Лиховка

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Кирпичный завод, Лиховка

Промыслы_Кременчугский округ Лиховка 1926 г

ПРОИСШЕСТВИЕ
В с. Лиховка разыгралась кровавая драма. Принятый на военную службу Сергей Царенко застрелил свою жену Марию и себя, оставив записку, что он не в состоянии расстаться с любимой женой

газета Утро в Харькове, 3 дек. 1910 г

Доброго дня, Sun6831! Если позволите, вставлю свои 5 копеек)
Как оказалось в исповедке 1771 года слобода Омельницкая это Лиховка, большое спасибо Алене Артеменко за подсказку. Поэтому мои Бобровские оказались в 1771 году именно жителями Лиховки, а не Днепровокаменки. Именно поэтому они и жили судя по всему на землях нынешних Заполичек/Клина/Анновки, там вероятно были хутора Бобровских. Не понятно почему и когда эти земли Анновского сельсовета стали писаться "Днепровокаменскими хуторами" и перешли от Лиховки в Днепровокаменку? Наверное, Герасим Моисеевич переселился ближе к Днепровокаменке в 1870-1880-е, потому что Иван и Марианна Моисеевичи ходили в Лиховскую церковь, а мой Герасим в Днепровокаменскую. Герасима в Лиховке ни разу не видел, вторая супруга вообще из Калужино.

Пользователь surnameindex в сети написал:

[q]
Мишуринорогская волость
Бобровский
Верхне-Каменистый
Днепровокаменка (Днепрово-Камянка)
Жевагин
Западня
Заполички
Ивашково
Калужино (Калужное, Калужено)
Кущено
Липовый
Мишурин Рог (Мишуринорог) - волостной центр
Таранцево
Лиховская волость
Лиховка - волостной центр
[/q]

Это судя по всему хутора, только у Лиховки в волости нет вообще н.п. Википедия пишет так про Лиховскую волость:

[q]
Станом на 1886 рік складалася з 2 поселень, 2 сільських громад. Населення 3501 особа (1812 осіб чоловічої статі та 1689 — жіночої), 663 дворових господарства[1].
[/q]

Жевагин хутор тоже вероятнее всего был в районе Заполичек/Клина, потому что Марианна Моисеевна Бобровская, по мужу Жевага, крестила детей в Лиховке.

Да, кстати, в русскоязычной версии статьи на Википедии больше написано, и есть такая интересная история о происхождении названия Лиховки:

[q]
О происхождении этого названия существует много легенд. Самой распространенной из них является следующая. В давние времена берега Омельника были крутыми и высокими, а долина — густо поросшая лесом. Посредине реки находился песчаный остров. На нем поселился беглый крепостной, ставший вольным казаком. Прозывали его Лихим, или Лихачем. Казак Лихой (по письменным источникам — запорожец Лишевский) принимал к себе крепостных крестьян, бежавших от помещичьего гнета. Беглецы находили приют в близлежащих густых лесах, глубоких оврагах, оседали на никем не занятых землях.
[/q]

Выше приведен фрагмент из трудов Пивовара Анатолия Васильевича(низкий ему поклон):

Sun6831 написал:

[q]
Указ генерал-майора І.Глєбова від 24 лютого 1754 року з дозволом значковому товаришу Хомі Лиху на заселення слободи при річці Омельничку
Надіслано при рапорті генерального обозного Семена Кочубея
від 15 квітня 1754 року малоросійському гетьману Кирилу Розумовському

УКАЗ Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА, САМОДЕРЖИЦИ ВСЕРОССИЙСКОЙ ис канцелярии Коммисии о поселении здесь в Новой Сербии виходящого ввечное Ея ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА подданство и в службу в новоучрежденнии полки поверених православних народов Полтавского полку, сотни Келебердянской значковому товаришу Фоми Лиху.
[/q]

Мне кажется, что это и есть тот самый казак Лихой. Про его хутор Пивовар упоминает еще несколько раз в своей книге.

Полтавского полку коликое число имеется на той стороне Днепра оного полку сел, деревень, хуторов и в них изб, церквей и мельниц, и в каком году оные поселены, явствует на сего, 1745 году, маия 10 дня:
сотни Калибердянской
казачих дворов посполитых дворов

выше того хутора Семена Романенка, и при том хуторе лески 3
на том же Амельничку хутор асаула сотеного Свистуна и казака Ивана Работы 3
хутор значкового товарища Стефана Лиха на том же Амельничку и при хуторе сенокос 7 2

Опис карти Задніпрських місць Данила де Боскета 1745 року (мовою оригіналу)
в долині річки Омельник Келебердянський
речка Куплевата (справа), на устье речки – хутор Романенков и два безименных (оба Лиховы);

Опис карти Нової Сербії 1752 року
на усте реки Купьеватой – хутор Романенков, против устья и вверх по Омельнику – два хутора Лихови, далее безименная речка (Лозоватая), выше – хутора Сенев, Гонтарев, Никонов, Росошин и "9 хуторов";

Підсумкові відомості придніпровських сотень Полтавського полку за ревізією 1748 року з інформацією про склад поселень за Дніпром
Наименования сотен и поселений козаки выборные подпомощники посполитые подсуседки ВМЕСТЕ ...
сотни Келебердянской
в местечке Келеберде 67 110 65 124 13 54 6 26 145 320
значкових товарищей
*Фоми Лиха 2 7 9
Интересно примечание Анатолия Васильевича:

[q]
У реєстрах та перелікових табелях відповідних сотень відомості про жителів подані в розрізі наявних поселень (так званих ратушних) та за їх власниками, які могли мати володіння як на лівому, так і на правому березі Дніпра. Останнє практично унеможливлює отримання достовірної інформації щодо локалізації приватновласницьких поселень Полтавського полку за Дніпром. Виходячи з відомостей 1752 року (див. док. 5, 8), особи, які могли мати такі поселення за Дніпром у 1748 році, а також задніпрські села, позначені спеціальним символом (*). Але навіть при цьому залишаються певні застереження щодо кількості дворів у окремих власників, які могли бути як за Дніпром, так і на лівобережжі.
До виходу указу про дозвіл на поселення слобід біля Мішуриного Рогу і приєднання відповідних задніпрських територій до Полтавського полку, який отримано в Генеральній військовій канцелярії 24 березня 1744 року, зберігся реєстр Полтавського полку за 1743 рік, де (за відсутністю офіційного дозволу) не зазначене жодне з пізніших задніпрських сіл, до більшості з яких після російсько-турецької війни жителі почали повертатись ще в 1740 році. В той же час у сотенних реєстрах 1743 року за Дніпром зафіксовані і деякі з приватновласницьких дворів і хуторів. Зокрема, в Переволочанській сотні це 7 дворів "зауниверсального запорожского козака Степана Рудя при хуторе за Днепром", 17 дворів нараховували "посполитие перевозники и рибалки под владением бунчукового товарища Петра Павловского", частина з яких за пізнішими поіменними списками проживали в селах Калужине і Кам’янка.
Ще більше таких приватновласницьких, або підсусідчих, дворів за Дніпром простежується у складі Келебердянської сотні, де в 1743 році нараховувалось уже 17 хуторів, переважна частина з яких (10) за пізнішими відомостями достовірно локалізується на території задніпрських місць цієї сотні (хутори сотника келебердянського Микити Козельского, овдовілої сотничихи Тройницької (2), атамана городового Івана Сежченка, попа Федора /Ілліча/ Фідровського, значкових товаришів Федора Роботи, Івана Лиха, Дмитра Могилевського, виборного козака Михайла Малика, сотенного писаря келебердянського Дмитра Винника). (Реєстр Полтавського полку 1743 року див.: ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19341). Більшість, але не всі, з цих хуторів зазначені також у пізніших відомостях, які були представлені Данилу де Боскету за матеріалами опису задніпрських поселень Полтавського полку 1745 року (див. док. 37).
[/q]

Відомості про оподатковувані двори в придніпровських сотнях Полтавського полку за даними квітневої та жовтневої ревізій 1753 року
Нава сотень, поселень та імена власників дворів і бездвірних хат у 1753 році
значковых товарищей (на хуторах):
в сотне Келебердянской
Ивана Рубця 3 3 3 3
*Фомы Лиха 21 17 21 17

И такое указание на страницы книги:
Лихів Степана, Івана і Хоми, зн. тов. Келеб.с. (сл., х., гр., п., сж., підс.) 28, 37, 41, 170, 237-238, 264-265, 287

То есть Степан, Иван и Фома были значковыми товарищами Кобелякской сотни Полтавского полка друг за другом(один за другого).

Ссылка на источник(книга Пивовара А.В.) https://old.library.kr.ua/elib/pivovar/GeogPokazc.html

З.ы. сейчас обратил внимание, и оказалось, что священник/писарь записал Фому в 1759-м как сотник Фома Иванов сын Лишевский 42 лет. Этот же священник/писарь скорее всего и превратил моих Бобренко/Бобро в Бобровских. Почерк в 1771 отличается, но суть в том, что батюшка так записывал, поэтому и преобразовались так фамилии, вероятно.

>> Ответ на сообщение пользователя Vasilii Milashenko от 5 февраля 2022 11:44

По факту в Лиховскую церковь ходило гораздо больше жителей из разных населенных пунктов, чем упоминал surnameindex ))
А чтобы понять куда ходили предки, иногда приходится проводить расследования

Слобода была уже с 1740х

Жуган Владимир Александрович (1926-2008)

родился в с. Лиховка, Днепропетровской обл

Талантливый художник-пейзажист и основоположник индустриального пейзажа. Окончил Днепропетровское художественное училище
Принимал участие в областных и республиканских выставках

Его работы представлены во многих музеях Украины, Росии, США и в частных коллекциях

22й год

22/ІІ. Цими днями, а властиво минулого тижня в п’ятницю, одержав несподівано, хоч і довго жданого листа від Борі і Віри. Нарешті довідався, що Боря
живий. Пише, що хоче до мене, що хоче вчитись. Те, що в житті своєму я майже його не бачив, поклало відбитку його якоїсь чужості до мене. Мені це болить,
хоч та чужість і нормальна. Він і Віра пишуть страшні речи. Голод там лютує і косить людей. Післав я Вірі до Долгинцева і Борі до Лихівки** по одній десятидоляровій посилці, в якувходить50 ф[унтів] муки, 25 ф[унтів] рису, 20 кор[обок] конденсованого молока, 20 ф[унтів] сала для варки, 10 ф[унтів] цукруі3 ф[унти] чаю. Разом з цим роблю заходи, щоб як найскорше перевести сюди Борю. Хотів в цій справі їхати до Праги, бо звідтіль на Україну їде Штефан
. Алесаме в цей час прибув сюди представник Радянської України Коцюбинський і в розмові з Шрагом висловився, що мого сина він зможе мені доставити. Я, звичайно,сьому дуже радий і маю до нього піти

**Лихівка– село на Катеринославщині, де мешкав батько першої дружини Ю. Тищенка - Олександр Миколайович фон Ротріх колишній управитель тамтешнього маєтку. За словами Ю. Тищенка, тотбула “людина доброїі шляхетної вдачі” (Музей-архів УВАН у США). Через нього Юрій Пилипович розшукав свого сина Бориса і пізніше листувався з О. М. Ротріхом з приводу відправки Бориса за кордон (ЦДАВО України. – Ф. 3803. –Оп. 1. – Спр. 53 – Арк. 89–90).

Тищенко Ю. фундатор издательского товарищества “Дзвін” (1911), Із спогадів про українські видавництва
https://shron1.chtyvo.org.ua/M...iroho.pdf?

Здравствуйте,скажите пожалуйста ЗАГС по Лиховке есть онлайн?Спасибо.

Кто-то может сфотографировать/поделиться этими делами?

РГИА, фонд 577, опись 11 "Екатеринославская губерния"
деревня Верхнекаменистая - за Е.М.Золотницкой (255);
деревня Каменистая - за А.П.Устимовичем (348).
деревня Екатериновка - за Е.Ф.Устимовичевой (дело 449)

Верхнеднепровский уезд, Екатеринославская губерния (сейчас Днепропетровская обл)