Недригайловский район (Украина (Україна)). Страница: 8 : ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

РоманС

Здравствуйте!
Конечно помню. Не поверите, но только что перечитывал старые сообщения

\
Огромнейшее спасибо!
А где найти Путивльские межевые книги Замятни Леонтьева с товарищи 155(1647) года?

kukin написал:

[q]
2.Дата основания (в настоящее время "в ходу" дата основания села по первому упоминанию Деркачевки Хрущевым в 1678 г.)
[/q]

Что за Хрущов? Никита Сергеич, что-ли?

forza3

forza3 написал:

[q]
РоманС

Здравствуйте!
Конечно помню. Не поверите, но только что перечитывал старые сообщения \
Огромнейшее спасибо!
А где найти Путивльские межевые книги Замятни Леонтьева с товарищи 155(1647) года?
[/q]

Думаю, оригиналы этих книг лежат в РГАДА, где их и можно обработать. Поэтому, если будете реально готовы к этому - обращайтесь, возможно, смогу Вам помочь в этом.

Ну, вот. 1647 год. Недригайловцы дерутся с соседями за земли. Дерутся кто - люди, жители, которые не один год обрабатывали эти земли, имели сенокосы, бортные деревья и т.п. Значит, было за что драться, была ценность, наработанная годами.
Т.е. я снова хочу сказать, что советский миф о заселении Сумщины не ранее 1650г, горячо поддерживаемый "дворянами" на этом форуме, всё больше и больше гниёт в корнях. Жили люди на Диком поле, небольшими хуторами, прячась от поляков, татар, московитов, самих своих - но жили, радовались пусть относительной, но Свободе!
Сравнивая историю Деркачёвки, Самотоевки и им подобных населённых пунктов, я всё больше и больше убеждаюсь в том, что подавляющее большинство НП на Слобожанщине, дата "рождения" которых документально не установлена, были основаны до 1647г, т.е. до того момента, когда московиты стали проводить здесь описи-переписи и наводить свои порядки.

І "Кобзар" не допоміг...
16.09.2008
Усе далі й далі віддаляємося ми від подій 75-річної давнини. Та в пам'яті свідків жахливої трагедії Голодомору 1932-1933 років час від часу оживають гіркі спогади. Аби не пішли в забуття сторінки нашої історії, частина нашої спільної долі, сьогодні про них нащадкам розповідають тисячі українців. Серед них - і 84-річний житель села Іваниця Недригайлівського району, учитель-пенсіонер, учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці Іван Антонович Гребеник. Ось такого листа надіслав він до редакції:
- 1933 року від Тернівської машинно-тракторної станції механізаторів тракторної бригади села Деркачівка було послано на оранку в Біликівку колишнього Улянівського району. Шукаючи для ночівлі квартири, в одній із чергових хат побачили мертвого хлопця. Причиною смерті, за всіма ознаками, була виснаженість організму, тобто людина померла від голоду. Не гаючи часу, при дворі у садочку викопали яму і без будь-яких почестей поховали. А з "Кобзаря" Т.Г.Шевченка, що лежав на столі, виглядав надірваний аркуш паперу з тогочасного учнівського зошита. На ньому досить розбірливо олівцем було написано: "Колю! Ти колись у мене просив, щоб продав "Кобзар". Тоді не продав, а тепер віддам. Тільки принеси мені або патоки чи галетів, або нарви колосків. Багато нарви і принеси. Сім'я померла, я лежу пухлий. Руки пухлі, ноги. Скоро приходь"...
Дізналися від його односельців, що хлопець ходив до сьомого класу, був розумним, любив читати. Про кількість померлих членів сім'ї особисто забув, але за листом можна стверджувати, що, крім хлопця, було ще не менше трьох людей.
Книжку і при ній останнього хлопчикового листа трактористи читали у години перепочинку...
По закінченні польових робіт наші родини часто збиралися для колективного читання і обговорення пережитого. Запам’яталися мені ті зібрання й сльози мами, яка готувала у печі страви й слухала слова "Катерини" з "Кобзаря"...

Вот этот Иван Антонович, везде успевает

Сумщина в іменах.
70 років тому пішов з життя видатний український письменник, наш земляк Пилип Йосипович Капельгородський. Початкову освіту він одержав у Ромнах. Згодом вчився у Полтавській духовній семінарії. Однак своє життя присвятив письменницькій діяльності. У 1938 році його було засуджено до розстрілу на підставі вигаданих звинувачень. Пилип Йосипович Капельгородський був реабілітований в роки Хрущовської відлиги. У літературному доробку Пилипа Капельгородського – десятки повістей, оповідань, романів. Свого часу в пресі було надруковано півтори тисячі фейлетонів, віршів, гуморесок, статей. На батьківщині письменника у селі Городище Недригайлівського району встановлена Меморіальна Дошка, а в сусідньому селі Деркачівка, де він працював вчителем, на громадських засадах діє літературно-меморіальний музей письменника.

это фото из районного музея-бюст Капельгородского и его книги

kukin
Это в Деркачёвке?

forza3 написал :

[q]
Что за Хрущов? Никита Сергеич, что-ли?
[/q]

На самом деле, это видимо - Хрущов Михаил Семенович (?-1746) - русский генерал-лейтенант, в 1732 г. произвел перепись Слободских полков.

Сенкевич

Спасибо, буду знать!)

Недригайловский район

(бывш. Харьковская губерния, Лебединский уезд)