Голубы

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

И снова Спасибо!!! А подскажите ещё, в каких фондах хранится это издание? В Киеве? Может, есть в бывшей Ленинке (РГБ) в Москве? Или в архивах? Просто очень хочется скопировать страницу, где написано про прапрадеда! Ведь просто дух захватывает!
Всех благ.

Ага, здорово! А у меня появилась эл. версия "Список дворянам Царства Польского по 1853 год на польском языке. Варшава, 1851-1854". Может, что для Вас или Ваших коллег там посмотреть?
Всех благ.

Zadarnowski

Поддержу пана Олександра в попытке порадовать Вас. Итак:

1. Задарновский, хорунжий, 1801 год, вотченник Махновского повета, резиденция в с. Глуховцы.

2. Задориновский Ян-Ратольс, 1801 год, вотченник Махновского повета, резиденция в с.Непедевка.

Напрашиваются два вывода. Первый - оба этих человека близкие родственники. Второе, в Махновском повете их родовое гнездо, из коего они расползлись.

Далее, Задарновские по 1795-му году фиксируются в местечке Погребище, Махновского повета, и были утверждены в российском дворянстве 10.12.1815-го года в части 1. Дальше Вам рассказывать?

ДААААААААААААААА!!!!!
Уважаемый РоманС, здравствуйте! И сразу спасибо! И сразу - следующие вопросы: а Махновский повет - это в каком уезде, и в Киевской ли губернии? А Ратольды (или Ротулды) - тоже были в сказках, рассказанных мамой на ночь. И "Ратольс" - очень похоже звучит. А найденные Вами Задарновские имеют какое-то отношение к "пану Задарновскому, старосте ..." из романа Булгарина "Мазепа"? А Задарновского, хорунжего, не звали ли случайно - Дарий...? И не было ли у первого из названных Задарновских сына Стефана-Карла - моего прадеда? Просто какие-то ностальгические "хочу всё знать"... Такие манки-дразнилки!
И дальше, миленький РоманС, рассказывайте мне, по-жа -луй-ста.
А если уж совсем всерьёз, то все мои находки, пересказанные маме, очень помогают ей справляться с болячками.
Всех благ Вам, Ангела-Хранителя в Ваших розысках.

Zadarnowski
Я же цитировал Несецкого, что Ратольд - придомок Задарновских.
(шепотом) принято свою фамилию обсуждать в своей теме а не в теме уважаемого Гетманца, а если вопрос не по теме, так на то - личные сообщения

Решил я и Вас, доне Аллесандро, чем-нибудь порадовать:

ББК63.3(4УКР)46
Я 77
Рекомендовано до друку
вченою радою Інституту історії України
Національної академії наук України
(протокол № 11 від 26 жовтня 2004 p.);
вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства
Міністерства освіти і науки України
(протокол № 11 від 16 листопада 2004 р.)
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор, академік
Української академії історичних наук B.C. Степанков
доктор історичних наук, професор ЮЛ Пінчук
кандидат історичних наук Т.В. Чухліб
Відповідальний редактор
доктор історичних наук О.І. Гуржій
Ярошинський О.Б.
Я 77
Волинь у роки Української національної революції середи¬ни XVII ст. - К: Видавничий дім «Стилос», 2005. - 460 с.; 3 карти.
ISBN 966-8518-22-5
У книзі на основі аналізу комплексу наявних історичних джерел та історіографічних здобутків досліджено історію Волині в період націо¬нально-визвольної та антифеодальної боротьби її жителів - складової частини Української національної революції середини XVII ст. Автором проаналізовано зв'язок активної участі волинян у визвольних процесах з політичними, економічними, соціальними і національно-релігійними передумовами й із загальноукраїнським національним рухом. Дослідже¬но хід, основні етапи, зміст, характерні особливості, організаційні фор¬ми, озброєння, характер і наслідки визвольної боротьби 1648-1652 pp. у Волинському воєводстві та перебіг подій на Волині в 1653-1659 pp.
Книга розширює знання про регіональні особливості визвольних змагань українського народу й може бути корисною науковцям, викладачам, краєзнавцям, студентам, учням.
ББК63.3(4УКР)46
© О.Б. Ярошинський, 2005 © Видавничий дім «Стилос», видання, 2005
ISBN 966-8518-22-5

82 О.Б. Ярошинський. Волинь у роки Української національної революції
роз'їзд хорунжого новгородського М. Киселя мав сутичку в Гощі з кількома сотнями повстанців під керівництвом місцевого шляхти¬ча Красносельського. У рукопашному бою, за свідченням А. Киселя, жовніри «майже всіх їх [повстанців] висікли, ледве ЗО вершників втекло в ліс»46. У комісарському ж щоденнику він вказав лише, що козаки перенесли табір до лісу й боліт, після чого жовніри «не могли нічого вдіяти». Польський загін, втративши кілька десятків вояків, продовжував переслідувати повстанців до Городниці Корецької, а згодом пройшов за ними частину шляху в напрямку до Полонного й повернувся назад47.
Перебування повстанського загону в Гощі стимулювало покоза-чення (до 14 серпня) міщан та селян навколишніх сіл: Воскодавів, Чудниці, Мнішина, Красносельців, Терентієва. Гощанські повстанці розгромили маєтки в Дулібах і Симонові48. У серпні покозачилися селяни Річиці (біля Олександрії). Було знищено межові знаки в Ко-товській пущі між с. Любитовом (Рудня) і Начихівкою (Луцький повіт), захоплено і спалено маєток литовського канцлера А. Радзи-вілла49. Селяни Чехова і Клесова на чолі з війтом Кузьмою захопили майно євреїв-утікачів50. Жителі Кубраківки з передмістя Дубна, під керівництвом Грицька, Хілімона й жінки Чопіги брали участь у ко¬зацькому нападі на Дубно51. «Покозачені» селяни Ільківців і Ворони-чів Кременецького повіту під керівництвом шляхтича Й. Кодлу-бицького розгромили маєток у с. Ільківцях52. На сесії Сенату Речі Посполитої 22 серпня повідомлялось про захоплення повстанцями Чарториї, Полонного, Любара, Острополя, Лабуні, Грицева, Старо-костянтинова, Бабина, Острожця, Луцька, Олики, Рівного53. Джерела свідчать, що в Красилові відбулася сутичка повстанців з польським розвідковим загоном54. Польські розвідники бідкались, що під Ост-рополем зібралось ЗО тис. українців - «така їх взялася сила»$\ 24 серпня в Гощі польський роз'їзд комісії сейму отримав повідом¬лення про захоплення козаками Острога та знищення там шляхти, ксьондзів, кількох десятків євреїв. За одними джерелами. Острог тоді захопив козацький загін полку Петра Головацького56, за іншими, -місто було здобуте загоном Гараська (можливо, ішлося про Герасима (Гераська) Яскевича, лубенського полковника 1648-1649 РР-)57-
26 серпня під Острог прибув полк охорони комісії А. Киселя. Ко¬зацький загін чисельністю близько 3 тис. осіб вийшов із міста, готуючись до бою. А. Кисіль домовився з козаками про можливість

Розділ 3- Волинь в Українській національної революції

83

виконання ним мирної місії за умови взаємообміну десятьма заручни¬ками. Комісари послали заручниками 10 шляхтичів (Братковського, Мальзенського, Верещака, Сосницького, Орачевського, Трипольсько-го, Трачовського, Красовського, Трабінського, прізвище 10-го невідо¬ме). На перебіг подій вплинуло прибуття сюди одного із загонів І. Вишневецького у складі 7 корогов під командуванням Я. Сокола. Ви¬конуючи завдання князя І. Вишневецького щодо знищення козацької залоги в Острозі й не знаючи про домовленість козаків з польськими комісарами, цей загін здійснив збройний напад. Козаки сприйняли ці дії як прояв підступності польських комісарів. Семеро польських заручників було ними страчено, троє (Верещака, Братковський, Сос-ницький) лишилися живими завдяки заступництву козацької стар¬шини. Загін Я. Сокола відступив. Козаки повідомили комісарів, що за¬лишають трьох шляхтичів-заручників до свого повернення у військо Б. Хмельницького та про втрату чинності домовленостей58. А. Кисіль, вирушивши до Кунева й Ляхівців в обхід Острога, 28 серпня зустрів по дорозі інший загін жовнірів князя І. Вишневецького, посланий ним із польського обозу. Цей півторатисячний підрозділ, що складав¬ся з 19 корогов під керівництвом Голуба й Аксака, 29 серпня спалив передмістя Острога й завдав козакам відчутних втрат. Жовніри зни¬щили під Острогом «безліч селян і привели 24 полонених», «порубали вщент» мешканців Межиріча59. Проте опір козаків змусив жовнірсь¬кий загін у ніч на ЗО серпня повернутися до основного обозу.Таким чином, обидві спроби загонів І. Вишневецького захопи¬ти м. Острог завершилися невдачею6". Сам І. Вишневецький поясню¬вав це тим, що завдання щодо захоплення міста він не ставив, а лише прагнув не допустити ймовірного походу козаків на Луцьк61.
А. Кисіль скаржився з-під Острога Б. Хмельницькому на дії коза¬ків. Український гетьман у листі з Куманівців від 28 серпня запевняв комісара сейму, що перешкоди чинили не за його наказом, та й «кіль¬касот людей з нашого війська (хоч без нашої волі) заскочили в Острог не для того, щоб воювати, а шукаючи борошна для прого¬дування». Висловивши обурення з приводу розправ князя І. Вишне¬вецького над мирним населенням, він пообіцяв послати канівського полковника Семена Савича для виведення «з Острога та інших місць всіх цих свавільників до нас, до війська» й запрошував комісарів для переговорів під Старокостянтинів62. Незважаючи на це, як повідом¬ляв 3 вересня М. Остророг, «в Острозі козаки по-старому

Это Ваш родственник так над бедными украинскими селянами зверствовал?

Спасибо за науку, уважаемый Petrovich! Я ещё не все правила поведения на форуме усвоила - обещаю исправляться. Тему Zadarnowski в Поиске предков1 я завела.дня три назад.
Отправляю Вам ещё одно личное сообщение.
С уважением, всех благ

Гетьманец

Саша, а эту версию вы принимаете?
Розуміння усього цього пояснює, чому, власне, на Запорожжя так багато
тікало іноземців - від іспанців і французів до греків і турків.

- А їх там справді було багато?

- А ви хіба не знаєте, що етнічних українців серед козацької старшини ХVІІ
століття було відсотків двадцять - не більше? Решта - найманці: французи,
іспанці. Вони міняли імена на руські, приймали руську віру. Козацька
старшина - це етнічна мішанина. Яскраве свідчення тому - родовід Лариси
Петрівни Косач. Гречин, який служив перекладачем при уряді Хмельницького і
одержав козацьке назвисько "драгоман", став потім засновником роду
Драгоманових.

Оліварій Марконес, коли йому "прищемили хвоста", бо він був тамплієром, а
тамплієрів Папа переслідував, сідає на коня і їде на схід - через Карпати
на Запорожжя, поступає тут на службу, стає Олифером Голубом (близький
соратник гетьмана Сагайдачного, після його смерті - козацький гетьман (1622-
1623). - Авт.).
І, знову ж таки, "нє верьтє всєму, чєму учіла совєтская власть", яка
активно нав'язувала словосполучення "селянсько-козацьке повстання". Це
взагалі нісенітниця, бо ще Михайло Брайчевський писав, що на той час 46
відсотків населення жило в містах, а селяни становили дуже вузенький і
малопомітний прошарок суспільства. Те, що повстання під проводом
Хмельницького збурило все українське суспільство, - це безперечно. Є студії
з цього приводу, є історичні праці, є, зрештою, роботи В'ячеслава
Липинського про роль шляхти у Хмельниччині. "Українська релігійність, за
Драгомановим, є богумильською"

С сайта - сохраненная копия

http://hghltd.yandex.net/yandb...E%EB%F3%E1

Гетьманец

http://www.library.ukma.kiev.u...rbak_v.pdf
В формате PDF
Здесь есть Онисько Голубович с Полоцка...
Немного про Олифера и про (это уже для Романа, он заходит на вашу страничку) Якова Острянина...
И оченно!!!! много казацких атаманов и пр. лиц

РоманС
Романе дякую за таке велике посилання))). Да, тот Голуб был герой...

valcha2006
Ну это я видел - написано Оксаной Забужко. Ее концепции я воспринимаю - в глобальном она говорит правду.
Вот только ей не хватает исторической ясности в таких щепетильных моментах. Конечно про процент старшины, она перегнула. Иностранцы были, но не такой большой процент - может процентов 5 во время Хмельницкого, и % 25 во время Мазепы.

Спасибо за ссылку на Голуба и за Якова Острянина (кстати сейчас по нашим архивам я изучаю его судьбинушку и его казачков)

Общая тема