 | LG 775Создайте аккаунт или войдите, чтобы отправить личное сообщение этому пользователю и увидеть его полные контактные данные |
Последние 30 сообщений LG 775Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 26.12.2017, 18:11
До питання культури побуту українських священників Наддніпрянщини: На свята, відслуживши службу священники і священослужителі та їх сім’ї, збиралися разом (як правило у хаті священника) і відзначали свято. Як людям духовного звання, їм було не до лиця співати народні пісні, тому у їх середовищі народився специфічний музичний жанр – псальма. Псальма — народна пісня релігійного змісту. Не має нічого спільного з «псалмами», що містяться у Біблії. В переважній більшості, псальми мають ідею-виток у Новому заповіті, а також у Житіях святих, але являють собою народне осмислення вибраної теми. Окремим піджанром псальмів є похоронні псальми — які співалися над небіжчиком, а також на поминах. З музичного боку псальми близькі до церковної музики, але особливо до народних християнських колядок. Є псальми дуже наближені до мелодики народних пісень. В народному середовищі виконуються різними складами на різну кількість голосів. У фольклорних експедиціях ансамблем «Божичі» зафіксовані псальми, які виконувалися і на 5-6 голосів. https://youtu.be/bnk3RtqKQ38 https://youtu.be/iH3CC8El_fw https://youtu.be/1FOPaDylFjk
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 18:06
Я спілкуюся із росіянами, які мають українське коріння, допомагаю їм у генеалогічних пошуках. Отримую відповіді: Спасибо вам огромное! Вы добрый ангел семьи моего бывшего супруга. Благодаря Вам они узнали, что они внуки, вернее правнуки достойных людей священнического рода. До этого они были уверены, что дочь Константина, Валентина, была неверующей, некрещённой, а Игорь- её внебрачный сын. Теперь, когда они получили документы с печатью, из ГАЧО, -о крещении и рождении,-всё встало на свои места. Я туда ездила. Звонил батюшка из Городища. Родные ........................ Димитрия, проживают в Минводах, очень интересовались своими корнями. Я перечислила батюшке через запятую, что знала, но помочь, конечно, не могла. Он сообщил, что мать Дмитрия, Анна, похоронена на польском кладбище. А его отца расстреляли у входа в храм... Спасибо вам за всё огромное. Дай Бог вам здоровья и успехов! І ніколи мовне питання не було камнем преткновенія. Ті, що хочуть залишитися за поребріком, обірвавши всі зв'язки із цивілізованим світом... як каже дід Панас:" З Богом, Парасю!"
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 17:15
И по сей братьи почаша дЂржати родъ ихъ княжение въ Поляхъ; а въ Деревляхъ свое, а Дрьговичи свое, а СловЂне свое въ НовъгородЂ, а другие на ПолотЂ, иже и ПолочанЂ. Отъ сихъ же и Кривичи, иже сЂдять на верхъ Волгы, и на вЂрхъ Двины, и на вЂрхъ ДнЂпра, ихъ же и городъ есть СмолЂнескъ: туда бо сЂдять Кривичи. Се бо токмо СловЂнескъ языкъ въ Русі: Поляне, Деревляне, Новъгородьци, Полочане, Дьрьговичи, СЂверо, Бужане, зань сЂдять по Бугу, послЂ же Волыняне.
І се суть инии языцЂ, иже дань дають Руси: Чюдь, Весь, Меря, Мурома, Черемись, Мордва, ПЂрмь, Печера, Ямь, Литва, ЗимЂгола, Корсь, Норома, Либь; си суть свой языкъ имуще, отъ колЂна Афетова, иже живуть на странахъ полунощныхъ.
* Чюдь, Весь, Меря, Мурома, Черемись, Мордва, ПЂрмь, Печера, Ямь, - фіно-угорські племена, які пізніше стали основою утворення Московського царства
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 17:07
Поляномъ же живущимъ особь по горамъ симъ, и бЂ путь из Варягъ въ Грекы; и изъ Грекъ по Днепру, и вЂрхъ Днепра волокъ до Ловоти, и по Ловоти виити въ Илмерь озеро великое, из него же озера потечеть Волховъ и втечеть въ озеро великое Нево, и того озера внидетъ устье в море Варяское; и по тому морю внити доже и до Рима, а отъ Рима прити по тому же морю къ Царюграду, и отъ Царяграда прити в Понтъ море, в неже втечеть ДнЂпръ рЂка. ДнЂпрь бо течеть изъ Воковьского лЂса, и потечеть на полудни; А Днепръ втечеть въ Понтеское море треми жерелы, иже море словеть Руское, по нему же училъ святый апостолъ АндрЂй, братъ Петровъ, якоже ркоша. АндрЂюучащю в Синопии, пришедшю ему в Корсунь, увидЂ, яко ис Коръсуня близъ устье ДьнЂпръское, и въсхотЂ поити в Римъ, и приде въ устье Днепръское; и оттолЂ поиде по ДнЂпру горЂ, и по приключаю Божію приде и ста подъ горами на березЂ. И заутра въставъ, рече к сущимъ с нимъ ученикомъ: «видите горы сия? яко на сихъ горахъ въсияеть благодать Божия, имать и городъ великъ быти, и церкви мьногы имать Богъ въздвигнути». И въшедъ на горы сия, и благослови я, и постави крестъ, и помолився Богу, и слЂзе съ горы сея, а идеже послЂже бысть Киевъ, и поиде по ДнЂпру горЂ. И приде въ Словены, идеже нынЂ Новъгородъ. И видЂвъ люди ту сущая, какъ ихъ обычай, и како ся мыють и хвощются, и удивися имъ. И иде въ Варягы, и приде въ Римъ, Поляномъ же живущимъ особЂ и владЂющимъ роды своими, яже и до сея братья бяху Поляне, и живяху кождо съ родомъ своимъ на своихъ мЂстехъ, володЂюще кождо родомъ своимъ. И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их ЛыбЂдь. И сЂдяше Кий на горЂ, кдЂ нынЂ увозъ Боричевъ, а Щекъ сЂдяше на горЂ, кдЂ нынЂ зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горЂ, отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городокъ, во имя брата ихъ старЂйшаго, и наркоша и Киевъ. И бяше около города лЂсъ и боръ великъ, и бяху ловяще звЂрье. Бяхуть бо мудрЂ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 16:57
ЛЂтописець Руский съ Богомъ починаемь. Отче благослови. ПовЂсть временныхъ лЂтъ черноризца Федосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля и хто в ней почалъ пЂрвЂе княжити [и откуду Руская земля] стала есть.
Се начнемь повЂсть сию. По потопЂ бо 3-е сынове Ноеви роздЂлиша земьлю: Симъ, Хамъ, Афетъ. Афетови же яся полунощная страна и западная: Мидия, Олъвания, Армения малая и великая, Каподокия, Фефлагони, Галатия, Кольхысъ, Воспории,.Меоти, Дереви, Сармати, Тавриани, Скуфия, Фраци, Македония, Далматия, Молоси, Фесалия, Локрия, Пеления яже и Полопонисъ наречется, Аркадия, Ипириноя, Илурикъ, Словене, Лухития, Аньдріакия, Аньдриатиньска пучина; имать же и островы: Вританию, Сикелию, Евию, Родона, Хиона, ЛЂзвона, Куфирана, Закуньфа, Кефалиния, Ифакину, Керкуру, и часть Асійскія страны, и нарицаюмую Онию, и рЂку Тигру, текущую межи Миди и Вавилономъ; до Понетьского моря на полунощныя страны: Дунай, Днестръ, и Кавькасийскыя горы, рекше Угорьскыя, и оттуда рекше доже и до Днепра; и прочая рЂкы: Десна, Припеть, Двина, Волховъ, Волга, иже идеть на въстокъ въ часть Симову. Въ Афетові же части сЂдить Русь, Чудь и вси языцЂ: Меря, Мурома, Всь, Мордва, Заволочьская Чюдь, Пермь, Печера, Ямь, Югра, Литва, Зимигола, Корсь, СЂтьгола, Либь. Ляхове же и Пруси и Чюдь присЂдять к морю Варяскому. По сему же морю сЂдять Варязи сЂмо къ вьстоку до предЂла Симова, по тому же морю сЂдять къ западу до земли Агаляньски и до Волошьскые. Афетово же колЂно и то: Варязи, Свеи, Урмане, ГотЂ, Русь, АглянЂ, ГаличанЂ, Волохове, РимлянЂ, НЂмцЂ, Корлязи, Венедици, Фряго†и прочии присЂдять отъ запада къ полуденью и съсЂдятся съ племенемъ Хамовымъ Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи Норци, иже суть СловенЂ. По мнозЂхъ же временЂхъ сЂлЂ суть Словени по Дунаеви, кде есть нынЂ Угорьская земля и Болгарьская. Отъ тЂхъ Словенъ розидошася по земьли и прозвашася имены своими, кде сЂдше на которомъ мЂстЂ. Такоже и тЂ же СловЂне пришедше сЂдоша по Днепру и наркошася Поляне, а друзии Деревляне, зане сЂдоша в лЂсЂхъ; а друзии сЂдоша межи ПрипЂтью и Двиною и наркошася Дреговичи; и инии сЂдоша на ДвинЂ, и наркошася Полочане, рЂчькы ради, яже втечеть въ Двину, именемь Полота, отъ сея прозвашася ПолочанЂ. СловЂне же сЂдоша около озера Илмера, и прозвашася своимъ именемъ и сдЂлаша городъ и нарекоша и Новъгородъ; а друзии же сЂдоша на ДеснЂ и по Семи и по СулЂ и наркошася СЂвера. И тако разидеся Словенескъ языкъ, тЂмьже и прозвашася Словеньская грамота.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 15:32
Друже Сергію! Гваделупенко написав: И. Франко пише в дневника си: "Днес бях мрачен (обиден - полски). Бях наречен украински, въпреки че всички знаят, че съм Русин. І це є правдою. Дійсно, Франко власною рукою писав, що він [b]є русином. Цей факт ніхто не заперечить, а я на 100% підтверджую. Більше того, Франко досконало знав німецьку, польську, писав цими мовами, але дев'яносто дев'ять (99) відсотків його спадщини написані русинською мовою. І нам від цього нікуди не подітися. Навожу уривок його автобіографії, де він називає себе русином і пише це русинською мовою: "Was ist denn an dem ganzen Wicht Originell zu nennen? (нім. – Що можна назвати оригінального у маленької, звичайнісінької людини?) На це питання Гете відповідаю: хіба те, що я русин і походжу, правдоподібно, від зукраїнізованих німецьких колоністів, що мій батько був звичайний селянин і робив панщину – не якомусь дідичеві, а цісарсько-королівській камері, не вмів ані читати, ані писати, та, незважаючи на те, був світлою людиною і віддав мене, слабовиту і до селянської праці нездатну дитину, до школи. Вихід з-під селянської стріхи на ширшу, публічну арену – це у нас досі надзвичайно рідка річ. Я народився в 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній, потім до т. зв. нормальної школи отців Василіян у Дрогобичі, а опісля там же до гімназії. Склавши іспит зрілості, я вступив до університету у Львові, але мої студії перервав соціалістичний процес 1877-8 року, до якого бозна-чому замішано мене, навіть засуджено на 6-тижневий арешт (після 8 місяців слідчої тюрми) за приналежність до таємного товариства, до якого насправді я ніколи не належав і якого, скільки знаю, ніколи не було. Це одна з небагатьох оригінальних рис у моєму житті, бо подібне не кожному трапляється................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................... ..... почуваю себе русином і по змозі й силі своїй працюю на Русі, то, як бачиш, шановний читачу, цілком не з причини сентиментальної натури. До цього примушує мене почуття собачого обов’язку. Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій руський патріотизм – то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І якщо щось полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу руський народ, який, хоч гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, який хоч і сьогодні бідний, недолугий і безпорадний, а все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде на марне."................... Як бачите, Франко писав русинською мовою. Я також пишу русинською мовою, але гваделупенко її не розуміє... оце номер... гваделупенко, ти не розумієш нас русинів Франка і мене... то хто ж ти такий? Здається із тебе такий же болгарин, як із Абрамовича єскімос-чукча.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 23.12.2017, 14:04
ole68 Пише: И охота вам связываться Просто подождите, пока гондурасцу надоест изображать из себя болгарина Повірте, мова не про нього. Я ж пишу не для нього, пишу для росіян, які мають українське коріння і заплуталися у "трьох бєрьозках", не можуть зрозуміти хто ж вони! І тут трапився піддослідний екземляр схожий на Шарікова, який удає із себе більшого патрійота Московії, ніж представники народності мордва, які дійсно входять до цього об'єднання. Будемо відверті, багато хто із теперішніх московських земель мислять, як гондурасець. Але давайте подивимось.... Гондурасець заперечуючи мені наводить приклад стосовно СТАТУТу ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529: Він пише: ПРАВА ПИСАНЫЕ ДАНЫ ПАНСТВУ ВЕЛИКОМУ КНЯЗЬСТВУ ЛИТОВСКОМУ, РУСКОМУ, ЖОМОЙТСКОМУ И ИНЫХ ЧЕРЕЗ НАЯСНЕЙШОГО ПАНА ЖИКГИМОНТА, 3 БОЖЕЕ МИЛОСТИ КОРОЛЯ ПОЛСКОГО, ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЛИТОВСКОГО, РУСКОГО, ПРУСКОГО, ЖОМОЙТСКОГО, МАЗОВЕЦКОГО И ИНЫХ Він тицяє пальцем у назву, показує слово РУСКОГО, мовляв,ніякого українського тут і близько немає. Смайлики у нього от радості скачуть, танцюють. А ума то нет. Головка маленька, розуму на два пальці а решта смалець. Він і не розуміє, стверджуючи, що якщо у титулі КОРОЛЯ ПОЛЬСКОГО ЖИГИМОНТА, слово РУСКОГО означає Московськи землі, то ніякого Московского князівства (царства) не існує, царів московських у цей період немає, а керує Московською землею Польский .король, який знаходився в об'єднанні із Київськими і Литовськими князями. Таким чином гондурасець поставив на коліна все Московське царство. І таке глупство у нього у всіх текстах. Бо науці відомо, що Русь і Україна - територіально-державні терміни, які застосовувалися для земель, які згодом стали називатися Малоросія і Україна. Нижче наводить (із вікіпедії) листок Літопису руського і наводить правильні факти: список переписаний у 14 столітті у Новгороді, знайдений в Ипатьевському монастирі біля Костроми, зберігається у Санкт Петербурге. Мовляв, бачте де тут Київська земля, де Київські князі? А ума то нет, мозгов на два пальці, решта смалець. Бо науковцям давно відомо (а від них і нам стало відомо) Що Київська Русь простяглася від Києва до Новгорода, яким володіли Київські князі, зокрема Ярослав Мудрий. Він князював у Новгороді а потім у Києві, де помер і похований. Разом із князями до Новгорода із Києва ченці принесли свої літописи, через 300 років, місцеві ченці вирішили їх оновити, переписавши на новий пергамент (і правильно зробили). Яросла́в Володи́мирович (Мудрий)(983 / 987 — 17/20 лютого 1054) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010) і новгородський (1010–1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької княжни Рогнеди[3]. Автором-укладачем «Повісті минулих літ» був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря. Несторів звід, або першу редакцію «Повісті минулих літ», за часів Володимира Мономаха було передано в його родовий Михайлівський монастир на Видобичі, і далі над літописом працював тутешній ігумен Сильвестр. Він завершив роботу над текстом (можливо, лише переписав) у 1116 році, наприкінці зазначивши: (те, що написано на листочку який демонструю гондурасець) «Игуменъ Силивестръ святаго Михаила написахъ книгы си ЛЂтописець, надЂяся отъ бога милость прияти, при князи ВолодимерЂ, княжащю ему КыєвЂ, а мнЂ в то время игуменящю оу святаго Михаїла, въ 6624, индикта 9 лЂта; а иже чтеть книги сия, то буди ми въ молитвахъ». Тим самим гондурасець підтвердив, що літописи були написані у Києві давнослов'янською (теж саме, що давньоукраїнською) мовою, діалектом південної Русі. Наука про це давно знала, а тепер знає і гондурасець.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 22.12.2017, 11:33
«Літопис руський» Книгу цю писали триста літ. Дванадцять поколінь передавали з рук до рук вікопомне перо. Передавали, щоб закарбувати діяння давно минулих днів. Закарбувати словом у пам’яті тих, що жили. Тих, що живуть. І тих, що будуть жити. Книга ця — велетенська історична епопея. Події в ній розпочинаються з пралегендарного «сотворіння світу» і закінчуються 6800 (1292) роком «Літопис руський» — це південноруське літописне зведення, складене з різних зводів на початку XIV ст. «Літопис руський» ділять на три частини, які в науці дістали такі назви: «Повість минулих літ» («ПовЂсть временныхъ лЂтъ»), Київський літопис, Галицько-Волинський літопис. Вважають, що найраніше зведення літописних матеріалів різного характеру і походження (короткі порічні записи, княжі літописи, народні перекази тощо) постало в Києві у 996 — 997 роках. Його склала, мабуть, група світських та духовних осіб із оточення Володимира Святославича. «Літопис pycький» за Іпатським списком є своєрідною енциклопедією Русі від найдавніших часів до кінця XIII ст. Тому науковий апарат видання теж має енциклопедичний характер і ставить за мету розкрити енциклопедичність цієї монументальної книги. Оригінал написано давньоруською мовою, в основі якої лежала жива мова русичів, нерідко навіть з діалектизмами; наявні в літопису також елементи старослов’янської лексики, фразеології, синтаксису. Мова ця нині важко доступна для досконалого розуміння її, вона потребує спеціальних філологічних знань, а літопис як пам’ятка — також знань історичного, хронологічного, археологічного, генеалогічного та іншого характеру, щоб серйозно її осягнути. «Україна» вперше згадується у Київському літописному зводі за Іпатіївським списком під 1187 роком. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч з Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається у руських літописах під 1189, 1213, 1280 і 1282 роками, позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину і Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» у широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля і Брацлавщини, а у вузькому — територію середнього Подніпров'я. Таке ж двояке значення цього слова зберігалося і з середини XVII століття, після постання руської держави Війська Запорозького. У зв'язку з входженням Гетьманщини до складу Московії, а згодом і Російської імперії, слово «Україна» закріпилося за регіоном Подніпров'я, виступаючи синонімом слова «Малоросія»; ним також позначали Слобожанщину, заселену вихідцями з цього регіону. (Москва у літопису вперше згадується тільки за 1147 рік). Отже, починаючи з 1187 року і до 17 століття, паралельно існувало два терміни Русь і Україна,які позначували одну і туж територію, на який мешкали наші пращури. Ні румуни, ні болгари, ні молдавани, ні московити, ні поляки ніколи не були на цій території автохтонним населенням. У кожного із них є інша "історічєская родіна"
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 21.12.2017, 11:40
СТАТУТ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529 Звод законів Великого князівства Литовського, створені на основі місц. литов., білорус., укр. (у т. ч. т. зв. руського) права та відповідної останньому суд. практики. Джерелами Статутів також були положення "Руської Правди" , німецьких і польських судебників та певні норми рим. права. Найпрогресивніші й найдосконаліші зводи законів 16 ст., на відміну від судебників Європи та Росії (що узаконювали норми лише кримінального права), об’єднували воєдино осн. положення держ., цивільного, сімейного, земельного, військ., кримінального, процесуального права і проголошували чинність уніфікованих правових норм на всій території д-ви: "Усіх у Великому князівстві Литовському єдиним правом судити належить". Декларували рівні права "шляхті і всьому поспільству і їх підданим, корінним жителям земель Великого князівства Литовського, якого б стану і походження вони не були, всі їхні права і церковні привілеї, як для осіб католицького, так і православного віросповідання". Це були перші в Європі цілком світські зводи законів, які не включали канонів церк. права. Перший Старий Статут був укладений комісією на чолі з канцлером ВКЛ А.Гаштольдом і набув чинності 29 вересня 1529. Статут 1529 не був надрукований, а поширювався в рукописній формі. Невдовзі з’явилися переклади Статуту латиною (1530) та польс. мовою (1532). Офіційно Статут 1529 іменувався: "Права писані надані державі Великому князівству Литовскому, Руському, Жомойтському й іншим…" і включав 13 розділів, 244 артикули. Якою ж мовою був написаний Статут, якщо з'явилися переклади? До сьогодні збереглося 7 примірників/списків Першого Статуту (4 — староукр./старобілорус. мовою , 2 — латиною, 1 — польською), з-поміж яких дослідники пов’язують з Україною переважно т. зв. Фірлейський список (складений у 1530-х рр., очевидно у Володимирі (нині м. Володимир-Волинський), який іменувався "Статут Старий, по-руську писаний").
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 21.12.2017, 2:03
Друже jakit, не думаю, що ми, представники величної української нації, можемо ображатися на повідомлення малописьменного, необізнаного з азами української історії гваделупця. Не біда, що гваделупець болгарського походження, плутається в нюансах нашої історії, яка творилася на нашій землі. Можна було би щось підказати, десь підправити, пояснити, що українська мова для українців і їх пращурів, принаймні до 20-25 коліна є сакральною, священною, бо вона об'єднала наших прапрапра багато разів пра-щурів у єдиний геосоціальний організм (не важливо, що за тисячу років він називався плем'я, народність, етнос чи як зараз, політична нація). Для окремих представників інших племен, етносів, націй, для яких українська земля стала домівкою стала рідною, на який вони дали потомство - ця земля і мова стали такими ж священними, як і для нас корінних українців. Якщо не священною, то другою рідною. Для гваделупця, розуміння таких речей - непосильно. Причини можуть бути різними, для нас це не важливо. Важливо інше, серед нас, добірного товариства, завелася вівця-полукровка, яка не дасть вовни вищого гатунку. Усвідомлення своєї меншовартісності провокує вівцю на грубість, гумор посудомийки, як Ви вірно зауважили хамство. Я думаю, що ця особина підлого походження. Тому, цей гумор із навозної кучі, пробачати не збираюсь, я припиняю будь-які контакти із гваделупцем.
Чи ходили в наших (причорноморських степах Чорні Болгари?). Так ходили, вірніше кочували (бо кочевники), кочували степами зі сходу на захід років може навіть 150, залишили нам могили, інші археологічні об'екти. Кочували не тільки вони до них Сармати, Скіфи, Після кочових Болгар, були Угри, Торки, Печеніги, Хозари, та інші дрібніші. Чи було у той час у степах осіле населення? Так було: це Тиверці, Уличі, вище них поляни - слов'янські племена, кров яких тече у наших жилах. Чи контактували вони із кочовиками? Контактували, торгували, воювали? Якщо контактували, то на якій мові? Мова була єдина чи різна? Питання для 5 класу! Прокочувавши нашими степами Чорні Болгари змішалися на Балканах із балканськими слов'янськими племенами і об'єдналися у союз слов'янсько - болгарський, створивши Болгарське царство. Чи є для союзу слов'ян і болгар, батьківщиною причорноморські степи? Ні не є, їхня батьківщина Балкани. Чи помітний слід кочовиків у генофонді українців? Практично ні! Отже, контактували, воювали, взаємний вплив культури помітний, торгували, але спільні сім'ї не створювали на тому рівні, щоб помітити це у генах сучасних українців. Для кого причорноморські степи є батьківщиною? Для слов'янських племен, які згодом стали українцями і для кримських татар (наприклад Буджакська орда), але це окрема тема.
Чи були солунські брати Кирило і Мефодій українцями? Вони були слов'янами, які згодом стали болгарами. Створили слов'янську абетку, яка лягла в основу письма слов'янських племен, у тому числі українців. Кирило перебував у причорноморських степах, у Криму у Херсонесі, знайшов мощі вятого папи Климента (помер у 101 році). Череп Климента знаходився у Києві у Святій Софії. Мефодій переклав біблію на староболгарську мову. Є припущення, що помер і похований у Києві.
В Україні всім відомо, що існує розмовна мова (та якою спілкується більшість народа у побуті), і є мова діловодства. За часів Києво-Литовської держави, у Київських землях, яку називали Русь (а згодом Україна) народ розмовляв слов'янською, що згодом стала староукраїнською, діловодство велося староукраїнською мовою, в основі якої лежала абетка, яку створили Кирило і Мефодій. За часів Речі Посполитої (союзу трьох князівств), в Київських землях, яку звали Русь (у титулі короля обов'язково писали король Руський), або Україна, народ розмовляв староукраїнською, діловодство велося в основному польскою. За часів Московської держави, колишні землі Київські, які називали Мала Русь , мали свою автономію. Народ розмовляв розмовною українською, діловодство велося канцелярською мовою в основі якої лежать староболгарська, староукраїнська з домішкою московського ділового сленгу. Абетка використовувалася староукраїнського зразка, і тільки згодом все більше, ділове мовлення русифіковувалося.
Мій приклад: "Урочище Головатое", при нынѣшнемъ селеніи Успенскомъ, древнѣйшее старожитное займище, въ 1696 году занято было нѣсколькими семействами украинцевъ изъ-подъ Волыни. Въ 1740 году на этой мѣстности значится уже населенная и довольно многолюдная деревня Плахтѣевка. Въ 1744 году жители слободы Плахтѣевки, согласно желанію всего общества, съ разрѣщенія и благословенія преосвященнаго Рафаила, митрополита Кіевскаго, изъ барочнаго лѣса и изъ старыхъ избъ устроили в своей слободѣ церковь во имя Успенія Божіей Матери и открыли у себя самостоятельный приходъ. Въ 1752 г., по Высочай-шему повелѣнію и по распоряженію главнаго командира перешедшихъ на жительство въ Россію и занявшихъ западное Запорожье православныхъ иностранцевъ—Хорвата, слобода Плахтѣевка, подобно многимъ другимъ слободамъ и селеніямъ, отдана была подъ помѣщеніе и въ вѣдѣніе Желтаго гусарскаго полка. Въ Плахтѣевкѣ помѣстились, въ это время, нѣсколько далматинцевъ, сербовъ и другихъ иностранцев Отже 1752 рік у слободі Плахтіївці біля 120 дворов (малоросіян, це не етнічна ознака а територіальна, етнічно це в основному українці, декілька білорусів і молдован) і до них приходять декілька долматинців, сербів, можливо волохів, молдован і болгар. Жодного московита не має. Якою мовою спілкуються переважна більшість українців і інших етносів? В діловодстві пишуть: родилась дщерь (це якою мовою, слов'янскою, староукраїнською) Явдоха (хто вона за етнічною ознакою?) Якщо із святців записали Феодор, як його кликали у селі? Не Феодором же! Для нас все просто. Тут жили наші прапрадіди, це наша із ними земля, ми розмовляємо мовою наших прадідів (модернізованою) але їхньою мовою. Вони її створили, пронесли через віки і передали нам. Для нас вона сакральна і священна, для неуків - гваделупців, які зневажають своїх прадідів, вона непотріб. Тим самим гваделупці відкривають своє обличчя, а там, як каже наш народ: "Ні ума, ні фантазії! Так, що друже jakit, нам своє робить!
|
Тема: ✔ЧЕРКАССКАЯ ОБЛАСТЬ 20.12.2017, 18:02
Товаришко SNIGURIVNA святий Миколай для Вас приніс інхформацію, (якщо воно Вам потрібно): 1800 рік, сповідний розпис Маслово: Матфтей Сурженко - 49, жена его Ефросинія - 41, діти їх: Прокопій-10, Алексій-7, Лавро-1, Гликерія-12; Брат его Григорій Сурженко - 41, жена Стефаніда - 36, діти їх: Емельян-14, Авксентій-10, Емельян-8, Прокопій-5, Васса - 7, Агафія - 4. Іоан Сурженко - 33, жена Уліяна - 23, діти: Григорій - 2, Васса - 4
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 20.12.2017, 17:44
notizia 1774 рік, слобода Буянська і Попельнасте, 22.03 - приписного Григорія Коляденка и жени его Ксениї крестилась младеница Дария. Восприемники: Трофим Кравець и Христина Морозиха.
Ви мабуть вже почали святкувати? Залишив Вам цю інформацію на GENEO-ГЕНЕО , Ви не відреагували, тому розміщую ще й тут. Вітаю Вас із Миколаєм і наступаючим Різдвом!
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 20.12.2017, 17:22
kolchak73 написал:[q] това вероятно е за самите казаци [/q]
Це у Вас гумор такий? Чи він доречний, у такій формі, серед добірного товариства?
kolchak73 написал:[q] В связи с разрешением модераторов, писать сообщения на данном русскоязычном форуме, на родном языке, согласно заселения и проживания на территории - пишу на болгарском!!![/q]
Оце добре! Це по нашому! Можна й УКРАЇНСЬКОЮ писати (якщо володієте), бо Ваші пращури без сумніву володіли українською на побутовому рівні. У ті часи УКРАЇНСЬКА була мовою міжетнічного, міжнаціонального спілкування між українцями, болгарами, сербами, волохами, молдованами, які проживали на цій території.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 9.12.2017, 20:45
Слобода Пушкаревка сповідний розпис 1771 рік: Гаврило Швець - 31, жена его Марія - 27, дети их: Иоан - 7, Даниил - 4, Павел - 2.
Слобода Бородаевка сповідний розпис 1771 рік: Мойсей Миронович Коляда - 24, жена его Евгения - 18, брат его Мирон - 14, племінник его Мойсей - 24, жена его Улияна - 17.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 6.12.2017, 15:08
Поділюсь цікавою інформацією за 1755 рік Всего в Епархії Переяславской при 185 церквях в приходскіх 20157 дворах: Полковой и сотенной старшини и рядових козаков – 11.013, Их жен – 12.916, детей: М – 17.628, Ж – 16.425 Крестьян и бобилей – 11.086, их жен – 11.752, их детей: М – 14.040, Ж – 13.053. Студентов, городових служителей, монастирских служителей, и всех чинов дворових с женами и детьми – 6.413. Всего: більше 63.000 осіб.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 4.12.2017, 18:34
Переглядав сповідний розпис 1758 року Каменская наместия (Каменка, Мишурин Ріг, Домоткань, Омельницька, Калужино, Бородаевка, Обоянская, Вороновка, Пушкаревка) Жодного прізвища Повстяненко, Конограй, Колчак, зрозуміло і Деоміда Швеця такох не зустрів.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 4.12.2017, 18:20
notizia 1755 рік, село Коробівка (лівий берег Дніпра, вище Черкас) Семен Кондратович Калайда, жена Анна Діброва, діти: Давид, Іоан, Марія, Марина, Григорий. Dr Livsi Кирил Маркович Дудник, жена Мотрона Андреева, дети: Мария, Лукьян (теж с.Коробівка) (роки написані літерами, я вчився по старій програмі і не розумію їх)
notizia 1758 рік Сотенний хорунжий Иван Семенович Коляда - 39, жена Анастасия - 33, дети: Параскева-12, Ефросинія-10, Евдокія-8, Тетяна-6, Евдокія-3, Марія- три місяці. Слобода Каменка, Ф-990, оп.1, д.291) Dr Livsi Петр Григорьев Дудник - 40, жена Марія Васильева - 30, дети Моисей-20, Екатерина-15, Параскева-14. (Слобода Омельницька, (Ф-990, оп.1, д.291) Слобода Бородаевка, Яков Лукьянов Дудник - 45, Жена Ефросинія Иванова - 32, дети: Наталія-10, Агафия-8.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 3.12.2017, 16:28
notizia До речі, сумнівний вариант: 1785 года августа 8 числа, погребал свящ. Іоан Росинскій Кирила Колодка жителя села Суботицкого коему от роду - 49 років
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 3.12.2017, 16:05
notizia написал:[q] [/q]
Єпархія Переяславська, правления Криловского, слободи Деріевки, церкви Вонесіння Господнього, іерей Никита Ігнатов, сповідний розпис 1767 року (Ф-990, оп.1, справа 624, сторінка 83). Якщо це ваші, то вони певний час прожмвали разом із моїми по жіночий лінії.
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 3.12.2017, 11:20
Dr Livsi Сподіваюсь Ви опрацювали МК Одеського архіву починаючи з 1780 року?
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 2.12.2017, 15:53
Dr Livsi Дохтур проведімо консіліюм...знайшлася ніякоясь Тишковка генерал-майора Ник. Петр. Висоцкого, Покровська церква, іерей Матвей Стемжицький? а в ній сповідний розпис 1809 року, зокрема: Яков Степанович Дудник - 41, жена Уліяна Степанівна - 36, дочка Пелагея - 16. (Для аналізу інші прізвища Тишковки: Макозьоба, Галаган, Сірко, Доденко, Тягнирядно, Гетьманенко, Нужда) Слічайте, дохтур, слічайте. Проведіть індефікацію і напишіть ваша чи ні...З глибокою повагою...
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 1.12.2017, 14:06
notizia подивіться, можливо це ваші: Двор 12: Феодор Данилов Колода - 58, жена Евдокія Лазаровна - 48, дети их: Филип-23, Павел-13, Никита-8, Помянутого Филипа жена Екатерина - 21, дети их: Мойсей-5, Михаил-3.
Dr Livsi Дохтур, чи відомо Вам до якого шанця належали Вільшанка і Добрянка?
|
Тема: ✔КИРОВОГРАДСКАЯ область 29.11.2017, 10:26
Inga2017 написал:[q] [/q]
Во всех темах всех районов Украины я уже отметилась со своей Юхимовкой.)) - Нагадало пісню: "Де бронепотяг не пройде... Похвальна активність!!!
Я займаюсь Іванківцями, дійсно до цього приходу входила Юхимівка. Давайте будем посмотреть Коваленко Екатерины Григорьевны 07.12.1914 года рождения.
|
Тема: Звенигородский уезд 25.11.2017, 23:52
В року 1766 последовало от уніятов гонения и я из прихода избежал за Днепр у Переяслав… и не ведамо чи писали крещения и бракосочетания и умерших бо немає метрики. Я возратися паки на приход матусовский в року 1767 октября 12 числа и начал писать в метрику крещения и бракосочетания и умерших (іерей Гавриїл Калиновскій) (потрібно розуміти, що боротьба уніатів і тих хто залишався в благочестії - це боротьба між своїми, місцевими, українцями, малоросами. Правда за уніатами стояла місцева владаЇ
|
Тема: Звенигородский уезд 25.11.2017, 16:25
Зри * (написано на полях МК) В сем году 1775 месяца октобрія с’ехал поляк рохмистр пан Лапчинский в Матусові и отобрал от меня ключ церковний и приход матусовский и вручил аріятові Василию Осицкому, той же уніят, на словах прихода матусовского на два года 1776 и 1777 и метрику записивал; того ж года1777 марта месяца 29 числа князь Ксаверій Любомирский отдал мині ключ и приход матусовский и уніатові вишеписаному приказал чтоби из Матусова виступи; й какі виездал й собою й метрику за два года завіз (іерей Гавриїл Калиновскій) (В-127, оп.1012, спр. 367)
|
|
|