Велички

Величко́вські — український козацько-старшинський рід на Чернігівщині.

Засновник роду — Григорій Величковський (*? — після †1687), борзнянський сотник, значковий товариш. Його сини — Василь та Федір Григоровичі — борзнянські протопопи.

Їхні діти: Іван Васильович (*? — †1762), ніжинський хорунжий і обозний. Омелько Васильович (*? — після †1732) Григорій Федорович (*? — після †1787) Василь Федорович (*бл. 1730 — †1762) Єфросинія Федорівна (*? — після †1787)

Існує ще один рід Величковських священиків на Полтащині. Симеон Величковський - знатний і багатий козак. Лука Симеонович Величковський - прадід Паїсія-Петра Величковського. Протопоп Полтавський. Іван Величковський (пом.1726) - батько Паїсія-Петра Величковського. Був полтавським протопопом. Закінчив Київську Могилянську академїю. Лаврентій Величковський - ієромонах, намісни­к Св. Миколаївського монастиря у Пивську. Петро Іванович Величковський - (*21 грудня 1722, Полтава — †15 листопада 1794) — український православний старець, аскет, святий. Іван Іванович Величковський (пом.1735) - протопоп Полтавський.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Величковські
http://uk.rodovid.org/wk/Рід:Величковські

Сергий Роде написал:

[q]

Предположение о возможном происхождении от Рюрика взял отсюда:

Історик Є. Чернецький обстоює ще цікавішу версію походження шляхетського роду Величків. Так, він стверджує, що вони є нащадками давнього роду князів Величковських.

Мабуть, нема жодної людини, яка б цікавилася вітчизняною історією і, яка б не чула про знаменитого козацького літописця Самійла Величка, автора визначної пам'ятки вітчизняної історіографії - чотирьохтомного українського літопису, в якому найбільш правдиво і вірогідно висвітлена історія Козацької держави другої половини 17-початку 18 століття. Уважається, що полтавська гілка роду Величко йде саме цього славнозвісного козацького літописця. Род Величків дав Запорізькому козацтву чимало звитяжних старшин. Зокрема, Якова Степановича Величка, який протягом 22 років (1742-1764) перебував на відповідальній посаді полкового осавула в Прилуцькому полку. За роки свого правління, він отримав у власність досить значні земельні угіддя і поселив на удайській притоці річечці Линовиці кілька невеликих хутірців, з яких потім, наприкінці 18 століття утворилося чималеньке село, яке отримало назву від імені засновника - село Величківка. Досить помітною постаттю був осавула Микола Іванович Величко. Знаменитим на всю Російську імперію став і онук Миколи Івановича - талановитий поет, прозаїк і публіцист Василь Львович Величко, прямий нащадок козацького літописця.

Чимало Величків зустрічаються серед козацької старшини в переписах Миргородського та Полтавського козачих полків. Після закінчення служби, оженившись, козаки осідали у селах, які розташовувалися поблизу їхніх полків. Таким чином у полтавському селі Турбаї з'явилися Велички, які є предками наших біляївських Величків. У компуті Полтавського полку від 1718 року, де йдуть списки усіх козаків, Велички пишуться як козаки „з діда-прадіда". Саме тому так повстали козаки-турбаївці, які не знали неволі за багато років існування свого роду, проти спроби покріпачити їх. У своїй книжці „Турбаївське повстання" історик К. Гуслистий розповідає, як Катерина Битяговська, яка мала право власності на село Турбаї, у судовому порядку хотіла признати своїми кріпаками 79 козаків з родинами, які жили на її землях. Таку ухвалу винесла у 1770 році Малоросійська колегія, а згодом її підтвердив Генеральний Суд. Проте свої права на козаків пред'явили вже поміщики Базидевичі, які купили Турбаї. Турбаївці ж, дізнавшись про ухвалу Сенату, підняли повстання. До речі, одним з його ініціаторів був теж представник роду - Григорій Величко. Подальша ж історія знайома більшості біляївців. Частину турбаївців відправили на поселення на Причорноморські землі. У 1794 році в тогочасне село Біляївку прибуло на поселення усього дві родини Величків: Величка Михайла з два синами Кирилом та Лаврентієм, дочками Єфросинією і Марфою та Величка Матвія з синами Іваном, Дем'яном, Яковом, Василем та доньками Параскою та Пелагією. Зараз же родинне дерево вже біляївських Величків розрослося увись та вшир, лише у телефонному довіднику 14 родини Величків, які є нащадками славного козачого роду, що роками боронив українську землю, проливав за неї свою кров та вмів відстояти свої права.

http://www.belyaevka.info/inde...amp;id=232

[/q]

К этой текстовке имею непосредственное отношение, так как предоставил автору, кстати потомку миргородских Величек, свои материалы по Величкам для написания статьи.
Насчёт отношения к князьям Величковским, Евгений, насколько я знаю, сейчас не придерживается этой концепции и как я понял возникла она в основном на созвучии фамилий. Впрочем, как я уже писал, тест на ДНК может расставить всё по местам.

Ну и я отпишусь.
В исповедальных ведомостях села Талалаевки Красноколядинской сотни Прилуцкого полка (Роменского уезда Полтавской губернии)

Велички зафиксированы

за 1742 год.
в разделах - *Духовные и их домашние*

за 1899 год
в разделах - *Военные* , *Села Талалаевка крестьяне*, *Хутора Королевщина крестьяне*

РоманС написал:

[q]

Вот здесь много интересного есть о Величках:

http://igor-condr.narod.ru/pages/public_avtora.html

[/q]

Спасибо, обязательно посмотрю.


РоманС написал:

[q]

если буду, то начну с Турбаивских Величек.

[/q]

А почему именно с них? Они ваши родственники или просто из уважения к памяти?

Кстати, если вы не смотрели - на Родоводе есть немало по Величкам http://uk.rodovid.org/wk/Рід:Велички

[q]

Чимало Величків зустрічаються серед козацької старшини в переписах Миргородського та Полтавського козачих полків. Після закінчення служби, оженившись, козаки осідали у селах, які розташовувалися поблизу їхніх полків. Таким чином у полтавському селі Турбаї з'явилися Велички, які є предками наших біляївських Величків. У компуті Полтавського полку від 1718 року, де йдуть списки усіх козаків, Велички пишуться як козаки „з діда-прадіда". Саме тому так повстали козаки-турбаївці, які не знали неволі за багато років існування свого роду, проти спроби покріпачити їх. У своїй книжці „Турбаївське повстання" історик К. Гуслистий розповідає, як Катерина Битяговська, яка мала право власності на село Турбаї, у судовому порядку хотіла признати своїми кріпаками 79 козаків з родинами, які жили на її землях. Таку ухвалу винесла у 1770 році Малоросійська колегія, а згодом її підтвердив Генеральний Суд. Проте свої права на козаків пред'явили вже поміщики Базидевичі, які купили Турбаї. Турбаївці ж, дізнавшись про ухвалу Сенату, підняли повстання. До речі, одним з його ініціаторів був теж представник роду - Григорій Величко. Подальша ж історія знайома більшості біляївців. Частину турбаївців відправили на поселення на Причорноморські землі. У 1794 році в тогочасне село Біляївку прибуло на поселення усього дві родини Величків: Величка Михайла з два синами Кирилом та Лаврентієм, дочками Єфросинією і Марфою та Величка Матвія з синами Іваном, Дем'яном, Яковом, Василем та доньками Параскою та Пелагією. Зараз же родинне дерево вже біляївських Величків розрослося увись та вшир, лише у телефонному довіднику 14 родини Величків, які є нащадками славного козачого роду, що роками боронив українську землю, проливав за неї свою кров та вмів відстояти свої права.
http://www.belyaevka.info/inde...amp;id=232

[/q]