На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Пирятинські сотні (1648—1782 рр.) — військово-територіальні одиниці Війська Запорозького з центром у м-ку Пирятин. Перша і друга Пирятинські сотні виникли восени 1648 у складі Лубенського полку. У 1649 за Зборівським миром включені до складу Кропивнянського полку, в якому перебували до 1658. Потім знову приєднані до Лубенського полку з одночасною ліквідацією другої Пирятинської сотні: козаків і територію включили до першої Пирятинської сотні. Перша Пирятинська сотня існувала весь час до ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини в 1782. Друга Пирятинська сотня знову виділена зі складу першої у 1762 й проіснувала до 1782. У 1782 територію першої Пирятинської сотні розділено між Лубенським, Пирятинським та Золотоніським повітами Київського намісництва. Територію другої сотні поділено між Хорольським, Лубенським та Пирятинським повітами. Загальна кількість козаків двох сотень у 1649 складала 307 осіб.
Сотники першої Пирятинської сотні: Лелет Нечипір (1649), Гамалія Григорій (1663 —1665), Козодавський Андрій (1666), Додока Остап (1671), Забродський Гапон (Агафон) (1672), Додока Остап (1678), Семашко Влас (1681), Бурий Микита (1683), Семашко Влас (1684 —1687), Кичкаровський Леонтій (1687 —1688), Додока Григорій (1688), Ангелієвський (1689), Гладкий Андрій (1689 —1695), Вакуленко Семен (1696 —1704), Сухоносенко (1711), Вакуленко Семен (1719), Огронович Григорій Корнійович (1717, н., 1719 —1747), Кириленко Павло (1723), Огронович Іван Іванович (1747), Колатевський Григорій (1750), Огронович Михайло (1760 —1763), Щербак Максим Андрійович (1763 —1768), Плевковський Ісак Григорович (1768 —1782).
Сотники другої Пирятинської сотні: Миколаєнко Іван (1649), Оріховський (1762), Булюбаш Іов (1771 — 1782).
Населені пункти першої Пирятинської сотні в 1750-х рр.: місто Пирятин, села: Архемівщина, Березова Рудка, Білоцерківці, Бубни, Вечірки, Городище, Грабарівка, Дащенки, Каплинці, Корніївка, Короваї, Крячківка, Круча, Кулажинці, Леляки, Митченки, Сасинівка, Смотрики, Усівка, Харківці та понад 30 хуторів.
Населені пункти другої Пирятинської сотні: у збережених матеріалах Рум'янцівського перепису згадане лише село Харківці.
Джерела:
1. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). — К. 1990. — с. 34 — 36.
2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 роках. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. — с. 188 —189.
Metallist написал:
[q]
ПИРЯТИНСЬКА ПЕРША СОТНЯ (1648-1782 pp.)
[/q]
Metallist написал:
[q]
Населені пункти в 1740-1750-х pp.: Білоцерківці, .
[/q]
А где есть этот реестр?
(скан куска исповедной села 1754 года)
--- Наталия. U5a1d2a Лётовы (Ряз.), Суриковы, Башиловы, Суровы (Подмосковье), Субботины, Столяровы, Андриановы, Долженко (Ейск), Щербины (Полтав. и Кубань) Нейгебауер. http://rusgenealogy.clan.su/ Все мои и моих предков данные только для генеалогии.
Вакулович Пац Семен шляхетська родина Паців, або інакше Тризни, перед Визвольною війною мала маєтності у Чернігівському воєводстві: Седнів з волостю (с. Куликівка після них перейшла Ворошилі, Грибовичу, Григорію Бутовичу) і Тупичів, в Ніжинській окрузі Івангород. Мали, очевидно, якісь маєтності і на Пирятинщині, які привласнив полковник Свічка, поруч з тим, протегуючи розвитку його млинарства в неосвоєних місцях. Млинар і селітреник пирятинський (1675). Сотник пирятинський (1696.01 – 1719.05 – ?). 22 серпня 1698 р. отримав гетьманський універсал з дозволом відбирати військову частину з власного млина на р. Удаї в с. Каплинцях. 16 січня 1701 р. отримав від полковника Дмитра Зеленського підтвердження на с. Грабарівку. 2 жовтня 1707 р. отримав гетьманський універсал на право володіння купленим млином на р. Удаї і дозвіл відбирати військову частину як з цього, так і з побудованого ним млина на р. Удаї. 29 квітня 1713 р. отримав гетьманський універсал з підтвердженням права на володіння с. Грабаровкою, д. Смотриком і хутором при р. Оржиці і грунтами та людьми. У Софійському монастирі поминали його рід: Леонтія, Івана, Якова, Григорія, Уляну, Марію, Вуколу, Мелентія, Терентія, Михайла, Семена, Марію, Євдокію, Параску, Настасію, нм. Гната, Кіндрата, Леонтія, Федора, Марію, Марію, Пахомія, Євгенія, Гаврила, Григорія, Ісидора, Івана, Романа, Кирила, Ісидора, Дмитра, Касія, Ксенію, Андрія, Олексія, Марію, Пилипа, Діонісія, Параску, Івана, Євдокію, Гаврила, Феодору. Синодикпирятинського сотникаВакуленка Семена у Києво-Микільській пустині: Леонтій, Іван, Ульяна, Марія, Яків, Григорій, Вукула, Мелентій, Пархомій, Терентій, Іван, Григорій, Євдокія, Семен, Параска, Євгенія, Євдокія, Євдокія, Марія, Леонтій, Гнат, Кіндрат, Марія, нм. Марія, нм. Настасія, нм. Федір, Іван, Пахомій, Іван, Гаврило, Григорій, Сидір, Кирило, Дмитро, Касій, Марія, нм. Іосиф, нм. Іосиф, нм. Петро, Андрій, Олексій, нм. Григорій, Діонісій, Пилип, Роман, нм. Гаврило, Іван, Ірина, Сидір, нм. Сидір, Сидір, Тетяна, Іван, Ірина, нм. Марія, Федір, Євдокія, Кіндрат, N, нм. Леонтій, Євдокія, Федір, Євгенія, Євгенія, Андрій, Настасія, Василь, Семен, Андрій, Іван, Іван, Євдокія, Петро, Ганна, Федір.
Вакулович Петро Семенович (? – 1738) син сотника пирятинського. Разом з братом Іваном були на Пирятинському уряді (1719). Значковий товариш Лубенського полку (? – 1735 – 1738). У 1735 р. був у кримському поході, у 1736 р. складав дворову ревізію, у 1737 р. був у команді по набору людей на лінію, учасник кримського походу 1738 p., повертаючись з якого, помер. Д.: Мотря NN (? – 1747 – 1757 – ?). Мала підданих в с. Смотрикові Пирятинської сотні убогих 6 дворів на 8 хат та хутір на з двори (1747).
Веспертинський Гаврило (? –1720 – 1745 – ран. 1762) значковий товариш Лубенського полку (? – 1741 – 1742), присягнув у 1741 p., військовий товариш (1742.11.10. – 1745 – ?). Мав житловий двір у Пирятинській сотні у с. Митченках та у с. Вечорках, в якому мав підсусідків 3 піших двори і сам жив.
Вечорка Юхим Якович (нар. с. Вечорки на Пирятинщині, там "очизна", ? – 1635 – 1688 – бл. 1693) покозачений шляхтич, наказний полковник котельвський (? – 1665 – ?), військовий товариш (? –1667 – ?), товариш полку Гадяцького (1669), отаман городовий гадяцький (1669), суддя полковий гадяцький (1672), обозний полковий гадяцький (1675 – 1676), наказний полковник (1690), суддя полковий гадяцький (1690 – 1693). За Самойловича тримав села Русанівку, Липову Долину, остання після його смерті перейшла до полкового осавула Михайла Кияшки. Значний військовий товариш (? – 1687.20.10. – 1688.18.02. – ?).
Гамалія Григорій Михайлович (? – 1633 – 1702) син черкаського полковника. Ще за гетьманування Б. Хмельницького тримав с. Хоружівку. Сотник пирятинський (? – 1661.10. – 1664). Активно підтримув Івана Брюховецького, став полковником лубенським (? – 1664.04. – 1666.07.). Розорив Черкаси та інші правобережні міста. Витримав чотири тижні осади Чернецького у Медвині. 4 квітня 1665 р. захопив Корсунь, знищивши 700 поляків. Їздив з гетьманом до Москви і з грудня 1665 р. отримав царську грамоту на дворянство і сс. Хоружівку і Хітці (оригінал). У липні 1666 р. Брюховецький запідозрив його у зносинах з Дорошенком і, заарештувавши і закувавши, більше року тримав під вартою у Гадячі. Уряд лубенського полковника (? – 1668.01. – 1670.01. – ?) зберігав і за свого дядька - гетьмана Петра Дорошенка, вірним якому залишився і після проголошення гетьманом Ігнатовича. Очолив охотницький запорозький полк (1669.23.01.), потім повернув пернач лубенського полковника (? – 1670.29.01. – ?), а згодом очолив Паволоцький полк (1670 – 1673). Коли ж став генеральним осавулом, то його місце полковника зайняв дядько Яків Гамалія. Був козацьким послом до Турції (1659, 1668). Наказний гетьман, у 1671 р. у Фастові потрапив у полон до польського полковника Пива. Після капітуляції дорошенківців перейшов на Лівобережжя. Григорій Михайлович, як значний військовий товариш, чекав свого часу, оселившись у Лохвиці і скуповуючи ґрунти навколо неї. "Коломак" 1687 р. приводить його знову до полковничого пірнача лубенського (1687.07. – 1688), хоча і не надовго. Мабуть, давався взнаки вік. Значний військовий товариш (1688 – 1689 – ?), 1689 р. супроводжував гетьмана Мазепу до Москви. 5 березня 1690 р. Мазепа "респектуючи мы нагодние и значные здавна в Войску Запорозком пана Григория Гамалеи роненые прислуги" підтвердив володіння греблею на р. Сулі, а також с. Хруль. Помер бездітним. Від Гамаліїв і Головіна с. Хоружівка у серпні 1765 р. перейшла до київського генерал-губернатора Костюріна. Д.: Марія Василівна N (? – 1670 – 1716). За заповітом 1694 р. їй були відписані всі маєтності чоловіка. За її тестаментом 14 серпня 1716 р. уступила Київському Михайлівському монастирю різні ґрунти.
Добрый день У меня такая ситуация. Мой предок Антон Данилович Сайко (сюда же из вариантов написания Саенко/Исаенко/Исайко) 1707 года рождения, если верить исповедной ведомости за 1767 год. У него родной брат Афанасий (он же Панас/Опанас) около 1727 г.р.. Жили в Деймановке (2-я Пирятинская сотня), в 1762 году Афанасий есть в списке присяги Екатерине 2. Вся загвоздка в том, что по всем спискам, которые я смотрела ранее, чем 1762 их нет.
Подскажите, пожалуйста, могло ли быть такое, что они до 1762 были в другой сотне или же вообще полку? Могли ли казаки тех лет перемещаться между сотнями/полками?
>> Ответ на сообщение пользователя LekaSay от 17 июля 2024 17:03
Звісно могли переміщатися.
Я б рекомендував вивчити метричні книги Дейманівки 1732-1742 рр. ЦДІАК Ф. 127, оп. 1012, спр. 129
[/q]
Дякую за підказку. Не впевнена, що у ці роки їх знайду у Дейманівці, бо судячи з усього вони в 1860-х все ж там опинилися, але перевірю. Чи не підкажете чи є ця справа у мормонів на сайті?
>> Ответ на сообщение пользователя LekaSay от 17 июля 2024 17:03
Звісно могли переміщатися.
Я б рекомендував вивчити метричні книги Дейманівки 1732-1742 рр. ЦДІАК Ф. 127, оп. 1012, спр. 129
[/q]
Дякую за підказку. Не впевнена, що у ці роки їх знайду у Дейманівці, бо судячи з усього вони в 1860-х все ж там опинилися, але перевірю. Чи не підкажете чи є ця справа у мормонів на сайті?
