УССР.
Приговор: ИТЛ-15
Источник: Красноярское общество "Мемориал"
Деркач Иннокентий Тимофеевич
Родился в 1904 г., г. Москва; дежурный по станции. Проживал: ст. Якушка (Новомалыклинский район).
Приговорен: Комиссия НКВД СССР и Прокурора СССР 4 мая 1938 г., обв.: по ст.ст. 58-6, 58-10 УК РСФСР.
Приговор: расстрелян Реабилитирован в сентябре 1962 г.
Источник: Книга памяти Ульяновской обл.
Деркач Иосиф Антонович
Родился в 1888 г., Люблинская губ., Седлецкий, Падково; поляки; образование Низш.; Проживал: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Иосиф Иванович
Родился в 1897 г., Черниговской губ.; Конюх хозчасти судоремонтного завода Енисейского пароходства. Проживал: г. Красноярске.
Арестован 4 июня 1938 г.
Приговорен: Красноярским крайсудом 25 апреля 1939 г., обв.: ст. 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 3 года ИТЛ и 2 года лишения политических прав Реабилитирован 29 января 1993 г. прокуратурой КК
Источник: Книга памяти Красноярского края
Деркач Ирина Иосифовна
Родилась в 1920 г., Люблинская губ., Седлецкий, Падково; поляки; неграмотн.; Проживала: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Леонид Константинович
Родился в 1921 г., Киевская обл., Барышевский р-н, Липняки с.; украинцы; образование среднее; красноармеец, 11-й полк войск НКВД..
Арестован 26 августа 1941 г. Военная прокуратура войск НКВД Казпогранокруга.
Приговорен: Военный трибунал войск НКВД Каз.ССР 2 сентября 1941 г., обв.: 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 7 лет ИТЛ Реабилитирован 29 марта 1990 г. Верховный Суд СССР. за отсутствием состава преступления
Источник: Сведения ДКНБ РК по Кызылординской обл.
Деркач Люцина Иосифовна
Родилась в 1918 г., Пинская губ., Мариноупол; поляки; образование Низш.; Проживала: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Мария Васильевна
(варианты фамилии: Сторощук) Родилась в 1925 г.
Приговорена: , обв.: ОУН и УПА.
Источник: УВД Пермской обл.
Деркач Михаил Васильевич
Родился в 1895 г., Курская обл., Новоскальский р-н, Слобода с.; русский; Проживал: Акмолинская (Целиноградская) обл. Новокубанка с..
Арестован 28 октября 1937 г. Шортандинское РО.
Приговорен: Тройка УНКВД по СКО 3 ноября 1937 г., обв.: 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 10 лет ИТЛ Реабилитирован 11 апреля 1989 г. Генпрокуратура КазССР УКАЗ ПВС СССР ОТ 16.01.1989
Источник: Сведения КНБ РК
Деркач Михаил Степанович
Родился в Южно-Полтавская губерния, Зачениловский р-н, Лысевка.; украинцы; образование начальное; заведующий гаражем, Карагандинское управление связи.. Проживал: Карагандинская обл. Б.Михайловка..
Арестован 29 июля 1938 г. УНКВД по Карагандинской обл.
Реабилитирован 23 марта 1939 г. УНКВД по Карагандинской обл.
Источник: Сведения ДКНБ РК по Карагандинской обл.
Деркач Моисей Пантелеевич
Родился в 1877 г., с. Сычавка, Коминтерновский р-н, Одесская обл.;
Приговорен: 25 сентября 1937 г.
Приговор: ВМН
Источник: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Деркач Наталья Ивановна
(Макаренко) Родилась в 1945 г. Проживала: г. Краснодара, пос. Пашковского.
Приговорена: в 1933 г., обв.: как кулаки.
Приговор: выселены в Осокаровский р-н Карагандинской обл. Казахстана
Источник: Сведения ГУВД Краснодарского края
Деркач Наталья Порфировна
1909 г.р., урож. с. Николаевка Татарского р-на НСО, украинка, образование начальное. Проживала в д. М.Старинка Татарского р-на НСО, домохозяйка. Арестована 10.02.1942 по обвинен. в участии в а/с сектантской организации, ст.58-10-11 УК РСФСР. Приговорена Особым совещанием при НКВД СССР 23.12.1942 к 5 годам ИТЛ. Реабилитирована 18.06.1965.
Источник: Книга памяти Новосибирской области
Деркач Николай Иванович
Родился в 1897 г., Западно-Сибирский кр., Калачинский р-н, с. Сорочино; украинец; малограмотный; колхозник.. Проживал: Западно-Сибирский кр., Калачинский р-н, с. Сорочино.
Арестован 23 января 1934 г.
Приговорен: СПО при ПП ОГПУ по Запсибкраю 21 мая 1934 г., обв.: по ст. 58-10 УК РСФСР.
Приговор: дело прекращено за малозначительностью. Реабилитирован 9 марта 2000 г. Прокуратурой Омской обл. на основании Закона РФ.
Источник: Книга памяти Омской обл.
Деркач Николай Леонтьевич
Родился в 1897 г., д. Улица Дрогичинского р-на Брестской обл.; белорус; образование начальное; крестьянин, единоличное хоз-во. Проживал: Брестская обл., Дрогичинский р-н, д. Улица.
Арестован 2 ноября 1939 г.
Приговорен: ОСО 10 июля 1940 г., обв.: 74 УК БССР - Связь с польской полицией.
Приговор: 8 лет ИТЛ, отбыв.: Севжелдорлаг Реабилитирован в мае 1989 г. УКГБ и Прокуратура Брест.обл.
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Николай Макарович
Родился в 1902 г., Воронежский уезд, Воронеж.; русский; образование среднее; ученик мужской гимназии. Проживал: Восточно-Казахстанская обл. Семипалатиснк..
Арестован 16 апреля 1921 г. Семипалатинский губ.ЧК.
Приговорен: Семипалатинский Губ.ЧК 10 мая 1921 г., обв.: 58-10 УК РСФСР..
Приговор: 6 мес. ИТЛ Реабилитирован 21 августа 1997 г. Генпрокуратура РК Закон РК от 14.04.1993
Источник: Сведения ДКНБ РК по г.Алматы
Деркач Николай Максимович
Родился в 1905 г., г. Темрюк; русский; образование начальное; б/п; рабочий. Проживал: г. Темрюк, ул. Бувика, 84.
Арестован 4 марта 1950 г.
Приговорен: Особое Совещание при МГБ СССР 22 июня 1950 г., обв.: принадлежность к троцкистской организации.
Приговор: к ссылке на поселение. Реабилитирован 6 октября 1956 г. Президиум Краснодарского краевого суда
Источник: Книга памяти Краснодарского края
Деркач Николай Тарасович
Родился в 1912 г., Северо-Казахстанская обл., Кокчетавский р-н, Куропаткино д.; русский; образование начальное; Продавец. Проживал: Алма-Атинская обл. Алма-Ата..
Арестован 22 ноября 1937 г. ОУР УРКМ УНКВД КССР.
Приговорен: Тройка УНКВД КССР по Алма-Атинской обл. 25 ноября 1937 г., обв.: 58-10 УК РСФСР..
Приговор: 10 лет ИТЛ Реабилитирован 24 апреля 1964 г. Алма-Атинский облсуд за отсутствием состава преступления
Источник: Сведения ДКНБ РК по г.Алматы
Деркач Нина Ивановна
(Дрюченко) Родилась в 1933 г. Проживала: г. Краснодара, пос. Пашковского.
Приговорена: в 1933 г., обв.: как кулаки.
Приговор: выселены в Осокаровский р-н Карагандинской обл. Казахстана
Источник: Сведения ГУВД Краснодарского края
Деркач Павел Андреевич
1902 г.р., уроженец сел. Сухотское Курпского р-на СОАССР, украинец, колхозник. 25.10.1951 г. Верховным судом СОАССР осужден на 10 лет ИТЛ.
Источник: Книга памяти Республики Северная Осетия
Деркач Павел Васильевич
Родился в 1896 г., Ставропольский кр., Курсавский р-н, с. Султан; украинец; б/п; крестьянин. Проживал: Курсавский р-н, хут. Верхняя Джалга.
Арестован 6 февраля 1930 г.
Приговорен: 26 марта 1930 г.
Приговор: в Северный край , имущество конфисковано
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Павел Васильевич
Родился в 1909 г., с. Александровского; русский; образование низшее; б/п; красноармеец. Проживал: г. Невинномысска.
Арестован 1 марта 1943 г.
Приговор: 10 лет лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркач Павел Захарович
Родился в 1879 г., Воронежская обл., Ольховатский р-н, с. Костово;
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркач Павел Кузьмич
Родился в 1871 г., г. Червень; белорус; неграмотный; садовник, К-з"Большевик". Проживал: Минская обл., Червенский р-н, Червень, ул. Д. Бедного 9.
Арестован 20 сентября 1937 г.
Приговорен: "тройка" 19 октября 1937 г., обв.: 72 УК БССР - А/с агитация.
Приговор: ВМН, конфискация имущества Расстрелян 28 октября 1937 г. Место захоронения - Минск. Реабилитирован 29 мая 1989 г. Прокуратура Минск.обл.
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Павел Миронович
Родился в 1887 г., Тверская обл., Бердянский р-н, Ново-Михайловка с.; украинцы; образование начальное; председатель. Проживал: Актюбинская обл., Темирский р-н, Ново-Половка дер..
Арестован 16 марта 1933 г. УНКВД по Актюбинской обл.
Приговорен: , обв.: 58-14 УК РСФСР.
Приговор: 5 лет ИТЛ Реабилитирован 4 декабря 1989 г. Актюбинский облсуд за отсутствием состава преступления
Источник: Сведения ДКНБ РК по Актюбинской обл.
Деркач Пелагея Андреевна
Проживала: д. Игнашина, Каминский с/с, Звериноголовский р-н, Курган. обл..
Приговор: раскулачивание
Источник: УВД Курганской обл.
Деркач Петр Моисеевич
Родился в 1905 г., с. Сычавка, Коминтерновский р-н, Одесская обл.;
Приговорен: 25 сентября 1937 г.
Приговор: 10 лет ИТЛ
Источник: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Деркач Петр Прокофьевич
Родился в 1903 г., Полтавская обл, Миргородский р-н, Мартенки с.; украинец; образование начальное; кочегар, паровозное депо.. Проживал: Западно-Казахстанская обл. (Уральская) Казахстан станция..
Арестован 29 ноября 1945 г. ОТО НКГБ.
Приговорен: ВТ Рязано-Уральского железной дороги 15 февраля 1946 г., обв.: 58-3, 58-10 УК РСФСР.
Приговор: 10 лет ИТЛ Реабилитирован 26 февраля 1999 г. Генпрокуратура РК Закон РК от 14.04.1993
Источник: Сведения ДКНБ РК по Западно-Казахстанской обл.
Деркач Раиса Петровна
Родилась в 1930 г., Ставропольский кр.; Проживала: Ставропольский кр..
Приговорена: в 1931 г.
Приговор: спецпоселение - Арзгирский р-н Ставропольский кр.
Источник: УВД Ставропольского края
Деркач Савва Евсеевич
Родился в 1877 г., ст. Крыловская, Краснодарский край; Проживал: п. Булатово, Чердынский р-н, Пермская обл..
Арестован 4 января 1938 г.
Приговор: Дело прекращено за отсутствием состава преступления
Источник: Книга памяти Пермской обл.
Деркач Семен Иванович
Родился в 1871 г., Темрюкский р-н, ст-ца Курчанская; русский; образование начальное; б/п; Служащий. Проживал: ст-ца Курчанская, Темрюкский р-н.
Арестован 17 марта 1932 г.
Приговорен: тройка при ПП ОГПУ Сев.Кав.края и Даг.ССР 28 июня 1932 г., обв.: занимался а/с агитацией..
Приговор: выселение за пред. края Реабилитирован 26 апреля 1990 г. по Указу Президиума ВС СССР от 16.01.89
Источник: Книга памяти Краснодарского края
Деркач Семен Федорович
Родился в 1916 г., Винницкая обл., Немировский р-н, с. Вовчек; ст. Москва, Западная ж.д., грузчик. Проживал: Москва, Берсеневская наб. 38, барак 41.
Арестован 14 ноября 1935 г.
Приговорен: Железнодорожный линсуд Западной ж.д. 17 декабря 1935 г., обв.: 58-10 ч. 2.
Приговор: 3 г. ИТЛ Реабилитирован 23 ноября 1995 г. Прокуратура г.Москвы
Источник: Прокуратура г.Москвы
Деркач Семен Яковлевич
Родился в 1903 г., Винницкий окр., Литинский р-н, м. Старая Синева; еврей; бухгалтер, "Татстройтрест".. Проживал: г. Казань.
Арестован 16 апреля 1933 г.
Приговорен: ОО ПП ОГПУ ТАССР 23 июня 1933 г., обв.: по ст. 58-11 ("имел друзей среди валютчиков").
Приговор: дело прекращено за недостаточностью улик.
Источник: Книга памяти Республики Татарстан
Деркач Сергей Никитович
Родился в 1911 г., с. Сычавка, Коминтерновский р-н, Одесская обл.;
Приговорен: 20 апреля 1938 г.
Приговор: ВМН
Источник: Сведения Одесского академического центра (Украина)
Деркач Сергей Никифорович
Родился в 1902 г., ст-ца Платнировская Кореновского р-на; русский; образование начальное; б/п; учетчик транспортной бригады колхоза «Новый путь». Проживал: ст-ца Платнировская, ул. Советская, 63.
Арестован 22 января 1933 г.
Приговорен: Крайполиттройкой 31 января 1933 г., обв.: за систематическую агитацию против мероприятий советской власти.
Приговор: на 10 лет лишения свободы. Реабилитирован закон РСФСР от 18.10.1991
Источник: Книга памяти Краснодарского края
Деркач Степан Александрович
Родился в 1915 г., Ростовская обл., с. Александровка-Азовская; русский; б/п; отбывал наказание в Иркутском ОЛП-2 УИТЛиК Иркутской области.
Арестован 9 декабря 1942 г.
Приговорен: Иркутский облсуд 27 января 1943 г., обв.: по ст. 58-10 ч. 2 УК РСФСР.
Приговор: 8 лет ИТЛ Реабилитирован 8 октября 1992 г. реабилитирован заключением прокуратуры Иркутской области
Источник: Книга памяти Иркутской обл.
Деркач Стефания Николаевна
Родилась в 1894 г., Минская губ., Плещино, Пущенки; поляки; образование Низш.; Проживала: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Тадеуш Иосифович
Родился в 1924 г., Люблинская губ., Седлецкий, Падково; поляки; неграмотн.; Проживал: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Тарас Прокопьевич
Родился в 1882 г., Северо-Казахстанская обл., Кокчетавский р-н, Курапаткино с.; украинцы; образование начальное; Проживал: Алма-Атинская обл. Алма-Ата..
Арестован 25 сентября 1942 г. 4 отдел УНКВД по Алма-Атинской обл.
Приговорен: НКВД Каз.ССР 30 декабря 1942 г., обв.: 58-10 УК РСФСР..
Приговор: 10 лет ИТЛ Реабилитирован 30 октября 1989 г. Прокуратура Казахской ССР УКАЗ ПВС СССР ОТ 16.01.1989
Источник: Сведения ДКНБ РК по г.Алматы
Деркач Тимофей Иванович
Родился в 1910 г., Приморская обл., Спасский р-н, с. Бусевка; украинец; образование начальное; б/п; Мехзавод г.Пенза, слесарь. Проживал: Пензенская обл., г. Пенза.
Арест. Пенз ГО УНКВД по Тамбовской области 29 июля 1938 г.
Приговорен: тройка при УНКВД Тамбовской области 4 ноября 1938 г., обв.: 58-6 # проживал в Манчжурии, был завербован агентом японско-манчжурской политики для работы в сыскном отделении полиции.
Приговор: ВМН - расстрел Реабилитирован 21 марта 1957 г. военный трибунал Воронежского военного округа дело прекратить за отсутствием состава преступления
Источник: Пензенское общество "Мемориал"
Деркач Трофим Прокопьевич
Родился в 1874 г., Таврическая губерния.; русский; неграмотный; Хлебороб. Проживал: Омская обл., Кокчетавский р-н, Курапаткино с..
Арестован 6 марта 1921 г. Омский окружной отдел ГПУ.
Приговорен: Триойка ВЧК по Сибирскому краю 16 марта 1921 г., обв.: 58-11, 58-12, 58-13 УК РСФСР..
Приговор: ВМН Реабилитирован 27 июля 1999 г. Алматинская облпрокуратура Закон РК от 14.04.1993
Источник: Сведения ДКНБ РК по г.Алматы
Деркач Трофим Тихонович
Родился в 1904 г., х. Албаши Новоминского р-на; русский; образование среднее; б/п; Бухгалтер. Проживал: х. Албаши Новоминского р-на.
Арестован 16 октября 1937 г.
Приговорен: тройка при УНКВД по Краснодарскому краю 28 ноября 1937 г., обв.: участник контрреволюционной организации.
Приговор: на 10 лет лишения свободы. Реабилитирован 13 августа 1960 г. Президиум Краснодарского краевого суда
Источник: Книга памяти Краснодарского края
Деркач Федор Андреевич
Родился в 1912 г., Украинская ССР, с. Софеевка; украинец; Проживал: Украинская ССР, с. Софеевка..
Арестован 12 июля 1937 г.
Приговорен: Тройка при УНКВД Одесской обл. 10 сентября 1937 г., обв.: ст. СВЭ.
Приговор: 5 л. л/св. Воркута. Осв. 02.05.1942
Источник: Книга памяти Республики Коми
Деркач Федор Иванович
Родился в 1906 г. рабочий с-з им. Свердлова. Проживал: Свердловский р-н.
Приговорен: Комиссия НКВД и прокуратурой СССР 11 декабря 1937 г.
Приговор: ВМН Реабилитирован в апреле 1964 г.
Источник: Книга памяти Оренбургской обл.
Деркач Феодосий Ефимович
Родился в 1900 г., Украины; рабочий.. Проживал: г. Архангельска.
Арестован 16 января 1946 г.
Приговорен: 25 июня 1946 г., обв.: по ст. 58-1 «а», 58-10 ч.2 УК РСФСР.
Приговор: освобожден в связи с прекращением дела, т.е. реабилитирован.
Источник: Поморский мемориал: Книга памяти Архангельской обл.
Деркач Юзеф Михайлович
Родился в 1880 г., Львовская губ., Каменка, Коштова; поляки; неграмотн.; Проживал: Львовская обл., Каменко-Струмиловский, Дернов.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 15.03.40, Черевковский р-н, Обиль. Ум. 03.03.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Юзефа Юзефовна
Родилась в 1926 г., Львовская губ., Каменка, Дернилов; поляки; образование 4 класса; Проживала: Львовская обл., Каменко-Струмиловский, Дернов.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 15.03.40, Черевковский р-н, Обиль. Осв. со спецпоселения по амнистии 03.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Юрий Павлович
Родился в 1883 г., Черниговской губ.; украинец; В 1930 судим за недосдачу хлеба, лишен политических прав. Проживал: пос. Красный Камень Боградского р-на Хакасской АО.
Приговорен: тройкой ПП ОГПУ ЗСК 27 апреля 1933 г., обв.: ст. 58-10, 58-11 УК РСФСР.
Приговор: ВМН Расстрелян 12 мая 1933 г. Место захоронения - в г. Абакане.. Реабилитирован 8 сентября 1956 г. Красноярским крайсудом
Источник: Книга памяти Красноярского края
Деркач Юрий Павлович
(Дергач Юрий Павлович) Родился в 1883 г., Черниговская обл.; украинец; Проживал: Россия, Красноярский край, Хакасская АО, Боградский р-н, поселок Красный Камень.
Приговорен: тройка при ПП ОГПУ ЗСК 27 апреля 1933 г., обв.: 58-2, 10, 11.
Приговор: ВМН
Источник: Красноярское общество "Мемориал"
Деркач Ядвига Иосифовна
Родилась в 1929 г., Пинская губ., Лунинецкий, Сребница; поляки; неграмотн.; Проживала: Пинская обл., Лунинецкий, Сребница.
Приговор: приб. на спецпоселение в Архангельскую обл. 22.02.40, Плесецкий р-н, Славное. Осв. со спецпоселения по амнистии 06.09.41
Источник: База данных "Польские спецпереселенцы в Архангельской обл."
Деркач Яков Васильевич
Родился в 1905 г., Черниговская обл.; украинец; образование начальное; б/п; единоличник.
Арестован 31 августа 1931 г.
Приговорен: , обв.: осужден по ст. 58-10, 58-11.
Приговор: к лишению свободы на 5 лет Реабилитирован в июле 1989 г.
Источник: Книга памяти Республики Башкортостан
Деркач Яков Нестерович
Родился в 1919 г., м. Дедовичи Дрогичинского р-на Брестской обл.; белорус; образование н/начальное; крестьянин, единоличное хоз-во. Проживал: Брестская обл., Дрогичинский р-н, м. Дедовичи.
Арестован 25 октября 1938 г.
Приговорен: ОСО 5 февраля 1940 г., обв.: 120, 22-68а УК БССР - шпионаж в пользу польши.
Приговор: 5 лет ИТЛ, отбыв.: Севураллаг, умер 1940, от туберк.л Реабилитирован 19 июня 1956 г. Военный трибунал БВО
Источник: Белорусский "Мемориал"
Деркач Яков Петрович
(варианты фамилии: Дергач) Родился в 1898 г., Курская губ.; украинец; Член к-за "Переможец". Проживал: Славгородский р-н, с. Славгородское.
Арестован 15 марта 1933 г.
Приговорен: особая тройка при ПП ОГПУ по Запсибкраю 25 апреля 1933 г., обв.: по ст. 58-2, 7, 11.
Приговор: ВМН. Расстрелян 3 мая 1933 г. Место захоронения - г. Омск. Реабилитирован 2 ноября 1956 г. военным трибуналом СибВО дело прекращено за отсутствием состава преступления
Источник: Книга памяти Алтайского края
Деркач-Демина Тамара Ефимовна
Родилась в 1924 г., Украина, г. Полтава; без определенных занятий. Проживала: без определенного места жительства.
ТО НКВД РУж.д. 24 декабря 1941 г.
Приговорена: Саратовский облсуд 12 августа 1942 г., обв.: за а/с агитацию.
Приговор: 5 лет. Реабилитирована 23 августа 1989 г. Верховным судом РСФСР.
Источник: Книга памяти Саратовской обл. - подготовительные материалы
Деркач-Задова-Храпаль Елена Владимировна
Родилась в 1908 г., Украина, г. Павлограда; украинка; ВРАЧ ГОРБОЛЬНИЦЫ. Проживала: г. Хабаровск.
ОУ НКВД по ДВК 16 сентября 1937 г.
Приговорена: ОС при НКВД СССР 31 июля 1938 г., обв.: по ст. как ЧСИР.
Приговор: 3 года ИТЛ, постановлением ОС при НКВД СССР от 20.02.1941 г. дело прекращено за недоказанностью обвинения
Источник: Книга памяти Хабаровского края
Деркач-Храпаль Елена Владимировна
Родилась в 1909 г., г.Новгород б. Днепропетровска (так в документе); украинка; Проживала: Хабаровск.
Приговорена: ОСО при НКВД СССР 31 июля 1938 г., обв.: как ЧСИР.
Приговор: к 3 годам ИТЛ. Прибыла в Карлаг 27.08.1938 Владивостокским этапом. Освобождена 23.09.1940
Источник: Книга памяти "Узницы АЛЖИРа"
Деркач-Энс Наталья Абрамовна
Родилась в 1954 г. Проживала: Челябинская обл..
Приговорена: в 1954 г.
Реабилитирована в 1996 г.
Источник: ИЦ УВД Оренбургской обл.
Деркачев Александр Леонидович
Родился в 1948 г., Коми АССР;
Приговор: высылка на спецпоселение по нац.призн. (немцы) Реабилитирован 6 февраля 1999 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркачев Антон Иванович
Родился в 1919 г., Курская обл., Кореневский р-н, д. Ветрено; русский; заключенный Унжлага, до ареста - шофер.
Арестован в 1943 г.
Приговорен: облсуд 25 апреля 1943 г., обв.: 58-10 ч.2.
Приговор: к 10 г. лиш. св., 5 г. п/п
Источник: Книга памяти Нижегородской обл.
Деркачев Василий Федорович
Родился в 1900 г.
Реабилитирован 12 января 2007 г.
Источник: ИЦ ГУВД Ростовской обл.
Деркачев Василий Федорович
Родился в 1896 г., Донская обл., хут. М.Каменка; русский; б/п; работал бухгалтером в Иркутской конторе "Заготконь". Проживал: г. Иркутске.
Арестован 15 октября 1937 г.
Приговорен: Комиссия НКВД СССР и Прокурора СССР 4 февраля 1938 г., обв.: по ст. ст. 58-1 "а", 58-4 УК РСФСР.
Приговор: расстрел Расстрелян 26 марта 1938 г. Место захоронения - г. Иркутск. Реабилитирован 15 июня 1989 г. реабилитирован заключением прокуратуры Иркутской области
Источник: Книга памяти Иркутской обл.
Деркачев Виталий Леонидович
Родился в 1950 г., Коми АССР;
Приговор: высылка на спецпоселение по нац.призн. (немцы) Реабилитирован 6 февраля 1999 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркачев Георгий Михайлович
Родился в 1923 г., Китай, Манчжурия, г. Харбин,; русский; нет данных. Проживал: Китай, Манчжурия, ст. Вейшахэ.
Арестован 23 декабря 1946 г.
Приговорен: 1 марта 1947 г.
Приговор: 15 лет ИТЛ
Источник: Книга памяти Свердловской обл.
Деркачев Емельян Петрович
Родился в 1907 г., г. Орджоникидзе; русский; образование низшее; беспартийный.; ветеринарный фельшер на металлургическом заводе "Азовсталь".. Проживал: с. Федосеевка Мариупольского района Донецкой области.
Арестован 22 августа 1941 г.
Приговорен: военным трибуналом по Сталинской области
Приговор: на 8 лет ИТЛ. Реабилитирован в 1992 г.
Источник: Книга памяти г.Мариуполя
Деркачев Иван Данилович
Родился в 1903 г., ст. Прохладная, Прималкинского р-на, КБАССР; русский; малограмотный; мастер мороженого буфета железнодорожной станции Прохладная..
Арестован 12 марта 1938 г.
Приговорен: Постановлением помошника начальника ОДТС ГУГБ ст. Прохладная 4 сентября 1938 г., обв.: вел систематическую контрреволюционную агитацию против советской власти..
Приговор: дело производством прекращено за смертью обвиняемого. Реабилитирован 12 апреля 1995 г. Прокуратурой КБАССР
Источник: Книга памяти Кабардино-Балкарской Республики - подготовительные материалы
Деркачев Иван Семенович
Родился в 1897 г., Курская обл., Михайловский р-н, с. Волково; русский; образование начальное; машинист Кустпрома (Дмитриевский район Курской области).
Арестован 23 февраля 1929 г.
Приговор: 10 лет Реабилитирован в январе 1993 г.
Источник: Книга памяти Курской обл.
Деркачев Михаил Павлович
Родился в 1904 г., Воронежская обл., Бутурлиновский р-н, с. Кучеряево;
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркачев Никифор Николаевич
Родился в 1903 г., Воронежская обл., Росссошанский р-н, х. Богоносова;
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркачев Павел Афанасьевич
Родился в 1928 г., с. Ново-Сергеевка Бессединского р-на Курской обл.; русский; МОДЕЛЬЩИК // ЧУГУНОЛИТЕЙНЫЙ ЦЕХ з-д ИМ.ВОЙКОВА Г.КЕРЧЬ. Проживал: г. Керчь Крымской обл..
Арестован 19 октября 1954 г.
Приговорен: СКУД Крымского облсуда 11 декабря 1954 г., обв.: 54-10 ч.2, 54-11.
Приговор: к 4 г. ИТЛ. С ПРИМЕНЕНИЕМ ЗАЧЕТОВ РАБОЧИХ ДНЕЙ ОСВ. 28.11.1956
Источник: НИПЦ "Мемориал", Москва
Деркачев Павел Васильевич
Родился в 1896 г., ст-ца Лабинская; русский; образование начальное; б/п; приемщик семян. Проживал: ст-ца Лабинская, ул. Калинина, 39.
Арестован 4 мая 1937 г.
Приговорен: тройка при УНКВД по Краснодарскому краю 7 февраля 1938 г., обв.: являлся участником контрреволюционной повстанческой группы.
Приговор: на 5 лет ИТЛ. Реабилитирован 10 марта 1989 г. прокуратура Краснодарского края
Источник: Книга памяти Краснодарского края
Деркачев Павел Иванович
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Воронежской обл.
Деркачев Семен Иванович
Родился в 1864 г., Курская обл., Дмитриевский р-н, с. Ждановка; русский; образование начальное; крестьянин-единоличник.
Арестован 17 ноября 1929 г.
Реабилитирован в январе 1993 г.
Источник: Книга памяти Курской обл.
Деркачев Семен Леонтьевич
Родился в 1888 г., Ст. Воровсколесской; русский; образование сельская школа; б/п; колхозник. Проживал: Ст. Воровсколесской.
Арестован 20 ноября 1932 г.
Приговор: 5 лет лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркачев Степан Иванович
(Дергачев) Родился в 1887 г., Московская обл., Каширский р-н, с. Сетка; русский; образование низшее; б/п; крестьянин-единоличник. Проживал: Московская обл., Каширский р-н, с. Сетка.
Арестован 18 марта 1931 г.
Приговорен: тройкой при ПП ОГПУ по Московской обл. 1 апреля 1931 г., обв.: к.-р. деятельности.
Расстрелян 29 апреля 1931 г. Место захоронения - место захоронения - Москва, Ваганьковское кладбище. Реабилитирован в январе 1989 г. на основании ст.1 УПВС
Источник: Москва, расстрельные списки - Ваганьковское кладбище
Деркачев Федор Андреевич
Родился в 1894 г. малограмотный; крестьянин.. Проживал: Омская губ., Новомихайловская вол. Петропавловский уезд, с. Новомихайловка.
Приговорен: Реввоентрибунал Сибири 21 августа 1921 г., обв.: за контрреволюционную деятельность.
Приговор: к 3 годам лишения свободы условно. Реабилитирован 3 марта 1997 г. Прокуратурой Омской обл. на основании Закона РФ.
Источник: Книга памяти Омской обл.
Деркачев Федор Иванович
Родился в 1886 г., Херсонская обл., г. Елисаветград; русские; б/п; ОблЗУ г.Смоленска, инспектор сектора проверки исполнения.
Арестован 9 марта 1934 г. ПП ОГПУ Западной области
Приговорен: тройка ПП ОГПУ Западной обл. 19 мая 1934 г., обв.: 58-6.
Приговор: 5 лет ИТЛ Реабилитирован 5 апреля 1989 г. Прокуратура Смоленской обл.
Источник: Книга памяти Смоленской обл.
Деркачев Филипп Петрович
Родился в 1900 г., с. Коровяковка.;
Приговорен: Военным трибуналом 8 декабря 1942 г., обв.: по ст. 58-10 ч. 2 УК РСФСР.
Приговор: к 5 годам лишения свободы. Реабилитирован 25 мая 1998 г. реабилитирован
Источник: Книга памяти Курской обл.
Деркачев Яков Сергеевич
Родился в 1905 г., с. Сергиевского; русский; малограмотный; б/п; единоличник. Проживал: с. Сергиевского.
Арестован 7 сентября 1931 г.
Приговор: 5 лет лагерей
Источник: Книга памяти Ставропольского края
Деркачева Анастасия Филимоновна
Родилась в 1916 г. Проживала: Абхазия, г. Сухум.
Приговорена: Особое совещание #48-а 12 декабря 1949 г., обв.: турки.
Приговор: спецпоселение в Томской обл.
Источник: УВД Томской обл.
Деркачева Елена Ивановна
Родилась в 1903 г., Воронежская обл., Бутурлиновский р-н, с. Кучеряевка; русская; малограмотная; б/п; Без определенных занятий, ранее крестьянка-единоличница. Проживала: Воронежская обл., Бутурлиновский р-н, с. Кучеряевка.
Бутурлиновским РО УНКВД по Воронежской обл. 27 ноября 1937 г.
Приговорена: Тройка при УНКВД по Воронежской обл. 15 декабря 1937 г., обв.: Обвинена в членстве в контрреволюционной церковно-монархической организации, ст. ст. 58-10(1), 11(II).
Приговор: к 10 годам ИТЛ Реабилитирована 20 марта 1965 г. Судебной коллегией Верховного суда РСФСР Дело производством прекратить за недоказанностью предъявленного обвинения
Источник: Воронежское общество "Мемориал"
Деркачева Нина Максимовна
Родилась в 1910 г., Новосибирской обл.; Проживала: с.Дербетовка Апанасенковский р-н Ставропольский кр..
Приговорена: в 1930 г.
Приговор: спецпоселение
Источник: УВД Ставропольского края
Деркачева Эльза Леонидовна
Родилась в 1953 г., Коми АССР;
Приговор: высылка на спецпоселение по нац.призн. (немцы) Реабилитирована 6 февраля 1999 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркачева Эрика Александровна
Родилась в 1923 г., Саратовская обл.;
Приговор: высылка на спецпоселение по нац.призн. (немцы) Реабилитирована 6 февраля 1999 г.
Источник: МВД Республики Коми
Деркачева-Дубс Гильдегардт Карловна
Родилась в 1923 г. немка; Проживала: Саратовская обл..
Приговорена: в 1941 г., обв.: по нац. признаку.
Приговор: спецпоселение - Стерлитамакский р-н, снята с учета 04.01.1956
Источник: МВД Республики Башкирия

«Трагические судьбы – возвращенные имена»
http://www.kubanmemo.ru/bookme...amp;page=7
Деркач Николай Максимович 1905 г. г. Темрюк 04.03.1950 г. к ссылке на поселение.
Деркач Семен Иванович 1871 г. Темрюкский р-н, ст.Курчанская 17.03.1932 г. выселение за пред. края
Деркач Сергей Никифорович 1902 г. ст-ца Платнировская Кореновского района 22.01.1933 г. на 10 лет лишения свободы.
Деркач Трофим Тихонович 1904 г. х. Албаши Новоминского района 16.10.1937 г. на 10 лет лишения свободы.
Деркачев Павел Васильевич 1896 г. ст-ца Лабинская 04.05.1937 г. на 5 лет ИТЛ.

Общая тема