⮉
 | На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем! |
| VGD.ru | РЕГИСТРАЦИЯ | Войти | Поиск |
Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии С миру по нитке...в поисках утраченных документов...
|
| ← Назад Вперед → | Страницы: ← Назад 1 2 3 4 5 Вперед → Модератор: Juli-Julitte |
| Juli-Julitte |  Ввиду отсутствия основных документов по XIX веку по местечку Шишаки открываю тему для сбора информации о его жителях: посемейные списки, списки переселенцев, выписки из воинских документов с составами семей, из метрических книг и пр. Любой документ из любого архива... СОДЕРЖАНИЕ: XVIII век XIX век Тема в разработке.... |
Лайк (1) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Лапа-Данилевський (Данилевський) Лев Іванович (1740 – кінець 1804) син військового товариша. З 1755 р. був на військовій службі, до 1761 р. – канцелярист військової канцелярії. 23 січня 1766 р. одержав звання полкового хорунжого Миргородського полку. В цьому званні 1769 р. був на посаді "непременного" земського комісара Миргородської округи. 18 червня 1774 р. отримав звання бунчукового товариша, у якому служив на посаді миргородського повітового скарбника (зокрема, в січні 1784 р.). Власник маєтку в Миргородському полку (попередні власники цього маєтку – Лісницькі). 1767 р. підписав "Наказ малоросійським депутатам". 1787 р. мав 69 хат підданих, зокрема, 22 хати в х. Купчиному (згодом називався Купчинський, Яновщина, Василівка), хати в с. Перевозі та м-ку Шишаках Говтв’янського повіту. Знайомий Панаса Дем’яновича Яновського (Гоголя-Яновського, діда письменника М. Гоголя). 1779 р. дав вірчий білет Панасові Дем’яновичу Яновському на право бути довірителем у суді щодо маєтку Данилевських (Лап-Данилевських). Близько знав яреськівського сотника Йосипа Долгова, родину Трощинських. 5 лютого 1784 р. одержав чин колезького асесора. Дослужився до чину надвірного радника. 1784 р. за його поданням рід Лап-Данилевських внесений до 3-ї частини дворянської родослівної книги Київського намісництва. 1786 р. підписав свідоцтво про шляхетне походження роду Горіздр. Житель м-ка Шишак (1791). У 1799 – 1802 рр. – надвірний радник, підкоморій Миргородського підкоморського суду. Лев мав зв’язки з церковними і культурними діячами кінця XVIII ст., зокрема, з Іоанном Левандою – протоієреєм Софіївського собору в Києві (їхній спільний знайомий – В. Капніст). Був одружений тричі. Його перша дружина N померла близько 1770 р. Того самого або наступного року він одружився з Софією (1750 – бл. 1785), донькою заможного дідича Дем’яна Романовича Лісницького (див.). За нею одержав посаг – чверть м-ка Шишаку і чверть с. Матяшівки. (За ці маєтності впродовж 2 десятиліть точився судовий позов між Левом та його сім’єю, з одного боку, й шуряком Миколою Дем’яновичем Лісницьким, а потім і його спадкоємцями, з іншого). По смерті Софії Лев одружився втретє з Пелагією Василівною (її прізвище з дому не відоме). Від усіх шлюбів мав понад 10 дітей. З них відомі наймення: від шлюбу з Софією – син Олександр (1770 р.н.); від шлюбу з Пелагією – Георгій, Захар (нар. 24.03.1791, хрещений батько поручик Михайло Васильович Могилевський), Іван, Василь, Марія, Надія. Була ще донька Єлизавета Левівна (у шлюбі Брант). Лапа-Данилевський (Данилевський) Георгій (Єгор) Левович (1789 – не раніше 1849) син Лева Івановича і Пелагії Василівни. Дворянин, дідич містечка Шишаку. З 1806 р. на військовій службі, брав у часть у боях і походах, протягом 12 р. служив прапорщиком. З 1818 р. у відставці, оселився в маєтку батька в Шишаку. 1823 р. був "восприємником" Киріяка – сина шишацького поміщика Івана Яковенка. 1849 р. володів маєтком понад 100 душ, мав селян у х. Купчиному. Одружений: першим шлюбом (після 1818 р.) – із Василисою Федорівною Галенковською, донькою ротмістра; другим шлюбом (раніше 1831 р.) – з Марією, рідною сестрою Олександра Семеновича Данилевського (друга М.Гоголя); знайомий з М. Гоголем. Діти: від 1 шлюбу – Лев, Василь, Марія; від 2 шлюбу – Микола, Тетяна. Лапа-Данилевський Захар Левович (24.03.1791, Шишаки – ?) син Лева Івановича. Восприємником при хрещенні був Михайло Васильович Могилевський. Лапа-Данилевський Василь Левович (? – раніше 1836) син Лева Івановича. Служив портупей-прапорщиком Малоросійського гренадерського полку, учасник війни 1812 р. Із 29 листопада 1812 р. одержав як відзнаку за службу звання прапорщика. Підпоручик (1827). Дітей не мав. Володів маєтком у х. Купчиному Полтавського повіту і в дачах м-ка Шишаку Миргородського повіту: 114 дес. землі, будівлі, млини, 42 душі ч. ст. Мав ліс у с. Товстому. По його смерті маєток успадкували брати Георгій і Іван. Їхні сестри Єлизавета Брант і Марія Тихенкова згодом позивалися до брата Георгія за спадщину. Лапа-Данилевська Марія Львівна донька Лева Івановича і Пелагії Василівни. Близько 1815 р. одружилася з Андрієм Йосиповичем Тихенком (див.). В посаг вона одержала селян у м-ку Шишаку: 37 душ чол. статі й 35 душ жіночої статі. Діти: Лев, Йосип, Андрій, Володимир, Олена, Пелагія, Марія. Лапа-Данилевський Лев Георгійович (19.10.1820 – не раніше 1884) син Георгія Левовича й Василиси Федорівни Галенковської. 1835 р. навчався в 1-у класі Миргородського повітового училища. Дідич м-ка Шишаків (1861), мав середньопомісний маєток – 20 дворів, 148 душ – у Шишаках і х. Купчині. Раніше 1864 р. мав 20 дес. землі в урочищі Товстій, 23 дес. в дачах м-ка Шишаків. Колезький секретар (1861), титулярний радник (1864). Миргородський повітовий суддя (1861 – 1865). Дружина Парасковія Гаврилівна (шлюб раніше 1851 р.). Діти: Микола, Марія. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 466 – 468. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Легейда Федір 1723 р. шинкар у шинку сотника Романа Лісницького в м-ку Шишаках Миргородського полку. Лейбель Хаїм Нухімович аптекарський помічник, 1910 р. утримував сільську аптеку в м-ку Шишаках. Лень Федір Якович 1-й (1852 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 29 десятин землі. Лень Петро Іванович (1874 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 19 десятин землі. Лень Леонтій Федотович (1878 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 20 десятин землі. Лень Григорій Омелянович (1881 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 17 десятин землі. Лень Федір Якович 2-й (1882 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 19 десятин землі. Лень Григорій Степанович (1902, селище Шишаки – ?) із селян, освіта середня спеціальна педагогічна. Жив у с. Великих Сорочинцях, учителював. Був заарештований 9 жовтня 1943 р., засуджений до 7 р. позбавлення волі. Реабілітований 1962 р. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 474 – 476. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Леськів (Леськов) Семен цехмістр ткацького цеху в м-ку Шишаках (1732). Лисяк Лука Григорович козак м-ка Шишаків. Дружина Лукерія Федорівна Косяревська (шлюб 1823 р.). Лісницький Григорій (Сахнович, Сахненко, Софонович, Костиря) (? – 1664) реєстровий козак Миргородської полкової сотні (1649). Миргородський полковник (за деякими даними, з 1648 р.; в 1651 – 1659 рр.). Наказний гетьман (1657). Генеральний суддя (1657, 1661). Посол від гетьмана І. Виговського до Москви (1658), до Польщі (1659). Один із найбільших прихильників І. Виговського. Володів м-ком Шишаками Миргородського полку, яке було надане йому Б. Хмельницьким. Мав двір у Миргороді. 1664 р. розстріляний поляками. Дружина Олена. Мали синів Данила, Дмитра, Івана і доньку Марію (1653 р. одружилася з Павлом Апостолом). Лісницька Олена дружина миргородського полковника Григорія Лісницького, овдовівши, в другому шлюбі була за шляхтичем Степаном Куницьким, наказним гетьманом Правобережної України (1683 – 1684). Свого часу була відомою діячкою, яка здійснювала зв’язки з Лівобічною Україною. 5 листопада 1695 р. разом із синами Данилом, Дмитром і Іваном продала "во вечность" половину Товстого лісу й сіножаті біля виїзду з м-ка Шишаків Лубенському Мгарському монастиреві (цей ліс належав монастиреві й 1747 р.). Лісницький Данило Григорович син миргородського полковника. 1666 р. військовий товариш, був посланцем від гетьмана Дорошенка до кримського хана Адиль-Гирея. Перебував у польському полоні, звідки 1670 р. був звільнений на прохання гетьмана Дорошенка. Служив при вітчимові С. Куницькому на Правобережжі. "Резидент Трипольській" (1672); "особа, в Войску Запорожском заслужоная" (1689). За наданням гетьмана Самойловича (підтвердженим гетьманом Мазепою 1695 р.) володів містечком Шишаками і селами Матяшівкою та Милюшками. Миргородський полковник Д. Апостол надав йому село Радалівку (нині Глобинського району). Мав млини на р. Пслі. Дружина – Катерина. Діти: Григорій, Роман, Марія (дослідник Ю. Мицик називає ще сина Ярему). Лісницький Григорій Данилович онук миргородського полковника. У 1707 – 1730 рр. миргородський полковий сотник. 1709 р. разом із братом Романом одержав гетьманський універсал на м-ко Шишаки, с. Матяшівку Шишацької сотні, млини на Пслі. Дружина Марфа – донька переяславського полковника Леонтія Полуботка, сестра наказного гетьмана Павла Полуботка; у другому шлюбі була за Мандрикою. Лісницький Роман Данилович (? – бл. 1729) онук миргородського полковника. 1709 р. значковий товариш, 1713 р. товариш полку Миргородського. Курінний отаман значкових товаришів Миргородського полку (1711 – 1713). У 1715, 1719 – 1729 рр. шишацький сотник. Підписав Коломацькі чолобитні (1723). Сотенний отаман (1725). Жив у м-ку Шишаках, співвласник с. Матяшівки. Мав у м-ку Шишаках два шинки. Володів трьома хуторами, де жили наймані скотарі. 1723 р. мав у Миргороді фільварок, у якому жив Петро Литвин. 1729 р. мав у Шишаках 197 дворів, у Матяшівці – 51 двір. Дружина – Ганна, з дому Туранськівна, донька глухівського сотника Олексія Туранського; по смерті чоловіка володіла всім містечком Шишаками й 62 дворами в Матяшівці. Мали сина Дем’яна й доньку Єфросинію. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 482, 488, 493. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Лісницький Дем’ян Романович онук Данилів. Значковий товариш Миргородського полку, 1737 р. володів частиною м-ка Шишаків і с. Матяшівкою, мав приїзний двір у м-ку Сорочинцях. Житель Миргорода (1750), значковий товариш Миргородського полку. У Миргороді мав підсусідків Наума Чухраєнка і Семена Товченка. Одружений із Євдокією Василівною Перехрестовою-Осиповою, донькою Василя Даниловича Перехрестова і Марії Михайлівни Осипової. Мали синів Миколу, Григорія і доньку Софію. Помер, імовірно, в молодості. Лісницький Микола Дем’янович (1730 – 1796) онук Романа. 1757 р. розпочав службу в Миргородському полку в званні військового товариша, в тому самому званні 1763 р. Шишацький сотник у 1765 – 1772 рр. Миргородський перший полковий хорунжий (1772 – 1774). Абшитований полковий осавул. Колезький асесор (1785 - 1788), жив у Шишаках (1786). 1760 р. був власником хат у Шишаках (136), Матяшівці (22), при хуторі Молодиківщині Шишацької сотні (7). 1781 р. полковий осавул М. Лісницький мав 3 хати в двох хуторах Шишацької сотні, а 1787 р. був співвласником с. Матяшівки Миргородського повіту і власником х. Купчинського Говтв’янського повіту. Одружений (шлюб 1761 р. в Шишаках) із Меланією, донькою військового товариша Івана Киріякова; жила в х. Молодиківщині (1793). Мав синів і дочок Анастасію, Єлизавету, Євдокію (1791 р. стала хрещеною матір’ю Ганни, доньки шишацького священика Володимира Гіновського). Шуряк Лева Івановича Лапи-Данилевського (див.), з яким довго судився за посаг сестри Софії Дем’янівни Лісницької (частину Шишаків і Матяшівки); По смерті Миколи за посаг судилася його вдова Меланія. Лісницький Григорій Дем’янович (бл. 1746 – ?) онук Романа. Військовий товариш Миргородського полку (1781), бунчуковий товариш (1784). Колезький асесор (1785). Жив у Шишаках, де мав 314 душ (1786). Власник 9 душ у х. Яновського Говтв’янського повіту (1787). 1781 р. взяв на поруки в Миргородському гродському суді Григорія Шабельника, прикажчика поміщика Панаса Гоголя-Яновського. 20 січня 1786 р. підписав (серед 14 дворян Миргородського повіту) свідоцтво про шляхетне походження шишацького роду Горіздри. Дружина – Олена Андріївна, донька дворянина. Лісницька Софія Дем’янівна (1750 – 1785) донька Дем’яна Романовича, з 1770 р. була в шлюбі з удівцем Левом Івановичем Лапою-Данилевським. Принесла чоловікові як посаг ¼ містечка Шишаків і с. Матяшівки, що стало по смерті Софії причиною тривалого позову між Левом Лапою-Данилевським і Миколою Дем’яновичемЛісницьким. Ломиківський Платон Іванович (29.12.1814, с. Шахворостівка – ?) син Івана Івановича (ад’ютанта Шамшева). 1836 р. корнет Павлоградського гусарського полку. 22 грудня 1837 р. поручик при відставці. З 1838 р. засідатель Миргородського повітового суду (на цій самій посаді і 1841 р.). Титулярний радник (1840). Член дворянської опіки Миргородського повіту (1871), засідатель Миргородської дворянської опіки (1875). Мав 99 душ у Миргородському повіті. В 1860-их рр. володів 7 десятинами землі в дачах м-ка В.Сорочинців. Родич шишацьких дворян Яковенків. Дружина Марія Миколаївна мала у власності значні землі в районі м-ка Шишаків: у 1860-их рр. її спадкоємці володіли 202 десятинами біля Шишаків, 54 десятинами в с. Матяшівці (на Першій Долині), 69 десятинами в х. Трипільському, а також 83 десятинами в урочищі Савин Кут (біля с. Малих Сорочинців). Указ Герольдії про затвердження в дворянстві 1861 р. Сини: Іван, Олексій, Микола, Андрій, Леонід, донька Олександра. Ломиківський Олексій Платонович (1849, м-ко Шишаки – ?) син Платона Івановича. Ломиківський N дідич у м-ку Шишаках Миргородського повіту. В 30-х рр. ХІХ ст. купив у Шишаках земельну ділянку, де спорудив великий будинок (на місці сучасної Шишацької районної лікарні). Наприкінці 40-х рр. ХІХ ст. подарував містечковій громаді 4 десятини землі під цвинтар, який до сьогодні зберіг назву Ломиківський цвинтар. Одна із дочок Ломиківського була в шлюбі з Єлисеєм Єрмолаєвим, земським землеміром Шишацької волості; після одруження вони жили в будинку Ломиківського. Ломиківська Марія Олександрівна дружина поручика (1861), мала в Миргородському повіті середньопомісний маєток (214 душ у м-ку Шишаках і с. Матяшівці), мала селян також у м-ку Яреськах. 1864 року 199 душ у м-ку Шишаках сплачували її спадкоємцям викупну плату за 432 десятини землі. Вдова поручика (1882), мала у м-ку Сорочинцях будинок на 5 кімнат. Дідичка у м-ку Шишаках (1884). Луневич Олександр Митрофанович закінчив Полтавську духовну семінарію. В сані священика з 1893 р. У 1893 – 1902 рр. священик церкви Різдва Христового в м-ку Шишаках Миргородського повіту і законовчитель Шишацького народного жіночого училища. Опікун народної бібліотеки в Шишаках (1896), завідувач бібліотеки-читальні (1899 – 1900). Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 493 – 494, 503, 511. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Майборода Федір секунд-майор, 1787 р. співвласник м-ка Шишаків (разом із Л.Данилевським), власник х. Молодиківського (43 душі) Говтв’янського повіту та інших хуторів. Малинка Георгій (Юрій) Олексійович дворянин, житель Сорочинців, корнет (1814 – 1825). Близько 1825 – 1835 рр. мав селян (18 душ) у Сорочинцях і в хуторі Неїжковому Байраці. У 1820-их рр. купив 24 дес. землі в дачах м-ка Шишаків у братів Гергія й Івана Лаппо-Данилевських. Успадкував будинок і все майно "генеральші" Дмитрієвої в Сорочинцях. Від його імені утворена назва хутора Юріївки Сорочинської волості. Був хрещеним батьком Івана Микитовича Кальнобродського (1821), Павла Петровича Легейди (1822) – дітей сорочинських дворян. Дружина Феодосія (згадується 1814 р.). Діти: Євдокія (доросла 1825), Олексій (нар. бл. 1807, з 1819 р. навчався в Миргородському повітовому училищі), Михайло (нар. бл. 1808, з 1819 р. навчався в тому самому училищі), Надія (Надежда). Мамчич Йосип Іванович (ХІХ ст.) дворянин, штабс-капітан. Мав доньку Лідію. В її власності в 1860-их рр. перебувало 40 дес. землі у дачах м-ка Шишаків. Матченко Лесько 1737 р. війт містечка Шишаків Миргородського полку. Михайловський Олександр Федорович із 1901 р. у сані священика. 1902 р. священик Преображенської церкви м-ка Шишаків Миргородського повіту. Могилевський Михайло Васильович поручик, 1791 р. став у м-ку Шишаку хрещеним батьком Захара, сина Лева Данилевського Молько Іван Іванович (1872 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 15 десятин землі. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 522, 529, 536, 550, 568, 573, 576. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Москаленко Лука Іванович (1892, сел. Шишаки – ?) житель Миргорода, мав початкову освіту, службовець фабрики. Був заарештований 14 вересня 1937 р., засуджений за ст. 54 до 10 р. позбавлення волі. Реабілітований 1940 р. Хутір Москаленків у ХІХ ст. існував у Багачанській волості. Мошура Мефодій Хомич козак, жив у м-ку Шишаках, 1904 р. – кандидат у земські гласні Миргородського повіту. Знавець і любитель місцевої старовини. Мусієнко Семен керівник повстанського селянського загону петлюрівської орієнтації, який близько 1920 – 1922 рр. діяв проти більшовицької влади в районі сіл Попівки, В.Сорочинців, Баранівки, Шишаків. Миргородська міліція називала цей загін "бандой неустановленной окраски". Загін налічував понад 20 повстанців, мав власну базу в лісі поблизу Баранівки: землянки для житла, курінь для отамана, їдальню, склад харчів, колодязь. Протягом деякого часу загін Мусієнка об’єднувався з повстанським загоном Ляхна. С. Мусієнко загинув у бою 7 травня 1922 р. під час ліквідації його загону з’єднаними силами більшовиків (кавалерійський загін повітової міліції і ЧОП) поблизу с. Баранівки. Крім отамана, було вбито 4 повстанці, 3 заарештовано. Решта учасників загону, заховавши зброю в землю, розсіялися. Несевра Григорій (?, с. Кованьківка біля Полтави – 4.04.1919, Миргород) один із керівників антибільшовицького повстання Дубчака в Миргороді 1 – 4 квітня 1919 р. В минулому – офіцер царської армії. Переконаний петлюрівець. Організатор повстанців під час гетьманщини. У листопаді 1918 р. очолював петлюрівське з’єднання, якетскладалося з селян села Стасів та інших сіл Полтавського і Зіньківського повітів. Служив у Полтавському гарнізоні, був членом і інструктором Полтавського підпільного губернського комітету Української партії соціалістів-революціонерів (правих есерів-боротьбистів). Під час повстання Дубчака був надісланий із Полтави для підтримки миргородських повстанців. В розпал подій разом із Шарудою мобілізував у Шишаках і Яреськах загін, який мав підтримати повстання. Убитий уранці 4 квітня 1919 р. в Миргороді при спробі втекти, коли чекістами було заарештовано штаб Дубчака. Нестеровський Степан Васильович титулярний радник, городничий м. Миргорода (1802). Зберігся його лист від 6.02.1821 р. з м-ка Шишаку до В.П. Гоголя-Яновського, який стосується закупівлі Гоголем у Нестеровського муки для Яреськівської економії Неутрієвський Володимир Захарович у 30-х рр. ХХ ст. викладав українську мову й літературу в школі в селищі Шишаках. Мав сина Петра, обоє загинули під час Другої світової війни. Неутрієвська Антоніна вчителька середньої школи в Шишаках, у 40-50-х рр. ХХ ст. була керівником хору в шишацькому клубі. Ничипоренки (Ничипоренко) Єлисей (інші дані – Олексій) народився близько 1812 – 1815 рр., походив із козаків м-ка Шишаків Миргородського повіту. Початкову освіту одержав удома, згодом закінчив Миргородське повітове училище. В 1840 – 1851 рр. учитель Обухівського парафіяльного училища. У 40-х рр. жив у будинку засновника училища Капніста. Звільнений від служби в листопаді 1851 р. через хворобу. Нікітін В.Д. близько 1844 – 1887 рр. працював лікарем у м-ку Шишаках Миргородського повіту. Новоселетченки заможні козаки с. Шишаків Хорольської сотні (1723): Василь із братом Романом; Тишко з синами Матвієм і Іваном; Степан із синами Мусієм і Романом. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 581, 584, 587, 601, 602, 603, 605, 609. |
Лайк (2) |
| adelaidarada Новосибирск Сообщений: 125 На сайте с 2022 г. Рейтинг: 85 | Публикую ниже то, что мне удалось найти и частично изучить по этому региону (Шишацкая волость, Барановская волость), в рамках изучения своих линий - https://forum.vgd.ru/7636/147569/ ЦГИАК Фонд 51 Опись 3 т. 6 Дело 8419 Ревізькі відомості про кількість населення, його соціальний та майновий стан у Новгородській сотні Стародубського полку та в Сорочинській сотні Миргородського полку. 1742 р. 58 л. Фонд 51 Опис 1 Справа 383 Дати 1749 Кількість аркушів 165 Перепис вільних військових маєтностей, вільних посполитих і козацьких дворів та їхнього майна в Миргородському полку та ін. Фонд 51 Опис 1 Справа 273 Дати 03.01.1748 - 05.03.1748 Кількість аркушів 13 Матеріали до справи про шукання козацтва жителями с. Перевіз Шишацької сотні, яких привертав у підданство бригадир Виткевич; жителями м. Кременчук Кременецької сотні, яких привертав у підданство Кременчуцький війт Іван Литвин; жителями с. Савинець Сорочин Фонд 57. Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. Опис 1. Справа 335. Шишаки Миргородського полку (??? - в описании Переяславская сотня) Фонд 102 Опись 1 Дело 9 Перепись казаков Миргородского полка за 1747 г. Фонд 64 Сотенные канцелярии 1704-1781гг. Фонд КМФ-7 1522-1748 Документы и материали по истории Украини из фондов Центрального государственного архива древних актов СССР. Москва. Оп2 Д9 Год1730 Ген. слідство про маєтності Миргородського полку. 3-я часть (ф 248 од 1809 в ЦГАДА) (112) с. 119 зв.: в Шишацкой Сотнε 25. 138 лист. Мεстεчко Шишакъ, 197 дворовъ, владѣεтъ … Мѣстεчко Шишакъ Сотεнни город и в нεмъ Посполитїε людε сколко Ɛст прεждε над- лεжали под Сотню… с. 127 зв.: Сотнѣ Шишацко Мѣстεчко Шишакъ, 257 (дворів), владѣεтъ... forum.genoua.name/viewtopic.php?id=231 Институт рукописи Фонд 1 Комплексный фонд «Литературные документы» 54476-54478 Ревизская книга Миргородского полка 1737 г. Перечневые табели, реестры, ревизии, ведомости о жителях Миргородского полка. 502 л. Государственный архив Полтавской губернии Ф.370 Полтавська межова палата, м. Полтава Полтавської губернії Полтавская межевая палата, г. Полтава Полтавской губернии Справ: 2028; 1809-1914 рр. Опис 1 Справ: 655; 1860-1902 рр. Межові книги та плани земельних угідь Гадяцького, Лохвицького, Роменського, Прилуцького повітів. Польові журнали та експлікації. Плани торфяних боліт у селах Гадяцького, Лохвицького, Миргородського, Хорольського повітів. Опис 2 Справ: 783; 1853---1904 рр. Межові книги, польові журнали та експлікації до планів земельних угідь Кобеляцького, Лохвицького, Пирятинського та Прилуцького повітів. Опис 3 Справ: 289; 1837-1913 рр. Плани земельних ділянок населених пунктів Гадяцького, Зіньківського, Золотоніського, Кобеляцького, Костянтиноградського, Кременчуцького, Лохвицького, Миргородського, Переяславського, Полтавського, Роменського, Хорольського повітів. Плани міст та повітів губернії. фонд 984 Миргородское уездное рекрутское присутствие. Алфавитные и формулярные списки рекрут - ИЗУЧЕНО ПОЛНОСТЬЮ, здесь приведен шифр для FAMILY SEARCH, далее - архивный шифр, далее - год. Хороший источник в условиях полного отсутствия документов за 19 век, помогает хотя бы сориентироваться по фамилиям из населенных пунктов. 108128030 984-1-20 1872 год 108128021 984-1-19 1872 год 108128025 984-1-18 1871 год 108128022 984-1-17 1870 год 108128046 984-1-16 1869 год 108128043 984-1-15 1867 год 108128024 984-1-14 1867 год 108209193 984-1-13 1866 год 108209196 984-1-12 1866 год 108209354 984-1-11 1866 год 108209202 984-1-10 1865 год 108209204 984-1-9 1865 год 108209207 984-1-8 1865 год 108209209 984-1-7 1863 год 108209212 984-1-6 1863 год 108209214 984-1-5 1863 год 108209219 984-1-4 1863 год 108209224 984-1-3 1855 год 108209233 984-1-2 1855 год 108209238 984-1-1 1852 год РГАДА ф.1330 Материалы генерального и специального межевания Межевой канцелярии и местных учреждений по Полтавской губернии, 1779-1917 - https://forum.vgd.ru/post/7636/147569/p4680800.htm#pp4680800 Фонд 1354 Опись 381 Алфавит дач планов Генерального и Специального межеваний.Миргородский уезд (1860-1886 гг.). - ПРОСМОТРЕНО, есть интересная информация по межеванию с фамилиями, но далее еще нужно попробовать разобраться как использовать этот источник. Далее пример информации в этих документах - https://forum.vgd.ru/post/7636/147569/p4680872.htm#pp4680872 |
Лайк (3) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Обідний Григорій Георгійович (бл. 1890 – ?) 1910 р. закінчив фельдшерську школу при Миколаївському морському шпиталі. З 4 червня 1911 р. фельдшер у м-ку Шишаках Миргородського повіту. Служив фельдшером під час Першої світової війни. У 30-х рр. закінчив Другий Харківський медичний інститут, до війни працював лікарем-дієтологом на Миргородському курорті. Не був одружений. Обломієв Василь Дмитрович у 1903 – 1904 рр. титулярний радник, становий пристав 4-го стану Миргородського поліційного управління (м-ко Шишаки). Оголевець Степан Якович (1857, м. Полтава – 1937, м. Москва) громадський діяч Полтавщини, народник-сімдесятник. Навчався в Полтавській гімназії, де в середині 1870-их років був членом народницького гуртка Ростислава Стеблін-Каменського. У 70-хрр. працював фельдшерому с. Шишаках Миргородського повіту. За агітаційну роботу зазнав ув’язнення. З 1882 р. жив за кордоном, навчався на медичному факультеті в університетах Відня й Мюнхена. З 1884 р. знову жив у Полтаві. Приятель лікаря І.Г. Харечка (див.). Податковий інспектор при казенній палаті м. Полтави. Гласний Полтавської міської думи. Належав до демократичних кіл полтавської інтелігенції. Його родина дружила з сім’єю В.Г. Короленка. Щоліта відпочивав на дачі Короленка в с. Хатках Миргородського повіту. Дружина – Анна Василівна Тессен. Мали 9 синів і 2 дочок. Син – Віктор Степанович – автор спогадів про В. Короленка, художник, автор картини "Дача В. Короленка в Хатках. 1913 рік". Омельченко Грицько отаман с. Шишаків Хорольської сотні Миргородського полку (1732). Оробченко Павло житель м-ка Шишаків. 1695 р. від нього до Лубенського Мгарського монастиря перейшов "пляц", який розміщався "подле брами Шишаковской" (цей "пляц" належав монастиреві й 1747 р.). Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 613, 614, 616, 622, 628. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Осьмаков Лука Васильович міщанин, 1841 р. купив у титулярного радника Дмитра Олексійовича Сидоренка маєток (7 дес. землі) у дачах м-ка Шишаку Миргородського повіту. Осьмаков Іван Юхимович (1850 – ?) козак, 1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 15 десятин землі. Охріменки Іван і Масько цехові люди кравецького цеху в м-ку Шишаках (1732). Палій Петро купець, 1881 р. утримував земську поштову станцію в м-ку Шишаках (6 коней). Панчошченко підданий дідича Ф.Г. Клименка в м-ку Шишаку (1798) Переяславська Катерина Львівна вдова губернського секретаря, в 1864 – 1871 рр. мала 36 дес. землі біля м-ка Комишні й 17 дес. землі біля м-ка Шишаків. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 637, 638, 646, 666. |
Лайк (2) |
| Klim2018 Сообщений: 29940 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 31329 | Петрова Є.П. жителька м-ка Шишак. Сучасниця і знайома родини Гоголів (середина ХІХ ст.). Пилипенко Олександр Дмитрович 1910 р. виконував обов’язки пристава 4-го стану в м-ку Шишаках; чину не мав. Підгайський фельдшер у м-ку Шишаках Миргородського повіту (1879) Підгірненко Самійло посполитий Шишацької сотні (1718). Він же Підгірний Самійло, міський війт у м-ку Шишаках Миргородського полку (1723). Платонов Сергій Іванович лікар ("неимеющий чина") у м-ку Шишаках Миргородського повіту (до 1888 р.). Член Миргородської повітової земської управи (1888). Преображенський Трифон священик церкви Різдва Христового в Шишаках (1865 – 1870). Доньки: Мотрона (служила проскурницею в церкві), Палагія (див.). Преображенська Палагія Трифонівна закінчила Полтавське єпархіальне жіноче училище. В 1883 – 1901 рр. учителька народного училища в м-ку Шишаках. Перша завідувачка (1886) Шишацького жіночого народного училища. В 1904 – 1915 рр. завідувачка Шишацької кравецько-швацької майстерні Миргородського повітового земства. Пузина Іван син козака з с. Шишаків Миргородського полку (нині – Хорольського району). Навчався в Київській академії. На прохання власника Шишаків капітана Андрія Кулябки 1776 р. був призначений на половину приходу священика в Успінську церкву с. Шишаків Миргородської протопопії. Джерело: Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 670, 674, 683, 686, 705, 714. |
Лайк (2) |
| ← Назад Вперед → | Страницы: ← Назад 1 2 3 4 5 Вперед → Модератор: Juli-Julitte |
Генеалогический форум » Дневники участников » Дневники участников » Дневник Juli-Julitte » Географический раздел » Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии [тема №160233] | Вверх ⇈ |
|
|
| Сайт использует cookie и данные об IP-адресе пользователей, если Вы не хотите, чтобы эти данные обрабатывались, пожалуйста, покиньте сайт Пользуясь сайтом вы принимаете условия Пользовательского соглашения, Политики персональных данных, даете Согласие на распространение персональных данных и соглашаетесь с Правилами форума Содержимое страницы доступно через RSS © 1998-2025, Всероссийское генеалогическое древо 16+ Правообладателям |