>> Ответ на
сообщение пользователя
LisinSergey от 8 июня 2026 19:40
Добрый день!!
Это хорошо, что вы пришли с вашей Шапиевкой.
Просто прекрасно.
Так понимаю, что вы её за 1796 год нашли чисто у мормонов.
Потому что в реестре метрических книг Хмельницкого архива значится только Сквира в деле 315-1-6681.
Остальные села из этого дела в реестре не представлены.
Меня это не удивило совсем.
Задолго до мормонов я отснял все метрические книги 315 фонда.
Снял по причине тривиальной.
Реестр стал готовиться в начале 2000-х.
Для его составления надо было сделать внутренний опис всех дел.
Обязательства легли на один отдел, который к моменту издания свои задачи не выполнил.
Кстати не по православию, ни по католицизму.
И они пришли ко мне с нижайшей просьбой помочь.
Я согласился и со скандалами (не выкатывали нужный объём дел в читальный зал как договорились) за 9 месяцев расписал 315 фонд с 1812 года по 20 век.
До 1812 года не выкатили дел, сказав, что там они все расписали сами.
То есть с 1796 года по 1812 в мои руки прямо дела не попали.
А дальше случился казус. В нескольких делах я обнаружил мои расписанные протоколы внутреннего описания наличия сел в делах в одном деле. Они там лежали пачкой, как я им передавал.
То есть в реестр они не были внесены точно.
Скандал ни к чему не привёл. Но потом, в ходе оцифровки я нашел ещё три таких пачки своих росписей.
Поэтому я для себя дал задание его полностью оцифровать. И оцифровал.
Но моя задача в архиве не стояла по православию.
Я занимался исключительно католицизмом. Католические метрические я оцифровал до православных для себя раньше православных.
Собственно наш договор касался именно этого вопроса.
Я им расписываю 315, а они не препятствуют в моей оцифровке католиков.
Теперь вижу, что принимать на работу в архив по блату, дело паскудное.
Пару лет назад в архив притащились мормоны и оцифровали часть 315 фонда, хоть он уже имелся в архиве в наличии мной полностью оцифрованый.
Это хорошо, что теперь есть два варианта.
Они на своём сайте через волонтёров его тихо расписывают, боюсь чтобы не было той же болезни, что и сотрудниками архива.
Потому что делать такую раскладку должны специалисты, а не волонтёры-любители. Ну да это их проблемы.
Я православие не раскладывать после оцифровки. Там почти все метрические большие. Времени было мало.
Да и особого желания тоже.
Католические я расложил и расписал и имею свой точный реестр.
Тот, что опубликован архивом - чистой воды лажовый и с моим не сходится вообще.
Это большая проблема всех архивов. Не только украинских, но и белорусских, русских.
Я не встречал ни одного архива, где бы четко сходились данные реестров с наличием.
Везьде встречаются неточности, пропуски и вообще отсутствие части информации.
Я это вам описываю потому, что я грошика не дал бы за реестр в ЦДИАКЕ.
Там до сих пор каждый год находят что-то, что не попало в оный реестр.
Особенно теперь, когда идёт тотальная оцифровка мормонами метрических.
Это единственое положительное, что собственно они делают.
Опять же вопрос в том, всё ли им для оцифровки выкатывают.
При оцифровке католиков я нашел 32 метрических книги, которые не то что в реестр их не попали, но и в описях значилсиь под разными названиями, не имеющими к метрическим никакого отношения.
В то же время, шесть метрических по описям так и не были найделы.
Если что-то отсутствует, это не значит, что их нет в природе.
Но чтобы их найти, этим надо заниматься предметно, реально в практике работы с фондами архивов.
Ни на йоту не доверяя их реестрам. Потому что все они поверхностные.
Я не думаю, что у вас есть такая возможность.
Пишу вам так пространно для того, чтобы вы особо не надеялись.
Одно могу сказать точно.
ВСе метрические до 1796 года в ЦДИАКЕ были вынесены в 224 фонд.
Это касается Подольской, Волынской и Киевской губерний и других.
Аннотации мало кто читает, а это весьма полезно.
Фонд 224, Колекція метричних книг, надійшов до ЦДІА УРСР після Другої Світової
війни з Київського центрального архіву давніх актів (КЦАДА), в якому фонд мав № 364 і назву
“Колекція метричних книг Поділля”; складався з 1502 од. зб. “метричних книг про народження,
шлюб та смерть” за 1715–1840 рр. Сьогодні фонд хронологічно охоплює 1717–1925 рр.,
складається з трьох описів і 2950 од. зб.; включає в себе метричні книги Брацлавського,
Волинського, Київського і Подільського воєводств Речі Посполитої, а також Волинської,
Київської, Подільської і Полтавської губерній Російської імперії. Крім метричних книг у фонді
зберігаються (частково) сповідні відомості, клірові відомості та дошлюбні опитування
(“брачные обыски”).
На зберігання в КЦАДА метричні книги надійшли вже в перші роки існування архіву
(у середині і другій половині ХІХ ст.) разом з актовими книгами (мали схожу книжкову форму і
шкіряну оправу) і частину метричних книг разом із більшою частиною актових книг було
втрачено під час війни 1941–1945 рр.
Метричні книги представляють собою зведені записи, що складаються з трьох частин:
про хрещення (народження), вінчання (шлюб) й поховання (смерть). У православній церкві на
території сучасної України й Білорусі (в межах Київської митрополії) ведення метрики
ініціював київський митрополит Петро Могила – виданий ним 1646 р. “Требник” у своїй
заключній частині наводив форму метричних записів для реєстрації хрещення, вінчання й
похоронів, а також для складання списків парафіян. На сході України провадження метричних
книг здійснювалося на підставі російського законодавства. У Росії церковний облік
православного населення розпочався з відомостей, що подавалися парафіяльними
священиками, відповідно до указу “О подаче в Патриарший духовный приказ приходским
священникам недельных ведомостей о родившихся и умерших” від 14 квітня 1702 р.
“Прибавления к духовному регламенту” від 1722 р. встановили обов’язковість ведення
метричних книг на всій території Російської імперії. А вже у 1724 р. указом Сенату було
запроваджено форми метричних книг, що мали три частини (друковані форми метричних книг
введено указом Сенату від 7 травня 1806 р.). Зазвичай книги складалися у двох примірниках:
один залишався у парафії, другий призначався для консисторії. Окремими законами
регламентувалося ведення метричних книг для підданих Російської імперії, які не сповідували
православ’я, для: католиків (1826 р.), магометан (1828 і 1832 рр.), лютеран (1832 р.), юдеїв –
(1835 р.) та інш.
За радянської влади метричні книги велися до ухвалення 1918 р. радянського Кодексу
законів про акти громадянського стану. В 1919 р. реєстрацію актів громадянського (цивільного)
стану передано до компетенції держави; всі метричні книги (з 1863 р.) передано до державних
органів реєстрації актів цивільного стану.
3
Метричні книги являються не тільки одним з найінформативніших джерел генеалогічної
інформації, але й унікальним з точки зору етнічної і конфесійної історії, історичної демографії,
краєзнавства. Вагомим доповненням до них слугують сповідні розписи (поіменні записи про
всіх парафіян, які сповідалися й причащалися), дошлюбні опитування (“брачные обыски”;
проводились щодо встановлення відсутності родинних зв’язків між нареченими) й клірові
відомості (зібрана інформація про окрему церкву на певному етапі її існування та відомості про
службу осіб духовного звання).
У 2024 р. архівом проведено удосконалення опису 1 фонду 224 шляхом науково
технічного опрацювання документів (уточнення заголовків і крайніх дати) та передрук опису з
одночасним перекладом українською мовою. До опису внесено 1525 (одну тисячу п’ятсот
двадцять п’ять) справ постійного зберігання з № 1 по 1516, у тому числі літерні справи. Номери
вибулих справ та пропущеної справи до нового опису не включено (див. підсумковий запис).
До опису 1 фонду 224 ввійшли справи, що містять метричні книги, що велися в парафіях
Київської єпархії. Територіально вони охоплюють населені пункти Подільського і
Брацлавського воєводств у складі Речі Посполитої (до 1793 р.), Брацлавського, Вознесенського,
Ізяславського і Подільського намісництв (1793–1796 рр.), а з 1797 р. – Подільської губ. у складі
Російської імперії. Записи в метричних книгах зазвичай велися упродовж кількох років, тому в
багатьох випадках книгу починали за часу входження того чи іншого населеного пункту до
складу Речі Посполитої, а завершували вже після переходу його до складу Російської імперії.
Опис складається з таких розділів: перша графа – номери за порядком; друга графа –
індекс справи (діловодний номер); третя графа – заголовок справи (тому, частини); четверта
графа – крайні дати документів справи (тому, частини); п’ята графа – кількість аркушів у справі
(томі, частині); шоста графа – примітки.
Недіючий опис включено до опису на правах справи.
Мови документів: староукраїнська, польська, латинська, російська.
Доступ до документів надається на загальних засадах. До справ, що знаходяться у
незадовільному фізичному стані – доступ обмежений.
До опису складено: титульний аркуш, передмову, список скорочень та підсумковий
запис.
Начальник відділу
давніх актів
Ольга ВОВК
Якут