Из переписных книг, купчии

Купчии

ДОКУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСКОГО МАКСАКІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ХVІІ–ХVІІІ ст.

cтилистика написания сохранена

№ 31 1665, липня 23 (13). – Борзна. – Універсал генерального судді Петра Забіли у справі захисту земель, успадкованих Спасо-Преображенським Максаківським (Киселівським) монастирем Опубліковано за цим списком: «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687)». – . – К – Львів, 2004. – Додатки. – № 7 (НБУ. – ІР. – № 255М. / 154. – Арк. 56 зв. – Копія ХVІІІ ст.).

№ 113 1740, січня 20(9). – Купча сотника Борзенської сотні Пантелеймона Забіли «Року тисяча сімсот чотыридесятого генваря в девятый день.

Я, нижей подписавшийся, чиню відомо, кому тепер и впредь відати о сем надлежатимет, иж діставшуюся мні чрез куплю в селі Ядутах у козака сотні моей Федора Мелника, тамошнего жителя, млина третую часть на реці Борзні по всеповажном прошению его превелебности отца игумена монастыра максаковского Иоасафа Квиетніцкого со всею о Хрсті братиею уступилем продажею во вічное владіние максаковскому мнстру, именно за сумму денег сто двадцять рублей и оние денги всі сполна своїми руками принявши, впред до оного млина третой части нікакого упоминку чинити не имію и в том для лутшой впредь вірности и безпрестанного владіния сие писмо вышписанному его превелебности отцу игумену з братиею з підписом собственной моей руки и при печати даю. Року, мсця и дня вишей спецификованных».

(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 122.– Копія ХVІІІ ст. Наприкінці листа написано: «В подлинном таков підпис:» Пантелеймон Забіла, сотник борзенский», намальовано коло, в середині якого написано: «місто печати»).

Документи фонду 143 (Спасо-Преображенський Максаківський монастир)

ЦДіаук 1674, липня 4 (червня 24).

Купча канцеляриста Василя Забіли «Чиним відомо в каждого суду и права, кому толко сый мой юрамент показан будет, я, Еремія Ширкевич, игумен монастира Максаковского, со всею еже во Хрсті братиею, иж учинилисмо в доброй комитиві и злагодное (?) постановлене из славетне урозоним паном Тарасом Петровичем Забілою, которий в нашой диоцезиї монастирской в Красном Ставі избудовал млин, клітку одну из двома каменми из ступниками на едном лотоці, просяними и валюшами, своим коштом и накладом, нам о том ні в чом не докучаючи. Прето ведлуг статей великого гспдна его цар. пресв. величества подаем пану Тарасу Петровичу по одддержаню слободи в млині яко тому пристоит мірок третюю мелницкую уживат и ступних просяних из валюшами и з оного мірочкою для уживаня ведлуг оног(о) коштов и накладов вічистими часы жоні и потомком его низпоходяшав (?). А мы из братиї из млинов (?) оному не повиннисмо жадних кривд и ущербков чинит в тож вечисто под закладом виною на их мил. велможног(о) его мил. пана гетмана и преосвященного архиепскопа черніговского коп сто. На що для ліпшое віри и певности тих именя притом (…) 1 млини (…)* при славетним урозоном его мил. пану Петру Михайловичу Забілі, обозном Войска его цар. прес. вел. Запорозкого енералним и при честном гспдну отцу Григорию Ивановичу Величковскому, протопові борзенскому, сей наш юрамент с подписом рук всей братиї монастира Максаковского и моея пуд приложеним печати пану Тарасу вечисто вручаем. Писан в Борзні июня 24-о 1674. Иеремія Ширкевич, игумен монастира Максаковского, со всею братиею рукою власною». (ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 100. – Арк. 3. – Оригінал завірений особистим підписом о. Єремії Ширкевича і печаткою, яка погано збереглася).

№ 6 1709, cерпня 17(6). – Борзна. – Купча Ілляша Степаненка «Року 1709 місяця августа дня 6. Я, Илляш Степаненко, житель борзенский, відомо чиню сим моим записом тепер и в потомние часы кому о том будет належало відати, иж не з ніякого примусу, але самохотне з доброй своей волі на вічние часи продал[ем] его млсти пну Юрию Забілі, хорунжому полковому ніжинскому, двор в Красном Ставі из садом помеж его ж пнским двором с тоячий, нікому ні в чом не заведений, за готовие гроши за десят коп яким то вишреченному пну от мене проданим двором и садом позволяю, як своим власним и потомству его, по нем будучому, владіти албо теж кому хотіти продати или кого оним даровати или на яку хотіти потребу обернут, тут же варую и вірне записую, аби в том, от мене купленом двори и в саду ніхто жадной перешкоди не важился чинити, яко я сам, так и жона моя и діти мої иніхто з блиских и далеких приятелів моїх до того двора и саду интересоватися не повинен. Тое ствержаю для ліпшой и певнійшой достовірности даю ему, вишреченому, [его м]лсти пну Юрию во віч- ние. часи сей мой запис при враді міском борзенском так з написом имен, яко и притисненем звиклой их міской печати. Діялося на враді міском борзенском року и дня вишписанного. Иван Грекович, атаман городовий борзенский. Супрун Данилович, войт того города со всеми врядниками». (ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 45. – Оригінал, завірений печаткою. Запис внизу: «Об Красноставский двор»).

№ 23 1739, лютого 25 (15). – Борзна (?). – Купча козака с. Ядути Федора Мельника «Року тисяча сімъсот тридесят девятого февраля пятогонадесят дня. Я, нижей подписавшийся, чиню відомо сим моїм купчим доброволним писанием, иж з доброй волі своей, ані без жадного принуждения, за порадою своїх близких и далеких, з иміючихся на греблі в селі Ядутах на реці Борзні отцевских своїх двох кліток, в которих дві колі млинових, з оних о т приїзду борзенского от церкви архангела Гавриїла едутинской, другую клітку з едним колом и со всіми к молотью инструментами и порадки, так как надлежит бить готово до молотья хліба, продалем во вічность сотникові борзенскому Пантелеймону Забілі ценою за восемдесят рублей, якие денги всі сполна от его, пна сотника Забіли, до рук своїх отобравши, впредь я сам, жена, свойственние мої, близкие и далекие, до того млина, мною во вічность проданного, втручатис и найменшой трудности и перепони чинит не иміют! Но волно ему, пну сотникові Забілі, и поссесором его, тепер и впредь будет тім вишеписаним, як своїм власним вічисте владіть и всякие розміровие хлібние приходи отбирать и ко найлутшому пожитку обернуть; на что для лучшой впредь певности сию купчую даю и прошу сотенного борзенского правления сию мою купчую урадовими руками закрепить и обикновенною городовою печатю подтвердить. К сей купчой Федор Мелник, козак ядутинский, подписался, а во місто его Мелника, неграмотного, по прошению племінник его Трохим Иванов, козак ядутинский, руку приложил. 1739 году февраля 16 дня сия купчая в ратуши борзенской презентована по прошению обоїх сторон, так продавца, яко и купца, по обикновению в книгу записана и руками старшини борзенской подписана, а для вящщей впред 125 певности печатю городовою борзенскою укріплена. Року, мсця и дня вижей спеціфікованних. Атаман городовий наказний борзенский Василь Стукало (?) Писар сотенний Иван Андріевский Войт борзенский Игнат Дудка Бурмистр Данило Зора А во місто их, войта и бурмистров, неграмотних по повелению писар ратушний борзенский Стефан Кленус подписался». (ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 87. – Арк. 3-3 зв. – Оригінал,завірений печаткою, яка добре збереглася).

№ 27 1740, січня 19 (9). – Борзна (?). – Купча борзенского сотника Пантелеймона Забіли «Року тисяча сімъсот чотиридесятого генваря в девятий день. Нижеподписавшийся чиню відомо кому тепер и впредь відати о сем належатимет, иж доставшуюся мні чрез куплю в селі Ядутах от козака сотні моей Федора Мелника, тамошнего жителя, млина третую часть на реки Борзні по всеповажним прощению его превелебности отца игумена мнстира Максаковского Иоасафа Кветницкого со всею о Хрсті братиею уступилем продажею во вічное владіние Максаковскому мнстиру, именно за сумму денег сто двадцять рублей и оние денги всі сполна я своїми руками принявши, впред до оного млина третой части нікакого упоминку чинити не имію и в том для лучшой 127 впред вірности и безперепонного владіния сие писмо више написаному его превелебности отцу игумену з братиею за подписом собственной моей руки и при печати даю. Року, мсця и дня вижей спеціфікованних. Пантелеймон Забіла, сотник борзенский». (ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 87. – Арк. 1-2. – Оригінал,завірений печаткою, яка добре збереглася).

№ 40 1770, жовтня 8 (вересня 27). – Купча канцеляриста Василя Забіли «Тисяча сімсот семъдесятого году місяця септевра двадцят семого дня. Я, нижей на сем своеручно подписавшийся, полку Ніжинского, сотни четвертой полковой Ніжинской, житель села Кукшина, умершего войскового генералного канцеляриста Пантелеймона Забіли син его, Василь Пантелеймонов Забіла, всякому суду и праву и кому тепер и в потомние часи відати надлежатимет о сем, сим моїм доброволно рукодайним записом обявляю, что имівши я в том полку Ніжинском сотні второй Борзенской, в селі владіния монастира Максаковского Красном Ставі по наслідию доставшийся мні отческой мой двор з огородом и садом и двіма на нем построенними для жилля подсусідков хатами, лежачий помеж с одной сторони двора и огорода умершого козака Остапа Кривошиї, с другой козака ж Федора Сурмая, с третой поміж річки красноставской, зовомой Борзенки, а с четвертой – улиці в том селі лежачой и в иміючихся на греблі тамошней же красноставской собственно владіние того ж Максаковского монастира состоящих двох моїх клітках, устроених до 1674 году июня 24 д. по дозволению оной обители Максаковской и умершим предком моїм Тарасом Петровичем Забілою, как в грамоті з оной обители помянутому Тарасу Забілі (…)* пространно знайдуется; которой подлежит при сем оной Максаковский обителі вручаю з всею на мене принадлежащую мелницкою третою частию доходу, кото- рою отец мой и по нем я владили, уступил продажею во вічное оного монастира Максаковского законникам за сумму готових денег российской ходячой монети шестсот рублев, якая сумма вся сполна от оного монастира Максаковского руками моїми и принята, чего для я уже в предупомянутих клітках, дворі, огороді и при оном саді и хатках владіния собсвенности и близкости и викупного права не оставляю, но все свое право и владіние, которое я до сего времени иміл, вишереченной обители Максаковской уступаю вічними часи с таким утверждением и обязателством моїм, что волно помянутой обителі Максковской тепер и впредь тіми клітками и упомянутим двором, садом и хатками как хотя владіти: продать, дать, даровать, в заклад и в заміну кому хотя пустить и по всякому своему изволению на свой как найлутчий пожиток употреблят, а я от тих кліток и двора, саду и огорода вічне себе и родственников своїх, близких и далеких, отдаляю и не иміет впредь нікто за ті мельничние клітки и двор реченной обителі не токмо денег откладивать, ино и нікакого затрудения и во владіниї препятствия и помешателства чинити и никаким образом вишепомянутих кліток, двора, саду, огорода и хат отбірать и присвоять. А ежели би кто из родственников моїх либо другой кто к тем мельничним кліткам, двору, саду огороду въпредь приисживался (?) и иміл би претенсию; от оной претенсиї сам я во всяком суді на собственном моем кошті помянутую Максаковскую обитель защищать должен в достовірие же сей добро- волной моей продажи и твердости для потомних часов сия вічисто уступная куп- чая запись за моею и упрошенних мною свідетей подписанием руками печатми оной Максаковской обителі от мене данна року месяца и числа вишшеписанних. К сему купчому запису продавшим и приемшим (…)* вишшеписанное всіх сполна денег войсковий канцелярист Василь Забіла руку и печат приложил (тут стоїть червона печатка з сургуча – Ю.М.) Вышеписанной продажи и приему денег свідоми и по прошению продавца, войскового канцеляриста Василя Забіли, во свідителство подписался с приложением печати возний повітовий Леонтий Павловский (тут стоїть червона печатка з сургуча – Ю.М., І.Т.). Значковий товариш Трофим Иванов (тут стоїть червона печатка з сургуча – Ю.М.). Абшитований значковий товариш Семен Ер(…)* (тут стоїть червона пе- чатка з сургуча – Ю.М., І.Т.). Полковий ніжинский канцелярист Василь Гаптаревский (тут стоїть червона печатка з сургуча – Ю.М., І.Т.). (ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 100. – Арк. 1-2 зв. – Оригінал. До цього до- кументу прикладалася купча Тараса Забіли, яка наводиться вище).

Упомянутые в документах персоны:

Забіла Агафія, дружина ніжинського сотника І. Пироцького 106
Забіла Василь, канцелярист, житель с. Кукшина, син Пантелеймона Забіли Д. І. 39
Забіла Михайло, сотник борзенський 88,
Забіла Михайло, генеральний суддя Д.І. 38
Забіла Пантелеймон, сотник борзенський, 113, Д.І. 22, Д.І. 26 , Д. І. 37,
Забіла Пантелеймон, військовий генеральний канцелярист Д. І. 39 155 156
Забіла Стефан, житель Борзни 85
Забіла Тарас, сотник борзенський 84
Забіла Тарас Петрович, сотник борзенський Д.І, 1, 3; Д.І. 39
Забіла Тимофій Костянтинович, отаман городовий борзенський, 88
Забіла Юрій, ніжинський хорунжий, Д.І.6

присяжные книги, реестры, "домовые книги"исповедные из архива ЦГИАК и с familyseach

присяжные книги, реестры, "домовые книги"
исповедные из архива ЦГИАК и с familyseach