Берг

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

ГАСО, ф. 11, оп. 3. Екатеринбургский окружной суд / г. Екатеринбург Пермской губернии 1881-1917

189 - Дело по иску крестьянина Игнатия Андреевича Злоказова и дворянам Сергею и Василию Павловичам Берг на 4200 руб.убытков за увечье. 10.07.1899- 09.11.1899 , 32

Добрый день!

Лейб-гвардии казачий полк
Командир:
– Дьяков Василий Авраамович, полковник, в должности – с 10.05.1918 (№ 99 от 21.05.1918), назначен командиром гвардейской бригады (№ 596 от 04.04.1919); 22.02.1919 ранен пулей в руку в бою под х. Рубежным.
– Фарафонов Владимир Иванович, полковник, в должности – с 06.04.1919 по 05.03.1920 (№ 596 от 04.04.1919).
...

Нестроевой состав:
– Ажинова Людмила Васильевна, сестра милосердия, умерла от тифа в 1920 г. в Севастополе.
– Анисимов Владимир, коллежский регистратор в 1920 г.
– Блинов Владимир Кузьмич, старший фельдшер, коллежский регистратор (28.05.1920).
– Берг С.В., сестра милосердия в 1919 г.
...

Источник:
Донская армия. Организационная структура и командный состав 1917–1920гг. Приложение-справочник к монографии "Г.Г. Матишов. Донские казаки: от опоры самодержавия до жертв большевизма (ХVIII–ХХ вв.). Заметки на полях истории". Вып. 1. Донские партизанские отряды. Командование Донской армии. Молодая армия. Военно-учебные заведения / А.В. Венков; [отв. ред. акад. Г.Г. Матишов]. – Ростов н/Д: Изд-во ЮНЦ РАН, 2014. С. 255.

РГА ВМФ. Ф. 8. Оп. 4. Д. 620
Письма Генри Берга.
Количество страниц: 1
Начальная дата: 1872
Конечная дата: 1872

РГА ВМФ. Ф. 14. Оп. 1. Д. 202
Берг Яков. нем. яз.
Количество страниц: 118

РГА ВМФ. Ф. 14. Оп. 1. Д. 429
Жизнеописание ландрата Берга Я. написано рукою Круенштерна нем. яз.
Количество страниц: 4

РГА ВМФ. Ф. 14. Оп. 1. Д. 404
Доверенность Бергу Ян на управление родовым и наследственным имуществом Крузенштерна И,Ф. в Лифляндии и Шванебурге. Автограф. нем. яз.
Количество страниц: 2
Начальная дата: 1828

РГА ВМФ. Ф. 16. Оп. 1. Д. 269
Докладные записки к.-адм. В.А Корнилова [главному командиру Черноморского флота и портов М.Е. Бергу]о необходимости содержания флота в соответствии со штатами кораблей и экипажей (из бумаг Г.И. Железнова).
Количество страниц: 8
Начальная дата: 1853

ЦГИА СПБ ф.19,оп.125,д.104,стр.129
29.11.1895 г. родился Николай
Великого княжества Финлянского Выборгской губернии прихода Рускеала
работник Николай Карловъ Бергъ и законная жена его
Елена Федорова православного вероисповедания.
Воспр. брат его родной, той же губернии и прихода работник
Алексей Карловъ Бергъ.

1.

Берг Моисей Абрамович 23.10.1928г.р. умер 24.01.1981г. захоронен в Томске, кладбище Бакатин.и любые доступные сведения о нем)

2. Хочу исследовать материнскую линию, найти братьев или сестер и т.д.

3. Предположительные места проживания разыскиваемых предков , г.Томск улица розы Люксембурга 41, около 15 лет назад проживали там.

4. Известные сведения о бракосочетаниях (год, место и т.д.) номер Актовой записи 147. 11 ноября 1954 года.
Он - Берг Михаил Андреевич, она - Белоусова Римма Васильевна. Бюро ЗАГС Кулудинского района.

\

Sereh написал:

[q]
Здравствуйте. Ищу информацию о Бергах.
Прапрабабушка - Мина (или Вильгемина, или это отчество - Вильгельмовна) Берг (может Бирг, но скорее всего Берг, тк прабабушка говорила о значении фамилии - гора), из финских шведов. Ее муж - Михаил (русский, но фамилии не знаю, знаю только, что кто-то из поколения старше был хранитилем царского винного погреба), океанограф. Дети - Ольга (Хельга) и Анна.
Семья жила в Санкт-Петербурге, прапрабабушку помнит мама, год рождения не знаю, смерть, предполагаю, годы 60-70
[/q]

Тоже ищу ) Мы ищем одних и тех же
Ищу потомков Фридриха Бирка, мещанина из Мартышкино (Ораниенбаум)
Его супруга - Юлия Христиановна, дев. фамилия предположительно Мартини
Известные дети: Вильгельмина (1884 г.р.), Карл, Людвига, Фридрих

Вильгельмина вышла замуж за Утякова Михаила Николаевича (1877 г.р.), их известные мне дети:
Ольга. Анна, Николай.

Прилагаю метрики о браке Михаила и Вильгельмины, а так же метрики о рождении Ольги и Анны

Государственный архив Краснодарского края (ГАКК)
Фонд 454. Канцелярия начальника Кубанской области и наказного атамана Кубанского казачьего войска, г. Екатеринодар, 1870 – 1917 гг..

ГАКК. Ф. 454. Оп. 1. Д. 6399
Переписка о наложении взыскания на Гергада Гергардовича Шелленберга и Ивана Петровича Берга за нарушение постановления о продаже земельных участков колонистами
Крайние даты: 19 декабря 1916 г. – 28 февраля 1917 г.
Количество листов в деле: 9

... Зовнішня торгівля здійснювалася через Волочиську, Дружкопольську і Радзивилівську митниці і через Збаразьку та Мервинську митні застави. Розвитку зовнішньої торгівлі сприяло прокладення залізничних шляхів. Через Волинську губернію проходили Південно-Західна (лінія Київ – Брест з Радзивилівською гілкою, а також лінія Жмеринка – Волочиськ) і Привіслянська залізні дороги. Також у межах губернії існували залізниці, що належали приватним особам і товариствам: Степаненська дорога у Рівненському повіті; від станції Кам’янка Радзивилівської гілки до лісових дач графа Берга; від станції Озерни цієї ж гілки до цукрового заводу у м. Мізочі.
Таким чином, попри загальні тенденції і явища, властиві тодішньому етапу розвитку ринкових відносин, у Київській, Подільській і Волинській губерніях помітні своєрідні особливості цього процесу.
...

Біля містечка Вишнівець Кременецького повіту з 1887 р. працював лісопильний завод німецького акціонерного товариства "Берлінська лісова контора". Виготовлені матеріали відправляли до Данцига. У сенсі підприємницької діяльності слід згадати й землеробсько промислову колонію Кенеберг, яка належала берлінській фірмі "Вільгельм Кене і Берг". Вона володіла 10 тис. землі, лісопильним заводом і навіть власною залізничною віткою до станції Дубно.
Зрозуміло, що такі масові лісорозробки залишали значні площі вирубаного німцями лісу, що без наступного відтворення мали складні наслідки для лісових багатств Волині.
...

Джерело:
Сільські підприємці і підприємництво: 1861–1914 рр. (за матеріалами Київської, Подільської і Волинської губерній). – Житомир: Полісся, 2012. С. 136, 222.

... 27 квітня російські війська перейшли австрійський кордон, аби з флангу завдати удару Дверницькому. Польський генерал був попередженим жителем Галичини про перетин кордону російським військом, тому польський корпус почав переміщатися на території Галичини.
Це переміщення описав австрійський губернатор Ліндеман через сім днів після наступу: "Майор Август, який очолював одну з піхотної роти й гусарський взвод, в околицях між великими Гнилицями та Лисичинцями спостерігав, як армія Рідигера витіснили Дверницького до кордону з Галичиною. Дверницький досяг Терпилівки, а за ним кинулося чотири полки російської кавалерії аж до посту Августа. Той звернув увагу росіян на те, що вони наближаються до кордону нейтральної держави, та надав Рідигеру рапорт із вимогою повернення російської кавалерії за межі прикордонних постів. Письмовий звіт про причини вторгнення на нейтральній землі й про хід справ Августу надав цесарський флігель-ад’ютант, вимагаючи зустрічі з полковником.
Коли вони їхали з цією метою до Збаража, то Берг, Август і Богданій дізналися, що корпус Дверницького стоїть на пагорбі за Терпилівкою в бойовій готовності. Август підʼїхав і дізнався з його вуст, що польське військо побоюється атаки з боку росіян. Отримавши запевнення, що російська армія відійшла за межі прикордонних постів, Дверницький віддав наказ розбити табір. Август повернувся до корпусу Дверницького. Польський генерал хотів, щоб їх захищала австрійська армія від нападу росіян і щоб йому дали слово, що він не буде виданий у руки ворога; крім того, він погодився, на решті, скласти зброю, і хотів уникнути тиску й звинувачень із боку жителів Галичини.
...
У той же час, 28 квітня, Рідигер через свого посланника ген. Теодора Берга, відповідно до айстро-російських військових договорів, вимагав видання польського корпусу. Лобковіца не було в той час у Львові, тому що він отримував інструкції у Відні. Лист Осинського відправлено через практиканта Юзефа Нехаузера Лобковіцу3 з місією вручити йому лист там, де його зустріне. Курʼєр вирушив у дорогу з повідомленням для Відня, а також військовими звітами 29 квітня 1831 року близько 10 год. вечора.
Однак прикордонна австрійська влада не могла чекати. Накази Стутерхейна, тимчасово виконуючого обовʼязки начальника, могли бути виконані після затвердження військової радою. Він наказав "відібрати в польських втікачів зброю, коні й багаж, поранених відправити до лікарні, солдат відділити від офіцерів і відправити до німецьких та угорських провінцій держави. Відібрану зброю, коней і багаж передати російському уряду, а гроші використати на утримання та лікування втікачів. Стутерхейн відмовив полякам у їх проханні, а майора Осинського, із яким вів переговори, увʼязнив. Але Стутерхейн відмовив також росіянам: його головним завданням було змусити Дверницького скласти зброю. Із цією метою він згромадив військову силу.
Настрій у польському таборі після переходу кордону почав псуватися, "протягом декількох днів очікування були то в розпачі, то в надії". Місцем постою обрано місцевість Клебанівку. Через півстоліття після того Броніслав Розвадовський з сусідніх Бережанів писав: "Навпроти двору на схилі гори зеленіли 45 акрів соснового лісу, у якому в 1831 році генерал Дверницький здався австрійцям". Не таємними були приїзди ген. Берга до полковника Факша в Тернополі. Дверницький чинив опір роззброєнню.
...

Джерело:
Польське національне повстання 1830 – 1831 рр. на Правобережній Україні: від міфів до фактів: кол. монографія / за ред. І. Кривошеї, Н. Моравця. – К.: КНТ, 2017. С. 119 – 122.

Общая тема.